| 3 Mark Kingdom of Bavaria ... > History > Difference |
| Revision date | 2018-10-02 21:44 (older) | 2024-04-02 15:51 (newer) |
| Posted by | ||
| Revision status | Verified | Verified |
-300-150-w9kKbzbii68AAAFR34Jauz1x.jpg)
|
|
|
| Denomination | 3 Mark | 3 Mark |
| State | Kingdom of Bavaria (1806 - 1918) | Kingdom of Bavaria (1806 - 1918) |
| Issue year(s) | 1914 | 1914 |
| Metal | Silver | Silver |
| Person | Ludwig III of Bavaria (1845 – 1921) | Ludwig III of Bavaria (1845 – 1921) |
| Categories | ||
| Catalog reference | KM 520 1005 | KM 520 1005 |
Description -
English
|
1914, Kingdom of Bavaria, Ludwig III. Nice Silver 3 Mark Coin. (XF-AU) 1-Year Type! Reference: KM-1005. Mint Place: Munich (D) Denomination: Silver 3 Mark Mint Date: 1914 (one-year type!) Condition: Lightly wiped/cleaned, otherwise a nice XF-AU with a shiny reverse! Weight: 16,67gm Diameter: 33mm Material: Silver Obverse: Head of Ludwig III as King of Bavria left. Legend: LUDWIG III KOENIG VON BAYERN (D) Reverse: Crown of the German Empire above heraldic eagle of Germany with shield at chest and star order. Legend: DEUTSCHES REICH 1914 * DREI MARK *
Ludwig III (Ludwig Luitpold Josef Maria Aloys Alfried; English: Louis Leopold Joseph Mary Aloysius Alfred), (January 7, 1845 - October 18, 1921) was the last King of Bavaria, reigning from 1913 to 1918. Ludwig was born in Munich, the eldest son of Prince Luitpold of Bavaria and of his wife, Archduchess Augusta of Austria (daughter of Grand Duke Leopold II of Tuscany). Hailing from Florence, Augusta always spoke in Italian to her four children. Ludwig was named for his grandfather, King Ludwig I of Bavaria. Ludwig spent his first years living in the Electoral rooms of the Munich Residenz and in the Wittelsbacher Palace. When he was ten years old, the family moved to the Leuchtenberg Palace. In 1861 at the age of sixteen, Ludwig began his military career when his uncle, King Maximilian II of Bavaria, gave him a commission as a lieutenant in the 6th Jägerbattalion. A year later he entered the Ludwig Maximilians University of Munich where he studied law and economics. When he was eighteen, he automatically became a member of the Senate of the Bavarian Legislature as a prince of the royal house. In 1866, Bavaria was allied with the Austrian Empire in the Austro-Prussian War. Ludwig held the rank of Oberleutnant; he was wounded at the Battle of Helmstedt, taking a bullet in his thigh. He received the Knight's Cross 1st Class of the Bavarian Military Merit Order On December 12, 1912, Ludwig's father Luitpold died. Luitpold had been an active participant in the deposing of his nephew, King Ludwig II of Bavaria, and had also acted as Prince Regent for his other nephew, King Otto. King Otto had been judged to be mentally incapable of ruling. Ludwig immediately succeeded his father as Prince Regent. Almost immediately there were certain elements in the press and other groups in society which called for Ludwig to be installed as King of Bavaria instead of Prince Regent. The Bavarian Legislature was not, however, currently in session, and did not meet until September 29, 1913. On November 4, 1913, the Legislature amended the constitution of Bavaria to include a clause specifying that if a regency for reasons of incapacity had lasted for ten years with no expectation that the king would ever be able to reign, the regent could proclaim the end of the regency and the demise of the crown, with such action to be ratified by the Legislature. The amendment received broad party support in the Lower Chamber where it was carried by a vote of 122 in favour, and 27 against. In the Senate there were only six votes against the amendment. The next day, November 5, 1913, Ludwig announced to the Legislature the end of the regency and deposed his cousin King Otto. The Legislature recognised Ludwig as King Ludwig III of Bavaria. Ludwig's short reign was conservative and influenced by the Catholic encyclical Rerum Novarum. Prime Minister Georg von Hertling, appointed by Luitpold in 1912, remained in office. At the outbreak of World War I in 1914 Ludwig sent an official dispatch to Berlin to express Bavaria's solidarity. Later Ludwig even claimed annexations for Bavaria (Alsace and the city of Antwerp in Belgium, to receive an access to the sea). His hidden agenda was to maintain the balance of power between Prussia and Bavaria within the German Empire after a victory. A popularly accepted account holds that within a day or two after Germany's declaration of war, Ludwig received a petition from a twenty-five year old Austrian, asking for permission to join the Bavarian Army. The petition was promptly granted, and Adolf Hitler thereupon joined the Bavarian Army, eventually settling into the 16th Reserve Bavarian Infantry Regiment, where he served the remainder of the war. In 1917, when Germany's situation had gradually worsened due to World War I, Hertling became German Chancellor and Prime Minister of Prussia and Otto Ritter von Dandl was made Minister of State of the Royal Household and of the Exterior and President of the Council of Ministers on November 11, 1917, a title equivalent to Prime Minister of Bavaria. Accused of showing blind loyalty to Prussia, Ludwig became increasingly unpopular during the war. As the war drew to a close, the German Revolution broke out in Bavaria. On November 7, 1918, Ludwig fled from the Residenz Palace in Munich with his family. He was the first of the monarchs in the German Empire to be deposed. On November 12, 1918, Prime Minister Dandl went to Schloss Anif, near Salzburg, to see the King and obtain what is known as the Anifer Erklärung (Anif declaration) in which the King released all government officials, soldiers and civil officers from their oath to him, but made no declaration of resignation. The newly-formed republican government of Kurt Eisner interpreted this as an abdication. The declaration was published by the Eisner government when Dandl returned to Munich the next day, interpreting it, somewhat ambiguously, as the end to Wittelsbacher rule. Ludwig III returned to Bavaria. His consort Maria Theresia died February 3, 1919 at Wildenwart Castle/Chiemgau. In February 1919, Eisner was assassinated; fearing that he might be the victim of a counter-assassination, Ludwig fled to Hungary, later moving on to Liechtenstein and Switzerland. He returned to Bavaria in April 1920 and lived at Wildenwart Castle again. There he remained until September 1921 when he took a trip to his castle Nádasdy in Sárvár in Hungary. He died there October 18. On November 5, 1921, Ludwig's body was returned to Munich together with that of his wife. They were given a state funeral and were buried in the crypt of the cathedral.
|
1914, Kingdom of Bavaria, Ludwig III. Silver 3 Mark Coin. Reference: KM-1005. Mint Place: Munich (D) Denomination: Silver 3 Mark Weight: 16,67gm Diameter: 33mm Material: Silver Obverse: Head of Ludwig III as King of Bavria left. Legend: LUDWIG III KOENIG VON BAYERN (D) Reverse: Crown of the German Empire above heraldic eagle of Germany with shield at chest and star order. Legend: DEUTSCHES REICH 1914 * DREI MARK *
Ludwig III (Ludwig Luitpold Josef Maria Aloys Alfried; English: Louis Leopold Joseph Mary Aloysius Alfred), (January 7, 1845 - October 18, 1921) was the last King of Bavaria, reigning from 1913 to 1918. Ludwig was born in Munich, the eldest son of Prince Luitpold of Bavaria and of his wife, Archduchess Augusta of Austria (daughter of Grand Duke Leopold II of Tuscany). Hailing from Florence, Augusta always spoke in Italian to her four children. Ludwig was named for his grandfather, King Ludwig I of Bavaria. Ludwig spent his first years living in the Electoral rooms of the Munich Residenz and in the Wittelsbacher Palace. When he was ten years old, the family moved to the Leuchtenberg Palace. In 1861 at the age of sixteen, Ludwig began his military career when his uncle, King Maximilian II of Bavaria, gave him a commission as a lieutenant in the 6th Jägerbattalion. A year later he entered the Ludwig Maximilians University of Munich where he studied law and economics. When he was eighteen, he automatically became a member of the Senate of the Bavarian Legislature as a prince of the royal house. In 1866, Bavaria was allied with the Austrian Empire in the Austro-Prussian War. Ludwig held the rank of Oberleutnant; he was wounded at the Battle of Helmstedt, taking a bullet in his thigh. He received the Knight's Cross 1st Class of the Bavarian Military Merit Order On December 12, 1912, Ludwig's father Luitpold died. Luitpold had been an active participant in the deposing of his nephew, King Ludwig II of Bavaria, and had also acted as Prince Regent for his other nephew, King Otto. King Otto had been judged to be mentally incapable of ruling. Ludwig immediately succeeded his father as Prince Regent. Almost immediately there were certain elements in the press and other groups in society which called for Ludwig to be installed as King of Bavaria instead of Prince Regent. The Bavarian Legislature was not, however, currently in session, and did not meet until September 29, 1913. On November 4, 1913, the Legislature amended the constitution of Bavaria to include a clause specifying that if a regency for reasons of incapacity had lasted for ten years with no expectation that the king would ever be able to reign, the regent could proclaim the end of the regency and the demise of the crown, with such action to be ratified by the Legislature. The amendment received broad party support in the Lower Chamber where it was carried by a vote of 122 in favour, and 27 against. In the Senate there were only six votes against the amendment. The next day, November 5, 1913, Ludwig announced to the Legislature the end of the regency and deposed his cousin King Otto. The Legislature recognised Ludwig as King Ludwig III of Bavaria. Ludwig's short reign was conservative and influenced by the Catholic encyclical Rerum Novarum. Prime Minister Georg von Hertling, appointed by Luitpold in 1912, remained in office. At the outbreak of World War I in 1914 Ludwig sent an official dispatch to Berlin to express Bavaria's solidarity. Later Ludwig even claimed annexations for Bavaria (Alsace and the city of Antwerp in Belgium, to receive an access to the sea). His hidden agenda was to maintain the balance of power between Prussia and Bavaria within the German Empire after a victory. A popularly accepted account holds that within a day or two after Germany's declaration of war, Ludwig received a petition from a twenty-five year old Austrian, asking for permission to join the Bavarian Army. The petition was promptly granted, and Adolf Hitler thereupon joined the Bavarian Army, eventually settling into the 16th Reserve Bavarian Infantry Regiment, where he served the remainder of the war. In 1917, when Germany's situation had gradually worsened due to World War I, Hertling became German Chancellor and Prime Minister of Prussia and Otto Ritter von Dandl was made Minister of State of the Royal Household and of the Exterior and President of the Council of Ministers on November 11, 1917, a title equivalent to Prime Minister of Bavaria. Accused of showing blind loyalty to Prussia, Ludwig became increasingly unpopular during the war. As the war drew to a close, the German Revolution broke out in Bavaria. On November 7, 1918, Ludwig fled from the Residenz Palace in Munich with his family. He was the first of the monarchs in the German Empire to be deposed. On November 12, 1918, Prime Minister Dandl went to Schloss Anif, near Salzburg, to see the King and obtain what is known as the Anifer Erklärung (Anif declaration) in which the King released all government officials, soldiers and civil officers from their oath to him, but made no declaration of resignation. The newly-formed republican government of Kurt Eisner interpreted this as an abdication. The declaration was published by the Eisner government when Dandl returned to Munich the next day, interpreting it, somewhat ambiguously, as the end to Wittelsbacher rule. Ludwig III returned to Bavaria. His consort Maria Theresia died February 3, 1919 at Wildenwart Castle/Chiemgau. In February 1919, Eisner was assassinated; fearing that he might be the victim of a counter-assassination, Ludwig fled to Hungary, later moving on to Liechtenstein and Switzerland. He returned to Bavaria in April 1920 and lived at Wildenwart Castle again. There he remained until September 1921 when he took a trip to his castle Nádasdy in Sárvár in Hungary. He died there October 18. On November 5, 1921, Ludwig's body was returned to Munich together with that of his wife. They were given a state funeral and were buried in the crypt of the cathedral. |
Description -
Deutsch
|
1914, Königreich Bayern, Ludwig III. Silberne 3-Mark-Münze. Referenz: KM-1005. Münzstätte: München (D) Nennwert: Silber 3 Mark Gewicht: 16,67 g Durchmesser: 33 mm Material: Silber Vorderseite: Kopf Ludwigs III. als König von Bayern links. Legende: LUDWIG III. KÖNIG VON BAYERN (D) Rückseite: Krone des Deutschen Reiches über Wappenadler Deutschlands mit Schild auf der Brust und Sternorden. Legende: DEUTSCHES REICH 1914 * DREI MARK * Ludwig III. (Ludwig Luitpold Josef Maria Aloys Alfried; englisch: Louis Leopold Joseph Mary Aloysius Alfred) (7. Januar 1845 – 18. Oktober 1921) war der letzte König von Bayern und regierte ab 1913 bis 1918. Ludwig wurde in München als ältester Sohn des Prinzen Luitpold von Bayern und seiner Frau, Erzherzogin Augusta von Österreich (Tochter des Großherzogs Leopold II. von der Toskana), geboren. Augusta stammt aus Florenz und sprach mit ihren vier Kindern stets Italienisch. Ludwig wurde nach seinem Großvater, König Ludwig I. von Bayern, benannt. Seine ersten Lebensjahre verbrachte Ludwig in den kurfürstlichen Gemächern der Münchner Residenz und im Wittelsbacher Palais. Als er zehn Jahre alt war, zog die Familie in das Schloss Leuchtenberg. Im Jahr 1861, im Alter von sechzehn Jahren, begann Ludwig seine Militärkarriere, als ihm sein Onkel, König Maximilian II. von Bayern, einen Auftrag als Leutnant im 6. Jägerbataillon übertrug. Ein Jahr später ging er an die Ludwig-Maximilians-Universität München, wo er Rechtswissenschaften und Wirtschaftswissenschaften studierte. Mit achtzehn Jahren wurde er als Prinz des Königshauses automatisch Mitglied des Senats der Bayerischen Legislative. Im Jahr 1866 war Bayern im Preußisch-Österreichischen Krieg mit dem Kaiserreich Österreich verbündet. Ludwig bekleidete den Rang eines Oberleutnants; Er wurde in der Schlacht von Helmstedt verwundet und erlitt eine Kugel im Oberschenkel. Er erhielt das Ritterkreuz 1. Klasse des Bayerischen Militärverdienstordens. Am 12. Dezember 1912 starb Ludwigs Vater Luitpold. Luitpold war aktiv an der Absetzung seines Neffen, König Ludwig II. von Bayern, beteiligt und fungierte auch als Prinzregent für seinen anderen Neffen, König Otto. König Otto galt als geistig unfähig zur Herrschaft. Ludwig trat sofort die Nachfolge seines Vaters als Prinzregent an. Fast sofort gab es bestimmte Elemente in der Presse und anderen gesellschaftlichen Gruppen, die die Einsetzung Ludwigs als König von Bayern anstelle des Prinzregenten forderten. Der Bayerische Landtag tagte jedoch derzeit nicht und trat erst am 29. September 1913 zusammen. Am 4. November 1913 änderte der Landtag die bayerische Verfassung um eine Klausel, die festlegte, dass eine Regentschaft aus Verhinderungsgründen andauerte Zehn Jahre lang konnte der Regent, ohne zu erwarten, dass der König jemals regieren könnte, das Ende der Regentschaft und den Untergang der Krone verkünden, wobei diese Maßnahme von der Legislative ratifiziert werden musste. Der Änderungsantrag fand im Unterhaus breite Parteiunterstützung und wurde mit 122 Ja-Stimmen und 27 Nein-Stimmen angenommen. Im Senat gab es lediglich sechs Stimmen gegen den Änderungsantrag. Am nächsten Tag, dem 5. November 1913, verkündete Ludwig dem Parlament das Ende der Regentschaft und setzte seinen Cousin König Otto ab. Der Gesetzgeber erkannte Ludwig als König Ludwig III. von Bayern an. Ludwigs kurze Regierungszeit war konservativ und von der katholischen Enzyklika Rerum Novarum beeinflusst. Der 1912 von Luitpold ernannte Ministerpräsident Georg von Hertling blieb im Amt. Bei Ausbruch des Ersten Weltkriegs im Jahr 1914 sandte Ludwig eine offizielle Depesche nach Berlin, um die Solidarität Bayerns zum Ausdruck zu bringen. Später beanspruchte Ludwig sogar Annexionen für Bayern (Elsass und die Stadt Antwerpen in Belgien, um einen Zugang zum Meer zu erhalten). Sein geheimes Ziel war es, nach einem Sieg das Kräftegleichgewicht zwischen Preußen und Bayern innerhalb des Deutschen Reiches aufrechtzuerhalten. Einem allgemein akzeptierten Bericht zufolge erhielt Ludwig innerhalb von ein oder zwei Tagen nach der Kriegserklärung Deutschlands eine Petition von einem 25-jährigen Österreicher, in der er um Erlaubnis zum Eintritt in die bayerische Armee bat. Dem Antrag wurde umgehend stattgegeben, und Adolf Hitler trat daraufhin in die Bayerische Armee ein und ließ sich schließlich im 16. Bayerischen Reserve-Infanterieregiment nieder, wo er den Rest des Krieges diente. Im Jahr 1917, als sich die Lage Deutschlands durch den Ersten Weltkrieg zunehmend verschlechterte, wurde Hertling deutscher Reichskanzler und Ministerpräsident von Preußen und Otto Ritter von Dandl wurde zum Staatsminister des königlichen Hauses und des Äußeren sowie zum Präsidenten des Ministerrates ernannt 11. November 1917, ein Titel, der dem bayerischen Ministerpräsidenten entspricht. Ludwig wurde beschuldigt, blinde Loyalität gegenüber Preußen gezeigt zu haben, und wurde während des Krieges immer unbeliebter. Als der Krieg zu Ende ging, brach in Bayern die Deutsche Revolution aus. Am 7. November 1918 floh Ludwig mit seiner Familie aus der Münchner Residenz. Er war der erste Monarch im Deutschen Reich, der abgesetzt wurde. Am 12. November 1918 begab sich Ministerpräsident Dandl nach Schloss Anif bei Salzburg, um den König zu treffen und die sogenannte Anifer-Erklärung einzuholen, in der der König alle Regierungsbeamten, Soldaten und Zivilbeamten aus seinem Amt entließ Sie leisteten ihm ihren Eid, gaben jedoch keine Rücktrittserklärung ab. Die neu gebildete republikanische Regierung von Kurt Eisner interpretierte dies als Abdankung. Die Erklärung wurde von der Eisner-Regierung veröffentlicht, als Dandl am nächsten Tag nach München zurückkehrte, und sie etwas zweideutig als Ende der Wittelsbacher-Herrschaft interpretieren. Ludwig III. kehrte nach Bayern zurück. Seine Gemahlin Maria Theresia starb am 3. Februar 1919 auf Schloss Wildenwart/Chiemgau. Im Februar 1919 wurde Eisner ermordet; Aus Angst, Opfer eines Gegenattentats zu werden, floh Ludwig nach Ungarn und zog später weiter nach Liechtenstein und in die Schweiz. Im April 1920 kehrte er nach Bayern zurück und wohnte wieder auf Schloss Wildenwart. Dort blieb er bis September 1921, als er einen Ausflug zu seinem Schloss Nádasdy in Sárvár in Ungarn unternahm. Dort starb er am 18. Oktober. Am 5. November 1921 wurde Ludwigs Leichnam zusammen mit dem seiner Frau nach München überführt. Sie erhielten ein Staatsbegräbnis und wurden in der Krypta der Kathedrale beigesetzt. |
|
Description -
Русский
|
1914 г., Королевство Бавария, Людвиг III. Серебряная монета номиналом 3 марки. Артикул: КМ-1005. Место монетного двора: Мюнхен (D) Номинал: Серебро 3 марки Вес: 16,67 г Диаметр: 33 мм Материал: Серебро Аверс: Голова Людвига III в образе короля Баварии влево. Легенда: ЛЮДВИГ III КЕНИГ ФОН БАЙЕРН (D) Реверс: Корона Германской империи над геральдическим орлом Германии со щитом на груди и звездным орденом. Легенда: DEUTSCHES REICH 1914 * DREI MARK * Людвиг III (Ludwig Luitpold Josef Maria Aloys Alfried; английский: Louis Leopold Joseph Mary Aloysius Alfred), (7 января 1845 — 18 октября 1921) — последний король Баварии, правивший с 1913 года. по 1918 год. Людвиг родился в Мюнхене, старший сын принца Луитпольда Баварского и его жены, эрцгерцогини Августы Австрийской (дочери великого герцога Тосканы Леопольда II). Родом из Флоренции, Августа всегда разговаривала со своими четырьмя детьми по-итальянски. Людвиг был назван в честь своего деда, короля Баварии Людвига I. Людвиг провел свои первые годы жизни в избирательных залах мюнхенской резиденции и во дворце Виттельсбахеров. Когда ему было десять лет, семья переехала в Лейхтенбергский дворец. В 1861 году, в возрасте шестнадцати лет, Людвиг начал свою военную карьеру, когда его дядя, король Баварии Максимилиан II, назначил его лейтенантом в 6-й егерский батальон. Год спустя он поступил в Мюнхенский университет Людвига-Максимилиана, где изучал право и экономику. Когда ему исполнилось восемнадцать, он автоматически стал членом Сената Законодательного собрания Баварии как принц королевского дома. В 1866 году Бавария была союзницей Австрийской империи в австро-прусской войне. Людвиг имел звание оберлейтенанта; он был ранен в битве при Хельмштедте, получив пулю в бедро. Он получил Рыцарский крест 1-й степени Баварского ордена за военные заслуги. 12 декабря 1912 года умер отец Людвига Луитпольд. Луитпольд активно участвовал в свержении своего племянника, короля Баварии Людвига II, а также был принцем-регентом при другом своем племяннике, короле Отто. Король Оттон был признан психически неспособным к правлению. Людвиг немедленно сменил своего отца на посту принца-регента. Почти сразу же в прессе и других группах общества появились определенные элементы, которые призвали назначить Людвига королем Баварии вместо принца-регента. Однако Законодательное собрание Баварии в настоящее время не заседало и не собиралось до 29 сентября 1913 года. 4 ноября 1913 года Законодательное собрание внесло поправки в конституцию Баварии, включив в нее пункт, определяющий, что, если регентство по причине недееспособности продлится в течение десяти лет, не ожидая, что король когда-либо сможет править, регент мог объявить о прекращении регентства и кончине короны, при этом такое действие должно было быть ратифицировано Законодательным собранием. Поправка получила широкую партийную поддержку в нижней палате, где она была принята 122 голосами за и 27 против. В Сенате было всего шесть голосов против поправки. На следующий день, 5 ноября 1913 года, Людвиг объявил Законодательному собранию об окончании регентства и сверг своего двоюродного брата короля Оттона. Законодательное собрание признало Людвига королём Баварии Людвигом III. Короткое правление Людвига было консервативным и находилось под влиянием католической энциклики Rerum Novarum. Премьер-министр Георг фон Хертлинг, назначенный Луитпольдом в 1912 году, остался на своем посту. С началом Первой мировой войны в 1914 году Людвиг отправил в Берлин официальную депешу, в которой выразил солидарность Баварии. Позже Людвиг даже потребовал аннексии Баварии (Эльзаса и города Антверпена в Бельгии, чтобы получить доступ к морю). Его скрытой целью было сохранить баланс сил между Пруссией и Баварией в составе Германской империи после победы. Широко распространенное мнение гласит, что через день или два после объявления войны Германией Людвиг получил петицию от двадцатипятилетнего австрийца с просьбой о разрешении присоединиться к баварской армии. Ходатайство было быстро удовлетворено, и после этого Адольф Гитлер присоединился к Баварской армии, в конечном итоге устроившись в 16-й резервный баварский пехотный полк, где он прослужил остаток войны. В 1917 году, когда положение Германии постепенно ухудшилось из-за Первой мировой войны, Гертлинг стал канцлером Германии и премьер-министром Пруссии, а Отто Риттер фон Дандль был назначен государственным министром королевского двора и иностранных дел и председателем Совета министров. 11 ноября 1917 года, титул, эквивалентный премьер-министру Баварии. Обвиненный в слепой преданности Пруссии, Людвиг во время войны становился все более непопулярным. Когда война подошла к концу, в Баварии вспыхнула немецкая революция. 7 ноября 1918 года Людвиг вместе с семьей бежал из дворца Резиденц в Мюнхене. Он был первым свергнутым монархом Германской империи. 12 ноября 1918 года премьер-министр Дандль отправился в замок Аниф недалеко от Зальцбурга, чтобы встретиться с королем и получить так называемое Anifer Erklärung (декларация Анифа), в которой король освободил всех правительственных чиновников, солдат и гражданских служащих из принесли ему присягу, но не подали заявления об отставке. Новосформированное республиканское правительство Курта Эйснера интерпретировало это как отречение от престола. Декларация была опубликована правительством Эйснера, когда Дандл вернулся в Мюнхен на следующий день, интерпретируя ее несколько двусмысленно как конец правления Виттельсбахера. Людвиг III вернулся в Баварию. Его супруга Мария Терезия умерла 3 февраля 1919 года в замке Вильденварт/Химгау. В феврале 1919 года Эйснер был убит; опасаясь, что он может стать жертвой ответного убийства, Людвиг бежал в Венгрию, а затем перебрался в Лихтенштейн и Швейцарию. Он вернулся в Баварию в апреле 1920 года и снова жил в замке Вильденварт. Там он оставался до сентября 1921 года, когда совершил поездку в свой замок Надашди в Шарваре в Венгрии. Он умер там 18 октября. 5 ноября 1921 года тело Людвига вместе с телом его жены было возвращено в Мюнхен. Их устроили государственные похороны и похоронили в склепе собора. |
|
Description -
Українська
|
1914, Королівство Баварія, Людвіг III. Срібна монета в 3 марки. Довідка: КМ-1005. Місце монетного двору: Мюнхен (D) Номінал: срібло 3 марки Вага: 16,67 г Діаметр: 33 мм Матеріал: срібло Аверс: голова Людвіга III як короля Баврії зліва. Легенда: LUDWIG III KOENIG VON BAYERN (D) Реверс: Корона Німецької імперії над геральдичним орлом Німеччини зі щитом на грудях і в порядку зірок. Легенда: DEUTSCHES REICH 1914 * DREI MARK * Людвіг III (Ludwig Luitpold Josef Maria Aloys Alfried; англ. Louis Leopold Joseph Mary Aloysius Alfred), (7 січня 1845 — 18 жовтня 1921) — останній король Баварії, правив з 1913 року. до 1918. Людвіг народився в Мюнхені, старший син принца Луїтпольда Баварського та його дружини, ерцгерцогині Августи Австрійської (доньки великого герцога Тосканського Леопольда II). Родом із Флоренції, Августа завжди розмовляла зі своїми чотирма дітьми італійською. Людвіг був названий на честь свого діда, короля Баварії Людвіга I. Свої перші роки життя Людвіг провів у курфюрських кімнатах мюнхенської резиденції та в палаці Віттельсбахер. Коли йому було десять років, родина переїхала до палацу Лейхтенберг. У 1861 році у віці шістнадцяти років Людвіг розпочав свою військову кар’єру, коли його дядько, король Максиміліан II Баварський, призначив його лейтенантом у 6-му Jägerbattalion. Через рік він вступив до Мюнхенського університету імені Людвіга Максиміліана, де вивчав право та економіку. Коли йому виповнилося вісімнадцять, він автоматично став членом сенату законодавчої влади Баварії як принц королівського дому. У 1866 році Баварія вступила в союз з Австрійською імперією в австро-прусській війні. Людвіг мав звання оберлейтенанта; був поранений у битві під Гельмштедтом, отримавши кулю в стегно. Він отримав Лицарський хрест 1-го ступеня Баварського ордена військових заслуг. 12 грудня 1912 року помер батько Людвіга Луітпольд. Луїтпольд був активним учасником усунення свого племінника, короля Баварії Людвіга II, а також виступав принцом-регентом свого іншого племінника, короля Отто. Король Отто був визнаний розумово нездатним правити. Людвіг відразу ж змінив свого батька на посаді принца-регента. Майже одразу в пресі та інших групах суспільства з’явилися певні елементи, які закликали призначити Людвіга королем Баварії замість принца-регента. Однак законодавча влада Баварії наразі не засідала і не збиралася до 29 вересня 1913 р. 4 листопада 1913 р. законодавча влада внесла поправки до конституції Баварії, включивши положення, яке визначає, що якщо регентство з причин недієздатності тривало протягом десяти років, не сподіваючись, що король коли-небудь зможе правити, регент міг проголосити кінець регентства та припинення корони, при цьому така дія має бути ратифікована Законодавчим органом. Поправка отримала широку партійну підтримку в нижній палаті, де вона була прийнята 122 голосами «за» і 27 «проти». У Сенаті було лише шість голосів проти поправки. Наступного дня, 5 листопада 1913 року, Людвіг оголосив законодавчому збору про закінчення регентства та скинув свого двоюрідного брата короля Отто. Законодавча влада визнала Людвіга королем Людвіга III Баварського. Коротке правління Людвіга було консервативним і під впливом католицької енцикліки Rerum Novarum. Прем'єр-міністр Георг фон Гертлінг, призначений Луїтпольдом у 1912 році, залишився на посаді. З початком Першої світової війни в 1914 році Людвіг надіслав офіційну депешу до Берліна, щоб висловити солідарність Баварії. Пізніше Людвіг навіть заявив про анексію Баварії (Ельзас і місто Антверпен у Бельгії, щоб отримати вихід до моря). Його прихованою ціллю було зберегти баланс сил між Пруссією та Баварією в Німецькій імперії після перемоги. Загальноприйняті відомості стверджують, що протягом одного-двох днів після оголошення війни Німеччиною Людвіг отримав петицію від двадцятип’ятирічного австрійця з проханням дозволу приєднатися до баварської армії. Петиція була негайно задоволена, і Адольф Гітлер після цього приєднався до баварської армії, зрештою влаштувавшись у 16-й резервний баварський піхотний полк, де він прослужив до кінця війни. У 1917 році, коли ситуація в Німеччині поступово погіршувалася внаслідок Першої світової війни, Гертлінг став канцлером Німеччини та прем’єр-міністром Пруссії, а Отто Ріттер фон Дандль — державним міністром Королівського дому та зовнішніх справ і президентом Ради міністрів. 11 листопада 1917, титул, еквівалентний прем'єр-міністру Баварії. Звинувачений у сліпій лояльності до Пруссії, Людвіг ставав дедалі непопулярнішим під час війни. Коли війна наближалася до кінця, у Баварії спалахнула Німецька революція. 7 листопада 1918 року Людвіг разом із сім'єю втік із резиденційного палацу в Мюнхені. Він був першим з монархів Німецької імперії, якого було скинуто. 12 листопада 1918 року прем’єр-міністр Дандль поїхав до замку Аніф поблизу Зальцбурга, щоб побачитися з королем і отримати те, що відомо як Anifer Erklärung (декларація Аніфа), згідно з якою король звільнив усіх урядовців, солдатів і цивільних офіцерів з дали йому присягу, але не зробили заяви про відставку. Новостворений республіканський уряд Курта Айснера розцінив це як зречення. Декларація була опублікована урядом Ейснера, коли Дандль повернувся до Мюнхена наступного дня, інтерпретуючи її, дещо неоднозначно, як кінець правління Віттельсбахера. Людвіг III повернувся до Баварії. Його дружина Марія Терезія померла 3 лютого 1919 року в замку Вільденварт/Хімгау. У лютому 1919 року Ейснер був убитий; Побоюючись, що він може стати жертвою контрубивства, Людвіг утік до Угорщини, а пізніше переїхав до Ліхтенштейну та Швейцарії. Він повернувся до Баварії у квітні 1920 року і знову жив у замку Вільденварт. Там він залишався до вересня 1921 року, коли він здійснив поїздку до свого замку Nádasdy в Sárvâ¡r в Угорщині. Там він і помер 18 жовтня. 5 листопада 1921 року тіло Людвіга разом із тілом його дружини було повернуто до Мюнхена. Їх влаштували державний похорон і поховали в крипті собору. |
|
Description -
Italiano
|
1914, Regno di Baviera, Ludovico III. Moneta d'argento da 3 marchi. Riferimento: KM-1005. Luogo di zecca: Monaco (D) Denominazione: Argento 3 marchi Peso: 16,67 g Diametro: 33 mm Materiale: Argento Dritto: Testa di Ludovico III come re di Baviera a sinistra. Legenda: LUDWIG III KOENIG VON BAYERN (D) Rovescio: Corona dell'Impero tedesco sopra l'aquila araldica della Germania con scudo sul petto e ordine di stelle. Legenda: DEUTSCHES REICH 1914 * DREI MARK * Ludwig III (Ludwig Luitpold Josef Maria Aloys Alfried; inglese: Louis Leopold Joseph Mary Aloysius Alfred), (7 gennaio 1845 - 18 ottobre 1921) fu l'ultimo re di Baviera, regnante dal 1913 al 1918. Ludovico nacque a Monaco, figlio maggiore del principe Luitpold di Baviera e di sua moglie, l'arciduchessa Augusta d'Austria (figlia del granduca Leopoldo II di Toscana). Originaria di Firenze, Augusta parlava sempre in italiano ai suoi quattro figli. Ludwig prese il nome da suo nonno, il re Ludovico I di Baviera. Ludwig trascorse i suoi primi anni vivendo nelle stanze elettorali della Residenza di Monaco e nel Palazzo Wittelsbacher. Quando aveva dieci anni, la famiglia si trasferì al Palazzo Leuchtenberg. Nel 1861, all'età di sedici anni, Ludovico iniziò la sua carriera militare quando suo zio, il re Massimiliano II di Baviera, gli diede un incarico come tenente nel 6° Jägerbattaglione. Un anno dopo entrò all'Università Ludwig Maximilians di Monaco dove studiò diritto ed economia. All'età di diciotto anni divenne automaticamente membro del Senato della legislatura bavarese come principe della casa reale. Nel 1866 la Baviera si alleò con l'Impero austriaco nella guerra austro-prussiana. Ludwig ricopriva il grado di Oberleutnant; fu ferito nella battaglia di Helmstedt, prendendo un proiettile nella coscia. Ricevette la Croce di Cavaliere di 1a Classe dell'Ordine al Merito Militare Bavarese. Il 12 dicembre 1912 morì il padre di Ludwig, Luitpold. Luitpold aveva partecipato attivamente alla deposizione di suo nipote, re Ludovico II di Baviera, e aveva anche agito come principe reggente per l'altro nipote, re Ottone. Il re Ottone era stato giudicato mentalmente incapace di governare. Ludwig succedette immediatamente a suo padre come principe reggente. Quasi immediatamente ci furono alcuni elementi nella stampa e in altri gruppi della società che chiedevano che Ludovico fosse insediato come re di Baviera invece che come principe reggente. La legislatura bavarese, tuttavia, non era attualmente in sessione e non si riunì fino al 29 settembre 1913. Il 4 novembre 1913, la legislatura modificò la costituzione della Baviera per includere una clausola che specificava che se una reggenza per motivi di incapacità fosse durata per dieci anni senza alcuna aspettativa che il re potesse mai regnare, il reggente poteva proclamare la fine della reggenza e la fine della corona, con tale azione da ratificare dalla Legislatura. L'emendamento ha ricevuto un ampio sostegno alla Camera Bassa, dove è stato approvato con 122 voti favorevoli e 27 contrari. Al Senato ci sono stati solo sei voti contrari all'emendamento. Il giorno successivo, 5 novembre 1913, Ludovico annunciò alla legislatura la fine della reggenza e depose suo cugino re Ottone. La legislatura riconobbe Ludwig come re Ludovico III di Baviera. Il breve regno di Ludovico fu conservatore e influenzato dall'enciclica cattolica Rerum Novarum. Il primo ministro Georg von Hertling, nominato da Luitpold nel 1912, rimase in carica. Allo scoppio della prima guerra mondiale nel 1914 Ludwig inviò un dispaccio ufficiale a Berlino per esprimere la solidarietà della Baviera. Successivamente Ludovico rivendicò addirittura l'annessione della Baviera (l'Alsazia e la città di Anversa in Belgio, per ricevere uno sbocco al mare). Il suo programma nascosto era quello di mantenere l'equilibrio di potere tra Prussia e Baviera all'interno dell'Impero tedesco dopo una vittoria. Un resoconto comunemente accettato sostiene che entro un giorno o due dalla dichiarazione di guerra della Germania, Ludwig ricevette una petizione da un austriaco di venticinque anni, che chiedeva il permesso di arruolarsi nell'esercito bavarese. La petizione fu prontamente accolta e Adolf Hitler si unì quindi all'esercito bavarese, stabilendosi infine nel 16° reggimento di fanteria bavarese di riserva, dove prestò servizio per il resto della guerra. Nel 1917, quando la situazione della Germania era progressivamente peggiorata a causa della prima guerra mondiale, Hertling divenne cancelliere tedesco e primo ministro della Prussia e Otto Ritter von Dandl fu nominato ministro di Stato della Casa reale e degli Esteri e presidente del Consiglio dei ministri. 11 novembre 1917, titolo equivalente a Primo Ministro della Baviera. Accusato di mostrare cieca lealtà verso la Prussia, Ludwig divenne sempre più impopolare durante la guerra. Mentre la guerra volgeva al termine, in Baviera scoppiò la rivoluzione tedesca. Il 7 novembre 1918 Ludwig fuggì con la sua famiglia dalla Residenza di Monaco. Fu il primo dei monarchi dell'Impero tedesco ad essere deposto. Il 12 novembre 1918, il primo ministro Dandl si recò al castello di Anif, vicino a Salisburgo, per vedere il re e ottenere la cosiddetta Anifer Erklürung (dichiarazione di Anif) con la quale il re liberò tutti i funzionari governativi, i soldati e gli ufficiali civili da giuramento, ma non ha fatto alcuna dichiarazione di dimissioni. Il nuovo governo repubblicano di Kurt Eisner interpretò ciò come un'abdicazione. La dichiarazione fu pubblicata dal governo Eisner quando Dandl tornò a Monaco il giorno successivo, interpretandola, in modo alquanto ambiguo, come la fine del governo Wittelsbacher. Ludovico III tornò in Baviera. La sua consorte Maria Theresia morì il 3 febbraio 1919 al castello di Wildenwart/Chiemgau. Nel febbraio 1919 Eisner fu assassinato; temendo di essere vittima di un controassassinio, Ludwig fuggì in Ungheria, per poi trasferirsi in Liechtenstein e Svizzera. Tornò in Baviera nell'aprile 1920 e visse nuovamente al castello di Wildenwart. Lì rimase fino al settembre 1921 quando fece una gita al suo castello Nádasdy a Sírvür in Ungheria. Morì lì il 18 ottobre. Il 5 novembre 1921 il corpo di Ludwig fu restituito a Monaco insieme a quello di sua moglie. Ricevettero funerali di stato e furono sepolti nella cripta della cattedrale. |
|
Description -
Français
|
1914, Royaume de Bavière, Louis III. Pièce de 3 Mark en argent. Référence : KM-1005. Lieu d'atelier : Munich (D) Dénomination : Argent 3 Mark Poids : 16,67 g Diamètre : 33 mm Matériau : Argent Avers : Tête de Louis III en tant que roi de Bavrie à gauche. Légende : LUDWIG III KOENIG VON BAYERN (D) Revers : Couronne de l'Empire allemand au-dessus de l'aigle héraldique d'Allemagne avec bouclier sur la poitrine et ordre des étoiles. Légende : DEUTSCHES REICH 1914 * DREI MARK * Ludwig III (Ludwig Luitpold Josef Maria Aloys Alfried ; anglais : Louis Leopold Joseph Mary Aloysius Alfred), (7 janvier 1845 - 18 octobre 1921) fut le dernier roi de Bavière, régnant à partir de 1913 jusqu'en 1918. Ludwig est né à Munich, fils aîné du prince Luitpold de Bavière et de son épouse, l'archiduchesse Augusta d'Autriche (fille du grand-duc Léopold II de Toscane). Originaire de Florence, Augusta parlait toujours en italien à ses quatre enfants. Ludwig doit son nom à son grand-père, le roi Louis Ier de Bavière. Ludwig passa ses premières années dans les salles électorales de la résidence de Munich et au palais de Wittelsbacher. Quand il avait dix ans, la famille déménagea au château de Leuchtenberg. En 1861, à l'âge de seize ans, Ludwig commença sa carrière militaire lorsque son oncle, le roi Maximilien II de Bavière, lui confia une commission de lieutenant dans le 6e bataillon de Jäger. Un an plus tard, il entre à l'Université Ludwig Maximilians de Munich où il étudie le droit et l'économie. À l'âge de dix-huit ans, il devient automatiquement membre du Sénat du pouvoir législatif bavarois en tant que prince de la maison royale. En 1866, la Bavière s'allie à l'Empire autrichien dans la guerre austro-prussienne. Ludwig avait le grade d'Oberleutnant ; il a été blessé à la bataille de Helmstedt, prenant une balle dans la cuisse. Il reçut la Croix de Chevalier de 1re classe de l'Ordre du mérite militaire bavarois. Le 12 décembre 1912, le père de Ludwig, Luitpold, décède. Luitpold avait participé activement à la destitution de son neveu, le roi Louis II de Bavière, et avait également agi en tant que prince régent pour son autre neveu, le roi Otto. Le roi Otto avait été jugé mentalement incapable de gouverner. Ludwig succède immédiatement à son père comme prince régent. Presque immédiatement, certains éléments de la presse et d'autres groupes de la société réclamèrent que Ludwig soit installé comme roi de Bavière au lieu de prince régent. La législature bavaroise n'était cependant pas actuellement en session et ne s'est réunie que le 29 septembre 1913. Le 4 novembre 1913, la législature a amendé la constitution de la Bavière pour inclure une clause spécifiant que si une régence pour cause d'incapacité avait duré pendant dix ans, sans espérer que le roi puisse un jour régner, le régent pouvait proclamer la fin de la régence et la disparition de la couronne, cette action devant être ratifiée par la législature. L'amendement a reçu un large soutien des partis à la Chambre basse où il a été adopté par 122 voix pour et 27 contre. Au Sénat, il n'y a eu que six voix contre l'amendement. Le lendemain, le 5 novembre 1913, Ludwig annonça à la législature la fin de la régence et déposa son cousin le roi Otto. La législature a reconnu Ludwig comme roi Louis III de Bavière. Le court règne de Ludwig fut conservateur et influencé par l'encyclique catholique Rerum Novarum. Le Premier ministre Georg von Hertling, nommé par Luitpold en 1912, reste en fonction. Lors du déclenchement de la Première Guerre mondiale en 1914, Ludwig envoya une dépêche officielle à Berlin pour exprimer la solidarité de la Bavière. Plus tard, Louis revendique même des annexions pour la Bavière (l'Alsace et la ville d'Anvers en Belgique, pour bénéficier d'un accès à la mer). Son objectif caché était de maintenir l’équilibre des pouvoirs entre la Prusse et la Bavière au sein de l’Empire allemand après une victoire. Un récit communément admis raconte que moins d'un jour ou deux après la déclaration de guerre de l'Allemagne, Ludwig reçut une pétition d'un Autrichien de vingt-cinq ans, demandant la permission de rejoindre l'armée bavaroise. La requête fut rapidement accordée et Adolf Hitler rejoignit alors l'armée bavaroise, pour finalement s'installer dans le 16e régiment d'infanterie bavaroise de réserve, où il servit le reste de la guerre. En 1917, alors que la situation de l'Allemagne s'aggravait progressivement à cause de la Première Guerre mondiale, Hertling devint chancelier allemand et Premier ministre de Prusse et Otto Ritter von Dandl fut nommé ministre d'État de la Maison royale et de l'extérieur et président du Conseil des ministres en 1917. 11 novembre 1917, titre équivalent à celui de Premier ministre de Bavière. Accusé de faire preuve d'une loyauté aveugle envers la Prusse, Ludwig devint de plus en plus impopulaire pendant la guerre. Alors que la guerre touchait à sa fin, la Révolution allemande éclata en Bavière. Le 7 novembre 1918, Ludwig s'enfuit du palais de la Residenz à Munich avec sa famille. Il fut le premier monarque de l’Empire allemand à être destitué. Le 12 novembre 1918, le Premier ministre Dandl se rend au château d'Anif, près de Salzbourg, pour voir le roi et obtenir ce que l'on appelle l'Anifer Erklärung (déclaration d'Anif) dans laquelle le roi libère tous les fonctionnaires, soldats et officiers civils du gouvernement. ils lui ont prêté serment, mais n'ont fait aucune déclaration de démission. Le gouvernement républicain nouvellement formé de Kurt Eisner a interprété cela comme une abdication. La déclaration fut publiée par le gouvernement Eisner lorsque Dandl revint à Munich le lendemain, l'interprétant, de manière quelque peu ambiguë, comme la fin du règne de Wittelsbacher. Louis III retourne en Bavière. Son épouse Maria Theresia est décédée le 3 février 1919 au château de Wildenwart/Chiemgau. En février 1919, Eisner fut assassiné ; Craignant d'être victime d'un contre-assassinat, Ludwig s'enfuit en Hongrie, puis au Liechtenstein et en Suisse. Il retourna en Bavière en avril 1920 et vécut de nouveau au château de Wildenwart. Il y resta jusqu'en septembre 1921, date à laquelle il fit un voyage dans son château de Nádasdy à Sárvár en Hongrie. Il y mourut le 18 octobre. Le 5 novembre 1921, le corps de Ludwig fut ramené à Munich avec celui de sa femme. Ils eurent droit à des funérailles nationales et furent enterrés dans la crypte de la cathédrale. |
|
Description -
Español
|
1914, Reino de Baviera, Luis III. Moneda de plata de 3 marcos. Referencia: KM-1005. Lugar de ceca: Múnich (D) Denominación: Plata 3 Marcos Peso: 16,67 g Diámetro: 33 mm Material: Plata Anverso: Cabeza de Luis III como rey de Baviera. Leyenda: LUDWIG III KOENIG VON BAYERN (D) Reverso: Corona del Imperio Alemán sobre el águila heráldica de Alemania con escudo en el pecho y orden de estrellas. Leyenda: DEUTSCHES REICH 1914 * DREI MARK * Ludwig III (Ludwig Luitpold Josef Maria Aloys Alfried; inglés: Louis Leopold Joseph Mary Aloysius Alfred), (7 de enero de 1845 - 18 de octubre de 1921) fue el último rey de Baviera, reinando desde 1913 hasta 1918. Luis nació en Múnich, hijo mayor del príncipe Luitpoldo de Baviera y de su esposa, la archiduquesa Augusta de Austria (hija del gran duque Leopoldo II de Toscana). Originaria de Florencia, Augusta siempre hablaba en italiano con sus cuatro hijos. Ludwig recibió su nombre de su abuelo, el rey Luis I de Baviera. Ludwig pasó sus primeros años viviendo en las salas electorales de la Residencia de Múnich y en el Palacio Wittelsbacher. Cuando tenía diez años, la familia se mudó al Palacio Leuchtenberg. En 1861, a la edad de dieciséis años, Luis comenzó su carrera militar cuando su tío, el rey Maximiliano II de Baviera, le asignó el cargo de teniente en el 6º Batallón Jäger. Un año después ingresó en la Universidad Ludwig Maximilians de Munich donde estudió derecho y economía. A los dieciocho años se convirtió automáticamente en miembro del Senado de la legislatura bávara como príncipe de la casa real. En 1866, Baviera se alió con el Imperio austríaco en la guerra austro-prusiana. Ludwig tenía el rango de Oberleutnant; Fue herido en la batalla de Helmstedt y recibió un balazo en el muslo. Recibió la Cruz de Caballero de primera clase de la Orden del Mérito Militar de Baviera. El 12 de diciembre de 1912 murió el padre de Ludwig, Luitpold. Luitpold había participado activamente en la destitución de su sobrino, el rey Luis II de Baviera, y también había actuado como príncipe regente de su otro sobrino, el rey Otón. Se había considerado que el rey Otón era mentalmente incapaz de gobernar. Luis inmediatamente sucedió a su padre como Príncipe Regente. Casi inmediatamente hubo ciertos elementos en la prensa y otros grupos de la sociedad que pidieron que Luis fuera instalado como rey de Baviera en lugar de príncipe regente. Sin embargo, la Legislatura de Baviera no estaba actualmente en sesión y no se reunió hasta el 29 de septiembre de 1913. El 4 de noviembre de 1913, la Legislatura enmendó la constitución de Baviera para incluir una cláusula que especificaba que si una regencia por razones de incapacidad había durado durante diez años, sin ninguna expectativa de que el rey pudiera reinar alguna vez, el regente podía proclamar el fin de la regencia y la desaparición de la corona, acción que debía ser ratificada por la Legislatura. La enmienda recibió un amplio apoyo partidista en la Cámara Baja, donde fue aprobada por 122 votos a favor y 27 en contra. En el Senado sólo hubo seis votos en contra de la enmienda. Al día siguiente, el 5 de noviembre de 1913, Luis anunció a la legislatura el fin de la regencia y depuso a su primo, el rey Otón. La legislatura reconoció a Luis como rey Luis III de Baviera. El breve reinado de Luis fue conservador e influenciado por la encíclica católica Rerum Novarum. El primer ministro Georg von Hertling, nombrado por Luitpold en 1912, permaneció en el cargo. Al estallar la Primera Guerra Mundial en 1914, Luis envió un despacho oficial a Berlín para expresar la solidaridad de Baviera. Más tarde Luis incluso reclamó anexiones de Baviera (Alsacia y la ciudad de Amberes en Bélgica, para tener acceso al mar). Su agenda oculta era mantener el equilibrio de poder entre Prusia y Baviera dentro del Imperio Alemán después de una victoria. Un relato popularmente aceptado sostiene que uno o dos días después de la declaración de guerra de Alemania, Luis recibió una petición de un austriaco de veinticinco años, pidiendo permiso para unirse al ejército bávaro. La petición fue concedida rápidamente y Adolf Hitler se unió al ejército bávaro y finalmente se instaló en el 16.º Regimiento de Infantería de Reserva de Baviera, donde sirvió el resto de la guerra. En 1917, cuando la situación de Alemania había empeorado gradualmente debido a la Primera Guerra Mundial, Hertling se convirtió en Canciller alemán y Primer Ministro de Prusia y Otto Ritter von Dandl fue nombrado Ministro de Estado de la Casa Real y de Asuntos Exteriores y Presidente del Consejo de Ministros. 11 de noviembre de 1917, título equivalente al de Primer Ministro de Baviera. Acusado de mostrar lealtad ciega a Prusia, Luis se volvió cada vez más impopular durante la guerra. Cuando la guerra llegó a su fin, estalló la Revolución Alemana en Baviera. El 7 de noviembre de 1918, Ludwig huyó con su familia de la Residenz Palace de Múnich. Fue el primero de los monarcas del Imperio Alemán en ser depuesto. El 12 de noviembre de 1918, el Primer Ministro Dandl fue al Schloss Anif, cerca de Salzburgo, para ver al Rey y obtener lo que se conoce como Anifer Erklärung (declaración de Anif), en la que el Rey liberaba a todos los funcionarios gubernamentales, soldados y funcionarios civiles de le prestaron juramento, pero no hicieron ninguna declaración de dimisión. El recién formado gobierno republicano de Kurt Eisner interpretó esto como una abdicación. La declaración fue publicada por el gobierno de Eisner cuando Dandl regresó a Munich al día siguiente, interpretándola, de manera algo ambigua, como el fin del gobierno de Wittelsbacher. Luis III regresó a Baviera. Su consorte María Teresa murió el 3 de febrero de 1919 en el castillo de Wildenwart/Chiemgau. En febrero de 1919, Eisner fue asesinado; Temiendo ser víctima de un contraasesinato, Ludwig huyó a Hungría y luego se trasladó a Liechtenstein y Suiza. Regresó a Baviera en abril de 1920 y volvió a vivir en el castillo de Wildenwart. Allí permaneció hasta septiembre de 1921, cuando hizo un viaje a su castillo Nádasdy en Sárvár en Hungría. Murió allí el 18 de octubre. El 5 de noviembre de 1921, el cuerpo de Ludwig fue devuelto a Munich junto con el de su esposa. Se les ofreció un funeral de estado y fueron enterrados en la cripta de la catedral. |
|
| Description - |
1914年，巴伐利亚王国，路德维希三世。 3 马克银币。参考：KM-1005。铸币地点：慕尼黑 (D) 面额：银币 3 马克 重量：16.67 克 直径：33 毫米 材质：银 正面：左巴伐利亚国王路德维希三世的头像。图例：路德维希三世 KOENIG VON BAYERN (D) 背面：德意志帝国皇冠，上方是德国纹章鹰，胸前有盾牌和星章。图例：DEUTSCHES REICH 1914 * DREI MARK * 路德维希三世（路德维希·卢特波尔德·约瑟夫·玛丽亚·阿洛伊斯·阿尔弗雷德；英语：Louis Leopold Joseph Mary Aloysius Alfred），（1845年1月7日 - 1921年10月18日）是巴伐利亚最后一位国王，自1913年在位至 1918 年。路德维希出生于慕尼黑，是巴伐利亚路易特波德王子和他的妻子奥地利奥古斯塔女大公（托斯卡纳大公利奥波德二世的女儿）的长子。来自佛罗伦萨的奥古斯塔总是用意大利语和她的四个孩子说话。路德维希以其祖父巴伐利亚国王路德维希一世的名字命名。路德维希在慕尼黑王宫的选举室和维特尔斯巴赫宫度过了他的第一年。当他十岁时，全家搬到了洛伊希滕贝格宫。 1861 年，16 岁的路德维希开始了他的军事生涯，他的叔叔巴伐利亚国王马克西米利安二世任命他为第六猎兵营中尉。一年后，他进入慕尼黑路德维希马克西米利安大学学习法律和经济学。十八岁时，他以王室亲王的身份自动成为巴伐利亚立法机构参议院议员。 1866年，巴伐利亚在普奥战争中与奥地利帝国结盟。路德维希拥有中尉军衔。他在赫尔姆施泰特战役中受伤，大腿中弹。他荣获巴伐利亚军事功勋一级骑士十字勋章 1912 年 12 月 12 日，路德维希的父亲路易特波尔德去世。路易特波德积极参与废黜他的侄子巴伐利亚国王路德维希二世，并担任他的另一个侄子奥托国王的摄政王。奥托国王被判定精神上无统治能力。路德维希立即继承父亲的位置，成为摄政王。几乎立即，媒体和社会其他团体中就有某些人士呼吁任命路德维希为巴伐利亚国王而不是摄政王。然而，巴伐利亚立法机关目前尚未开会，直到 1913 年 9 月 29 日才召开会议。1913 年 11 月 4 日，立法机关修改了巴伐利亚宪法，加入了一项条款，规定如果因无行为能力而摄政已持续十年来，在不指望国王能够统治的情况下，摄政王可以宣布摄政结束和王室灭亡，这一行动须经立法机关批准。该修正案在下议院得到了广泛的党派支持，以 122 票赞成、27 票反对的结果获得通过。在参议院，只有六票反对该修正案。第二天，即 1913 年 11 月 5 日，路德维希向立法机关宣布摄政结束，并废黜了他的表弟奥托国王。立法机关承认路德维希为巴伐利亚国王路德维希三世。路德维希的短暂统治是保守的，并受到天主教通谕《Rerum Novarum》的影响。 1912 年由卢特波德任命的总理格奥尔格·冯·赫特林继续留任。 1914 年第一次世界大战爆发时，路德维希向柏林发出正式电报，表达巴伐利亚的声援。后来路德维希甚至声称吞并巴伐利亚（阿尔萨斯和比利时的安特卫普市，以获得出海口）。他的隐藏议程是在胜利后维持德意志帝国内部普鲁士和巴伐利亚之间的力量平衡。一种广为接受的说法认为，德国宣战后一两天内，路德维希收到了一位二十五岁的奥地利人的请愿书，请求加入巴伐利亚军队。请愿书很快得到批准，阿道夫·希特勒随即加入巴伐利亚陆军，最终加入巴伐利亚第十六后备步兵团，并在那里服役直至战争结束。 1917年，德国局势因第一次世界大战而逐渐恶化，赫特林出任德国总理兼普鲁士首相，奥托·里特·冯·丹德尔于1917年出任王室内务大臣兼外交部长兼部长会议主席。 1917年11月11日，相当于巴伐利亚总理的头衔。路德维希被指控对普鲁士表现出盲目忠诚，他在战争期间变得越来越不受欢迎。战争接近尾声时，德国革命在巴伐利亚爆发。 1918年11月7日，路德维希与家人逃离慕尼黑王宫。他是德意志帝国第一位被废黜的君主。 1918 年 11 月 12 日，丹德尔首相前往萨尔茨堡附近的阿尼夫宫觐见国王，并获得了所谓的《阿尼夫宣言》，其中国王释放了所有政府官员、士兵和文职官员。他们向他宣誓，但没有宣布辞职。新成立的库尔特·艾斯纳共和政府将此解读为退位。第二天丹德尔返回慕尼黑时，艾斯纳政府发布了这份声明，并以有些含糊的方式将其解释为维特尔斯巴赫统治的结束。路德维希三世返回巴伐利亚。他的妻子玛丽亚·特蕾莎于 1919 年 2 月 3 日在维尔登瓦特城堡/基姆高去世。 1919 年 2 月，艾斯纳被暗杀；由于担心自己可能成为反暗杀的受害者，路德维希逃往匈牙利，后来又前往列支敦士登和瑞士。 1920年4月他返回巴伐利亚，再次居住在维尔登瓦特城堡。他在那里一直待到 1921 年 9 月，当时他前往位于匈牙利萨尔沃尔的纳达斯迪城堡。 10 月 18 日他在那里去世。1921 年 11 月 5 日，路德维希的遗体与他妻子的遗体一起被运回慕尼黑。他们受到了国葬，并被安葬在大教堂的地下室。 |
