| попередники | |
|
|
||||||||||
|
| наступники |
| Фінляндіяз Вікіпедії | Прочитати оригінал статті |
| Фінляндська Республіка |
|||||
|
|||||
| Гімн:
(інструментальна версія) |
|||||
Фінляндія на карті Європи |
|||||
| Столиця (та найбільше місто) |
Гельсінкі 60°10′ пн. ш. 24°56′ сх. д. / 60.167° пн. ш. 24.933° сх. д. |
||||
| Офіційні мови | фінська, шведська | ||||
|---|---|---|---|---|---|
| Державний устрій | Парламентська республіка | ||||
| - Президент | Саулі Нійністе | ||||
| - Прем'єр-міністр | Юркі Катайнен | ||||
| Незалежність | від Росії | ||||
| - Оголошена | 6 грудня 1917 | ||||
| - Визнана | 3 січня 1918 | ||||
| Площа | |||||
| - Загалом | 338 145 км² (65) | ||||
| - Води (%) | 10,0 | ||||
| Населення | |||||
| - оцінка 2014 р. | 5 457 429 [1] (114) | ||||
| - перепис 2000 р. | 5 180 000 | ||||
| - Густота | 16/км² (201) | ||||
| ВВП (ПКС) | 2009 р., оцінка | ||||
| - Повний | $179.598 млрд[2] (52) | ||||
| - На душу населення | 33,556 (12) | ||||
| ВВП (номінальний) | 2009 р., оцінка | ||||
| - Повний | $238.128 млрд (31) | ||||
| - На душу населення | $44,491 (12) | ||||
| ІРЛП (2013) | ▲ 0.892 (високий) (12) | ||||
| Валюта | Євро (EUR) |
||||
| Часовий пояс | EET (UTC+2) | ||||
| - Літній час | EEST (UTC+3) | ||||
| Домен інтернету | .fi | ||||
| Телефонний код | +358 | ||||
Фінля́ндія (фін. Suomi, швед. Finland; офіційно Фінля́ндська Респу́бліка) — держава у Північній Європі. Межує зі Швецією на заході, з Норвегією на півночі і Росією на сході. На півдні і на заході береги країни омивають води Балтійського моря і його заток — Фінської та Ботнічної. Столиця і найбільше місто — Гельсінкі. Восьма за площею країна в Європі і найбільша малонаселена країна в Європейському Союзі.
Фінляндія є членом Північної Ради (з 1956 року), Європейського Союзу (з 1995 року) і Шенгенської угоди (з 1996 року).
З кінця XII століття до 1809 року Фінляндія була частиною Швеції, що позначилося на поширеності шведської мови і її офіційному статусі. Потім була включена до складу Російської імперії в якості автономного Великого князівства Фінляндського. Незалежна держава з 6 грудня 1917 року.
У 2010 році країна зайняла 1 місце у списку «Найкращих країн світу» (англ. The world's best countries) за версією журналу Newsweek.[3][4]
Зміст
Назва[ред. • ред. код]
Самі фіни не називають свою країну Фінляндією, для них це слово чуже, і має германське походження. У фінській мові навіть немає звуку «ф». Для них їхня країна — Суомі, а самі вони — суомалайсет (народ Суомі). Історію походження назв Суомі та Фінляндія достеменно не встановлено. Раніше була поширена версія, що Суомі означає «країна боліт». Згідно з новітніми дослідженнями, «Суомі» походить можливо від прабалтійського *zemē, якому завдячують своїм походженням також слово «саами» і назва однієї з провінцій Фінляндії — Гяме. Ще одна гіпотеза вказує, що «суомі» утворилося від слова, яке означало «індоєвропеєць» і яке є спільнокореневим, наприклад, з латинським homo 'людина'.
Символи[ред. • ред. код]
- Державний прапор затверджений 1 травня 1918 року. Його прообразом стали прапори фінських яхт-клубів, що з'явилися у часи входження країни до Російської імперії.
- Державним гербом Фінляндії є коронований лев з піднятим над головою мечем, який топче криву шаблю.
- Національним гімном Фінляндії є пісня Ф. Пациуса, написана первісно на шведський текст Йогана Рунеберга, що в 1889 році був перекладений на фінську П. Каяндером.
Фізико-географічна характеристика[ред. • ред. код]
Географічне розташування[ред. • ред. код]
Країна розташована в Північній Європі. Межує зі Швецією (спільний кордон — 586 км), з Норвегією (729 км), з Російською Федерацією (1313 км). Загальна довжина сухопутного кордону — 2628 км. Берегова лінія — 1126 км.
Північ країни розташована за полярним колом — тут сонце не заходить за обрій протягом близько 73 днів, створюючи ефект літніх білих ночей, а взимку протягом 51 дня лишається за обрієм.
Рельєф[ред. • ред. код]
-
Див. також: Геологія Фінляндії та Гідрогеологія Фінляндії
На території Фінляндії переважають горбисто-моренні рівнини з виходами скельних порід, озерними улоговинами і піднесеними грядами. На крайньому північному-заході знаходиться східний край Скандинавських гір висотою до 1365 м (г. Галтіатунтурі). Південне і південно-західне узбережжя досить сильно порізане; Аландський архіпелаг простягається майже до берегів Швеції. Північна третина території знаходиться за полярним колом.
Більша частина країни вкрита лісами з невисокими пагорбами, має 187888 озер і 179584 острови. Близько 60 тис. озер займають 8% території країни, утворюючи великі водні системи (Саїмаа та інші). Ріки короткі, багатоводні і порожисті.
Клімат[ред. • ред. код]
Клімат Фінляндії помірний, перехідний від морського до континентального (на півночі); пом'якшуючий вплив на нього справляють Балтійське море і близькість теплої течії Гольфстрім в Атлантичному океані. Зима тривала, морозна, з сильними вітрами і великою кількістю снігу; середні температури лютого складають від −3°С на південному заході до −14 °С на півночі. Літо — тепле, але коротке, середні температури липня від +17 на півдні до +14 на півночі. Кількість опадів — від 700 мм на півдні до 400 мм на півночі. У прибережних районах часті тумани (від 35 до 85 днів на рік).
Історія[ред. • ред. код]
Деякі важливі події історії Фінляндії
- 1155 Перші місіонери прибувають до Фінляндії зі Швеції. Фінляндія стає частиною Шведського королівства.
- 1809 Фінляндія відходить від Швеції до Росії і стає частково автономним Великим Князівством під владою Російського царя.
- 1917 6 грудня Фінляндія проголошує свою незалежність від Росії.
- 1919 Після затвердження нині діючої конституції Фінляндія стає республікою з президентом на чолі держави.
- 1955 Фінляндія стає членом ООН.
- 1995 Фінляндія вступає до Європейського Союзу.
Главою держави є президент республіки, який обирається на шість років прямим загальним голосуванням.
Населення[ред. • ред. код]
Чисельність населення — на 31 грудня 2008 року становило 5 326 314 людини, 17 мешканців на квадратний кілометр, 67% людей живуть у містах та міських районах, 33% у сільських районах.
Столиця — Гельсінкі (Helsinki) — 574 тис. мешканців.
Великі міста: Еспоо (Есбо) (225 тис. мешканців), Тампере (Таммерфорс) (200 тис.), Вантаа (Ванда) (186 тис.), Турку (Обу) (176,6 тис.), Оулу (Улеоборь) (130 тис.).
Близько мільйона чоловік мешкають у столичному регіоні.
Етнічний склад[ред. • ред. код]
Фіни 93,4%, Шведи 5,7%, Росіяни 0,4%, Естонці 0,2%,Цигани 0,2%, Саами(Saami)(в Лапландії) 0,1%
Населення фінських саамів становить 6 500 осіб.
Мови[ред. • ред. код]
-
Див. також: Фінська мова
Більшість населення Фінляндії (92%) в повсякденному спілкуванні використовують фінську мову. На південному заході країни порівняно більше поширена шведська мова (5,6%), яка, втім, суттєво відрізняється від шведської мови у Швеції. Відтак офіційними є обидві. Іншими мовами розмовляють 2,4% населення (самі- та російськомовна меншості) (2003). Мова саамі (саамська, лапландська) є рідною приблизно для 1 700 осіб саамів.
Під час дослідження, проведеного Євробарометром мов ЄС у 2005 році, 60% дорослого населення країни вказали знання англійської, 38% — шведської мови (41% в 2008), і 17% — знання німецької[5]. За числом людей, які розмовляють англійською Фінляндія посідає п'яте місце після Мальти (89%), Нідерландів (86%), Швеції (85%) і Данія (83%).
Релігія[ред. • ред. код]
| Релігія у Фінляндії[6] |
|||||||||||
| Рік | Єванглелсько-лютеранська церква | Православна церква | Інші | Атеїсти | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1950 | 95.7% | 1.7% | 0.4% | 2.7% | |||||||
| 1980 | 90.3% | 1.1% | 0.7% | 7.8% | |||||||
| 1990 | 87.9% | 1.1% | 0.9% | 10.2% | |||||||
| 2000 | 85.1% | 1.1% | 1.1% | 12.7% | |||||||
| 2005 | 83.1% | 1.1% | 1.1% | 14.7% | |||||||
| 2006 | 82.5% | 1.1% | 1.2% | 15.1% | |||||||
| 2007 | 81.8% | 1.1% | 1.2% | 15.9% | |||||||
| 2008 | 80.7% | 1.1% | 1.3% | 16.9% | |||||||
| 2009 | 79.9% | 1.1% | 1.3% | 17,7% | |||||||
З 1923 року фінська конституція гарантує свободу віросповідання. Фінська євангельсько-лютеранська церква та Фінляндська православна церква мають статус національних церков. Вони мають особливі привілеї, вірні цих церков платять податки в розмірі 1% або 2% від доходів, з цих коштів церкви фінансують добродійну діяльність. 85% фінів є вірними однієї з церков. 83% належить до євангельської лютеранської церкви, 1,1% — до православної церкви. 50 тисяч фінів — п'ятидесятники; 19 тисяч — свідки Єгови; католиків 8-10 тисяч, переважно із числа вихідців з інших країн; 3 тис. мормонів, 1,5 тисячі — юдеї. Тільки 2% лютеран ходять до церкви щотиждень, і 10% щомісяця.
Політика[ред. • ред. код]
Державний устрій — республіка. Глава держави — Президент, який обирається шляхом прямих і таємних виборів усіма громадянами країни, які мають право голосу, строком на 6 років. Законодавча влада здійснюється однопалатним парламентом, що складається з 200 депутатів, які обираються прямим і таємним голосуванням за системою пропорційного представництва строком на 4 роки. Виконавча влада здійснюється президентом і урядом. Член ООН з 1955 року, у 1995 приєдналася до ЄС.
Нинішнім президентом країни є Саулі Нійністе, який зайняв цю посаду 1 березня 2012 року.
Посаду прем'єр-міністра з 14 червня 2014 займає Олександр Стубб — член партії Національна коаліція.
Членство у міжнародних організаціях — ООН, СОТ, МБРР, ОБСЄ, МВФ, МФЧХіЧП, РЄ, ЄКА, ЄМС, ЄС.
Економіка[ред. • ред. код]
Фінляндія — високорозвинена індустріально-аграрна країна. Провідні галузі промисловості: металургійна, машинобудівна (суднобудівна, електронне обладнання та ін.), целюлозно-паперова, деревообробна, чорна та кольорова металургія, хімічна, текстильна, швейна, харчова промисловість. Основні природні багатства країни — ліс (бл. 65% всієї тер.) і руди металів (мідні, цинкові, нікелеві та інш.). Розвинені всі види сучасного транспорту. Порти: Гельсінкі, Турку, Коккола, Котка, Ловііса, Оулу, Порі, Раума, Уусікаупункі, Варкаус, Порвоо. Паромне сполучення з Швецією, Естонією, Польщею, Німеччиною. Високорозвинений мобільний зв'язок. Корпорація «Нокіа», заснована у Фінляндії, є найбільшим світовим виробником мобільних телефонів. Фінляндія веде перед також у розвитку системи Інтернет.
За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A., 2001]: ВВП — $ 144,6 млрд. Темп зростання ВВП — 4,7%. ВВП на душу населення — $ 28075. Прямі іноземні інвестиції — $ 8,2 млрд. Імпорт — $ 37,5 млрд (г.ч. Німеччина — 15,2%; Швеція — 11,7%; США — 8,2%; Великобританія — 7,3%; Росія — 6,6%; Японія — 5,7%). Експорт — $ 48,4 млрд (г.ч. Німеччина — 11,8%; Швеція — 9,4%; Великобританія — 9,2%; США — 7,3%; Росія — 6%; Франція — 5,1%).
Економіка Фінляндії базується на приватному підприємництві, але уряд контролює низку галузей економіки і навіть монопольно володіє деякими з них. Після Другої світової війни Фінляндія була переважно аграрно-індустріальною країною, в якій були розвинуті лісівництво та гірнича промисловість. Упродовж перших післявоєнних десятиліть економіка була переорієнтована зі сфери виробництва на сферу послуг. Країна стала своєрідним торговельним мостом між країнами Західної Європи і СРСР. На початку 1990-х років економіка Фінляндії пережила сильну кризу, викликану розпадом Радянського Союзу і втратою великого замовника. А з середини 1990-х років почався плавний економічний підйом: Фінляндія стала працювати на ринки західних країн.
У період 1980–1989 ВВП в середньому збільшувався на 3,1% на рік. Потім почалося скорочення: у 1991 ВВП зменшився на 6%, у 1992 — на 4%, у 1993 — на 3%. З 1994 по 1997 реальне зростання ВВП відповідно становило 4,5%, 5,1%, 3,6% і 6,0%. У 1998 році ВВП Фінляндії становив 123502 млн дол. США, а в 1999 році — 126130. На кінець 2001 року реальний ВВП Фінляндії у порівнянні з роками підйому цього показника істотно скоротився.
Збройні сили[ред. • ред. код]
Сили оборони Фінляндії складаються з кадрових професійних службовців (в основному офіцери і технічний персонал), а також призовників. Чисельність — 34 700 військовиків. Військовий бюджет складає близько 2 млрд євро, що становить 1,4-1,6% ВВП.
Головномандувачем силами оборони Фінляндії є генерал Ярмо Ліндберг (з 1 серпня 2014 року).[7]
Фінляндія є єдиною європейською країною на кордоні з Росією, яка не входить до НАТО.
Адміністративний устрій[ред. • ред. код]
У 2010 році у Фінляндії було створено шість Регіональних державних адміністративних відомств, кожне з яких відповідає за певний великий регіон — «ляні» (lääni — губернія, край), один з них — Аландські острови, має автономний статус.
Великі регіони складаються з однієї чи кількох менших областей (фін. maakunta, швед. landskap), яких загалом налічується тепер 19. Області поділяються на 72 райони (фін. seutukunta, швед. ekonomisk region), а райони — на 342 громади (фін. kunta, швед. kommun).
Культура[ред. • ред. код]
Культура Фінляндії увібрала в себе як спадщину тих язичницьких часів, коли шанувалися «духи природи» і «сили землі», так і виникли пізніше християнські звичаї і свята. Завдяки своєму географічному розташуванню та історичним особливостям, культура Фінляндії піддавалася впливу сусідніх балтійських, германських і слов'янських народів. Великий вплив на неї справило також те, що Фінляндія входила до складу спочатку Швеції, а потім Росії.
Література[ред. • ред. код]
Серед найвідоміших діячів літератури Фінляндії можна відзначити творця літературної фінської мови Мікаеля Аґрікола, дослідника карело-фінського епосу «Калевала» Еліаса Леннрота та одного з основоположників художньої літератури на фінській мові Алексіса Ківі. Серед письменників XX століття виділяються автор романів про сільське життя, єдиний фінський лауреат Нобелівської премії з літератури Франс Силланпяя, автор перекладеного на безліч мов роману «Сінуха, єгиптянин» Міка Валтарі, а також всесвітньо відома дитяча письменниця Туве Янссон.
Музика[ред. • ред. код]
Найдавнішній шар фінської музики представлений пастушими награваннями, епічними піснями — «рунами», та обрядовим фольклором. Середньовічна музика Фінляндії знаходилась під впливом католицьких піснеспівів. В період підйому національної самосвідомості у XIX столітті у Фінляндії виникає національна композиторська школа, найвизначнішим представником якої став Ян Сібеліус, ім'я якого, зокрема, носить Гельсінська консерваторія та конкурс скрипалів.
Особливий вплив на фінську музику справили традиційні карельські мелодії і лірика, які черпали своє натхнення з епосу «Калевала».
В популярній фінській музиці кінця XX століття важливе місце займають напрямки року та важкої музики, характерною стала перемога гурту Lordi на Євробаченні 2006.
Архітектура[ред. • ред. код]
.JPG)
Зразки фінської народної архітектури представлені вже в давньому епосі «Калевала». Самобутній архітектурний розвиток Фінляндії поновився у ХХ столітті. Це явище пов'язано з іменами Алвара Аалто та Вяйне Аалтонена.
Образотворче мистецтво[ред. • ред. код]
Найдавнішими пам'ятками фінського образотворчого мистецтва є розписи середньовічних кам'яних і дерев'яних церков. Найвідомішімі церковними живописцями того часу були Хенрікус Піктор та Мікаель Топеліус. XVIII століття був ознаменований появою нового жанру, який згодом став основним для цього періоду, — портретний жанр, майстром якого став Ісаак Ваклін (1720–1758). Становлення Жанровою живопису припадає на рубіж XVIII і XIX століть. І найвидатнішим художником того часу став Александер Лауреус (1783–1823).
У 1846 році було засновано Товариство художників Фінляндії, що сприяло піднесенню живопису країни на новий рівень. Художники звертаються до національної тематики, зокрема Роберт Вільгельм Екман використовував у своїх творах сюжет із «Калевали». Його послідовниками стали Альберт Едельфельт, Акселі Галлен-Каллела — живописець і графік, Ееро Ярнефельт — портретист і художник побутового жанру, Пекка Галонен майстер ліричного пейзажу. У XX столітті фінські художники представляли такі напрямки, як символізм (Магнус Енкель та Гуго Сімберг), сюрреалізм, з 1960-х років — неореалізм, з 1970-х — абстрактний живопис, а з 1980-х — постмодерн.
Свята[ред. • ред. код]
Такі свята є у Фінляндії вихідними днями.
- Новий рік — 1 січня
- Лоппіайнен — 6 січня
- Великдень — змінна дата
- День трудящих — 1 травня,
- Вознесіння — 40 день після паски, четвер. У 2008 році Хелаторстай припав на 1 травня
- Трійця — 50 день після паски, неділя
- День фінського прапора — в суботу між 19 і 25 червня. П'ятниця напередодні свята теж вихідний
- День всіх святих — першу неділю листопада
- День незалежності Фінляндії — 6 грудня
- Різдво — три дні з 24 грудня по 26 грудня
Зв'язки з Україною[ред. • ред. код]
Регулярні контакти України з Фінляндією формуються з IX століття — з утворенням стабільного торгового шляху «Із варяг у греки», який поєднав Київську державу із торговими факторіями вікінгів на території фінських племен. Князь Володимир проводив активну політику у фіно-балтійських країнах, князь Ярослав Мудрий заснував в Естонії фортецю Юр'їв (Тарту), вістря якої було спрямовано на опанування водами Фінської затоки.
У XIX столітті Україна і Фінляндія входять до складу Російської імперії, в цей період найтісніші зв'язки з фінами мали українські літератори, військові, що жили в Петербурзі XIX ст. У 1917 році на території Фінляндії почали діяти українські військові комітети, у Гельсінкі проведено низку демонстрацій під синьо-жовтими прапорами. У часи М. Хрущова СРСР стимулював українсько-фінські культурні взаємини. Так, 1954 Фінляндію відвідав український поет Павло Тичина, а 1975 Володимир Зубицький здобув у Гельсінкі «Кубок світу» конкурсу баяністів.
30 грудня 1991 року Фінляндія офіційно визнала незалежність України. У сучасній Фінляндії діє Товариство Українців у Фінляндії м.Турку. У вищих навчальних закладах Фінляндії сформувалася група вчених-україністів (зокрема, в Йоенсуу).
Див. також[ред. • ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Фінляндія |
Примітки[ред. • ред. код]
- ↑ «VÄESTÖTIETOJÄRJESTELMÄ – REKISTERITILANNE – 31.03.2014» (Finnish). Population Register Centre. Процитовано 14 April 2014.
- ↑ «Finland». International Monetary Fund. Архів оригіналу за 2013-06-22. Процитовано 2010-04-21.
- ↑ «Finland: World Audit Democracy Profile». WorldAudit.org. Архів оригіналу за 30 October 2013.
- ↑ «Tertiary education graduation rates—Education: Key Tables from OECD». OECD iLibrary. 14 June 2010. doi:10.1787/20755120-table1. Процитовано 6 March 2011.
- ↑ http://ec.europa.eu/public_opinion/archives/ebs/ebs_237.en.pdf
- ↑ Statistics Finland — Population
- ↑ Новый командующий Оборонительными силами вступает в должность // Сайт телерадиокомпании Yleisradio Oy. Служба новостей Yle. — 1 августа 2014.(рос.)
Посилання[ред. • ред. код]
- Офіційний український сайт про Фінляндію [недійсне посилання]
- This is a Finland (Офіційний інтернет-портал англійською мовою)
- Полезные ископаемые Финляндии. Металлургия
- Гірничий енциклопедичний словник, т. 3. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2004. — 752 с. ISBN 966-7804-78-X
- Михайло Кірсенко. Диво виживання // Український тиждень, № 51, 17.12.2010 [недійсне посилання]
 |
Це незавершена стаття про Фінляндію. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
|
||||||||||
|
|||||||
|
|||||||||||
|
||||||||||
|
||||||||||
|
|||||||||||||
|
|||||||||||||||||||
|
|||||||||||
