попередники | ||||
|
|
|||||||
Норвегія (1905 - ) |
наступники |
Норвегія (1905 - )з Вікіпедії | Прочитати оригінал статті |
Королівство Норвегія |
|||||
|
|||||
Девіз: «Alt for Norge» (Все для Норвегії) | |||||
Гімн: Ja, vi elsker dette landet (Ми любимо цей край) |
|||||
Положення Норвегії в Європі |
|||||
Столиця (та найбільше місто) |
Осло 59°56′ пн. ш. 10°41′ сх. д. / 59.933° пн. ш. 10.683° сх. д. |
||||
Офіційні мови | норвезька | ||||
---|---|---|---|---|---|
Державний устрій | Конституційна монархія | ||||
- Король | Гаральд V | ||||
- Прем'єр-міністр | Ерна Солберг | ||||
Незалежність | |||||
- скасовано союз зі Швецією |
7 червня 1905 | ||||
Площа | |||||
- Загалом | 385 186 км² (61) | ||||
- Води (%) | 7,0 | ||||
Населення | |||||
- оцінка 2013 р. | 5 063 709 (114) | ||||
- Густота | 13,1461/км² (213) | ||||
ВВП (ПКС) | 2011 р., оцінка | ||||
- Повний | $265 911 млрд [1] (40) | ||||
- На душу населення | $97 254 (3) | ||||
ВВП (номінальний) | 2006 р., оцінка | ||||
- Повний | $335,3 млрд [2] (25) | ||||
- На душу населення | $72,305.6[3] (2) | ||||
ІРЛП (2013) | ▲ 0.955 (високий) (1) | ||||
Валюта | Норвезька крона (NOK ) |
||||
Часовий пояс | CET (UTC+1) | ||||
- Літній час | CEST (UTC+2) | ||||
Домен інтернету | .no | ||||
Телефонний код | +47 |
Норве́гія, Королі́вство Норве́гія — держава у Північній Європі, в західній частині Скандинавського півострова. Межує зі Швецією, Фінляндією та Російською Федерацією. Столиця Норвегії — Осло (605 тис. жителів в 2011 р.). Найбільші міста — Берґен (235 тис. осіб), Трондхейм (152 тис. осіб), Ставангер (114 тис. осіб), Крістіансанн (74 тис. осіб). Член Європейської асоціації вільної торгівлі, а також СОТ, МБРР, МВФ, МФКК, НАТО, ОБСЄ, ООН, РЄ та інших.
Норвегія — найпівнічніша країна Європи. Слово «Норвегія» в перекладі означає «шлях на північ». 1/3 країни лежить на північ від Північного полярного кола, де сонце з травня по липень майже не заходить за обрій. У середині зими на крайній півночі майже всю добу триває полярна ніч, а на півдні світловий день триває усього декілька годин.
Див. також: Географія Норвегії, Геологія Норвегії, Гідрогеологія Норвегії, Сейсмічність Норвегії.
Норвегія — країна на північному заході Європи на Скандинавському півострові, найпівнічніша країна Європи. Межує на сході зі Швецією, північному сході з Фінляндією і Росією. Слово «Норвегія» в перекладі означає «шлях на північ».
Рельєф: гори і родючі долини, берегова лінія сильно порізана фіордами; лісами покрито 25% території; простягається за північне полярне коло, на півночі — льодовики; залежні території (острови) є в Арктиці й Антарктиці;
Південні регіони сучасної Норвегії почали заселяти представники Аренсбурзької культури в епоху пізнього палеоліту, близько 11-10 тис. р. до н. е. Назва культури пішла від німецького міста Аренсбург, розташованого 25 кілометрів на північний схід від Гамбурга.[4] Найбільш ранні сліди людської діяльності в Норвегії були виявлені уздовж побережжя, де розтанув величезний шельфовий льодовик останнього льодовикового періоду (11-8 тис. р. до н. е.).
Нова історія. Конституція Королівства Норвегія розроблена установчими зборами в місті Ейдсволле. Прийнята ними же 17 травня 1814 року. Перша і єдина конституція Норвегії надихнута ідеями Французької революції і пов'язана з проголошенням незалежності від Данії. У листопаді того ж 1814 року після короткої шведсько-норвезької війни Норвегія була вимушена на 91 рік вступити в унію зі Швецією, проте дія конституції не була припинена, шведський король лише зажадав внести до неї положення про створення унії.
1914–1918 р. — в І світовій війні Норвегія дотримувала нейтралітету.
1940–1945 р. — у ході ІІ світової війни країна була окупована німецькими військами.
1949 р. — вступ Норвегії в НАТО, до Північної Ради в 1952, ЄС в 1972, але вийшла після референдуму. У 1988 Ґро Гарлем Брундланд був нагороджений премією Третього світу. У 1991 король Олаф V помер, його владу успадкував його син Гаральд V. У 1982 Норвегія ігнорувала заборону на китовий промисел. На референдумі 28 листопада 1994 норвежці знову відмовилися приєднатися до ЄС, однак Норвегія залишається активним членом європейських організацій (ЄЕС, Шенгенські домовленості тощо).
Норвегія — унітарна держава, заснована на принципах конституційної монархії та парламентської демократії. У країні діє конституція 1814 року з кількома пізнішими поправками і доповненнями. Король є главою держави і виконавчої влади. У 1991 році королем Норвегії став Гаральд V. Вищий законодавчий орган країни — двопалатний парламент — Стортінг.
Членство в міжнародних організаціях — СОТ, МБРР, МВФ, МФКК, НАТО, ОБСЄ, ООН, РЄ.
Вища законодавча влада в країні належить парламенту — Стортингу, який складається з 169 депутатів.
Стортінг обирається раз на чотири роки шляхом загального демократичного таємного голосування за пропорційної виборчою системою. Голова Стортингу — прем'єр-міністр, котрим стає лідер партії, яка перемогла на виборах. З 2005 року пост прем'єр-міністра займає Єнс Столтенберг. Парламент ділиться на дві палати — верхню та нижню, лагтинг и одельстинг, але на практиці цей поділ став чистою формальністю та був скасований 20 лютого 2007 року, щоб припинити дію з наступного складу Стортингу після виборів 2009 року.
На останніх виборах, в 2009 році, місця в парламенті розподілились таким чином:
Див. Економіка Норвегії, Економічні райони Норвегії.
Норвегія — високорозвинена індустріальна країна. Основні галузі економіки: нафтова і газова, харчова, кораблебудування, паперова, металургійна, хімічна, текстильна та легка промисловість, гірнича, рибна. Основні види транспорту — автомобільний, залізничний, морський. Мор. порти: Осло, Берґен.
За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]: ВВП — $ 163 млрд. Темп зростання ВВП — 2%. ВВП на душу населення — $36806. Прямі закордонні інвестиції — $ 1 млрд. Імпорт (машини й устаткування, готові вироби, хімічні продукти, продовольчі товари, паливо та електроенергія) — $ 51,1 млрд (г.ч. Швеція — 15,4%; Німеччина — 12,0%; Великобританія — 9,7%; США — 7,3%; Данія — 6,9%). Експорт (енергоносії, нафта, газ, нафтопродукти, машини й устаткування, кольорові і чорні метали, хімічні товари, судна, добрива, риба і морепродукти, целюлозно-паперові товари) — $ 51 млрд (г.ч. Великобританія — 17,0%; Німеччина — 11,5%; Нідерланди — 9,1%; Швеція — 9,4%; США — 7,8%).
У рейтингу Глобального звіту з людського розвитку за 2001 рік, підготовленого Програмою розвитку ООН, серед 162-х країн світу Норвегія посідає перше місце. Щорічні Глобальні звіти з людського розвитку готуються з 1991 року. В них оприлюднюються списки країн за рівнем людського розвитку, враховуючи такі показники, як рівень медичних послуг, освіти, тривалість життя та інші. У 2001 році додався ще один — індекс технологічного розвитку (доступ до новітніх інформаційних технологій і комунікацій).
Норвезька промисловість значною мірою базується на використанні природних ресурсів. І водночас знайдеться не багато країн, які б ще більше, ніж Норвегія, залежали від зовнішньої торгівлі. Щоб і далі йти в ногу з часом, в країні проводять інтенсивні наукові дослідження перспективного плану, як у промисловості, так і в державному секторі.
Країна посіла шосте місце в рейтингу Світового банку «Doing Business» за 2013 рік[5].
Див. також: Корисні копалини Норвегії, Історія освоєння мінеральних ресурсів Норвегії, Гірнича промисловість Норвегії.
Використання енергії води створило основу для розвитку сучасної промисловості Норвегії. Нині, як і колись, електроенергія для індустріального і побутового вжитку надходить саме з цього постійно поновлюваного та екологічно чистого джерела.
У 1970-х роках біля підніжжя норвезької частини материка було відкрито родовище нафти й газу. На сьогоднішній день Норвегія — найбільший у Європі постачальник нафти і газу до країн континенту. Відкриття вуглецево-водневих покладів надало значного імпульсу подальшому розвитку промисловості країни. Розробка нафтових і газових родовищ, крім усього іншого, солідно поповнила державну казну — у формі податкових надходжень і орендної плати за землю.
Рибальство. Ще з часів середньовіччя Норвегія славиться своїм рибним промислом. Експортується як виловлена в морі, так і вирощена в численних штучних загородах риба. Норвезький лосось з таких штучно перекритих водойм зараз дуже відомий на світовому ринку.
Близько 90% рибопродукції Норвегії експортується. Вилов риби перевищує 500 кг на кожного норвежця. Норвегія — одна з небагатьох країн, які продовжують виловлювати китів.
Лише 3,5 відсотка земельних площ Норвегії придатні для обробки. І, попри це, сільське господарство країни значною мірою задовольняє потреби населення у харчах. Норвезькі сільськогосподарські продукти експортуються мало.
Основою норвезького сільського господарства є тваринництво, яке повністю покриває потреби населення країни у м'ясі, молоці і молочних продуктах. Внаслідок кліматичних особливостей виробництво зернових лише на 40% забезпечує потреби внутрішнього ринку. У той же час, значна частина овочів і фруктів, незважаючи на складні гірські умови країни, вирощується норвезькими селянами.
Лісова і целюлозно-паперова промисловість. Ліс дає важливу експортну сировину у вигляді деревини, паперу, картону, целюлози, будівельного матеріалу і меблів.
Основу целюлозно-паперової промисловості становлять дешева енергія, яку отримують за рахунок використання гідроресурсів, і значні запаси сировини. Норвезькі компанії, найбільшими з яких є «Ношке Скуг», «Боррегорд», «Петерсон», виробляють різноманітні сорти целюлози, газетний, журнальний і пакувальний папір, картон, облицювальні панелі, паркет і багато іншого.
Традиційні галузі промисловості мають дуже важливе значення для трудової зайнятості людей і заселення нових районів.
Норвегія виробляє багато алюмінію, залізного кремнію і магнезію. Нафтопереробна промисловість працює на сировині, що видобувається в Північному морі. Норвегія є також одним з найбільших у світі виробників штучних добрив. Проте переважна більшість промислових підприємств — малі та середні. До важливих галузей промисловості належать: фармацевтична, електронна, обслуговуюча, рибно-меліоративна, а також суднобудування, яке існує в Норвегії споконвіку.
Суднобудування, торговельний флот і судноплавство. Норвезькі верфі спеціалізуються на будуванні високосучасних суден спеціального призначення. Крім цього, Норвегія є великим постачальником устаткування і послуг для морського флоту в усьому світі. Норвезькі судна борознили світовий океан ще з доби вікінгів. Нині Норвегія — четверта за величиною морська держава світу і має серед традиційних судноплавних держав найбільшу частку флоту під власним прапором. Частка судноплавства в експортних доходах країни традиційно становить близько 20%.
Чорна і кольорова металургія. В галузі чорної металургії Норвегія спеціалізується, в основному, на виробництві феросплавів, а в галузі кольорової металургії — на виробництві алюмінію, нікелю, міді і цинку. В число основних металургійних компаній входять «Ношк Гідро», «Елкем», «Фесіль».
Хімічна промисловість. Ця галузь має значні за масштабами країни потужності з виробництва широкої гами хімічних і нафтохімічних продуктів. Це дозволяє їй експортувати азотні добрива, вибухові речовини промислового призначення, альгінати, фарби, лаки, у виробництві яких країна займає провідні позиції не тільки в Європі, але й у світі. Найбільші компанії цієї галузі промисловості — «Ношк Гідро», «Діно Індустрієр», «Ютун». Концерн «Нікомед» спеціалізується на розробці і випуску контрастних речовин для рентгенодіагностики.
Гірничовидобувна промисловість. Її основною продукцією є руди чорних і кольорових металів, а також нерудні копалини — вапняк, кварц, нефелін, олівін.
Машинобудування. До найважливіших галузей норвезького машинобудування належать: виробництво обладнання для освоєння шельфу, суднобудування, насамперед будування риболовних траулерів, виробництво різноманітного обладнання для суден, зокрема, морської електроніки, рибопромислового обладнання.
У Норвегії виділяють п'ять економічних районів: Східний (історична провінція Естланн), Південний (Серланн), Південно-Західний (Вестланн), Центральний (Треннелаг) і Північний (Нур-Норге).
Східний район (Естланн) — це найбільш розвинута в економічному відношенні частина Норвегії. У місті Осло представлений широкий спектр промислових галузей, у тому числі металургія, машинобудування, борошномельна, поліграфічна, а також майже вся текстильна промисловість. Осло — центр суднобудування. На долю району Осло припадає близько 1/5 всіх зайнятих у промисловості країни.
На північний схід від Осло лежить місто Сарпсборг, другий за величиною промисловий центр країни. У Скагерраку розташовані підприємства лісопильної і целюлозно-паперової промисловості, які працюють на основі місцевої сировини. З цією метою використовуються лісові ресурси басейну р. Гломма. На західному березі Осло-фіорду, на південний захід від Осло, розташовані міста, промисловість яких пов'язана з морем і переробкою морепродуктів. Це центр суднобудування Тенсберг і колишня база норвезького китобійного флоту Саннефіорд.
Південний район (Сьорланд) в економічному відношенні найменш розвинутий. Третина району вкрита лісами, колись тут був важливий центр торгівлі лісом. Наприкінці XIX ст. цю територію залишило багато населення. У наш час населення в основному зосереджене в ряді невеликих прибережних міст, які є популярними літніми курортами. Головні промислові підприємства — металургійні заводи в Крістіансанді, що випускають мідь і нікель.
У Південно-Західному районі (Вестланд) зосереджена приблизно чверть населення країни. Між Ставангером і Крістіансундом розкинулися 12 великих фіордів. Розвиток сільського господарства обмежений через гірський рельєф фіордів і скелястих островів. Хліборобство поширене в долинах річок і ділянках терас уздовж фіордів. У цих місцях в умовах морського клімату розташовані широкі пасовища, а в деяких приморських районах — плодові сади. Порти південно-західної Норвегії, зокрема Олесунд, є базами зимового промислу оселедця. По всій території району розташовані металургійні і хімічні заводи, які використовують багаті ресурси гідроенергії. Берген є головним центром обробної промисловості району. В цьому місті і сусідніх селищах діють машинобудівні, борошномельні і текстильні підприємства. З 1970-х років Ставангер, Саднес і Сула є основними центрами, в яких підтримується інфраструктура видобутку нафти і газу на шельфі Північного моря, тут працюють нафтопереробні підприємства.
Четвертий за значенням з числа великих економічних районів Норвегії — Західно-Центральний (Треннелаг), який прилягає до Троннхеймс-фіорду, з центром у Тронхеймі. Відносно плоска поверхня і родючі ґрунти на морських глинах сприяли розвитку хліборобства, яке виявилося конкурентоспроможним з хліборобством району Осло-фіорду. Чверть території вкрита лісами. В цьому районі розробляються родовища корисних копалин, особливо мідних руд і піритів.
Північний район (Нур-Норге) розташований більшою частиною на північ від Північного полярного кола. У ньому немає великих запасів деревини і гідроенергії, як на півночі Швеції і Фінляндії, на шельфовій зоні є найбагатші у Північній півкулі рибні ресурси. Берегова лінія має велику довжину. Рибальство, найдавніше заняття населення на півночі, і досі дуже поширене, однак все більшого значення набуває гірничовидобувна промисловість. За розвитком цієї галузі Північна Норвегія посідає провідне місце в країні. Розробляються залізорудні родовища. Видобуток залізних руд і робота на металургійному комбінаті в Му-і-Рані приваблюють у цей район переселенців з інших частин країни, однак кількість населення всього Північного району не перевищує кількості населення Осло.
Експорт: енергоносії, нафта, газ, нафтопродукти, машини й устаткування, кольорові і чорні метали, хімічні товари, судна, добрива, риба і морепродукти, целюлозно-паперові товари.
Основні експорт-партнери Норвегії: ЄС — 77% (Великобританія — 17%, Німеччина — 12%, Нідерланди — 10%, Швеція — 10%, Франція — 8%), США — 7% (1998 р.).
Імпорт: машини й устаткування, готові вироби, хімічні продукти, продовольчі товари, паливо та електроенергія.
Основні імпорт-партнери: ЄС — 69% (Швеція −15%, Німеччина — 14%, Великобританія — 10%, Данія — 7%), США — 7%, Японія — 4% (1998 р.).
Норвегія поділяється на 19 фюльке (fylke — область), у тому числі місто Осло, прирівняне до фюльке,[6], які об'єднуються в 5 основних неофіційних регіонів:
Кожна Фюльке поділяється на сільські (herreds-kommuner) і міські (by-kommuner) комуни. Загальне число комун Норвегії — 432.
Інші території Норвегії в число фюльке не входять і на комуни не розділяються.
Детальніше: Населення Норвегії
Населення
Офіційна мова — норвезька. Існує дві форми норвезької мови. Старонорвезька мова «букмол», або книжкова мова, (друга назва — «ріксмол» — державна мова), її використовують 80% населення. Близько 20% користуються новонорвезькою мовою «нюношк» (друга назва — лансмол — сільська мова), яка є сумішшю окремих діалектів норвезької мови. Всі норвежці вивчають обидві форми мови. У Норвегії проживають також представники національної меншини — саамі, які використовують свою рідну мову.
Випускники шкіл щорічно влаштовують свято русів.
Церква Норвегії (лютерани): 85,7%; п'ятидесятники: 1%; католики: 1%; інші християни (православні, баптисти, мормони, Свідки Єгови та ін.): 2,4%; мусульмани: 1,8%; інші: 8,1% (2004).
Норвегія має добре розвинену мережу автомобільних доріг. Загальне обмеження швидкості на автомобільних дорогах поза містом становить 80 км/год, а в населених пунктах 50 км/год. Перевищення швидкості на 10% від встановленого ліміту тягне за собою накладання штрафів[7]
Державний прапор Норвегії — був розроблений 13 липня 1821 року і досі не змінився. Тоді на датський прапор помістили синій скандинавський хрест. Всі три кольори, використані у прапорі, символізують свободу (як на прапорах Франції, США, Британії, Нідерландів). Автором дизайну прапора Норвегії, затвердженого резолюцією норвезького парламенту в 1821 році, був парламентарій з Бергена Фредерік Мельцер.
В Акті про прапор (10.12.1898) зазначені пропорції сучасного прапора: довжина — 22 одиниці; ширина — 16 одиниць; ширина синього хреста — 2 одиниці; ширина білого обрамлення хреста — 1 одиниця; відстань від древка до середини хреста — 8 одиниць.
Герб Норвегії. Як свідчать історики, близько 1200 року у правителя Норвегії з'явився власний герб, на якому зображений золотий у червленому полі коронований лев святого Олафа. У передніх лапах лев, який повернутий на захід, затиснув бойову сокиру.
Гімн Норвегії — «Ми любимо цей край» Б'єрнстерна Б'єрнсона (1832 −1910 рр.).
|
|
|
|
|