| Марк Антоній Гордіан Пій | |
| Marcus Antonius Gordianus Pius | |
 |
|
| Імператор | |
| Початок правління: | 22 квітня 238 р. |
|---|---|
| Кінець правління: | 11 лютого 244 р. |
| Попередник: | Пупієн і Бальбін |
| Наступник: | Філіпп Араб |
| Дата народження: | 20 січня 225 |
| Дата смерті: | 11 лютого 244 (19 років) |
| Дружина: | Фурія Сабінія Транквіліна |
| Мати: | Антонія Гордіана |
Марк Антоній Гордіан Пій (лат. Marcus Antonius Gordianus Pius), також відомий як Гордіан III (*20 січня 225 — † 11 лютого 244) — давньоримський імператор з 238 по 244 рік. За однією версією, він був сином Гордіана II, за іншою, більш ймовірною, сином доньки Гордіана I Антонії Гордіани та римського сенатора, чиє ім'я невідоме.
Ранні роки та прихід до влади[ред. • ред. код]
Про життя Гордіана III до прийняття ним імператорського титулу відомо мало.
Після вбивства імператора Александра Севера у Могунтіаку (сучасний Майнц), Максимін Фракієць проголосив себе імператором, незважаючи на сильну опозицію Сенату та більшості населення. У відповідь на це, дід та дядько Гордіана, Гордіан I та Гордіан II, були проголошені імператорами-співправителями у провінції Африка. Вже за місяць повстання було придушене Капелліаном, губернатором Нумідії та прихильником Максиміна. Старші Гордіани загинули, але для народу вони залишилися жертвами Максимінових репресій.
Тим часом, Максимін почав наступ на Рим, а Сенат обрав імператорами Пупієна та Бальбіна. Ці сенатори не користувалися прихильністю народу, який все ще був вражений долею Гордіана I, тому Сенат вирішив зробити цезарем тоді ще підлітка Гордіана, назвавши його на честь діда Марком Антонієм Гордіаном. Пупієн і Бальбін перемогли Максиміна, переважно завдяки відступництву кількох легіонів, які вбили Фракійця. Але з початком заворушень в армії та в столиці їхнє правління було приречене. 29 липня 238 р. Пупієна і Бальбіна вбили солдати преторіанської гвардії, а єдиним імператором був проголошений Гордіан III, якому на той час було 12 років.
Правління[ред. • ред. код]
Через молодість Гордіана, управління імперією було передано до аристократичних родин, які через Сенат контролювали державні справи. У віці 15 років Гордіан одружився з Фурією Сабінією Транквіліні, донькою префекта преторія Гая Фурія Тімесітея. Як начальник преторіанської гвардії та тесть імператора Тімесітей швидко став фактичним правителем імперії.
Перші заворушення почалися з повстанням Сабініана в Африці у 240 р., яке, однак, було швидко придушене.
У III ст. римські кордони слабшали під тиском германських племен, що жили на протилежних берегах Рейна та Дуная, а в Азії посилювало свої атаки царство Сасанідів. Коли до Месопотамії вторглися перси під проводом Шапура I, молодий імператор востаннє в римській історії відчинив двері Храму Януса та послав велике військо на схід. Сасанідів відкинули за Євфрат та розбили у битві при Резені (243). Кампанія здавалася успішною і Гордіан, який приєднався до армії, планував вдертися на ворожу територію, але раптово за нез'ясованих обставин помирає його тесть. Без Тімесітея військові дії та, власне, безпека імператора, опинилися під загрозою.
Після смерті Тімесітея на посаду префекта преторія призначається Марк Юлій Філіпп, також відомий як Філіпп Араб, людина незнатного походження, заздрісна і корислива. Штучно створивши дефіцит харчів у містах та воєнних гарнізонах, він викликав невдоволення імператора. Гордіан відкрито виступив з звинуваченнями проти Філіппа, але не знайшов підтримки з боку військових.
Тим часом, війна продовжується і на початку 244 р. перси контратакують. Перські джерела описують битву при Місіхе (сучасна Фаллуджа, Ірак), результатом якої стала поразка римлян та загибель Гордіана III у бою. Римські історики не згадують про цю подію та припускають, що Гордіан загинув у верхів'ї Євфрата. Попри те, що за свідченням деяких античних джерел Філіпп, який наслідував Гордіана на римському престолі, вбив Гордіана в Заїті (Калат-ес-Саліхійя), справжня причини смерті молодого імператора невідома.
Молодість та добра вдача Гордіана III, разом із загибеллю його діда та дядька, та його власна трагічна смерть від рук нового узурпатора, стали причиною вшанування його пам'яті римлянами. Незважаючи на протидію нового імператора, Сенат обожнив Гордіана, щоб заспокоїти населення та уникнути заворушень.
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Gordian III |
Джерела[ред. • ред. код]
- Амміан Марцеллін
- Encyclopædia Britannica
