| Георг І | |
| Вільгельм Георг | |
 |
|
| 2-й король | |
| Початок правління: | 1863 |
|---|---|
| Кінець правління: | 1913 |
| Коронація: | 1863 |
| Інші титули: | принц Данський |
| Попередник: | Оттон І |
| Наступник: | Костянтин І |
| Дата народження: | 24 грудня 1845 |
| Місце народження: | Копенгаген |
| Дата смерті: | 18 березня 1913 (67 років) |
| Місце смерті: | Салоніки |
| Дружина: | велика княжна Ольга Костянтинівна |
| Династія: | Глюксбурги |
| Батько: | Крістіан IX |
Георг І (грец. Γεώργιος Α΄, повне імя' — Вільгельм Георг; 24 грудня 1845, Копенгаген — 18 березня 1913, Салоніки) — другий король незалежної Греції з династії Глюксбургів, правив у період 1863—1913 рр. Другий син короля Данії Крістіана IX.
Правління[ред. • ред. код]
Вільгельм Георг прийняв запропоновану йому грецькими Національними зборами корону у 1863 р., після того, як представники трьох великих держав (Росії, Франції та Великобританії) у Лондонському трактаті виявили на це згоду. Він прибув до Пірея 30 жовтня 1863 р. і наступного дня був проголошений королем.
Однією з умов прийому грецької корони він поставив приєднання до грецького королівства Іонічних островів, на що Англія, під протекторатом якої перебувала ці острови, погодилася.
Хоча король під час повстання кандіотів у 1867 році і не перешкоджав добровольцям йти на допомогу Кандії, однак оголосити війну Туреччині проти волі великих держав він не наважився. Це дещо підірвало його популярність.
Наприкінці Російсько-турецької війни 1877—1878 грецькі війська вступили у Фессалію, але після укладення Сан-Стефанського перемир'я у лютому 1878 року змушені були відступити. Все ж таки за порадою великих держав Туреччина пішла на поступки Греції, і в липні 1881 року до королівства були приєднані Фессалія та частина Епіру.
У травні 1896 на острові Крит спалахнуло повстання, у відповідь на дії добровольців Туреччина оголосила війну Греції. Війна тривала лише 30 днів і завершилась нищівною поразкою Греції. За Константинопольським мирним договором у грудні 1897 року Греція виправила на користь Туреччини кордон у Фессалії, сплатила контрибуцію і відмовилася від Криту.
У лютому 1898 на життя короля було здійснено перший замах, але він не постраждав.
1910 року до влади у Греції прийшов уряд Елефтеріоса Венізелоса. У жовтні 1912 року Греція в союзі з Болгарією, Сербією та Чорногорією почала війну з Туреччиною — Перша Балканська війна, під час якої король відігравав провідну роль. В її результаті вдалось опанувати Південною Македонією, частиною Епіру та кількома Егейськими островами. Метою її було для Греції звільнення Македонії та Фракії.
Тим часом між Грецією і Болгарією виник конфлікт через звільнені від турецького панування території. Під час прогулянки зі своїм ад'ютантом король був вбитий 18 березня 1913 р. у звільнених Салоніках соціалістом греком Александром Схінасом.[1]
Георг I відіграв провідну роль у Першій Балканської війні (1912—1913). Він був убитий в Салоніках 18 березня 1913 р.
Родина[ред. • ред. код]
1867 р. Георг І вступив у подружжя із великою княжною Ольгою Костянтинівною і від цього шлюбу мав, окрім кількох доньок, чотирьох синів: спадкоємця принца Костянтина, герцога спартанського, Георгія, Миколу та Андрія.
Примітки[ред. • ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Георг I (король Греції) |
Джерела[ред. • ред. код]
|
|||||||||
.svg){kind=small}
.svg)
