| попередники | ||||
|
||||
|
|||||||
|
|
|||||||
| наступники | ||||
|
| Німецька Демократична Республіка (1949-1990)з Вікіпедії | Прочитати оригінал статті |
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
Німе́цька Демократи́чна Респу́бліка (нім. Deutsche Demokratische Republik) — Схі́дна Німе́ччина (нім. Ostdeutschland) соціалістична німецька держава, утворена 7 жовтня 1949 року на території, підконтрольній СРСР (в тому числі, радянський сектор Берліна). Проіснувала до об’єднання Німеччини 3 жовтня 1990 р.
Зміст
Географія НДР[ред. • ред. код]
Географічне положення[ред. • ред. код]
НДР була розташована в Центральній Європі, між 54°41' та 50°10' північної широти та 9°54' та 15°2' східної довготи. На півночі межувала з Балтійським морем, на сході з Польською Народною Республікою по рікам Одер та Нейсе (кордон протяжністю 460 км), на півдні з Чехословаччиною (454 км), на заході з ФРН (1378 км).
У межах країни знаходився Західний Берлін — місто, що мало окремий статус, визначений чотирьохсторонньою угодою між СРСР, США, Францією та Великою Британією, підписаною у вересні 1971 року.
Рельєф[ред. • ред. код]
В рельєфі країни домінували дві основні форми:
- рівнина з численними підвищеннями та озерами льодяникового походження, що займали 2/3 території країни;
- середньовисокі гори:
найбільші вершини Фіхтельберг (1214 м) в Рудних горах та Броккен в Гарці (1142 м).
Флора[ред. • ред. код]
Біля 30% території були покриті лісами, в основному сосновими та ялинковими. Серед листяних насаджень переважали букові та дубові.
Фауна[ред. • ред. код]
Найпоширенішими представниками фауни НДР були олень, лань, сарна, муфлон, кабан, заєць, дика качка, лисиця, куниця, ласка.
Історія[ред. • ред. код]
Згідно із домовленостями, досягнутими на Ялтинській і Потсдамській конференціях, союзники створили свою спільну військову окупаційну адміністрацію Німеччини — Союзну контрольну раду у складі чотирьох держав (США, Велика Британія, СРСР, Франція), яка мала бути військовим урядом до відновлення суверенітету країни. У Східній Німеччині радянська окупаційна зона (SBZ — Sowjetische Besatzungszone) складалася із п'яти земель: Мекленбург-Передня Померанія, Бранденбург, Саксонія, Саксонія-Ангальт і Тюрінгія. Після відмови радянського уряду від союзної контрольної ради у 1948 році, радянська адміністрація сприяла розвитку окремого соціалістичного уряду у своїй зоні.
Тим не менш, через сім років після Потсдамської конференції, СРСР через Ноту Сталіна (10 березня 1952 р.) запропонував возз'єднання Німеччини, яку три західні держави союзників (США, Франція, Великобританія) відхилили. Через кілька місяців по тому, радянський лідер Йосип Сталін, комуністичний прихильник возз'єднання, помер у березні 1953 року. Його наступник, Микита Хрущов, відкинув возз'єднання як еквівалент приєднання Східної Німеччини до Заходу, а значить возз'єднання було неможливим до падіння Німецької Демократичної Республіки у 1989 році.
У 1946 році Комуністична партія Німеччини (нім. Kommunistische Partei Deutschlands — KPD) і Соціал-демократична партія Німеччини (нім. Sozialdemokratische Partei Deutschlands — SPD) об'єдналися в Соціалістичну єдину партію Німеччини (СЄПН нім. Sozialistische Einheitspartei Deutschlands — SED) (21 квітня 1945), яка потім виграла вибори 1946 року. Будучи марксистсько-ленінською політичною партією, уряд СЄПН націоналізував інфраструктуру і промислові підприємства.
Першим (і єдиним) президентом Німецької Демократичної Республіки був Вільгельм Пік. Однак, після 1950 року, справжнім керівником Східної Німеччини був Вальтер Ульбріхт, перший секретар СЄПН.
У 1953 році в Східній Німеччині проходили масові акції протесту, які були придушені за допомогою Радянського Союзу.
У 1971 році замість Ульбріхта лідером став Еріх Гонеккер, який замінив його. Новий уряд ввів нову Конституцію НДР, яка визначала Німецьку Демократичну Республіку як «республіку робітників і селян» і де національний прикметник «німецький» рідко згадувався.
Політична система[ред. • ред. код]
Повстання 17 червня 1953[ред. • ред. код]
Зведення Берлінського муру[ред. • ред. код]
Політична поліція Штазі[ред. • ред. код]
Адміністративний устрій[ред. • ред. код]
До 1952 року до складу НДР входили столиця східний Берлін і п'ять німецьких земель Мекленбург-Передня Померанія (у 1947 році перейменована у Мекленбург), Бранденбург, Саксонія-Анхальт, Тюрінгія, Саксонія.
Після адміністративної реформи 1952 року п'ять земель були скасовані і на їх місті було отворено 14 округів (нім. Bezirk), що називалися за іменами їх адміністративних центрів: (I) Росток, (II) Нойбранденбург, (III) Шверін, (IV) Потсдам, (V) Франкфурт-на-Одері, (VI) Магдебург, (VII) Котбус, (VIII) Галле, (IX) Лейпциг, (X) Ерфурт, (XI) Дрезден, (XII) Карл-Маркс-Штадт (Хемніц до 1953 року і знову в 1990) (XIII) Гера і (XIV) Зуль; Східний Берлін був виділений у окремий округ у 1961 році.
Землі були поділені на округи наступним чином: Мекленбург був розділений на округи Росток, Шверін, і Нойбранденбург; Бранденбург (до складу якого входив Берлін) був розділений на округи Потсдам, Франкфурт (на Одері) і Котбус; Саксонія-Ангальт була розділена на округи Галле і Магдебург; Тюрінгія була розділена на округи Ерфурт, Гера і Зуль; і Саксонія була розділена на округи Лейпциг, Дрезден і Карл-Маркс-Штадт.
Міста[ред. • ред. код]
Великі міста НДР (населення, 1988 рік)
- Берлін, столиця НДР (1 200 000)
- Лейпциг * (556 000)
- Дрезден * (520 000)
- Карл-Маркс-Штадт * (317 000) (зараз Хемніц)
- Магдебург * (290 000)
- Росток * (250 000)
- Галле (Заале) * (236 000)
- Ерфурт * (215 000)
- Потсдам * (140 000)
- Гера * (131 000)
- Шверін * (130 000)
- Котбус * (125 000)
- Цвіккау (120 000)
- Єна (107 000)
- Дессау (105 000)
* Центри округів
Див. також[ред. • ред. код]
Література[ред. • ред. код]
- Nefjodov V. V. SED a kultura NDR. Historicka monografie. Hradec Kralove, 2009.
- Нефёдов В. В. СЕПГ и культура ГДР. Историческая монография. Градец-Кралове, 2009.
 |
Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
|
|||||||||||
