|
Нейтральність цієї статті є під сумнівом. |
Микола II Олександрович | ||||||||||||||||||||||||||
Фотографія Миколи II 1909 року |
||||||||||||||||||||||||||
Інші імена | Микола Кривавий | |||||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Народився | 6 (18) травня 1868 Царське Село |
|||||||||||||||||||||||||
Помер | 17 липня 1918 (50 років) Єкатеринбург вбивство |
|||||||||||||||||||||||||
Поховання | Петропавлівський собор | |||||||||||||||||||||||||
Громадянство | Російська імперія, Російська Республіка і РРФСР | |||||||||||||||||||||||||
Титул | 14-й імператор Всеросійський | |||||||||||||||||||||||||
Звання | Фельдмаршал | |||||||||||||||||||||||||
Термін | 1 листопада 1894 — 15 березня 1917 | |||||||||||||||||||||||||
Попередник | Олександр III | |||||||||||||||||||||||||
Наступник | Михайло Олександрович (не прийняв престолу) Львов Георгій Євгенович (голова Тимчасового правління) |
|||||||||||||||||||||||||
Конфесія | православний | |||||||||||||||||||||||||
Дружина | Олександра Федорівна | |||||||||||||||||||||||||
Діти | дочки: Ольга, Тетяна, Марія та Анастасія син: Олексій |
|||||||||||||||||||||||||
Автограф | ||||||||||||||||||||||||||
Нагороди |
|
Микола II Рома́нов (*6 (18) травня 1868 — †17 липня 1918) — останній російський імператор, старший син Олександра III. Продовжував реакційну внутрішню і зовнішню політику свого попередника, спрямовану на зміцнення самодержавства, посилення жорстоких репресій щодо національно-визвольного руху поневолених народів імперії та розширення колоніальних володінь. За Миколи II Росія зазнала поразки в російсько-японській війні 1904-05. У період правління Миколи II відбулася перша російська революція 1905-07, події якої примусили уряд піти на проведення обмежених конституційних реформ. За Миколи II Російська імперія вступила в Першу світову війну.
23 жовтня 1915 Микола II зайняв пост Верховного головнокомандувача російської армії. Невдачі на фронті, величезні втрати, розруха, голод викликали незадоволення самодержавством у всіх колах суспільства. Лютнева революція 1917 в Росії ліквідувала монархію. 2(15) березня Микола II зрікся престолу. 8(21) березня 1917 був заарештований в Олександрівському палаці (Царське Село) і відправлений в Тобольськ, а згодом у Єкатеринбург. У ніч із 16 на 17 липня 1918 року Миколу II та членів його сім'ї розстріляні в Єкатеринбурзі.
З 2000 року Микола ІІ, а також члени його сім'ї визнаються Російською Православною Церквою, як страстотерпці.
14 травня 1896 року в Успенському соборі Московського кремля був коронований Микола ІІ. На честь цієї події були організовані урочистості, а також запланована роздача продуктових пайків для простого люду. До складу подарунку входило півфунта ковбаси, сайка, трохи цукерок, горішків, пряники, а також емальована кружка. Місцем роздачі пайків було обрано Ходинське поле на околицях Москви, що слугувало полігоном для московського гарнізону. Чутки про можливість отримати дармові продукти пішли по усій Московській губернії, і до Москви потягнулися мешканці навколишніх сіл та містечок. Розуміючи, що подарунків на всіх не вистачить, москвичі вирішили піти на поле у ніч перед роздачею, аби зранку опинитись у перших рядах. Тиснява була неймовірна, і перші жертви з'явилися вже о третій годині ночі. Після початку роздачі пайків натовп кинувся до крамниць з продуктами; тих, хто падав затоптували в землю, багато загинуло, потрапивши в ями чи колодязі. За офіційними даними, загинуло близько 1400 чоловік, проте в реальності жертв було значно більше.
Дізнавшись про трагедію, Микола ІІ вирішив продовжити святкування. Солдати терміново почали вивозити трупи з поля, аби встигнути до прибуття царя. На полі відбувався концерт під керівництвом Сафронова, о 14-й годині прибув Микола ІІ і прийняв парад. Не зважаючи на прохання відмінити святкування, Микола ІІ поїхав на бал, який відкривав разом з графинею Монтебелло. За свою поведінку Микола ІІ отримав прізвисько «Кривавий»[1].
Розстрілом Миколи ІІ та членів його родини керував комендант Дому особливого призначення Яків Юровський. Близько першої години ночі він доручив лікарю Боткіну розбудити царське сімейство, попросити його одягтися та вийти. Щойно Микола ІІ вийшов у коридор, до нього звернувся Юровський. Він повідомив, що до Єкатеринбургу наближаються білі армії, і пояснив, що царю треба спуститися у підвальне приміщення, щоб урятуватися від обстрілу. Микола ІІ попросив узяти з собою два стільці — для себе та дружини.
Щойно цар та його сім'я опинилися у підвалі, з'явилися група, на яку було покладено виконання розстрілу. Яків урочисто зачитав постанову Уралвиконкому. Цар, не зрозумівши, про що йдеться коротко перепитав: «Що?». Саме в цей час виконавці підняли рушниці — усе стало зрозуміло. Як згадує один з охоронців, цариця та донька Ольга намагалися перехреститися, але не встигли: почувся залп. Щоб провітрити приміщення від порохового диму, відкрили вікна та двері.
Мертві тіла почали укладати на носилки. Виявилося, що дехто з розстрілюваних були тільки сильно поранені, але живі. Стріляти повторно було не можна. Через відкриті двері постріли могли бути почуті ззовні. Тих, хто залишався живими, добили багнетами.[2]
1999 року Микола ІІ, а також члени його сім'ї стали блаженними двох єпархій Української Православної Церкви, а у 2000 році їх було приєднано до святих Російської Православної Церкви.
Від грудня 2005 року нащадки царської сім'ї домагаються реабілітації розстріляної в 1918 Царської сім'ї, однак Генеральна прокуратура Росії відмовляється визнавати загиблих жертвами політичних репресій, вважаючи їх жертвами кримінального злочину.
Портрет Миколи II, 1896 (художник Ілля Рєпін)
Микола II і Георг V
Микола II на святкуванні 300-річчя дому Романових
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Микола II (російський імператор) |
Попередник: Олександр Олександрович |
Цесаревич 1881—1894 |
Наступник: Георгій Олександрович |
Попередник: Олександр Олександрович |
Імператор та самодержець всероссійський 1894—1917 |
Наступник: припинення існування монархії; Михайло Олександрович Михайло Володимирович Родзянко (голова Тимчасового комітету Думи); Георгій Евгенійович Львов (міністр-голова Тимчасового уряду) |
Цар польський 1894—1915 (німецька окупація)/ 1917 (зречення) |
Наступник: незалежність Польщі (під окупацією, потім реальна) Юзеф Пілсудський (голова держави) |
|
Великий князь фінляндський 1894—1917 |
Наступник: незалежність Фінляндії, Свінхувуд Пер Евінд (в. о. голови держави), Карло Юхо Стольберг (президент) |
|
Попередник: великий князь Микола Миколайович |
Верховний головокомандуючий армії та флоту Росії в Першій світовій війні 1915—1917 |
Наступник: Михайло Васильович Алексєєв |
Це незавершена стаття про монарха, династію чи її представника. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |