Віктор Емануїл III (1869

		1	2	3	4	5

		2	3	4	5

Віктор Емануїл III

Король Італії
Правління	1900-1946
Коронація	29 липня 1900
Попередник	Умберто I
Наступник	Умберто II
Інші титули	Імператор Ефіопії Король Албанії

Біографічні дані
Дата народження	11 листопада 1869(1869-11-11)
	Неаполь
Дата смерті	28 грудня 1947(1947-12-28) (78 років)
	Олександрія
Місце поховання	Пантеон, Рим, Італія
Дружина	Олена Чорногорська
Діти	Йоланда, Мафальда, Умберто, Джованна, Марія
Династія	Савойська
Батько	Умберто I
Мати	Маргарита Савойська

Віктор Еммануїл III (італ. Vittorio Emanuele III, *11 листопада 1869, Неаполь - †28 грудня 1947, Александрія, Єгипет) — третій король єдиної Італії нового часу з 29 липня 1900, імператор Ефіопії з 9 травня 1936 по 5 травня 1941 (формально зберігав титул до 3 вересня 1943), король Албанії з 16 квітня 1939 по 3 вересня 1943. Перший маршал Імперії (30 березня 1938). З Савойської династії, син і наступник Умберто I.

Правління[ред. • ред. код]

Всупереч традиційному союз Савойської династії з Німеччиною та Австрією, в Першій світовій війні підтримав Антанту, розпочавши війну в 1915 році.

З 1922 значення Віктора Еммануїла було суто номінальним, тому що реальна влада не без його допомоги перейшла до фашистів на чолі з Беніто Муссоліні. Пропаганда часів фашизму відверто відтіснила государя взагалі за всякі рамки, його фотографії замінювалися на портрети дуче, кадри з його участю вирізувалися з фільмів тощо. Король ніколи не заперечував рішенням фашистського уряду, не робив нічого, щоб захистити особисто відданих йому придворних і офіцерів, що піддавалися репресіям (у тому числі за расовою ознакою після 1938). Це приниження короля різко негативно позначилося на престижі династії. В 1936, після захоплення Ефіопії (Друга італо-ефіопська війна), був проголошений імператором Ефіопії; в 1939 — королем Албанії (повного міжнародного визнання ці титули не отримали). В 1938 королю і Муссоліні були присвоєні звання Перших маршалів Імперії.

В 1943, при наближенні військ союзників до Риму, король підтримав рішення Великої фашистської ради змістити і заарештувати дуче. Король відмовився від ефіопського і албанського титулів і з цього часу підтримував союзників. Після нового наступу німців і окупації ними Риму в тому ж році втік до Єгипету; фашистський режим був оголошений «республіканським» (Республіка Сало).

Останні роки[ред. • ред. код]

9 травня 1946 року 77-річний Віктор Еммануїл III після майже півстолітнього царювання зрікся престолу на користь вже фактично керуючого Італією сина, «травневого короля» Умберто II, який носив корону лише місяць і був позбавлений влади за підсумками референдуму. Наступного року Віктор Еммануїл III помер у Олександрії, куди до нього з Болгарії переїхали дочка, цариця Йована, і онук Сімеон II.

Сім'я[ред. • ред. код]

Поштова марка Італії, присвячена Віктору Еммануїлу III, 1916, 20 чентезимо

В 1896 одружився з Оленою Чорногорською (1873—1952), дочкою короля Чорногорії Ніколи Петровича. Подружжя мало п'ятьох дітей:

Іоланда Маргарита (1901—1986), заміжня за Джоржіо Карло Кальві, графом Берголо;
Мафальда (1902—1944), одружена з Філіпом Гессенським, померла в концтаборі Бухенвальд;
Умберто II (1904—1983), одружений на Марі-Жозе Бельгійській;
Джованна (1907—2000), одружена з царем Болгарії Борисом III;
Марія Франческа (1914—2001), заміжня за Луїджі Бурбоном-Пармським.

Література[ред. • ред. код]

Чиано Галеаццо, Дневник фашиста. 1939—1943. (Москва: Издательство «Плацъ», Серия «Первоисточники новейшей истории», 2010, 676 стр.) ISBN 978-5-903514-02-1