| Ґамаль Абдель Насер | |||
 |
|||
| Народився | 15 січня 1918 Бені-Мор, провінція Асьют, Єгипет |
||
|---|---|---|---|
| Помер | 28 вересня 1970 (52 роки) Каїр, Єгипет інфаркт |
||
| Громадянство | Єгипет | ||
| Національність |  Єгипет |
||
| Діяльність | політика | ||
| Відомий | 2-й президент Єгипту | ||
| Конфесія | іслам | ||
| Нагороди |
|
||
Ґама́ль Абде́ль На́сер (араб. جمال عبد الناصر, Джамаль Абд ан-Насир; 15 січня 1918, Бені-Мор, провінція Асьют, Єгипет — 28 вересня 1970, Каїр, Єгипет) — діяч панарабського руху, другий президент Єгипту.
Зміст
Біографічні відомості[ред. • ред. код]
Народився 15 січня 1918 року в селі Бені-Мор, провінція Асьют (Єгипет). Батько — поштовий службовець.
Уже в 12-літньому віці брав участь в антибританській демонстрації (будучи учнем третього класу початкової школи в Александрії).
У 1935 закінчив середню школу (El Nahda Secondary School) в Каїрі.
У 1937 вступив з другої спроби у військове училище й закінчив його в 1938 у чині молодшого лейтенанта. Проходив службу в П'ятому ескадроні на півдні країни, згодом — в Судані.
В 1944 одружився із Тах'є Казем (Tahia Kazem), дочкою перського торговця.
Учасник арабо-ізраїльської війни 1948—1949, був поранений. У 1949—1952 — викладач військового коледжу Генерального штабу (підполковник).
Заснував і ввійшов у керівництво таємної політичної організації «Вільні офіцери», що підготувала і здійснила в ніч на 23 липня 1952 військовий переворот, у результаті якого був скинутий король Фарук I.
26 липня 1952 була створена Рада революційного керівництва (РРК), офіційним главою якої був призначений Мохамед Наджиб. У той же день король Фарук відрікся від престолу на користь свого 7-місячного сина.
Насер став заступником голови РРК. Після тривалої боротьби за владу у квітні 1954 року Мохамед Наджиб був відсторонений від керівництва, і влада перейшла до Насера.
23 червня 1956 року в ході національного референдуму прийнята перша республіканська конституція Єгипту. Насера було вибрано виконуючим обов'язки президента.
У 1954-56 (з невеликими перервами) — прем'єр-міністр, одночасно виконував обов'язки президента. Із червня 1956 — президент Єгипту.
З 1 лютого 1958 — президент Об'єднаної Арабської Республіки (ОАР).
З 1963 — голова партії Арабський соціалістичний союз.
Помер 28 вересня 1970 року в Каїрі в результаті інфаркту.
Про Насера в Єгипті був знятий фільм «Насер 56» (Nasser 56, 1956).
Почесні звання, титули, нагороди[ред. • ред. код]
Герой Радянського Союзу[ред. • ред. код]
За особистою ініціативою Хрущова, який перебував з 9 по 25 травня 1964 року в Єгипті з офіційним візитом, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 травня 1964 року Насер був визнаний гідним звання Героя Радянського Союзу із врученням ордена Леніна й медалі «Золота Зірка» № 11224. Нагородженню не завадили навіть ті факти, що під час Другої світової війни Насер співпрацював з Третім рейхом (вбачаючи в ньому союзника в боротьбі з англійцями),[1][2] а у 1950-ті роки у нього в якості радникків працювали оберштурмбанфюрер СС Отто Скорцені[3] і колишній охоронець Гітлера та засновник неонацистської партії Отто-Ернст Ремер.[4] Ця нагорода породила в СРСР цілу низку анекдотів, частівок і куплетів, в одному з яких були такі рядки:[5]
-
«Живе в пісках і жре від пуза напівфашист, напівесер, Герой Радянського Союзу, Гамаль Абдель на всіх Насер.»
Примітки[ред. • ред. код]
- ↑ «Бездоказові ярлики — інструмент політиканів, а не істориків». Газета «Україна молода»
- ↑ «Син за батька. Головнокомандувач УПА Роман Шухевич очима Юрія Шухевича»
- ↑ «Огни святого Ульма. Главный диверсант Гитлера пытался взорвать казахстанские заводы». Газета «Экспресс К», № 106 (16254) от 15.06.2007 (рос.)
- ↑ «Нацизм в законе». Газета «Совершенно секретно» (рос.)
- ↑ Ґамаль Абдель Насер на сайті «Герои страны» (рос.)
Посилання[ред. • ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ґамаль Абдель Насер |
|
|||||||
