| Філіп V Довгий | |
|---|---|
| Dei Gratia Franciae et Navarrae Rex | |
 |
|
| Король Франції | |
| Правління | 1316-1322 |
| Коронація | 9 січня 1317 |
| Попередник | Іоанн I Посмертний |
| Наступник | Карл IV Красивий |
| Інші титули | Король Наварри |
| Біографічні дані | |
| Дата народження | 1293 |
| Ліон | |
| Дата смерті | 3 січня 1322 |
| Париж | |
| Місце поховання | Абатство Сен-Дені, Париж, Франція |
| Дружина | Жанна II Бургундська |
| Діти | Жанна, Маргарита, Ізабелла, Бланка, Людовик Філіп |
| Династія | Капетинги |
| Батько | Філіп IV Красивий |
| Мати | Жанна I Наваррська |
 |
|
Філіп V Довгий (*1293 - †3 січня 1322) — король Франції та Наварри (як Філіп II) у 1312–1322 роках, запровадив Салічний закон у королівстві Франція.
Життєпис[ред. • ред. код]
Граф Пуатье[ред. • ред. код]
Походив з династії Капетингів. Був другим сином Філіпа IV Красивого, короля Франції, та Жанни Шампанської, королеви Наварри. Народився у 1293 році в Ліоні. Про навчання Філіпа мало відомостей. Втім, відомі його освіченність та інтелект[1]. У 1311 році Філіп отримав від батька титул графа Пуатьє. З цього моменту він почав брати участь у численних справах держави. 1314 року домігся від свого брата Людовика X Сварливого та Паризького парламенту прийняття рішення щодо передачі йому та його дітям спадково пфальцграфства Бургундія, змінивши закон Філіпа II Августа, згідно з яким ці землі повинні були відійти до французької корони. Після смерті у 1315 році Роберта Бургундського, Філіп, граф Пуатьє, отримує це пфальцграфство.
Після смерті свого брата Людовика X зміг домогтися отримання звання регента за малолітнього короля Іоанна I і став готувати ґрунт для отримання королівської влади. Для цього зібрав відомих правників для впровадження в королівстві Салічного закону, за яким влада передавалася по чоловічій лінії. Філіпу це було необхідно, щоб не дозволити отримати корону доньці Людовика X Жанні. Особливість була в тому, що Салічний закон діяв у Франкській державі — за Меровінгів та Каролінгів. Королівство Франція та Капетинги не мали до них жодного стосунку. Салічний закон застосовувати не можна було. Але під тиском Філіпа та його прибічників королівські правники «знайшли» необхідні аргументи для впровадження цього закону. В цей час раптово помер король Іоанн I. Філіп скористався цим, домігся прийняття Салічного закону Генеральними штатами та Паризьким парламентом, що відкрило йому шлях до трону.
Король[ред. • ред. код]
Коронація Філіпа V відбулася 9 січня 1317 року у Реймсі. Проте становище нового короля було не надійним. Для посилення своїх позицій він відсторонив від усіх посад дядька Карла де Валуа, обмежив вплив брата Карла де Ла Марша. Водночас укладає дружні угоди з герцогством Бургундія (1318), графством Фландрія (1320), В'єнським дофіном.
У зовнішній політиці був противником війн, намагався залагоджувати конфлікти без застосування зброї. У 1318 році відновлює союз із Шотландією. При цьому не намагається втручатися у внутрішні справи сусідніх держав.
Головну увагу король зосереджує на вирішенні питання усередині Франції. Робляться спроби повернення монетної регалії до королівської влади (карбування єдиної валюти й лише короною). Втім зустрічає потужний спротив володарів на півдні країни. Тоді ж Філіп V намагається стандартизувати міри й ваги. Для цього у 1320 році проводить відповідні збори у Турне. Але і в цьому зазнає поразки. Водночас запроваджує посаду скарбничого. Першим посаду обіймав Анрі де Сюлі. За наказом короля утворюється Рахункова палата. Разом з тим відновлюються жорстокі ордонанси Філіпа IV Красивого. Такі дії викликають числене невдоволення серед різних шарів населення. У 1321 році виникає рух маленьких пастухів. Спалахують численні повстання селян. Водночас спалахує епідемія дизентирії. Ширилися чутки, що за цим стоять колишні тамплієри. Проте це малоймовірно з огляду на те, що таких проблем не було у попередників Філіпа V — Філіпа IV, Людовика X, та у наступних королів — Карла IV Красивого та Філіпа VI Валуа.
Незважаючи ні на що, Філіпу V майже повністю вдається подалати ці труднощі, проте він раптово захворів й помер в абатстві Лоншам (Париж) 3 січня 1322 року. Прийняття Салічного закону повернулося проти нього — єдиний син помер, а доньки не змогли успадкувати корону. Тому влада перейшла до брата — Карла де Ла Марша.
Родина[ред. • ред. код]
Дружина — Жанна (1291–1330), донька Отона IV, пфальцграфа бургундського
Діти:
- Жанна (1308–1347), дружина Еда IV. герцога бургундії
- Маргарита (1309–1382), дружина Людовика I. графа Фландрії
- Ізабела (1310–1348), дружина Гіга VIII, дофіна В'єнського (1 чол.), Жана III, володаря Фоконьє
- Бланка (1311–1358), черниця
- Філіп (1316–1321)
Примітки[ред. • ред. код]
- ↑ Brown, Elizabeth, A. R. (2000) The King's Conundrum: Endowing Queens and Loyal Servants, Ensuring Salvation, and Protecting the Patrimony in Fourteenth-Century France, in Burrow and Wei.— p.126.
Джерела[ред. • ред. код]
- Duby, George. (1993) France in the Middle Ages 987–1460: from Hugh Capet to Joan of Arc. Oxford: Blackwell.
| Попередник Іоанн I Посмертний |
 |
Король Франції 1316-1322 |
|
Наступник Карл IV Красивий |
| Попередник Іоанн I Посмертний |
 |
Король Наварри 1316-1322 |
|
Наступник Карл I Красивий |
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Королі Франції — Франція — Капетинги — Валуа — Бурбони — Бонапарти |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
