Ісламська Республіка Афганістан د افغانستان اسلامي جمهوریت Da Afghānistān Islāmī Dschomhoriyat (пушту) جمهوری اسلامی افغانستان Dschomhuri-ye Eslāmi-ye Afghānestān (дарі)
Прапор Герб
Гімн: Milli Tarāna (перс. «національний гімн»)
Столиця (та найбільше місто)	Кабул 33°56′ пн. ш. 66°11′ сх. д. / 33.933° пн. ш. 66.183° сх. д. / 33.933; 66.183
Офіційні мови	пушту, дарі
Державний устрій	Президентська Республіка Ісламська Республіка
- Президент	Ашраф Гані
Незалежність
- від Великобританії	19 серпня 1919
Площа
- Загалом	652 230 км² (48-ма)
Населення
- перепис 2009 р.	28 396 000 (44)
- Густота	44 5/км² (150)
ВВП (ПКС)	2008 р., оцінка
- Повний	22,27 млрд. $ (115-та)
- На душу населення	783 $ (172)
ІРЛП  (2007)	0.345 (низький) (174)
Валюта	Афгані (AFN)
Часовий пояс	D† (UTC+4:30)
Домен інтернету	.af
Телефонний код	+93

Афганіста́н (пушту افغانستان, узб. Afg'oniston), повна офіційна назва Ісла́мська Респу́бліка Афганіста́н (пушту د افغانستان اسلامي جمهوریت, тадж. Ҷумҳурии Исломии Афғонистон, узб. Afg'oniston Islom Respublikasi) (від Upa-Ghana-Stan санскритом «земля об'єднаних племен») — країна на півдні Центральної Азії, що межує з Таджикистаном, Туркменістаном і Узбекистаном на півночі, з Іраном на заході та Пакистаном на півдні і сході. Площа 652 230 км², столиця — Кабул. Офіційні мови — пушту, узбецька і дарі. Грошова одиниця — афгані.

В адміністративному відношенні територія Афганістану поділяється на 7 провінцій і 6 областей.

Населення[ред. • ред. код]

Афганістан — багатонаціональна держава. Крім афганців-пуштунів (6600 тис. чол.), найчисленнішої народності, що населяє переважно південну частину країни, в північній і центральних частинах Афганістану живуть (в тис. чол.): таджики — понад 2700, хазарейці — 1400, узбеки — 1400, туркмени — 400, кафіри (нуристанці) — 100, фірюзкухи — 90, джемшиди — 80, теймені, теймурі, араби, киргизи, каракалпаки, перси, індійці, євреї та ін. народи. В пустелях Регістан і Дашті-Маркох кочують белуджі (150 тис. чол.). Народності Афганістану за релігією — здебільшого мусульмани-суніти (лише східні хазарейці-бербері та джемшиди — мусульмани-шиїти).

Пересічна густота населення в Афганістані — 20 чол. на 1 км². Населення в країні розміщене дуже нерівномірно: в долинах річок, оазисах, біля великих міст густота населення перевищує 200 чол. на 1 км², в горах Гіндукушу і пустелях вона зменшується до 1 чол. на 1 км² Майже 2 млн чол. в Афганістані — кочовики. Міського населення в країні бл. 10%. Найбільші міста Афганістану (в тисячах жителів): Кабул — 310 (1958); Кандагар — 71, Герат — 76 (1950).

Етнічний поділ та мови[ред. • ред. код]

Афганістан — багатонаціональна країна, її населяють

• пуштуни (афґанці) — 42%
• таджики — 27%
• хазарейці — 9%
• узбеки — 9%
• аймаки — 4%
• туркмени — 3%
• балохи — 2%
• інші народи — 4%

Мови: афгано-перська або дарі 50% та пушту 35%, є офіційними, тюркські мови, головним чином узбецька та туркменська 11%, 30 другорядних мов 4%.

Географія[ред. • ред. код]

Мапа Афганістану.

Див. також: Географія Афганістану

Афганістан знаходиться на півдні центральної Азії на південному сході Іранського нагір'я. Понад 50 відсотків території країни на височині. Має гори в центрі і на північному сході, рівнина на півночі і південному заході. Найвища точка-у центральній частині Гіндукуш (Ношак, 7485 м), на півдні — долини з пустелями Марґо та Реґістан; клімат сухий та дуже сухий субтропічний; степи й пустелі. Межує з Таджикистаном, Туркменістан, Узбекистаном на півночі, з Іраном на заході та Пакистаном на півдні і сході. Площа 652090 км², столиця Кабул.

Природа[ред. • ред. код]

Фізична мапа Афганістану

Високі гори та плоскогір'я займають майже 80% території Афганістану. Північно-східну частину країни перетинає Гіндукуш — одна з найбільших гірських систем світу (висотою понад 7000 м). У західних районах Афганістану простягаються хребти Паропамізу (до 4231 м). Між ними і Гіндукушем — складна система Середньо-Афганських гір (до 5143 м). На Сході і Південному Сході — Сулейманові гори. Між відрогами Гіндукушу і Сулеймановими горами розташоване широке Газні-Кандагарське плоскогір'я (понад 2000 м).

Рівнини (бл. 20% території Афганістану) займають головним чином південно-західні і крайні північні райони Афганістану. На південно-західних рівнинах — пустелі: Регістан (піщана), Дашті-Маркох (переважно глиняста). Надра Афганістану багаті на корисні копалини, але багато родовищ ще не досліджено. Виявлено поклади нафти, кам'яного вугілля, залізних руд, кольорових металів, графіту, сірки, дорогоцінного каміння та ін. Клімат більшості районів Афганістану різко континентальний, сухий, з великим коливанням річних і добових температур. У горах бувають суворі зими, коли сніг тримається 7—8 місяців. Літо в горах прохолодне. На рівнинах зима м'яка, літо жарке. Пересічні температури січня від 0 до +5°, липня від +25 до +30°. Опадів випадає мало: в більшій частині Афганістану пересічна річна кількість — 350 мм на Сході, в горах — близько 800 мм, в пустелях — менше 100 мм. Багато рік влітку пересихає.

Найважливіші ріки: Аму-Дар'я (протікає на кордоні з Таджикистаном і у верхній течії має назву Пяндж), Мургаб, Геріруд, Гільменд, Кабул.

Ґрунти — на рівнинах переважно сіроземи з солончаками, на посушливих гірських схилах — бурі і світлокаштанові, на зволожених — чорноземовидні. У рослинному покриві переважають пустельні і степові компоненти; на рівнинах і в нижньому поясі гір — полин, курай, саксаул та ін. Ліси є лише в горах східних районів: до висоти 2500 м — широколистяні (переважно вічнозелений дуб), вище — хвойні (гімалайська сосна, кедр, смерека, ялина). Вище 4000 м — альпійські луки. Тваринний світ Афганістану дуже різноманітний. В горах — дикі кози, барани (архари), дикі кабани та ін. На рівнинах — джейрани, сайгаки, дикі осли. З хижаків — вовки, шакали, гієни; в горах — ведмеді, снігові барси. Багато гризунів. Поширені плазуни. З комах великої шкоди завдає сарана.

Проблеми довкілля[ред. • ред. код]

Країна має обмежені водні ресурси, запаси питної води неадекватно розповсюджені. Занадто великі території лісів вирубуються задля опалення та будівництва, надмірне використання терену як пасовиська призводить до спустошення ґрунту. Все більші території підпадають під пустелі; забруднення повітря та води, деградація ґрунтів,-все це є сучасні проблеми навколишнього середовища у Афганістані.

Історія[ред. • ред. код]

Докладніше: Історія Афганістану

Історія Афганістану
До нашої ери
Гандхара — XVII століття до н. е.
Ахеменіди — VI століття до н. е.
Селевкіди — IV століття до н. е.
Греко-бактрійське царство — 250 до н. е. — 125 до н. е.
Наша ера
Кушанська імперія — I—V ст.
Ефталіти — V століття
Сасаніди — VI століття
Газневіди — XI століття
Саффаріди — 861—1590 рр.
Гуріди — 1148—1206 рр.
Сефевіди — XIV століття
Афганські ханства
Гільзейське — 1709—1737 рр.
Гератське
Кабульське
Кандагарське
Пешаварське
Хаттаське
Абдалійське
Афганські держави
Дурранійська держава — 1747—1823 рр.
Емірат Афганістан — 1823—1929 рр.
Королівство Афганістан — 1929—1973 рр.
Республіка Афганістан — 1973—1978 рр.
Демократична Республіка Афганістан — 1978—1992 рр.
Північний Альянс — 1992—2001 рр.
Ісламський Емірат Афганістан — 1996—2001 рр.
Республіка Афганістан — з 2001 року
Портал «Афганістан» переглянути обговорити редагувати

Через територію Афганістану проходили старовинні торговельні шляхи, що вели від Середземного та Каспійського морів і Середньої Азії до узбережжя Індійського океану. З давніх-давен через Афганістан йшли численні полчища завойовників, починаючи від Александра Македонського до Надір-шаха (18 ст.).

Афганці вперше згадуються в історичних пам'ятках 982—983. За свідченням арабських і таджицьких учених середніх віків, афганці тоді жили в районі Сулейманових гір, а басейни річок Афганістану населяли в основному таджики. В 11—18 ст. афганські племена заселили сучасний Афганістан і вийшли за його межі до Індії, де заснували султанат з афганською династією Лоді (1451—1526). Наприкінці 17 ст. територія Афганістану була поділена між Іраном (райони Герата і Кандагара) та Індією (райони Кабула і Пешавара).

В 1-й половині 18 ст. в Афганістані остаточно склався феодальний лад, створились прошарки купецтва і знаті. Тодішній занепад Ірану та Індії сприяв визволенню афганців. Повстання 1709 племені гільзаїв, очолене Мір-Вейсом, закінчилось вигнанням іранців з Афганістану, а через кілька років нащадки Мір-Вейса підкорили Центральну і Східну частини Ірану. 1730 Надір-шах витіснив афганців з Ірану і 1738 знову підкорив Афганістан Ірану. Після смерті Надір-шаха 1747 ватажок афганського племені абдалі (згодом названого дуррані) Ахмад-шах заснував єдину афганську державу. Обраний шахом, Ахмад-шах Дуррані [1747—73] завоював Хорасан, Сінд, Пенджаб, Кашмір та узбецькі землі від Гіндукушу до Аму-Дар'ї. Внаслідок феодальних усобиць 1818 ця держава розпалася на 4 князівства: Кандагар, Герат, Пешавар і Кабул.

Правитель Кабулу, найсильнішого з них в економіч. і військ, відношенні, Дост-Мухаммед 1826 оголосив себе еміром А. Підкорення Кандагару (1826) і Герату (1856) і завоювання узбецьких ханств Маймене, Андхой та ін. було завершенням територіального формування сучасного А. Процес об'єднання А. затримувався агресією Англії, яка в 1-й пол. 19 ст. завоювала Індію і прагнула загарбати А. та Середню Азію. Перша англо-афганська війна (1838–1842) закінчилась поразкою Англії. В другу війну (1878–1880) Англія захопила Кандагар і Джелалабад і нав'язала А. кабальний Гандамакський договір 1879. Народні повстання змусили Англію вивести своє військо з А., але емір Абдуррахман [1880—1901] погодився на встановлення англійського контролю над зовнішньою політикою А. Емір Абдуррахман придушив народний рух, стратив його керівників, вів жорстоку боротьбу з сепаратизмом місцевих ханів. Хоч Абдуррахману і не вдалося об'єднати всі афганські племена, проте його реформи відіграли велику роль в централізації феодальної афган. держави. За його правління формуються прошарки торговельної буржуазії і поміщиків, активізується антианглійський рух молодоафганців, які виступали за повну незалежність А. і проведення внутрішніх реформ. 1908 емір Хабібулла [1901 —19] під тиском феодалів придушив цей рух. Ще більше посилився вплив Англії в А. після поділу 1907 сфер на Серед. Сході між Англією і Росією, які готувалися до війни з Німеччиною. В першу світову війну А. дотримувався нейтралітету.

В 1919 англ. васал емір Хабібулла був убитий. Еміром став його син Аманулла-хан [1919— 29], який проголосив повну незалежність А., Англія відповіла на цей акт війною, але, зважаючи на зростання напруженості в Індії, змушена була визнати самостійність А. Незалежність Афганістану визнала і Радянська Росія (травень 1919), що підписала 28 лютого 1921 договір про дружбу між РСФРР та Афганістаном. Аманулла-хан провів ряд реформ: ліквідував рабство, проголосив рівноправність народностей, розпочав будівництво промислових підприємств, зміцнив армію, реорганізував держ. апарат. 1926 Аманулла-хан проголосив себе падишахом, а 1929, внаслідок інспірованого Англією повстання, зрікся влади. Еміром став англ. ставленик — таджик Баче-і-Сакао під іменем Хабібулли, який скасував усі реформи Аманулли, але того ж року його скинув Надір-шах, дядько Аманулли-хана. Надір-шах за проанглійську орієнтацію в галузі зовн. політики був убитий амануллістами. 1933 падишахом А. став син Надір-шаха Мухаммед Загір-шах.

Під час другої світової війни А. дотримувався нейтралітету. 1946 А. був прийнятий до членів ООН.

Політичні партії і профспілки в А. в середині ХХ ст. фактично не існували. У 1958 в країні видавалось бл. 50 газет і журналів; з них найзначніші кабульські газ. «Аніс» та «Іслах».

виведення радянських військ з Афганістану (1988)

В 1963 встановлена конституційна монархія.

17 липня 1973 р. монархію було ліквідовано і встановлено республіканський режим. Країна почала називатися Республікою Афганістан.

27 квітня 1978 р. після так званої «квітневої революції» до влади прийшла Народно-демократична партія Афганістану (НДПА), яка обрала своєю ідеологічною основою науковий соціалізм. 30 квітня 1978 р. країну було проголошено Демократичною Республікою Афганістан (ДРА). Вся повнота влади в країні перейшла до рук Революційної ради, 1 травня був сформований уряд на чолі з Н. М. Таракі. Чинність Конституції від 14 лютого 1977 р. було скасовано.

Однак «квітнева революція» призвела до нової боротьби за владу — громадянської війни. 16 вересня 1979 р. Н. М. Таракі убитий змовниками на чолі з Х.Аміном. 27 грудня 1979 р. в країну були введені радянські війська з метою надання підтримки уряду НДПА. 28 грудня 1979 р. Х.Амін вбитий, державним і партійним лідером став Бабрак Кармаль.

13 квітня 1980 р. ухвалено тимчасову Конституцію під назвою «Основні принципи ДРА», яка діяла до квітня 1985 р. 4 травня 1986 р. Бабрака Кармаля на посаді генерального секретаря ЦК НДПА змінив М. Наджибула. 30 листопада 1987 р. ухвалено постійну Конституцію, згідно з якою країна знову почала називатися Республіка Афганістан (РА). Наджибулла склав повноваження 16 квітня 1992, коли Кабул був оточений моджахедами.

Після захоплення Кабулу групами моджахедів 25 квітня 1992 у столиці почалися безладдя. Мирна угода, підписана Раббані і лідером моджахедів Гілбуддіном Хекматіяром у 1993.

Державний устрій[ред. • ред. код]

Афганістан розташований на роздоріжжі між Сходом і Заходом і з найдавніших часів є центром торгівлі і міграції. Його геополітичне розташування — між Південною і Центральною Азією з одного боку, і Близьким Сходом з іншою, дозволяє йому грати важливу роль в економічних, політичних і культурних відносинах між країнами регіону.

Перша держава на території Афганістану (Дурранійська держава) утворилася в середині XVIII ст. Спроби Великобританії підпорядкувати її в XIX столітті закінчилися провалом. За угодою 1893 року низка районів були відторгнуті по так званій «лінії Дюрана» і приєднані до Британської Індії (нині у складі Пакистану).

У 1919 році була проголошена незалежна монархія. За конституцією 1931 Афганістан (Висока Афганська Держава) — спадкова конституційна монархія. Глава держави — король (падишах) затверджує законопроекти, прийняті парламентом, призначає прем'єр-міністра і міністрів, командує збройними силами, укладає міжн. договори та ін. Для розв'язання найважливіших державних питань падишах скликає Збори племінних вождів та інших знатних осіб — Лойя джирга (Велика джирга), яка не передбачена конституцією. Парламент А. складається з 2 палат: Національної ради, що обирається населенням на 3 роки, і Палати нотаблів (сенат), члени якої призначаються падишахом довічно. Парламент має право законодавчої ініціативи. Виконавча влада належить урядові (Раді міністрів), членом якого може бути тільки мусульманин. Уряд несе відповідальність перед падишахом. В провінціях і областях влада здійснюється намісниками і губернаторами. За виборчою системою А. жінки позбавлені права голосу, а для чоловіків встановлено ценз осілості (1 рік).

У липні 1973 року при активній участі армії в Афганістані відбувся державний переворот, очолений Дауд Ханом, в результаті якого монархія була повалена і встановлений республіканський лад.

У 1978 році силами армії був знов був здійснений державний переворот, країна отримала назву Демократична Республіка Афганістан. Помилки нової влади викликали прихований, а потім і відкритий опір населення. Протягом літа 1979 року антиурядові виступи охопили велику частину сільських районів країни і переросли в громадянську війну. Керівництво країни звернулося до СРСР з проханням направити до Афганістану радянський військовий контингент, як це було передбачено радянський-афганським договором 1978 року, для «надання допомоги у відбитті зовнішньої агресії».

У 1979 році до Афганістану були введені радянські війська, які так і не змогли стабілізувати ситуацію в країні. У 1989 році відповідно до рішення радянського керівництва і Женевських угод контингент радянських був виведений з Афганістану.

Громадянська війна, яка тривала в Афганістані з 1978 по 2001 рік, привела спочатку до створення в 1992 році Ісламської Держави Афганістан (яка була визнана переважним числом країн світу), а потім до її повалення і проголошення у вересні 1996 року прихильниками руху «Талібан» Ісламського Емірату Афганістан (був визнаний тільки Пакистаном, Саудівською Аравією і ОАЕ).

В результаті інтервенції, здійсненої коаліцією на чолі з США, що почалася 17 листопада 2001 року нібито у відповідь на теракти 11 вересня, режим талібів, що правив в Афганістані з 1996 року, був повалений. Влада в країні з 21 грудня 2001 року здійснював перехідний уряд, призначений американцями.

Для підтримки порядку в Кабулі були розгорнені Міжнародні сили сприяння безпеці (ISAF) — на підставі мандата Ради Безпеки ООН від 20 грудня 2001 року.

Через два роки на півдні країни спалахнула партизанська війна, яка не припиняється й досі. У серпні 2003 року командування контингентами ISAF перейшло до НАТО. Щороку Рада безпеки ООН продовжує мандат місії.

Міжнародні сили сприяння безпеці охоплюють весь Афганістан, поділений на п'ять «зон відповідальності». Вони покликані «протидіяти екстремізму і тероризму», укріплювати владу афганського уряду, навчати національну армію і поліцію.

Юридичні основи політичного процесу, що проходить, в країні були закладені в рішеннях Боннської і Лондонської міжнародних конференцій з Афганістану (грудень 2001 року і січень 2006 року відповідно) і низки резолюцій РБ ООН (№ 1267, 1386, 1401), прийнятих після скидання режиму талібів. У січні 2004 року був прийнятий Основний закон Афганістану — конституція.

Відповідно до конституції, Афганістан є ісламською республікою з президентською формою правління. Вища виконавча влада належить президентові, що обирається на загальних, прямих і таємних виборах строком на 5 років. Президент може бути вибраний не більше двох разів. Президент також очолює кабінет міністрів. Він є верховним головнокомандувачем збройними силами країни, призначає міністрів і інших вищих державних чиновників зі схвалення парламенту.

У жовтні 2004 року відбулися президентські вибори, за підсумками яких президентом Афганістану став Хамід Карзай.

Відповідно до статті 61 афганської конституції, чергові президентські вибори повинні були відбутися до 21 квітня 2009 року, проте незалежна комісія з проведення виборів заявила про свою технічну і фінансову неготовність до проведення народного волевиявлення і запропонувала перенести вибори на 20 серпня. У зв'язку з цим перенесенням Верховний суд Афганістану 29 березня 2009 року ухвалив, що адміністрація Хаміда Карзая, президентські повноваження якого закінчилися 21 травня (1-го числа афганського місяця джауза), управлятиме афганською державою в перехідний період до 21 серпня, аж до обрання нового президента Ісламської Республіки.

У вересні 2005 року пройшли вибори в найвищий законодавчий орган — двопалатну Національну Асамблею (парламент). Чергові парламентські вибори в Афганістані пройдуть в 2010 році.

Станом на 2009 рік, чисельність іноземних військових контингентів НАТО і ISAF в Афганістані становить майже 70 тисяч чоловік і буде, за задумом президента США Барака Обами, збільшуватися надалі «для досягнення перемоги над тероризмом». Для участі в ISAF своїх військових направили 42 держави.

За даними рейтингу «Неспроможних держав» на 2013 рік, Афганістан посідає в ньому сьоме місце^[1].

Економіка[ред. • ред. код]

Докладніше: Економіка Афганістану

Основа економіки — традиційне сільське господарство — кочовий випас овець, кіз, верблюдів, вирощування пшениці, бавовни, фруктів; та ремесла (килими, вироби з шкіри). Після заміни керівництва країни, Талібану, у 2001 році, Афганістан отримав більш ніж $8 млрд як міжнародну допомогу, що сприятливо діє на відновлення економіки країни.

За останні роки помітний зріст зайнятості у сфері обслуговування і торгівлі.

Незважаючи на економічний прогрес в останні роки, Афганістан залишається бідною, та дуже залежною від міжнародної допомоги, сільського господарства, та торгівлі з сусідами країною.

Зайнятість населення на 2004 рік розподілена так:Сільське господарство 80%, Промисловість 10%, Сфера обслуги 10%.

Поширення культивування маку, зріст продажу опіуму може становить понад одну третину державного прибутку.

Відсоток безробітних у 2005 році становив 40% працездатного населення. Відсоток інфляції у 2005 році — понад 16%.

Сільськогосподарська продукція: опіум, пшениця, фрукти, горіхи; шерсть, баранина, овчина, смушок.

Промисловість: невеличке текстильне виробництво, мило, меблі, взуття, добрива, цемент; вручну зроблені килими; природний газ, вугілля, мідь.

Експортні речі: опіум, фрукти, горіхи, вручну зроблені килими, шерсть, бавовна, коштовний та напівкоштовний камінь тощо.

Партнери в експорті у 2004 році постали Пакистан 24%, Індія 21.3%, США 12.4%, Німеччина 5.5%.

Імпортні товари у 2004 році: споживчі товари, харчові товари, текстильні товари, продукція з нафти.

Партнери у 2004 році в імпорті: Пакистан 25.5%, США 8.7%, Індія 8.5%, Німеччина 6.5%, Туркменістан 5.3%, Кенія 4.7%, Південна Корея 4.2%, Росія 4.2%.

Натуральні ресурси: природний газ, нафта, вугілля, мідь, тальк, свинець, цинк, залізна руда, сіль, коштовний та напівкоштовний камінь тощо.

Шкоди економіці країни задають землетруси в гірських районах Гіндукуш, повені та посухи.

Наркотична промисловість[ред. • ред. код]

З початку 1980-х і до кінця 1990-х років вирощування опійного маку і ректифікація (первинне очищення) опію-сирцю проводилися переважно в районах, населених таджицьким і пуштунським населенням, — в Гільмендській долині і в районі міст Файзабад, Кундуз, Кандагар, Джелалабад і Фарах. Подальша переробка афганського опіуму здійснювалася в сусідніх країнах, що володіють відповідною хімічною промисловістю, — Пакистані, Туреччині, Ірані (до середини 1980-х), а також європейських країнах — Франції і Італії.

Перші місяці після початку «контртерористичної операції» США і Великобританії в жовтні 2001 року ознаменували собою повну зміну ситуації в Афганістані. В наш час^[Коли?] вирощування опійного маку і екстрагування опію-сирцю відбувається на всій території Афганістану, а в провінціях Нангархар, Хост, Пактія, Гільменд, Кунар, Балх, містах Кундуз і Файзабад був створений замкнутий промисловий цикл, що включає вирощування опіумного маку, екстрагування опію-сирцю, його переробку в морфій, основу героїну і далі в кінцевий продукт — героїн гідрохлорид (діацетілморфін гідрохлорид); його складування і великогуртову реалізацію на героїнових ринках пакистанського Читраля і афганського Кандагара.

У місті Кандагар була розгорнена повноцінна банківська мережа кредитування під майбутні урожаї опійного маку. Протягом лічених років були організовані промислові постачання мінеральних добрив і прекурсорів (інгредієнтів для виготовлення героїну) з хімічних заводів в Пакистані, почато розширення посівів опіумного маку за рахунок інших сільськогосподарських культур (пшениця, кукурудза, ячмінь, рис).

За роки правління Хаміда Карзая, що прийшов до влади при активній підтримці США, Афганістан вийшов в світові лідери з виробництва героїну (з 180 тонн в останній рік правління талібів до 8 тисяч тонн в 2009 році, або 98 відсотків світового виробництва). Брат Хаміда Карзая, Ахмед Карзай, — за визнанням самих американців, є найбільшим наркодилером країни.

Дивись також Корисні копалини Афганістану, Історія освоєння мінеральних ресурсів Афганістану, Гірнича промисловість Афганістану.

Освіта[ред. • ред. код]

До кінця 19 століття в Афганістані існували лише мусульманські релігійні школи. На початку 20 століття було проведено деяку реформу в галузі освіти. Проте в країні писемними є 34% населення, а серед жінок писемність становить лише 10%^[2]. У 1956 в 294 початкових школах було 120 500 учнів, в середніх школах — 5900 учнів, в професійних школах — 3400 учнів. В Кабульському університеті вчилось близько 1000 студентів. Найбільша бібліотека — при міністерстві освіти в Кабулі. Музеї: в Кабулі, Кандагарі, Гераті, Мазарі-Шеріфі, Газні.

Культура[ред. • ред. код]

Література[ред. • ред. код]

Література А. мовою пушту зародилася давно: знайдено рукопис збірника «Невідомий скарб», що містить поетичні твори 8 ст. в кілька пам'яток 14—15 ст. В 16—17 ст. з'являється ряд поетів, у творах яких відбилась напружена соціальна боротьба афганських племен проти феодалів. «Великий єретик» Пір Рошан (Баязід Ансарі, 1525—85) у творі соціально-релігійного змісту «Добра вість» у художній формі виклав свої ідеї. Ахунд Дар-вез написав «Історію афганців» і ряд полеміч. творів. Арзані, Давлат Лохані, Мірза-хан Ансарі є авторами багатьох збірок поезій — «диванів». Найвидатніші поети світської феодальної поезії 17 ст. — Хухшаль-хан Хаттан (1613—88) і його послідовники — Абдул-Кадир, Афзаль-хан та ін. Абдуррахман Пешаварський — один з найвизначніших нац. поетів. У 18 ст. найкращими поетами були Абдул Хамід, Ахмад-шах Дуррані. З кін. 18 ст. і до 2-ї пол. 19 ст. афганська література переживає занепад; мову пушту витіснила перська, що стала держ. і літ. мовою.

У 2-й пол. 19 ст. почалося відродження літератури мовою пушту. З 1936 пушту — державна мова. Маулаві Ахмед і Ахмед Джан писали оповідання мовою, близькою до народної. їх вважають основоположниками сучасної художньої прози в афганській літературі. Сучасна афг. література твориться двома мовами: пушту і перською. В ній розвиваються різні жанри: епос, лірика, драма й публіцистика. Давню й багату народну творчість афганців — героїчну, ліричну, побутову — широко використовують сучасні письменники. Серед них найпопулярнішими є: акад. Бінава — поет, літературознавець, історик, збирач фольклору; Ріштіа, Ґулям, Бетаб, Бесмаль, Ульфат, Джерар, Ріштін, Халіл, Халім; у драматургії — Кохзад, Мухаммед та ін. Видається істориколіт. журн. «Кабул».

Архітектура[ред. • ред. код]

Кабул

Архітектура А. близька до перської та середньоазіатської, багата на пам'ятники буддійського мистецтва. Будівництво періоду держави Газневідів (2-а пол. 10 — 12 ст.) характеризується орнаментальною кладкою з цегли та різнобарвної теракоти (мінарети Махмуда 11 ст. та Бахрамшаха 12 ст. в Газні). Блискучі пам'ятники часів Тімурідів — тепер зруйнована мечеть Мусалля (15 ст.) та мавзолеї Гохар Шад і Шах-зода Казімі в Гераті; цікавим пам'ятником середини 18 ст. є мавзолей Ахмад-шаха в Дуррані, оточений мінаретами. Збереглися пам'ятники середньовічної фортифікації (фортеця Боло-Хіссар в Кабулі). Народне житло А. прикрашене різьбленням по дереву та розписом, близькими до пд.-таджицького.

Образотворче мистецтво[ред. • ред. код]

Пам'ятки мистецтва А. дуже різноманітні і належать до багатьох культур. Найдавніша з них — бактрійська (1-а пол. 1-го тис. до н. е.) та греко-бактрійська (3—2 ст. до н. е.), в пам'ятках якої є золоті й срібні вироби, прикрашені реалістичними зображеннями тварин і міфологічних персонажів. Цікаві також греко-бактрійські монети. Дальше культ. піднесення зв'язує мистецтво А. з мистецтвом Індії. Насамперед треба відзначити пам'ятки гандхарського (греко-буддійського) мистецтва (1 — 4 ст. н. е.). В Баміані збереглися колосальні статуї Будди (35—53 м), висічені в скелях, а також стінописи в печерних храмах (2—9 ст.). В період панування ісламу (12—14 ст.) в А., особливо в Гераті, створюються бронзові вироби, прикрашені інкрустованими і гравірованими орнаментами. В 15 ст., при Тімурідах, пишно розцвітає гератська школа мініатюри на чолі з Вехзадом. У 15—16 ст. А славиться художнім оздобленням зброї. Наприкінці 19 ст. в А. розвивається новий живопис, графіка і скульптура, створюються художні напрями, які наслідують зх.-європейське мистецтво (Ролям Мухаммед-хан, Брешна) або розвивають традиції нац. мініатюрного живопису (Хомаюн Еттемаді), в скульптурі — Аманулла Хейдар.

Медико-санітарний стан[ред. • ред. код]

В 1954 був 41 лікувальний заклад на 1641 ліжко. Лікарів 1957—224 (1 лікар на 53 тис. ж.), з них 150 працювало в держ. установах (в Кабулі — 100); зубних лікарів було 35, акушерок 68, мед. сестер 600. Країна відчуває гостру потребу в мед. працівниках. Лікарів готує 1 мед. факультет. Існує 3 школи для середнього мед. персоналу. В А. дуже поширені інфекц. захворювання, в тому числі віспа, висипний тиф, туберкульоз. На малярію щороку хворіє бл. З млн чоловік. Народжуваність і смертність не реєструються. Мед. службу очолює м-во охорони здоров'я (з 1931).

Див. також[ред. • ред. код]

• Список міст Афганістану
• Список об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО в Афганістані
• Коридор Вахан
• Геологія Афганістану

Виноски[ред. • ред. код]

Література[ред. • ред. код]

• Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
• Гірничий енциклопедичний словник, т. 3. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2004. — 752 с. ISBN 966-7804-78-X
• Нова історія країн зарубіжного Сходу, т. 1—2. К., 1954 — 55;
• Новітня історія країн зарубіжного Сходу, в. 1—2. К., 1956—57;
• Бочкарев П. Афганистан. М., 1953; Всеобщая история архитектурыі, т. 1. М., 1958.
• Специальные операции советской армии в Афганистане
• СССР и Афганистан. История отношений: от революции Октябрьской до революции Апрельской

Джерела[ред. • ред. код]

• Ц.Р.У.Світові Факти(англ.)
• Сайт Радіо Свобода(укр.)
• Сайт «Studik.nm.ru»(укр.)
• Сайт «Афган-Веб»(анг.)
• Сайт «Афганська Земля»(англ.)
• Сайт «Факти Що До…» (англ.)
• Фото «Афганістан сьогодні…»
• Пресс-конференции: Игорь Хохлов, научный сотрудник Института мировой экономики и международных отношений РАН

п о р Асоціація регіонального співробітництва Південної Азії (АРСПА) Члени  Афганістан  Бангладеш  Бутан  Індія  Мальдіви  Непал  Пакистан  Шрі-Ланка Спостерігачі  Австралія  КНР  Європейський Союз  Іран  Японія  Маврикій  М'янма  Південна Корея  США Запрошені   ПАР

Цю статтю потрібно вікіфікувати, щоб привести її вигляд до стандартів Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть додаванням доречних внутрішніх посилань або покращенням розмітки статті. (лютий 2014)

п о р   СНД (заснований 8 грудня 1991) Члени СНД   Азербайджан •   Вірменія •   Білорусь •   Казахстан •   Киргизстан •   Молдова •   Росія •   Таджикистан •   Узбекистан Асоційовані члени СНД   Туркменістан (статут СНД не ратифіковано) Учасниці СНД   Україна (статут СНД не ратифіковано) Спостерігачі в деяких структурах СНД   Афганістан •   Монголія Колишні члени   Грузія ( 3 грудня 1993 — 18 серпня 2009) Органи СНД Рада глав держав • Рада глав урядів • Рада міністрів закордонних справ • Рада міністрів оборони • Рада міністрів внутрішніх справ • Рада об'єднаних збройних сил • Рада командувачів прикордонними військами • Рада керівників органів безпеки та спеціальних служб • Економічна рада • Міжпарламентська асамблея • Економічний суд • Статистичний комітет • Фінансово-банківська рада • Антитерористичний центр • Комісія з прав людини • Координаційно-консультативний комітет • Виконавчий комітет • економічний комітет • Рада постпредів • Банк • Об'єднана система ППО• Об'єднані Збройні Сили Спорт Збірна з футболу • Збірна з хокею з шайбою • Збірна з регбі • Чемпіонат з хокею з шайбою

Це незавершена стаття з географії Афганістану. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.