Урго Кекконен

Урго Калева Кекконен
Urho Kaleva Kekkonen

8-й Президент Фінляндії

Попередник:

Юго Паасиківі

Наступник:

Мауно Койвісто

Прем'єр-міністр Фінляндії

17 березня 1950 року — 17 січня 1951 року

Попередник:

Карл-Август Фагерхольм

17 січня 1951 року — 20 вересня 1951 року

Наступник:

Сакарі Туоміоя

20 вересня 1951 року — 9 липня 1953 року

9 липня 1953 — 17 листопада 1953

20 жовтня 1954 — 15 лютого 1956

Попередник:

Ральф Торнгрен

Наступник:

Карл-Август Фагерхольм

Народження:

3 вересня 1900

Піелавеси, Велике князівство Фінляндське

Смерть:

31 серпня 1986 (85 років)

Гельсінки, Фінляндія

Батько:

Юго Кекконен

Мати:

Еміліа Пюльвяняйнен

Діти:

Сини Матті та Танелі

У́рго Ка́лева Ке́кконен (фін. Urho Kaleva Kekkonen, 3 вересня 1900; Піелавесі — 31 серпня 1986 Гельсінки) — фінський державний діяч, восьмий Президент Фінляндії (1956–1982).

Біографія[ред. • ред. код]

Народився 3 вересня 1900 року в селищі Піелавесі провінції Саво, Великого князівства Фінляндського.

З 1918 — з початком громадянської війни у Фінляндії, 17-річний Урго брав участь у війні на боці Білої гвардії в рядах загонів самооборони. Після цього він був призваний на строкову службу в армію, служив сержантом в автомобільному батальйоні в Гельсинкі.

Освіта[ред. • ред. код]

У 1919 році Кекконен закінчив ліцей Каяані. У 1926 закінчив Гельсінський університет, юридичний факультет. Доктор юридичних наук (1936).

Урядова робота[ред. • ред. код]

Президент Кекконен в 80 років, марка Фінляндії, 1980

З 1926 по 1956 — член, один із лідерів партії Селянська спілка.

З 1934 по 1956 — депутат парламенту від партії Селянська спілка.

З 1936 по 1937 — міністр юстиції Фінляндії.

З 1937 по 1939 — міністр внутрішніх справ Фінляндії.

З 1940 по 1943 — голова Комітету у справах переселенців.

З 1944 по 1946 — міністр юстиції Фінляндії.

З 1946 по 1947 — віце-спікер парламенту Фінляндії.

З 1948 по 1950 — спікер фінського парламенту.

З 1950 по 1956 — Прем'єр-міністр Фінляндії.

З 1950 по 1951 — міністр внутрішніх справ Фінляндії

З 1952 по 1953 — міністр внутрішніх справ Фінляндії

З 1954 — міністр закордонних справ Фінляндії.

Президент Фінляндії[ред. • ред. код]

З 1956 по 1962 — обраний Президентом Фінляндії.

З 1962 по 1968 — вдруге обраний Президентом Фінляндії.

З 1968 по 1978 — обраний Президентом Фінляндії на третій термін.

З 1978 по 1982 — обраний Президентом Фінляндії на четвертий термін.

У травні 1963 виступив із ініціативою перетворення Північної Європи на без'ядерну зону. У 1960-ті виступав за прикордонний договір із Норвегією і про Нараду з безпеки і співробітництво в Європі (НБСЄ).

Ратифікував другий Протокол (1970) про продовження дії терміну Договору про дружбу, співробітництво і взаємодопомогу між СССР і Фінляндією. Три рази розпускав парламент за час свого безперервного 26-річного правління.

Після відставки з посади Президента за станом здоров'я 1981, йому надано право залишатися жити в резиденції Таммініемі, де він і лікувався. Помер 31 серпня 1986 року.

Місце поховання Кекконена в Гельсінкі

Похований 7 вересня на кладовищі Хієтаніємі.

Співпраця з КДБ[ред. • ред. код]

Деякі дослідники звинувачують Кекконена у співпраці з КДБ. Так, за словами Анатолія Голіцина, Кекконен був завербований 1948 та отримав кодове ім'я «Кіма» (англ. timo)^[1]. Вербуванню сприяла коханка Кекконена, Анна-Марія Снельман (англ. Anne-Marie Snellman), кореспондентка Ассошіейтед прес в Гельсінки. Був завербований членом місцевої резидентури Іваном Пакканеном, а потім працював з Юрієм Вороніним та місцевим резидентом Михайлом Котовим^[2].

У часи його президентства та з його ініціативи майже всіх перебіжчиків із СССР арештовували та відсилали назад до Радянського Союзу^[3].

Посилання[ред. • ред. код]

↑ http://archive.svoboda.org/programs/pn/2004/pn.022204.asp
↑ West, Nigel (2009). Kekkonen, Urho. The A to Z of sexspionage. Lanham MD: Scarecrow Press. ISBN 9780810871519.
↑ President Kekkonen insisted on sending back Soviet defectors. Helsingin Sanomat, International Edition. Архів оригіналу за 2013-07-09. Процитовано 2007-10-18.

Ресурси інтернету[ред. • ред. код]

п о р Президенти Фінляндії

Каарло Юго Столберґ (1919–1925) • Лаурі Крістіан Реландер (1925–1931) • Пер Евінд Свінгувуд (1931–1937) • Кюесті Калліо (1937–1940) • Рісто Рюті (1940–1944) Карл Густав Маннергейм (1944–1946) • Юго Паасиківі (1946–1956) • Урго Кекконен (1956–1982) • Мауно Койвісто (1982–1994) • Мартті Ахтісаарі (1994–2000) • Тар'я Галонен (2000–2012) Саулі Нійністе (з 2012)

п о р Прем'єр-міністри Фінляндії

Пер Евінд Свінгувуд • Юго Паасиківі • Кюесті Калліо (1922–1924) • Кюесті Калліо • Кюесті Калліо • Юхо Суніла (1927–1928) • Кюесті Калліо (1929–1930) • Рісто Рюті (1939–1940) • Пер Евінд Свінгувуд • Юго Паасиківі (1944–1946) • Лаурі Інґман • Карл-Август Фагерхольм (1948–1950) • Урго Кекконен (1950–1953) • Сакарі Туоміоя (1953–1954) • Ральф Торнгрен (1954) • Урго Кекконен (1954–1956) • Йоганнес Віролайнен (1964–1966) • Мауно Койвісто • Калеві Сорса (1972–1975) • Калеві Сорса (1975–1979) • Мауно Койвісто (1979–1981) • Калеві Сорса (1982–1987) • Гаррі Голкері (1987–1991) • Еско Аго (1991–1995) • Пааво Ліппонен (1995–2003) • Аннелі Яаттеенмякі (2003) • Матті Ванганен (2003–2010) • Марі Ківініемі (2010–2011) • Юркі Катайнен (2011–2014) • Олександр Стубб (2014–2015) • Юха Сіпіля (з 2015)

Міністри закордонних справ Фінляндії

Отто Стенрот (1918) • Карл Йохан Енкель (1918) • Ейно Рудольф Холсті (1919) • Карл Йохан Енкель (1922) • Юхо Веннола (1922) • Карл Йохан Енкель (1924) • Йохан Ялмар Прокопе (1924) • Карл Густав Ідман (1925) • Еміль Нестор Сетяля (1926) • Каарле Вяйньо Войонмаа (1926) • Йохан Ялмар Прокопе (1927) • Аарно Юрьйо-Коскінен (1931) • Антті Хакцелль (1932) • Ейно Рудольф Холсті (1936) • Каарле Вяйньо Войонмаа (1937) • Юхо Еліас Еркко (1938) • Вяйньо Таннер (1939) • Рольф Йохан Віттінг (1940) • Карл Генрік Вольтер Рамсай (1943) • Карл Йохан Енкель (1944) • Оке Хенрік Гарц (1950) • Сакарі Туоміоя (1951) • Урго Кекконен (1952) • Ральф Торнгрен (1953) • Урго Кекконен (1954) • Йоганнес Віролайнен (1954) • Ральф Торнгрен (1956) • Йоганнес Віролайнен (1957) • Пааво Йоханнес Хюннінен (1957) • Йоганнес Віролайнен (1959) • Карл-Август Фагерхольм (1958) • Ральф Торнгрен (1959) • Вієно Сукселяйнен (1961) • Ахті Кар'ялайнен (1962) • Велі Мерікоскі (1962) • Яакко Халлама (1963) • Ахті Кар'ялайнен (1964) • Вяйньо Лескінен (1970) • Олаві Йоханнес Маттіла (1971) • Калеві Сорса (1972) • Ахті Кар'ялайнен (1973) • Олаві Йоханнес Маттіла (1975) • Калеві Сорса (1975) • Кеійо Корхонен (1976) • Пааво Вяюрюнен (1977) • Пер Стенбек (1982) • Пааво Вяюрюнен (1983) • Калеві Сорса (1987) • Пертті Паасіо (1989) • Пааво Вяюрюнен (1991) • Хейккі Хаавісто (1993) • Пааво Рантанен (1995) • Тар'я Галонен (1995) • Ерккі Туоміоя (2000) • Ілкка Канерва (2007) • Олександр Стубб (2008) • Ерккі Туоміоя (2011)

	Урго Кекконен у Вікіцитатах^?
	Урго Кекконен у Вікісховищі^?