| 1 Талер Королівство Прусс ... > Історія > Відмінність |
| Дата зміни | 2020-11-29 03:18 (older) | 2024-04-02 15:53 (newer) |
| Добавив | ||
| Стан зміни | Перевірено | Перевірено |
-300-150-txEKbzbivG4AAAFPgnxtcWLa.jpg)
|
|
|
| Номінал | 1 Талер | 1 Талер |
| Країна | Королівство Пруссія (1701-1918) | Королівство Пруссія (1701-1918) |
| Рік чеканки | 1860 | 1860 |
| Метал | Срібло | Срібло |
| Особистість | Фрідріх Вільгельм IV (1795 - 1861) | Фрідріх Вільгельм IV (1795 - 1861) |
| Категорії | ||
| Посилання на каталог | ||
Опис -
English
|
1859, KIngdom of Prussia, Frederick William IV. Silver "Mining" Thaler Coin. VF Mint Year: 1858 Mint Place: Berlin Reference: KM-472. Mintage: 94,000 pcs. Condition: Scratches, otherwise VF! Denomination: Mining Thaler - Struck from the silver ore, mined at the mansfeld silver mines! Material: Silver (.750) Weight: 18.32gm Diameter: 34mm Obverse: Head of Frederick William IV right. Mint initial (A) of the Berlin mint below. Legend: FRIEDR. WILHELM IV KOENIG V. PREUSSEN Reverse: Legend in three lines: "SEGEN DES MANSFELDER BERGBAUES" - "Blessed be the Mansfeld mining!". Legend: EIN THALER XIV EINE FEINE MARK 1859 em>. King Frederick William IV of Prussia (German: Friedrich Wilhelm IV. von Preußen) (15 October 1795 – 2 January 1861), the eldest son and successor of Frederick William III of Prussia, reigned as King of Prussia from 1840 to 1861. He was in personal union the sovereign prince of the Principality of Neuchâtel (1840–1857). Frederick William was educated by private tutors, many of whom were experienced civil servants, such as Friedrich Ancillon. He also gained military experience by serving in the army during the War of Liberation against Napoleon I of France in 1814, though he was an indifferent soldier. He was a draftsman interested in both architecture and landscape gardening and was a patron of several great German artists, including architect Karl Friedrich Schinkel. He married Elisabeth Ludovika of Bavaria in 1823, but the couple had no children. Frederick William was a staunch Romanticist, and his devotion to this movement, which in the German States featured a nostalgia for the Middle Ages, was largely responsible for him developing into a conservative at an early age. In 1815, when he was only 20, the crown prince exerted his influence to structure the proposed constitution of 1815, which was never actually enacted, in such a way that the landed aristocracy would hold the majority of the power. He was firmly against both liberalisation and unification of Germany, preferring to allow Austria to remain the principal power in the German states. pon his accession, he toned down the reactionary policies enacted by his father, easing press censorship and promising to enact a constitution at some point, but he refused to enact a popular legislative assembly, preferring to work with the aristocracy through "united committees" of the provincial estates. Despite being a devout Lutheran[citation needed], his Romantic leanings led him to settle the Cologne church conflict by releasing the imprisoned Archbishop of Cologne, and he patronized further construction of Cologne Cathedral. In 1844, he attended the celebrations marking the completion of the cathedral, becoming the first king of Prussia to enter a Roman Catholic building. When he finally called a national assembly in 1847, it was not a representative body, but rather a United Diet comprising all the provincial estates, which had the right to grant taxes and loans but no right to meet at regular intervals. When revolution broke out in Prussia in March 1848, part of the larger Revolutions of 1848, the king initially moved to repress it with the army, but later decided to recall the troops and place himself at the head of the movement on 19 March. He committed himself to German unification, formed a liberal government, convened a national assembly, and ordered that a Constitution of the Kingdom of Prussia be drawn up. Once his position was more secure again, however, he quickly had the army reoccupy Berlin and dissolved the assembly in December. He did, however, remain dedicated to unification for a time, leading the Frankfurt Parliament to offer him the crown of Germany on 3 April 1849, which he refused, purportedly saying that he would not accept "a crown from the gutter". He did attempt to establish the Erfurt Union, a union of German states excluding Austria, soon after, but abandoned the idea by the Punctation of Olmütz on 29 November 1850, in the face of Austrian resistance. Rather than returning to bureaucratic rule after dismissing the national assembly, Frederick William promulgated a new constitution that created a parliament with two chambers, an aristocratic upper house and an elected lower house. The lower house was elected by all taxpayers, but in a three-tiered system based on the amount of taxes paid so that true universal suffrage was denied. The constitution also reserved for the king the power of appointing all ministers, reestablished the conservative district assemblies and provincial diets, and guaranteed that the bureaucracy and the military remained firmly in the hands of the king. This was a more liberal system than had existed in Prussia before 1848, but was still a conservative system of government in which the monarch, the aristocracy, and the military retained most of the power. This constitution remained in effect until the dissolution of the Prussian kingdom in 1918. A stroke in 1857 left the king partially paralyzed and largely mentally incapacitated, and his brother William served as regent from 1858 until the king's death in 1861, at which point he acceded the throne himself as William I.
|
1859, KIngdom of Prussia, Frederick William IV. Silver "Mining" Thaler Coin. Mint Year: 1858 Mint Place: Berlin Reference: KM-472. Mintage: 94,000 pcs. Denomination: Mining Thaler - Struck from the silver ore, mined at the mansfeld silver mines! Material: Silver (.750) Weight: 18.32gm Diameter: 34mm Obverse: Head of Frederick William IV right. Mint initial (A) of the Berlin mint below. Legend: FRIEDR. WILHELM IV KOENIG V. PREUSSEN Reverse: Legend in three lines: "SEGEN DES MANSFELDER BERGBAUES" - "Blessed be the Mansfeld mining!". Legend: EIN THALER XIV EINE FEINE MARK 1859 em>. King Frederick William IV of Prussia (German: Friedrich Wilhelm IV. von Preußen) (15 October 1795 – 2 January 1861), the eldest son and successor of Frederick William III of Prussia, reigned as King of Prussia from 1840 to 1861. He was in personal union the sovereign prince of the Principality of Neuchâtel (1840–1857). Frederick William was educated by private tutors, many of whom were experienced civil servants, such as Friedrich Ancillon. He also gained military experience by serving in the army during the War of Liberation against Napoleon I of France in 1814, though he was an indifferent soldier. He was a draftsman interested in both architecture and landscape gardening and was a patron of several great German artists, including architect Karl Friedrich Schinkel. He married Elisabeth Ludovika of Bavaria in 1823, but the couple had no children. Frederick William was a staunch Romanticist, and his devotion to this movement, which in the German States featured a nostalgia for the Middle Ages, was largely responsible for him developing into a conservative at an early age. In 1815, when he was only 20, the crown prince exerted his influence to structure the proposed constitution of 1815, which was never actually enacted, in such a way that the landed aristocracy would hold the majority of the power. He was firmly against both liberalisation and unification of Germany, preferring to allow Austria to remain the principal power in the German states. pon his accession, he toned down the reactionary policies enacted by his father, easing press censorship and promising to enact a constitution at some point, but he refused to enact a popular legislative assembly, preferring to work with the aristocracy through "united committees" of the provincial estates. Despite being a devout Lutheran[citation needed], his Romantic leanings led him to settle the Cologne church conflict by releasing the imprisoned Archbishop of Cologne, and he patronized further construction of Cologne Cathedral. In 1844, he attended the celebrations marking the completion of the cathedral, becoming the first king of Prussia to enter a Roman Catholic building. When he finally called a national assembly in 1847, it was not a representative body, but rather a United Diet comprising all the provincial estates, which had the right to grant taxes and loans but no right to meet at regular intervals. When revolution broke out in Prussia in March 1848, part of the larger Revolutions of 1848, the king initially moved to repress it with the army, but later decided to recall the troops and place himself at the head of the movement on 19 March. He committed himself to German unification, formed a liberal government, convened a national assembly, and ordered that a Constitution of the Kingdom of Prussia be drawn up. Once his position was more secure again, however, he quickly had the army reoccupy Berlin and dissolved the assembly in December. He did, however, remain dedicated to unification for a time, leading the Frankfurt Parliament to offer him the crown of Germany on 3 April 1849, which he refused, purportedly saying that he would not accept "a crown from the gutter". He did attempt to establish the Erfurt Union, a union of German states excluding Austria, soon after, but abandoned the idea by the Punctation of Olmütz on 29 November 1850, in the face of Austrian resistance. Rather than returning to bureaucratic rule after dismissing the national assembly, Frederick William promulgated a new constitution that created a parliament with two chambers, an aristocratic upper house and an elected lower house. The lower house was elected by all taxpayers, but in a three-tiered system based on the amount of taxes paid so that true universal suffrage was denied. The constitution also reserved for the king the power of appointing all ministers, reestablished the conservative district assemblies and provincial diets, and guaranteed that the bureaucracy and the military remained firmly in the hands of the king. This was a more liberal system than had existed in Prussia before 1848, but was still a conservative system of government in which the monarch, the aristocracy, and the military retained most of the power. This constitution remained in effect until the dissolution of the Prussian kingdom in 1918. A stroke in 1857 left the king partially paralyzed and largely mentally incapacitated, and his brother William served as regent from 1858 until the king's death in 1861, at which point he acceded the throne himself as William I.
|
Опис -
Deutsch
|
1859, Königreich Preußen, Friedrich Wilhelm IV. Silberne Taler-Münze „Bergbau“. Münzjahr: 1858 Münzort: Berlin Referenz: KM-472. Auflage: 94.000 Stück. Nennwert: Bergtaler - Geprägt aus dem Silbererz, abgebaut im Mansfelder Silberbergwerk! Material: Silber (.750) Gewicht: 18,32 g Durchmesser: 34 mm Vorderseite: Kopf von Friedrich Wilhelm IV. rechts. Münzinitiale (A) der Berliner Münzstätte unten. Legende: FRIEDR. WILHELM IV. KÖNIG V. PREUSSEN Rückseite: Legende in drei Zeilen: „SEGEN DES MANSFELDER BERGBAUES“ – „Gesegnet sei der Mansfelder Bergbau!“. Legende: EIN THALER XIV EINE FEINE MARK 1859 em>. König Friedrich Wilhelm IV. von Preußen (deutsch: Friedrich Wilhelm IV. von Preußen) (15. Oktober 1795 – 2. Januar 1861), der älteste Sohn und Nachfolger Friedrich Wilhelms III. von Preußen, regierte von 1840 bis 1861 als König von Preußen. Er war in Personalunion der Landesfürst des Fürstentums Neuenburg (1840–1857). Friedrich Wilhelm wurde von Privatlehrern unterrichtet, von denen viele erfahrene Beamte waren, wie beispielsweise Friedrich Ancillon. Er sammelte auch militärische Erfahrung, indem er während des Befreiungskrieges gegen Napoleon I. von Frankreich im Jahr 1814 in der Armee diente, obwohl er ein gleichgültiger Soldat war. Als Zeichner interessierte er sich sowohl für Architektur als auch für Landschaftsgärten und war Förderer mehrerer großer deutscher Künstler, darunter des Architekten Karl Friedrich Schinkel. Er heiratete 1823 Elisabeth Ludovika von Bayern, das Paar hatte jedoch keine Kinder. Friedrich Wilhelm war ein überzeugter Romantiker, und seine Hingabe an diese Bewegung, die in den deutschen Staaten von einer Nostalgie für das Mittelalter geprägt war, war maßgeblich dafür verantwortlich, dass er sich schon in jungen Jahren zum Konservativen entwickelte. Im Jahr 1815, als er erst 20 Jahre alt war, übte der Kronprinz seinen Einfluss aus, um die vorgeschlagene Verfassung von 1815, die jedoch nie in Kraft trat, so zu gestalten, dass der Landadel die Mehrheit der Macht innehatte. Er lehnte sowohl die Liberalisierung als auch die Vereinigung Deutschlands entschieden ab und zog es vor, Österreich als Hauptmacht in den deutschen Staaten zu belassen. Bei seiner Thronbesteigung schwächte er die reaktionäre Politik seines Vaters ab, lockerte die Pressezensur und versprach, irgendwann eine Verfassung zu verabschieden, weigerte sich jedoch, eine gesetzgebende Volksversammlung einzusetzen, und zog es vor, mit der Aristokratie durch „vereinte Ausschüsse“ zusammenzuarbeiten die Provinzgüter. Obwohl er ein gläubiger Lutheraner war, führten seine romantischen Neigungen dazu, dass er den Kölner Kirchenkonflikt durch die Freilassung des inhaftierten Kölner Erzbischofs beilegte und den weiteren Bau des Kölner Doms förderte. Im Jahr 1844 nahm er an den Feierlichkeiten zur Fertigstellung des Doms teil und betrat als erster König von Preußen ein römisch-katholisches Gebäude. Als er schließlich 1847 eine Nationalversammlung einberufen hatte, handelte es sich dabei nicht um eine repräsentative Körperschaft, sondern um einen Vereinigten Landtag, der alle Provinzstände umfasste und das Recht hatte, Steuern und Anleihen zu gewähren, aber nicht das Recht, sich in regelmäßigen Abständen zu treffen. Als im März 1848 in Preußen eine Revolution ausbrach, die Teil der größeren Revolutionen von 1848 war, versuchte der König zunächst, sie mit der Armee niederzuschlagen, beschloss jedoch später, die Truppen zurückzurufen und sich am 19. März an die Spitze der Bewegung zu stellen. Er engagierte sich für die deutsche Einigung, bildete eine liberale Regierung, berief eine Nationalversammlung ein und ordnete die Ausarbeitung einer Verfassung des Königreichs Preußen an. Als seine Position jedoch wieder sicherer war, ließ er die Armee Berlin schnell wieder besetzen und löste die Versammlung im Dezember auf. Er engagierte sich jedoch noch eine Zeit lang für die Wiedervereinigung und veranlasste das Frankfurter Parlament, ihm am 3. April 1849 die Krone Deutschlands anzubieten, was er jedoch ablehnte, mit der angeblichen Begründung, dass er „eine Krone aus der Gosse“ nicht annehmen würde. Bald darauf versuchte er, die Erfurter Union, einen Zusammenschluss deutscher Staaten ohne Österreich, zu gründen, gab diese Idee jedoch angesichts des österreichischen Widerstands mit der Punktation von Olmütz am 29. November 1850 auf. Anstatt nach der Auflösung der Nationalversammlung zur bürokratischen Herrschaft zurückzukehren, verkündete Friedrich Wilhelm eine neue Verfassung, die ein Parlament mit zwei Kammern, einem aristokratischen Oberhaus und einem gewählten Unterhaus, schuf. Das Unterhaus wurde von allen Steuerzahlern gewählt, jedoch in einem dreistufigen System, das auf der Höhe der gezahlten Steuern basierte, sodass ein echtes allgemeines Wahlrecht verweigert wurde. Die Verfassung behielt dem König auch die Befugnis vor, alle Minister zu ernennen, führte die konservativen Bezirksversammlungen und Provinztage wieder ein und garantierte, dass die Bürokratie und das Militär fest in den Händen des Königs blieben. Dabei handelte es sich um ein liberaleres System als in Preußen vor 1848, aber immer noch um ein konservatives Regierungssystem, in dem der Monarch, die Aristokratie und das Militär den größten Teil der Macht behielten. Diese Verfassung blieb bis zur Auflösung des preußischen Königreichs im Jahr 1918 in Kraft. Ein Schlaganfall im Jahr 1857 führte dazu, dass der König teilweise gelähmt und weitgehend geistig behindert war, und sein Bruder Wilhelm fungierte von 1858 bis zum Tod des Königs im Jahr 1861 als Regent, woraufhin er antrat selbst den Thron als Wilhelm I. |
|
Опис -
Русский
|
1859 г., Королевство Пруссия, Фридрих Вильгельм IV. Серебряная монета "Горный талер". Год монетного двора: 1858 Место монетного двора: Берлин Артикул: KM-472. Тираж: 94 000 шт. Номинал: Горный талер - Отчеканен из серебряной руды, добытой на серебряных рудниках Мансфельда! Материал: Серебро (0,750). Вес: 18,32 г. Диаметр: 34 мм. Аверс: Голова Фридриха Вильгельма IV вправо. Инициал монетного двора (А) Берлинского монетного двора внизу. Легенда: ФРИДР. ВИЛЬГЕЛЬМ IV КЕНИГ В. ПРУССЕН Реверс: Легенда в три строки: «SEGEN DES MANSFELDER BERGBAUES» — «Благословенна горная промышленность Мансфельда!». Легенда: EIN THALER XIV EINE FEINE MARK 1859 г.>. Король Пруссии Фридрих Вильгельм IV (нем. Friedrich Wilhelm IV von Preußen) (15 октября 1795 г. - 2 января 1861 г.), старший сын и преемник Фридриха Вильгельма III Прусского, правил королем Пруссии с 1840 по 1861 год. Он был в личном союзе суверенный принц княжества Невшатель (1840–1857). Фредерик Уильям получил образование у частных репетиторов, многие из которых были опытными государственными служащими, например, Фридрих Ансильон. Он также приобрел военный опыт, служа в армии во время Освободительной войны против Наполеона I во Франции в 1814 году, хотя он был равнодушным солдатом. Он был рисовальщиком, интересующимся как архитектурой, так и ландшафтным садоводством, и был покровителем нескольких великих немецких художников, в том числе архитектора Карла Фридриха Шинкеля. Он женился на Элизабет Людовике Баварской в 1823 году, но детей у пары не было. Фредерик Вильгельм был убежденным романтиком, и его преданность этому движению, которое в немецких государствах выражало ностальгию по Средневековью, во многом способствовала тому, что он в раннем возрасте превратился в консерватора. В 1815 году, когда ему было всего 20 лет, наследный принц оказал свое влияние на структурирование предложенной конституции 1815 года, которая так и не была принята, таким образом, чтобы земельная аристократия имела большую часть власти. Он был категорически против либерализации и объединения Германии, предпочитая позволить Австрии оставаться главной силой в немецких государствах. После своего вступления на престол он смягчил реакционную политику, проводившуюся его отцом, ослабив цензуру прессы и пообещав в какой-то момент принять конституцию, но отказался принять народное законодательное собрание, предпочитая работать с аристократией через «объединенные комитеты» провинциальные имения. Несмотря на то, что он был набожным лютеранином, его романтические наклонности привели его к разрешению церковного конфликта в Кельне, освободив заключенного в тюрьму архиепископа Кельна, и он покровительствовал дальнейшему строительству Кельнского собора. В 1844 году он присутствовал на торжествах по случаю завершения строительства собора, став первым королем Пруссии, вошедшим в римско-католическое здание. Когда он наконец созвал национальное собрание в 1847 году, это был не представительный орган, а скорее объединенный сейм, включавший все провинциальные сословия, который имел право предоставлять налоги и займы, но не имел права собираться через регулярные промежутки времени. Когда в марте 1848 года в Пруссии вспыхнула революция, ставшая частью более крупных революций 1848 года, король сначала попытался подавить ее с помощью армии, но позже решил отозвать войска и 19 марта возглавить движение. Он посвятил себя объединению Германии, сформировал либеральное правительство, созвал национальное собрание и приказал разработать конституцию Королевства Пруссия. Однако, как только его положение снова стало более безопасным, он быстро приказал армии вновь занять Берлин и распустил собрание в декабре. Однако какое-то время он оставался приверженцем объединения, что привело к тому, что франкфуртский парламент предложил ему корону Германии 3 апреля 1849 года, от чего он отказался, якобы заявив, что не примет «корону из сточной канавы». Вскоре после этого он действительно попытался создать Эрфуртский союз, союз немецких государств, исключая Австрию, но отказался от этой идеи, на основании Ольмюцкой точки 29 ноября 1850 года, перед лицом австрийского сопротивления. Вместо того, чтобы вернуться к бюрократическому правлению после роспуска национального собрания, Фридрих Уильям провозгласил новую конституцию, которая создала парламент с двумя палатами: аристократической верхней палатой и выборной нижней палатой. Нижняя палата избиралась всеми налогоплательщиками, но по трехуровневой системе, основанной на сумме уплаченных налогов, поэтому истинное всеобщее избирательное право было отказано. Конституция также оставила за королем право назначать всех министров, восстановила консервативные окружные ассамблеи и провинциальные парламенты и гарантировала, что бюрократия и армия останутся в руках короля. Это была более либеральная система, чем существовавшая в Пруссии до 1848 года, но она по-прежнему оставалась консервативной системой правления, в которой монарх, аристократия и военные сохраняли большую часть власти. Эта конституция оставалась в силе до распада Прусского королевства в 1918 году. Инсульт в 1857 году оставил короля частично парализованным и в значительной степени психически недееспособным, а его брат Уильям служил регентом с 1858 года до смерти короля в 1861 году, после чего он присоединился к нему. сам трон как Вильгельм I. |
|
Опис -
Українська
|
1859, Королівство Пруссія, Фрідріх Вільгельм IV. Срібна монета "Майнінг" талер. Рік карбування: 1858 Місце карбування: Берлін Номер: KM-472. Тираж: 94 000 шт. Номінал: Гірничий талер - Викарбувано зі срібної руди, видобутої на срібних копальнях Мансфельда! Матеріал: срібло (.750) Вага: 18,32 г Діаметр: 34 мм Аверс: Голова Фрідріха Вільгельма IV справа. Ініціал монетного двору (A) Берлінського монетного двору нижче. Легенда: FRIEDR. ВІЛЬГЕЛЬМ IV КЕНІГ В. ПРЕУССЕН Реверс: Легенда в три рядки: «SEGEN DES MANSFELDER BERGBAUES» — «Будь благословенна шахта Мансфельда!». Легенда: EIN THALER XIV EINE FEINE MARK 1859 em>. Король Пруссії Фрідріх Вільгельм IV (нім. Friedrich Wilhelm IV. von Preußen) (15 жовтня 1795 – 2 січня 1861), старший син і наступник Пруссії Фрідріха Вільгельма III, правив як король Пруссії з 1840 по 1861 рік. в особистій унії суверенний князь Невшательського князівства (1840–1857). Фрідріха Вільгельма навчали приватні вчителі, багато з яких були досвідченими державними службовцями, такими як Фрідріх Анкіллон. Він також отримав військовий досвід, служачи в армії під час Визвольної війни проти Наполеона I Франції в 1814 році, хоча він був байдужим солдатом. Він був малювачем, який цікавився як архітектурою, так і ландшафтним садівництвом, і був покровителем кількох великих німецьких художників, у тому числі архітектора Карла Фрідріха Шінкеля. У 1823 році він одружився з Елізабет Людовікою з Баварії, але у пари не було дітей. Фредерік Вільгельм був переконаним романтиком, і його відданість цьому руху, який у німецьких державах показував ностальгію за Середньовіччям, значною мірою сприяла тому, що він став консерватором у ранньому віці. У 1815 році, коли йому було лише 20, наслідний принц застосував свій вплив, щоб структурувати запропоновану конституцію 1815 року, яка насправді ніколи не була прийнята, таким чином, щоб земельна аристократія мала більшість влади. Він був рішуче проти як лібералізації, так і об’єднання Німеччини, вважаючи за краще дозволити Австрії залишатися головною силою в німецьких державах. після свого вступу на престол він пом'якшив реакційну політику, проведену його батьком, пом'якшивши цензуру преси та пообіцявши прийняти конституцію в якийсь момент, але він відмовився від створення народних законодавчих зборів, віддаючи перевагу роботі з аристократією через "об'єднані комітети" губернські стани. Незважаючи на те, що він був відданим лютеранином [потрібна цитата], його романтичні нахили спонукали його врегулювати кельнський церковний конфлікт, звільнивши ув’язненого архієпископа Кельна, і він протегував подальшому будівництву Кельнського собору. У 1844 році він був присутній на урочистостях з нагоди завершення будівництва собору, ставши першим королем Пруссії, який увійшов у римо-католицьку будівлю. Коли він нарешті скликав національні збори в 1847 році, це був не представницький орган, а скоріше Об’єднаний сейм, до складу якого входили всі провінційні стани, які мали право надавати податки та позики, але не мали права збиратися через регулярні проміжки часу. Коли в березні 1848 року в Пруссії спалахнула революція, частина більшої революції 1848 року, король спочатку почав придушувати її за допомогою армії, але пізніше вирішив відкликати війська та 19 березня очолив рух. Він зобов’язався об’єднати Німеччину, сформував ліберальний уряд, скликав національні збори та наказав розробити Конституцію Королівства Пруссія. Проте, як тільки його позиція знову стала безпечнішою, він швидко змусив армію знову зайняти Берлін і розпустив асамблею в грудні. Проте деякий час він залишався відданим об’єднанню, що призвело до того, що 3 квітня 1849 року Франкфуртський парламент запропонував йому корону Німеччини, на що він відмовився, нібито сказавши, що не прийме «корону з канави». Він дійсно спробував заснувати Ерфуртську унію, союз німецьких держав за винятком Австрії, невдовзі після цього, але відмовився від цієї ідеї Пунктацією Ольмюца 29 листопада 1850 року, зіткнувшись з опором Австрії. Замість того, щоб повернутися до бюрократичного правління після розпуску національних зборів, Фрідріх Вільгельм проголосив нову конституцію, яка створила парламент із двома палатами, аристократичною верхньою палатою та виборною нижньою палатою. Нижня палата обиралася всіма платниками податків, але за трирівневою системою, що базувалася на сумі сплачених податків, тому справжнє загальне виборче право було відмовлено. Конституція також закріпила за королем повноваження призначати всіх міністрів, відновила консервативні окружні збори та провінційні сейми, а також гарантувала, що бюрократія та військові залишаються в руках короля. Це була більш ліберальна система, ніж існувала в Пруссії до 1848 року, але все ще залишалася консервативною системою правління, в якій монарх, аристократія та військові зберігали більшу частину влади. Ця конституція залишалася в силі до розпаду Прусського королівства в 1918 році. Інсульт у 1857 році залишив короля частково паралізованим і значною мірою розумово недієздатним, і його брат Вільям служив регентом з 1858 року до смерті короля в 1861 році, після чого він приєднався до сам на престол як Вільгельм I. |
|
Опис -
Italiano
|
1859, Regno di Prussia, Federico Guglielmo IV. Moneta da tallero "minerario" in argento. Anno di zecca: 1858 Luogo di zecca: Berlino Riferimento: KM-472. Tiratura: 94.000 pezzi. Denominazione: Tallero minerario - Colpito dal minerale d'argento, estratto nelle miniere d'argento di Mansfeld! Materiale: Argento (.750) Peso: 18,32 g Diametro: 34 mm Dritto: Testa di Federico Guglielmo IV a destra. Iniziale della zecca (A) della zecca di Berlino in basso. Legenda: FRIEDR. WILHELM IV KOENIG V. PREUSSEN Rovescio: Legenda su tre righe: "SEGEN DES MANSFELDER BERGBAUES" - "Benedette siano le miniere di Mansfeld!". Legenda: EIN THALER XIV EINE FEINE MARK 1859 em>. Re Federico Guglielmo IV di Prussia (tedesco: Friedrich Wilhelm IV. von Preußen) (15 ottobre 1795 - 2 gennaio 1861), figlio maggiore e successore di Federico Guglielmo III di Prussia, regnò come re di Prussia dal 1840 al 1861. Era in unione personale il principe sovrano del Principato di Neuchâtel (1840–1857). Frederick William fu educato da tutor privati, molti dei quali erano dipendenti pubblici esperti, come Friedrich Ancillon. Acquistò esperienza militare anche prestando servizio nell'esercito durante la guerra di liberazione contro Napoleone I di Francia nel 1814, sebbene fosse un soldato indifferente. Era un disegnatore interessato sia all'architettura che al giardinaggio paesaggistico e fu mecenate di numerosi grandi artisti tedeschi, tra cui l'architetto Karl Friedrich Schinkel. Sposò Elisabetta Ludovica di Baviera nel 1823, ma la coppia non ebbe figli. Frederick William era un convinto romanticista e la sua devozione a questo movimento, che negli stati tedeschi era caratterizzato da una nostalgia per il Medioevo, fu in gran parte responsabile del suo sviluppo in un conservatore in tenera età. Nel 1815, quando aveva solo 20 anni, il principe ereditario esercitò la sua influenza per strutturare la proposta di costituzione del 1815, che non fu mai effettivamente promulgata, in modo tale che l'aristocrazia terriera detenesse la maggioranza del potere. Era fermamente contrario sia alla liberalizzazione che all'unificazione della Germania, preferendo consentire all'Austria di rimanere la potenza principale negli stati tedeschi. Al momento della sua adesione, attenuò le politiche reazionarie attuate da suo padre, allentando la censura della stampa e promettendo di promulgare una costituzione prima o poi, ma si rifiutò di promulgare un'assemblea legislativa popolare, preferendo lavorare con l'aristocrazia attraverso "comitati uniti" di i possedimenti provinciali. Nonostante fosse un devoto luterano, le sue inclinazioni romantiche lo portarono a risolvere il conflitto della chiesa di Colonia liberando l'arcivescovo di Colonia imprigionato e patrocinò l'ulteriore costruzione della cattedrale di Colonia. Nel 1844 partecipò alle celebrazioni per il completamento della cattedrale, diventando il primo re di Prussia ad entrare in un edificio cattolico romano. Quando finalmente convocò un'assemblea nazionale nel 1847, non si trattava di un organo rappresentativo, ma piuttosto di una Dieta Unita comprendente tutti gli stati provinciali, che aveva il diritto di concedere tasse e prestiti ma non il diritto di riunirsi a intervalli regolari. Quando scoppiò la rivoluzione in Prussia nel marzo 1848, nell'ambito delle più ampie rivoluzioni del 1848, il re inizialmente si mosse per reprimerla con l'esercito, ma in seguito decise di richiamare le truppe e mettersi a capo del movimento il 19 marzo. Si impegnò per l'unificazione tedesca, formò un governo liberale, convocò un'assemblea nazionale e ordinò che fosse redatta una Costituzione del Regno di Prussia. Tuttavia, una volta che la sua posizione fu di nuovo più sicura, fece rioccupare rapidamente Berlino da parte dell'esercito e sciolse l'assemblea in dicembre. Tuttavia, rimase per un certo periodo dedito all'unificazione, portando il Parlamento di Francoforte a offrirgli la corona di Germania il 3 aprile 1849, che rifiutò, presumibilmente dicendo che non avrebbe accettato "una corona dalla fogna". Tentò subito dopo di istituire l'Unione di Erfurt, un'unione di stati tedeschi escludendo l'Austria, ma abbandonò l'idea con la Punteggiatura di Olmütz il 29 novembre 1850, di fronte alla resistenza austriaca. Invece di tornare al governo burocratico dopo aver sciolto l’assemblea nazionale, Federico Guglielmo promulgò una nuova costituzione che creò un parlamento con due camere, una camera alta aristocratica e una camera bassa eletta. La Camera bassa veniva eletta da tutti i contribuenti, ma con un sistema a tre livelli basato sull’importo delle tasse pagate, così da negare il vero suffragio universale. La costituzione riservava inoltre al re il potere di nominare tutti i ministri, ristabiliva le assemblee distrettuali conservatrici e le diete provinciali e garantiva che la burocrazia e l'esercito rimanessero saldamente nelle mani del re. Questo era un sistema più liberale di quello esistente in Prussia prima del 1848, ma era ancora un sistema di governo conservatore in cui il monarca, l'aristocrazia e l'esercito mantenevano la maggior parte del potere. Questa costituzione rimase in vigore fino alla dissoluzione del regno prussiano nel 1918. Un ictus nel 1857 lasciò il re parzialmente paralizzato e in gran parte mentalmente incapace, e suo fratello William prestò servizio come reggente dal 1858 fino alla morte del re nel 1861, momento in cui aderì. il trono stesso come Guglielmo I. |
|
Опис -
Français
|
1859, Royaume de Prusse, Frédéric-Guillaume IV. Pièce de monnaie Thaler « minière » en argent. Année de la menthe : 1858 Lieu de la menthe : Berlin Référence : KM-472. Tirage : 94 000 pièces. Dénomination : Mining Thaler - Frappé du minerai d'argent, extrait des mines d'argent de Mansfeld ! Matériau : Argent (.750) Poids : 18,32 g Diamètre : 34 mm Avers : Tête de Frédéric-Guillaume IV à droite. Initiale (A) de l'atelier de Berlin ci-dessous. Légende : FRIEDR. WILHELM IV KOENIG V. PREUSSEN Revers : Légende en trois lignes : "SEGEN DES MANSFELDER BERGBAUES" - "Béni soit la mine de Mansfeld !". Légende : EIN THALER XIV EINE FEINE MARK 1859 em>. Le roi Frédéric-Guillaume IV de Prusse (allemand : Friedrich Wilhelm IV. von Preußen) (15 octobre 1795 – 2 janvier 1861), fils aîné et successeur de Frédéric-Guillaume III de Prusse, régna comme roi de Prusse de 1840 à 1861. Il fut en union personnelle le prince souverain de la Principauté de Neuchâtel (1840-1857). Frédéric-Guillaume a été éduqué par des tuteurs privés, dont beaucoup étaient des fonctionnaires expérimentés, comme Friedrich Ancillon. Il a également acquis une expérience militaire en servant dans l'armée pendant la guerre de libération contre Napoléon Ier de France en 1814, même s'il était un soldat indifférent. Il était un dessinateur intéressé à la fois par l'architecture et le jardinage paysager et était le mécène de plusieurs grands artistes allemands, dont l'architecte Karl Friedrich Schinkel. Il épousa Elisabeth Ludovika de Bavière en 1823, mais le couple n'eut pas d'enfants. Frédéric-Guillaume était un fervent romantique, et son dévouement à ce mouvement, qui dans les États allemands se caractérisait par une nostalgie du Moyen Âge, fut en grande partie responsable de son évolution vers un conservateur dès son plus jeune âge. En 1815, alors qu'il n'avait que 20 ans, le prince héritier exerça son influence pour structurer le projet de constitution de 1815, qui ne fut jamais effectivement adopté, de telle manière que l'aristocratie foncière détiendrait la majorité du pouvoir. Il était fermement opposé à la fois à la libéralisation et à l'unification de l'Allemagne, préférant permettre à l'Autriche de rester la principale puissance des États allemands. Dès son accession, il a atténué la politique réactionnaire adoptée par son père, assouplissant la censure de la presse et promettant de promulguer une constitution à un moment donné, mais il a refusé de promulguer une assemblée législative populaire, préférant travailler avec l'aristocratie par le biais de « comités unis » de les domaines provinciaux. Bien qu'il soit un fervent luthérien, ses tendances romantiques l'ont amené à régler le conflit de l'église de Cologne en libérant l'archevêque de Cologne emprisonné, et il a patronné la poursuite de la construction de la cathédrale de Cologne. En 1844, il assiste aux célébrations marquant l'achèvement de la cathédrale, devenant ainsi le premier roi de Prusse à entrer dans un édifice catholique romain. Lorsqu'il convoqua finalement une assemblée nationale en 1847, ce n'était pas un organe représentatif, mais plutôt une Diète unie comprenant tous les domaines provinciaux, qui avait le droit d'accorder des impôts et des emprunts mais pas le droit de se réunir à intervalles réguliers. Lorsque la révolution éclata en Prusse en mars 1848, dans le cadre des plus grandes révolutions de 1848, le roi entreprit d'abord de la réprimer avec l'armée, mais décida plus tard de rappeler les troupes et de se placer à la tête du mouvement le 19 mars. Il s'engage en faveur de l'unification allemande, forme un gouvernement libéral, convoque une assemblée nationale et ordonne l'élaboration d'une Constitution du royaume de Prusse. Cependant, une fois sa position plus sûre, il fit rapidement réoccuper Berlin par l'armée et dissout l'Assemblée en décembre. Il resta cependant un certain temps dévoué à l'unification, ce qui conduisit le Parlement de Francfort à lui offrir la couronne d'Allemagne le 3 avril 1849, ce qu'il refusa, affirmant prétendument qu'il n'accepterait pas « une couronne du caniveau ». Il tenta peu après de créer l'Union d'Erfurt, une union d'États allemands excluant l'Autriche, mais abandonna l'idée par la Ponctuation d'Olmütz du 29 novembre 1850, face à la résistance autrichienne. Plutôt que de revenir à un régime bureaucratique après avoir destitué l'Assemblée nationale, Frédéric-Guillaume a promulgué une nouvelle constitution qui a créé un parlement à deux chambres, une chambre haute aristocratique et une chambre basse élue. La chambre basse était élue par tous les contribuables, mais selon un système à trois niveaux basé sur le montant des impôts payés, de sorte que le véritable suffrage universel était refusé. La constitution réservait également au roi le pouvoir de nommer tous les ministres, rétablissait les assemblées de district conservatrices et les diètes provinciales et garantissait que la bureaucratie et l'armée restaient fermement entre les mains du roi. Il s'agissait d'un système plus libéral que celui qui existait en Prusse avant 1848, mais il s'agissait toujours d'un système de gouvernement conservateur dans lequel le monarque, l'aristocratie et l'armée conservaient l'essentiel du pouvoir. Cette constitution est restée en vigueur jusqu'à la dissolution du royaume prussien en 1918. Un accident vasculaire cérébral en 1857 a laissé le roi partiellement paralysé et en grande partie mentalement incapable, et son frère William a servi comme régent de 1858 jusqu'à la mort du roi en 1861, date à laquelle il a adhéré. le trône lui-même sous le nom de Guillaume Ier. |
|
Опис -
Español
|
1859, Reino de Prusia, Federico Guillermo IV. Moneda Thaler "minera" de plata. Año de ceca: 1858 Lugar de ceca: Berlín Referencia: KM-472. Tirada: 94.000 uds. Denominación: Mining Thaler - ¡Extraído del mineral de plata, extraído en las minas de plata de Mansfeld! Material: Plata (.750) Peso: 18,32 g Diámetro: 34 mm Anverso: Cabeza de Federico Guillermo IV a la derecha. Inicial de ceca (A) de la ceca de Berlín a continuación. Leyenda: FRIEDR. WILHELM IV KOENIG V. PREUSSEN Reverso: Leyenda en tres líneas: "SEGEN DES MANSFELDER BERGBAUES" - "¡Bendita sea la minería de Mansfeld!". Leyenda: EIN THALER XIV EINE FEINE MARK 1859 em>. El rey Federico Guillermo IV de Prusia (en alemán: Friedrich Wilhelm IV. von Preußen) (15 de octubre de 1795 - 2 de enero de 1861), el hijo mayor y sucesor de Federico Guillermo III de Prusia, reinó como rey de Prusia desde 1840 hasta 1861. Fue en unión personal el príncipe soberano del Principado de Neuchâtel (1840-1857). Federico Guillermo fue educado por tutores privados, muchos de los cuales eran funcionarios experimentados, como Friedrich Ancillon. También adquirió experiencia militar al servir en el ejército durante la Guerra de Liberación contra Napoleón I de Francia en 1814, aunque era un soldado indiferente. Fue un dibujante interesado tanto en la arquitectura como en la jardinería paisajística y fue mecenas de varios grandes artistas alemanes, incluido el arquitecto Karl Friedrich Schinkel. Se casó con Elisabeth Ludovika de Baviera en 1823, pero la pareja no tuvo hijos. Federico Guillermo era un romántico acérrimo, y su devoción por este movimiento, que en los Estados alemanes presentaba una nostalgia por la Edad Media, fue en gran medida responsable de que se convirtiera en un conservador a una edad temprana. En 1815, cuando sólo tenía 20 años, el príncipe heredero ejerció su influencia para estructurar la constitución propuesta de 1815, que nunca fue promulgada, de tal manera que la aristocracia terrateniente tuviera la mayoría del poder. Estaba firmemente en contra tanto de la liberalización como de la unificación de Alemania, prefiriendo permitir que Austria siguiera siendo la potencia principal en los estados alemanes. Tras su ascenso, bajó el tono de las políticas reaccionarias implementadas por su padre, aliviando la censura de prensa y prometiendo promulgar una constitución en algún momento, pero se negó a promulgar una asamblea legislativa popular, prefiriendo trabajar con la aristocracia a través de "comités unidos" de los estamentos provinciales. A pesar de ser un luterano devoto, sus inclinaciones románticas lo llevaron a resolver el conflicto de la iglesia de Colonia liberando al arzobispo de Colonia encarcelado, y patrocinó la construcción de la Catedral de Colonia. En 1844, asistió a las celebraciones que marcaron la finalización de la catedral, convirtiéndose en el primer rey de Prusia en entrar en un edificio católico romano. Cuando finalmente convocó una asamblea nacional en 1847, no era un organismo representativo, sino más bien una Dieta Unida que comprendía todos los estados provinciales, que tenía derecho a conceder impuestos y préstamos, pero no a reunirse a intervalos regulares. Cuando estalló la revolución en Prusia en marzo de 1848, como parte de las revoluciones más grandes de 1848, el rey inicialmente tomó medidas para reprimirla con el ejército, pero luego decidió retirar las tropas y ponerse a la cabeza del movimiento el 19 de marzo. Se comprometió con la unificación alemana, formó un gobierno liberal, convocó una asamblea nacional y ordenó que se redactara una Constitución del Reino de Prusia. Sin embargo, una vez que su posición volvió a estar más segura, rápidamente hizo que el ejército volviera a ocupar Berlín y disolvió la asamblea en diciembre. Sin embargo, permaneció dedicado a la unificación durante un tiempo, lo que llevó al Parlamento de Frankfurt a ofrecerle la corona de Alemania el 3 de abril de 1849, lo que él rechazó, supuestamente diciendo que no aceptaría "una corona de la cuneta". Intentó establecer la Unión de Erfurt, una unión de estados alemanes excluyendo a Austria, poco después, pero abandonó la idea mediante la Punción de Olmütz el 29 de noviembre de 1850, ante la resistencia austriaca. En lugar de regresar al gobierno burocrático después de destituir a la asamblea nacional, Federico Guillermo promulgó una nueva constitución que creó un parlamento con dos cámaras, una cámara alta aristocrática y una cámara baja electa. La cámara baja fue elegida por todos los contribuyentes, pero en un sistema de tres niveles basado en la cantidad de impuestos pagados, de modo que se negaba el verdadero sufragio universal. La constitución también reservaba al rey el poder de nombrar a todos los ministros, restablecía las asambleas de distrito conservadoras y las dietas provinciales y garantizaba que la burocracia y el ejército permanecieran firmemente en manos del rey. Se trataba de un sistema más liberal que el que había existido en Prusia antes de 1848, pero seguía siendo un sistema de gobierno conservador en el que el monarca, la aristocracia y los militares retenían la mayor parte del poder. Esta constitución permaneció en vigor hasta la disolución del reino de Prusia en 1918. Un derrame cerebral en 1857 dejó al rey parcialmente paralizado y en gran medida mentalmente incapacitado, y su hermano William sirvió como regente desde 1858 hasta la muerte del rey en 1861, momento en el que accedió. el trono él mismo como Guillermo I. |
|
| Опис - |
1859 年，普鲁士王国，腓特烈·威廉四世。银色“采矿”泰勒硬币。造币年份：1858 造币地点：柏林 参考号：KM-472。发行量：94,000 枚面额：采矿泰勒 - 从曼斯菲尔德银矿开采的银矿石中开采出来！材质：银 (.750) 重量：18.32 克 直径：34 毫米 正面：腓特烈·威廉四世头像右侧。下面是柏林造币厂的铸币首字母 (A)。传奇：弗里德。 WILHELM IV KOENIG V. PREUSSEN 背面：三行传奇：“SEGEN DES MANSFELDER BERGAUES” - “曼斯费尔德采矿有福了！”。图例：EIN THALER XIV EINE FEINE MARK 1859 em>。普鲁士国王腓特烈·威廉四世（德语：Friedrich Wilhelm IV. von Preußen）（1795年10月15日－1861年1月2日），普鲁士腓特烈·威廉三世的长子和继承人，1840年至1861年在位普鲁士国王。纳沙泰尔公国的君主亲王（1840-1857）。腓特烈·威廉接受私人导师的教育，其中许多人是经验丰富的公务员，例如弗里德里希·安西永。 1814年，他在对抗法国拿破仑一世的解放战争中参军，获得了军事经验，尽管他是一名冷漠的士兵。他是一位对建筑和景观园艺感兴趣的绘图员，也是几位伟大的德国艺术家的赞助人，其中包括建筑师卡尔·弗里德里希·辛克尔。 1823 年，他与巴伐利亚的伊丽莎白·卢多维卡 (Elisabeth Ludovika) 结婚，但夫妇俩没有孩子。腓特烈·威廉是一位坚定的浪漫主义者，他对这场在德国各州以对中世纪怀旧为特色的运动的热爱在很大程度上导致了他早年成长为保守派。 1815年，年仅20岁的王储利用自己的影响力制定了1815年拟议宪法，但该宪法从未真正颁布，使土地贵族掌握了多数权力。他坚决反对德国的自由化和统一，宁愿让奥地利继续成为德意志各邦的主要力量。就任后，他缓和了父亲制定的反动政策，放松了新闻审查，并承诺在某个时候制定宪法，但他拒绝制定全民立法议会，而是更愿意通过“联合委员会”与贵族合作。省级庄园。尽管他是虔诚的路德教徒[需要引用]，但他的浪漫主义倾向导致他释放了被监禁的科隆大主教来解决科隆教会冲突，并赞助了科隆大教堂的进一步建设。 1844年，他参加了大教堂落成的庆祝活动，成为第一位进入罗马天主教建筑的普鲁士国王。当他最终于 1847 年召开国民议会时，它不是一个代表机构，而是一个由所有省级组成的联合议会，它有权授予税收和贷款，但无权定期开会。 1848 年 3 月，普鲁士爆发革命，这是 1848 年大规模革命的一部分，国王最初动用军队镇压革命，但后来决定召回军队，并于 3 月 19 日亲自领导这场运动。他致力于德国统一，组建自由政府，召开国民议会，并下令制定普鲁士王国宪法。然而，一旦他的地位再次更加稳固，他很快就让军队重新占领柏林，并于 12 月解散了议会。然而，他确实一度致力于统一，导致法兰克福议会于 1849 年 4 月 3 日向他授予德国王冠，但他拒绝了，据称他不会接受“来自阴沟的王冠”。不久之后，他确实试图建立爱尔福特联盟，这是一个由不包括奥地利在内的德意志国家组成的联盟，但在 1850 年 11 月 29 日的奥尔穆茨标点事件中，面对奥地利的抵抗，他放弃了这个想法。腓特烈·威廉在解散国民议会后并没有回到官僚统治，而是颁布了一部新宪法，建立了一个拥有两院、贵族上议院和选举产生的下议院的议会。下议院由全体纳税人选举产生，但实行按纳税额划分的三级制，无法实现真正的普选。宪法还为国王保留了任命所有部长的权力，重建了保守的地区议会和省议会，并保证官僚机构和军队仍然牢牢掌握在国王手中。这是一个比 1848 年之前普鲁士更加自由的制度，但仍然是一个保守的政府制度，其中君主、贵族和军队保留了大部分权力。这部宪法一直有效，直到 1918 年普鲁士王国解体。1857 年的中风导致国王部分瘫痪，精神上基本丧失行为能力，他的兄弟威廉从 1858 年开始担任摄政王，直到 1861 年国王去世为止。威廉一世亲自登上王位。 |
