Григорій XVI (Gregorius PP. XVI) |
|
---|---|
У миру | Bartolomeo Alberto Cappellari |
Початок понтифікату | 2 лютого 1831 |
Інтронізація | 6 лютого 1831 |
Кінець понтифікату | 1 червня 1846 |
Попередник | Пій VIII |
Наступник | Пій IX |
|
Григо́рій XVI (лат. Gregorius PP. XVI, Бартоломео Альберто Капелларі, італ. Bartolomeo Alberto Cappellari), (18 вересня 1765, Беллуно — †1 червня 1846, Рим) — 254 папа римський з 2 лютого 1831 по 1 червня 1846.
Народився 18 вересня в Беллуно поблизу Венеції. Син нотаріуса. У віці 18 років вступив до ордену камальдулів простим монахом. Вчив філософію, теологію та церковне право. У 1787 році висвячений на священика і був при ордені та монастирі вчителем філософії та теології. У 1805 році був абатом монастиря святого Георгія в Римі. 1809–1814 після розпуску ордена Наполеоном був найманим робітником. У 1823 був генералом свого ордену. У 1825 призначений кардиналом та префектом Конгрегації євангелізації народів (лат. Congregatio pro Gentium Evangelizatione).
2 лютого після 54 денного засідання Конклав вибирає Капелларі наступником померлого Пія VIII. Він був останнім вибраним папою що не був єпископом (проте був кардиналом). Григорій XVI зіграв важливу роль в цей революційний час для стабілізації церкви. Революція дійшла і до Папської держави, однак було придушена за допомогою австрійських військ. У своїх політичних діях він відкидає «політичний натуралізм» і цим ставить та стверджує перевагу духовного авторитету церкви над політичним і суспільним порядком. Його послідовники під час Другого Ватиканського собору на цьому фундаменті змогли розвинути концепцію, яка на основі католицької традиції визначила стосунки церкви до сучасного світу
15 серпня 1832 опублікував енцикліку Mirari vos в які засуджує доктрину лібералізму, натуралізму та атеїзму. У праці In supremo (1839) осуджував рабство та торгівлю рабами як прояви недостойні християн.
Помер 1 червня 1846 року від бешихи обличчя[1].