Царство Польське 1815 – 1918 Прапор Герб Царство Польське (1815) Столиця Варшава Мови спочатку польська, російська Форма правління Конституційна монархія цар  - 1815–25 Олександр І  - 1825–31 Микола I (російський імператор) (повалено)  - 1894–1915 Микола II (відрікся) Намісник Намісник Законодавчий орган Сейм Історія  - Віденський конгрес 9 червня 1815  - Польське повстання 1830—1831 29 листопада, 1831  - Польське повстання 1863—1864 22 січня, 1863  - руйнування 1918 Площа  - Загальне 128 500 км2 Населення  - Загальне 3 300 000 осіб      Густота 25,7 осіб/км²

Ца́рство По́льське, власне — Королівство Польське (Конгресове, (пол. Królestwo Kongresowe) — як прийнято в польській історіографії (пол. Królestwo Polskie Kongresowe; рос. Царство Польское) — автономна польська держава у складі Російської імперії в 1815–1918 роках. Утворена на основі Варшавського герцогства, шляхом конституційної персональної унії з Російською імперією, згідно з рішеннями Віденського конгресу. Займала територію Люблінського, Лодзького, Мазовецького, Підляського і Свентокшиського воєводств Польщі. Голова держави — російський імператор, він же — цар Польщі.

Мала обмежене самоврядування, сильно урізане в результаті поразки литовсько-польських повстань 1830–1831 і 1863 років. Поступово втратила автономію, перетворившись 1875 року на російську провінцію.^[1][2]. 1915 року переформатоване Центральними державами на Королівство Польща. В іноземній історіографії також — Російська Польща, Конгресове королівство (пол. Królestwo Kongresowe).

Історія[ред. • ред. код]

Королівство Польське Конгресове було утворене з Варшавського герцогства згідно з рішеннями Віденського конгресу у 1815, коли європейські держави перебудовували Європу, після Наполеонівських війн. Утворення Царства Польського обумовило поділ польських земель між Росією, Австрією і Пруссією^[3][4][5] Царство Польське втратило статус незалежної держави в 1831. Хоча назва залишалась в офіційному Російському використанні, пізніше у роки Російського правління назва часто замінювалося, хоча неофіційно,^[6] на Привіслінський край. Після поразки повстання 1830–1831, окремі установи і адміністративні заклади були скасовані, Проте, навіть після ця формальної анексії, територія зберегла деяку міру самоврядування.

Королівство Конгресове мало площу 128,500 км² і населення приблизно 3.3 мільйонів осіб. Нова держава була однією з найменших Польських, що існували будь-коли, менша, ніж Варшавське герцогство і набагато менша Речі Посполитої (населення 10 мільйонів, площа 1 млн км²^[5]). Його населення досягло 6.1 мільйонів у 1870, 10 мільйонів у 1900. Більшість етнічних поляків Російської імперії мешкали в Царстві Польському, хоча деякі області за межами царства також мали польську більшість.

Царство Польське значною мірою з'явилося як результат зусиль Адама Єжи Чарторийського^[7]поляка, який прагнув відродити Польську державу в альянсі з Росією. Формально, Царство Польське було однією з небагатьох конституційних монархій в Європі.

Напівнезалежність[ред. • ред. код]

Теоретично Королівство Польське Конгресове в його первинній формі було напівавтономною державою в персональній унії з Росією під головуванням Російського царя. Держава мала Конституцію, одну з найліберальніших в Європі 19-го століття^[7], Сейм був підзвітний перед царем, здібним до прийняття законів, незалежну армію, власну грошову одиницю, бюджет, карний кодекс і митницю на кордоні, що відокремлював царство від іншої частини Російських земель. Польща також мала демократичні традиції (Золота Воля). Польська шляхта глибоко шанувала особисту свободу. Фактично, царі мали всевладдя і автократичну владу, і не мали бажання поступатися нею. Вся опозиція до імператора переслідувалася і закон міг бути проігнорований за власним бажанням російськими посадовими особами^[8]. Абсолютистська влада Росії унеможливлювала встановлення ліберальних традицій та інститутів у Царстві Польському. Незалежність Королівства тривала 15 років; спочатку Олександр І мав титул царя Польщі і був зобов'язаний спостерігати виконання конституції. З часом ситуація змінилася — він надав вікарію, Великому Князю Константину Павловичу майже диктаторські повноваження^[4]. Дуже скоро після прийняття рішень Віденського конгресу, Росія припиняє поважати їх. У 1819 Олександр І відмінив свободу преси і ввів цензуру. Опір російській владі почався в 1820-х. Російська секретна поліція, на чолі з Миколою Миколайовичем Новосільцевим розпочала переслідування польських секретних організацій і в 1821 цар відмінив масонство, що представляли патріотичні традиції Польщі. Починаючи з 1825 сесії Сейму відбувалися таємно.

Повстання і втрата автономії[ред. • ред. код]

Наступник Олександра I Микола I був коронований королем Польщі 24 травня 1829 у Варшаві, але він відмовився присягати на царство полякам, дотримуватися Конституції і продовжував обмежувати незалежність Королівства Конгресового. За правління Миколи I впроваджувалася у життя ідеологія «Офіційної народності» міністра просвіти графа Уварова («Православ'я, Самодержавність, Народність»). Відносно поляків ці ідеї мали на увазі мету асиміляції, яка перетворила би їх на лояльних православних росіян. Православ'ю відводилась окрема роль, яку воно грало в Російській імперії, оскільки церква фактично була частиною держави, інші релігії були дискриміновані, папські були в Царстві Польському не могли бути оголошенні без згоди Російського уряду.

Правління Миколи І призвело до згортання політичних традицій в Польщі, він припинив існування демократичних установ, ввів централізовану адміністрацію за призначенням, а також спробував змінити стосунки між державою і особистістю. Все це призвело, до незадоволення і опору поляків. У січні 1831 Сейм детронував царя, як короля Польщі у відповідь на його повторне урізування конституційних прав. Цар відреагував відправленням російських військ до Польщі і придушенням повстання^[9].

Після 11-місячної воєнної кампанії Конгресове Королівство втратило свою напівнезалежність, згодом остаточно інтегроване до Росії. Це було узаконено через видання імператором Органічного Статуту Царства Польського в 1832, який скасував конституцію, армію і законодавчі збори. Наступні 30 років серія заходів зв'язує Царство Польське дедалі більше з Росією. У 1863 році чергове польське повстання було придушено, але заворушення тривали до 1865. Результатом було скасування окремого статусу Царства Польського, і край був остаточно об'єднаний з Російською імперією.

Замість «Царства Польського» увійшла до вжитку назва "Привіслінський край", область була намєстнічеством під контролем намєстніка, до 1875, коли край став губернією. У 1880-х, державною мовою там стала російська, а польська мова була заборонена як у офіційному вжитку так і в освіті.

У 1912 з південно-східній частини, довкола Холму, було утворено окремий суб'єкт, що було приєднано до Росії. Територія Царства Польського була втрачена Росією 1915 року, під час Першої Світової війни. Вона була окупована Центральними державами, які створили Королівство Польщі поза основною її територією.

Культура[ред. • ред. код]

Освіта й наука[ред. • ред. код]

• «Велика загальна ілюстрована енциклопедія» (1890–1914) — тогочасна найбільша універсальна енциклопедія польською мовою.

Посилання[ред. • ред. код]

Джерела[ред. • ред. код]

• Arcadius Kahan. Russian Economic History: The Nineteenth Century, University of Chicago Press, 1989, ISBN 0-226-42243-7