Перша Грецька Республіка (грец.Αʹ Ελληνική Δημοκρατία) — назва, що використовується для позначення першої грецької держави під час грецької війни за незалежність проти Османської імперії. Це чисто історіографічний термін, підкреслюючий конституційний і демократичний характер революційного режиму до створення незалежного Королівства Греції, і співвіднесення цього періоду грецької історії з пізнішими Другою і Третьою республіками.
На першому етапі повстання у 1821, різні області обрали своїх власних регіональних керівників рад. На початку 1822, вони були замінені на центральну адміністрацію Перших Національних зборів Епідаврі, які також прийняли першу грецьку Конституцію, відзначаючи народження сучасної грецької держави. Нова держава не була визнана з боку великих держав того часу, новітній державі після первинних успіхів, загрожував розпад як зсередини, у зв'язку з громадянською війною і з перемогами турецько-єгипетської армії Ібрагім-паши.
У 1827, Великі держави прийшли до згоди на формування автономної грецької держави під сюзеренітетом Османської імперії, як це передбачено Лондонською конвенцією. Османська відмова прийняти ці умови призвели до Наваринської битви, яка фактично забезпечила повну грецьку незалежність.
У 1827, на Третіх Національних Зборах у Трезені була створена Грецька держава (Ἑλληνικὴ Πολιτεία) і обрано графа Іоанна Каподистрію губернатором Греції. (Тому державу часто називають губернаторством.) Після його прибуття до Греції в січні 1828, Кападастрія активно намагалися створити дієву державу і розв'язати проблеми в спустошинної війною країні, але незабаром був втягнутий в конфлікт із впливовими місцевими магнатами і керманичами. У 1831, його було вбито політичними супротивниками, що втягнуло країну в нову громадянську війну. Його змінив його брат Августінос, який був змушений піти у відставку після закінчення шести місяців. Знову три «держав-покровительки» (Великобританія, Франція і Росія) втрутилася, заявивши, про утворення Королівства Греція на Лондонській конференції 1832 року, затвердивши баварського принца Отто Віттельсбаха королем.