| Авраам Лінкольн Abraham Lincoln |
|
|---|---|
 |
|
|
16-тий
Президент США
|
|
| Час на посаді: | |
| 4 березня 1861 — 15 квітня 1865 | |
| Віце-президент | Ганнібал Гемлін (1861—1865) |
| Попередник | Джеймс Б'юкенен |
| Наступник | Ендрю Джонсон (1865) |
|
|
|
| Народився | 12 лютого 1809 Округ Гардінштат Кентуккі |
| Помер | 15 квітня 1865 (56 років) Вашингтон, Округ Колумбія |
| Національність | Англієць |
| Політична партія | Республіканська партія США |
| Дружина | Мері Тодд Лінкольн (англ. Mary Todd Lincoln) |
| Професія | адвокат |
| Релігія | Баптизм |
| Підпис |  |
Авраа́м Лі́нкольн (англ. Abraham Lincoln; * 12 лютого 1809 — † 15 квітня 1865) — 16-й президент США (з березня 1861 до квітня 1865), перший президент від республіканської партії, визволитель американських рабів.
Прокламація Лінкольна про визволення рабів на території Конфедерації 22 вересня 1862 р. дала поштовх 13-й поправці до американської конституції (1865 р.), яка повністю скасувала рабство у США. Ця прокламація переконала закордонні держави, зокрема Англію, не підтримувати повсталі штати.
Зміст
Біографія[ред. • ред. код]
Авраам Лінкольн народився 12 лютого 1809 р. у штаті Кентуккі в родині бідного фермера. Весь його добробут залежав від клаптика землі, на якому працювали батьки Авраама, Томас і Ненсі Лінкольни. З дитинства Авраам звик теж працювати, допомагаючи батькам обробляти землю, полюючи і збираючи лісові ягоди. Американських фермерів на початку XIX ст. підстерігало багато небезпек. Напади індіанців, епідемії, виснаження землі змушували їх часто переїжджати з місця на місце. Не була виключенням і родина Лінкольнів. Це перешкодило одержати Авраамові навіть початкову освіту. Сам він про це говорив так:
| « | Безперечно, що, коли я досяг повноліття, я знав небагато. Однак я абияк читав, розмірковував і писав, і це було усе, що я міг | » |
Рятували його природна допитливість, відмінна пам'ять, постійна тяга до самоосвіти. Він дуже любив читати. Улюбленими книгами його дитинства були «Робінзон Крузо», «Байки Езопа» і «Історія Сполучених Штатів».
Лінкольн всього в житті домігся власними зусиллями. Почавши в 21 рік самостійне життя, він перебрав багато професій. Працював землеміром, комірником, лісорубом, поштовим службовцем, навіть воював з індіанцями. У полоні декількох років Лінкольн вивчив право, розраховуючи одержати ліцензію адвоката. У коло його інтересів входили також історія і філологія, він самостійно вивчав механіку і математику. Живучи серед простих людей, Лінкольн завоював авторитет успіхами в спортивних змаганнях, особливо в боротьбі.
Природа нагородила Лінкольна індивідуальною зовнішністю. Величезного росту, з незвичайно довгими руками і ногами, його фігура виділялася в будь-якій юрбі. Один із сучасників Лінкольна згадував, що від нього віяло магнетизмом і енергією, що притягали до нього людей.
Перші кроки в політику Лінкольн зробив у 1834 р., коли був обраний у законодавчі збори штату Іллінойс, пройшовши тут відмінну політичну школу, завоювавши авторитет серед колег. У 1836 р. Лінкольн здав складний іспит і одержав право на власну адвокатську практику. Ставши юристом, він перебрався в місто Спрингфілд (Іллінойс). Лінкольн вперше в житті почав добре заробляти. Для цього йому доводилося практикувати не тільки в Спрингфілді, але по всьому судовому окрузі. Щовесни й осінь він верхи чи в колясці проїжджав сотні миль по малонаселених преріях від одного сільця до іншого, розбираючись в позовах фермерів. Справи по більшій частині були дрібними, а гонорари за них — незначними. Глибокими знаннями юриспруденції і безкорисливістю Лінкольн домігся популярності в штаті Іллінойс.
Наступною сходинкою в політичній кар'єрі Авраама Лінкольна стало його обрання в палату представників конгресу США в 1847 р. Робота в конгресі відкривала можливість претендувати на місце в уряді країни. Однак Лінкольну не вдалося цього разу виділитися серед американських законодавців. Більш того, виступивши проти американської агресії в Мексиці і політики президента Полку, Лінкольн нажив собі багато політичних ворогів. Справа була в тому, що США в той час вели активну політику по захопленню земель сусідніх країн, особливо Мексики. За допомогою зброї і грошей американці за першу половину 19 ст. збільшили свою територію в 3,5 рази. Більшість агресивного населення країни підтримували загарбницькі дії уряду. Лінкольн, за переконаннями супротивник воєн, рішуче висловився проти американського вторгнення в Мексику. Оцінюючи дії уряду, він заявляв, що
| « | Політичний курс демократів веде до нових воєн, територіальних захоплень, до подальшого поширення рабства | » |
Коли в 1849 р. термін його перебування в палаті представників минув, він навіть не намагався виставити знову свою кандидатуру. Повернення з конгресу додому в Спрингфілд (Іллінойс) ознаменувало настання гіршого періоду в житті Лінкольна: він втратив політичну популярність, його адвокатська практика значно зменшилася, з'явилися великі борги. Але за наступних три-чотири років завдяки завзятості і знанням Лінкольн став провідним юристом штату Іллінойс. Взявшись за ту чи іншу справу, він завжди домагався досконального розслідування, до тонкостей знав стосовні до справи закони, умів перебороти усі формальності і добратися до суті питання. Подорожуючи по судовому окрузі, він відновив колишню популярність.
-
Вступ на посаду (інавгурація) Лінкольна.
-
Лінкольн з сином Тодом
-
Художник Джорж Хейлі( George Healy). Портрет Лінкольна в Білому Домі.
Перша невдала спроба сил у Конгресі не змусила Лінкольна відмовитися від політичної діяльності. Він зовсім не збирався обмежувати себе роботою адвоката і приєднався до утвореної 25 лютого 1854 р. Республіканської партії. У цей час політична боротьба усередині США йшла навколо питання про незасвоєні землі на заході країни і про території, відібрані у інших країн. Південні штати, де процвітало плантаційне рабовласницьке господарство, хотіли поширити рабство і на нові території Північних штатів, де рабства тоді не було, вважали, що ці землі повинні дістатися вільним фермерам і промисловій буржуазії. Але питання про вільні землі було лише частиною більш складного і важливого для США питання про майбутнє країни в цілому: чи будуть у ній розвиватися капіталістичні форми власності чи верх візьме плантаторсько-рабовласницька система господарства. Дуже гостро постало питання про рабство. В усьому тодішньому світі воно було засуджено і работоргівля заборонена. А лицеміри в США ж, які так пишалися своєю демократією, продовжували таємно купувати рабів і ввозити їх у країну.
Головне[ред. • ред. код]
Лінкольн один з засновників Республіканської партії США.Саме від цієї партії він і став кандидатом на посаду президента. На жаль, його президентство і спротив рабству зумовили розкол країни. А політичні вороги президента відокремилися від країни, створивши Конфедерацію в Південних штатах рабовласників. В країні почалася громадянська війна 1861-65 рр. Лінкольн направляв воєнні дії і всіляко сприяв перемозі над повсталими штатами. Перемогу отримали Північні штати на чолі з Лінкольном, а країну врятували від розпаду.
Випереджаючи хижацьке і агресивне американське суспільство, Лінкольн виступав за відміну помсти переможеним конфедератам, але виконав свої наміри і скасував рабство на території всієї країни. Кількість його політичних ворогів знову зросла. В південних штатах навіть поставили монумент генералу-конфедерату Роберту Лі, який програв у війні, хоча той захищав неправе діло і вів до розколу країни.
В роки президентства Лінкольна побудували трансконтинентальну залізницю, що тісніше зв'язало Схід і дикий тоді Захід США. Було вирішено і земельне питання. Лінкольн виступав за введення афроамериканців в сучасне суспільство, що багатьма сприймалося сміливим і революційним. США десятиліттями будуть вирішувати цю проблему вже після вбивства 16-го президента.
Стандартизація долара і Секретна служба[ред. • ред. код]
У 1860 році створена Секретна служба США. Первинним завданням співробітників служби була боротьба з фальшивомонетниками і підробками доларів. Президент Лінкольн наважився приборкати ще і зухвалих банкірів, що самотужки друкували гроші. Лінкольн вводив єдиний долар і зробив друк грошей державною монополією. Цього йому не могли вже пробачити і створили заколот. Адже він заважав збагаченню диких капіталістів попри інтереси держави. Тепер йшлося про політичне вбивство президента.
Вбивство[ред. • ред. код]
Авраам Лінкольн загинув від руки Джона Вілкса Бута, актора-конфедерата. Спочатку Бут планував викрасти Лінкольна, сподіваючись виміняти його на бранців-конфедератів. 11 квітня 1865 року він прослухав промову президента, в якій той оголосив про надання неграм виборчих прав, і, обурений, змінив свої плани. Довідавшись, що перша леді прийде на виставу до театру Форда, він ретельно спланував операцію — його прихильники повинні були вбити віце-президента Ендрю Джонсона та держсекретаря Вільяма Сюворда. Заколотники пішли на політичне вбивство.
Лінкольн прибув до театру, щоб переглянути п'єсу «Наш американський кузен» 14 квітня 1865 року без свого охоронця Ворда Лемона. Президент займав державну ложу. Бут підкрався ззаду і дочекався найсмішнішої на його думку репліки в п'єсі, сподіваючись, що регіт заглушить звук пострілу. Коли розпочався сміх Бут застрибнув до ложі і майже впритул вистрілив у голову. Майор Ретбоун негайно ж схопився з ним, але був поранений Бутовим ножем. Бут вистрибнув на сцену й вигукнув «Sic semper tyrannis!» (латиною: Отак завжди з тиранами!). Йому вдалося втекти, попри те, що він зламав ногу, зіскакуючи з ложі. Його упіймали через 12 днів у Вірджинії, поранивши при захопленні. Незабаром він помер від ран.
Військовий хірург Чарлз Ліл одразу ж оцінив рану Лінкольна як смертельну. Президента перевезли через вулицю в будинок Петерсена, де впродовж 9 годин він лежав у комі. Викликані військові хірурги за допомогою щупа виявили кулю та уламки черепа на п'ятнадцяти сантиметровій глибині в мозку. 15 квітня о 7 годині 22 хвилини ранку президента проголосили мертвим. Тіло Лінкольна провезли траурною процесією територією кількох штатів до Іллінойсу. Поховали його на Окриджському цвинтарі в Спрингфілді, насипавши над ним могилу заввишки 54 метри. До 1874 року на могилі встановили кілька бронзових пам'ятників президенту. Для того, щоб запобігти викраденню тіла з метою вимоги викупу, в 1901 році тіло ексгумували й знову поховали в бетонному блоці.
Вшанування пам'яті[ред. • ред. код]
- Представники родини його матері, Ненсі Хенкс, живі і дотепер в Сполучених Штатах.
- В місті Спрингфілд (штат Іллінойс) існують бібліотека і музей 16-го президента США, який, на жаль, став першим вбитим президентом країни.
- Створено Національний Меморіал Лінкольна.
- У Львові є Вулиця Лінкольна.
- 3153 Лінкольн — астероїд, названий на честь діяча.
В літературі[ред. • ред. код]
Дитячі роки Авраама описані в книзі для дітей «Воскобойніков Валерій про Йосипа Прекрасного, Архімеда, Миколая Чудотворця, Феодосія Печерського, Авраама Лінкольна, Джона Ленона, Біла Гейтса» / В. Воскобойніков. — Київ : Грані-Т, 2008. — 144 сторінки: ілюстрації. — Серія «Життя видатних дітей». — ISBN 978-966-2923-77-3. — ISBN 978-966-465-100-1
У кіно[ред. • ред. код]
- Президент Лінкольн: Мисливець на вампірів (2012) — американський фентезі-фільм жахів, режисера Тимура Бекмамбетова.
- Лінкольн (2012) — американський біографічний фільм режисера і продюсера Стівена Спілберга.
Див. також[ред. • ред. код]
Посилання[ред. • ред. код]
 |
Вікіцитати містять висловлювання, автором яких є: Авраам Лінкольн |
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Abraham Lincoln |
| Попередник: Джеймс Б'юкенен 1857 — 1861 |
 16-й Президент США 4 березня 1861 — 15 квітня 1865 |
Наступник: Ендрю Джонсон 1865 — 1869 |
