Королівство Ганновер нім. Königreich Hannover Особиста унія з Великою Британією (1814—1837)
← 1814 — 1866 →
Герб
Королівство Ганновер перед Австро-прусською війною
Столиця	Ганновер
Мова(и)	німецька
Релігія	протестантизм
Населення	1 360 392 чол. (1816) 1 927 800 чол. (1865)
Форма правління	монархія
Династія	Вельфи (Ганноверська династія)
Історія
- Князівство Брауншвейг-Люнебургське	1692
- Унія з Великою Британією	1 серпня 1714
- Французька окупація	1803
- Королівство	12 жовтня 1814
- Припинення унії з Великою Британією	20 червня 1837
- Австро-прусська війна, ліквідовано	20 вересня 1866

Королівство Ганно́вер (нім. Königreich Hannover) займало більшу частину сучасної північно-західної Німеччини з 1814 до 1866 року. Столиця — місто Ганновер. Його було утворено після Віденського конгресу й ліквідації наполеонівського королівства Вестфалія.

Передісторія. Унія з Британією[ред. • ред. код]

Докладніше: Брауншвейг-Люнебург

У Ганновері панували Вельфи, які до скинення Генріха Лева (1180) вже керували старим герцогством Саксонією. Володіння Вельфів у 1235 році стали герцогством Брауншвейг-Люнебург. Засновником Ганноверської династії став Вільгельм (пом. 1592). Ганноверська держава виникла у 1692 році в результаті об'єднання володінь кількох гілок Люнебурзької лінії Вельфів (за винятком роду Брауншвейг-Вольфенбюттель). З 1708 року правитель Ганновера став курфюрстом Священної Римської імперії, офіційною назвою держави була «князівство-курфюрство Брауншвейг-Люнебург», проте неформально йменувалось «Курфюрство Ганновер» або просто «Кур-Ганновер».

У 1714 році відбулась вирішальна для країни подія — курфюрст Ганновера і герцог Брауншвейг-Люнебурзький Георг I за Актом про влаштування став королем Великої Британії, однієї з наймогутніших держав Європи. Особиста унія між державами тривала понад століття, це сприяло як культурно-економічному розвитку князівства, так і реалізації талантів ганноверців (таких, як Георг Фрідріх Гендель та Вільям Гершель) у Британії й на міжнародному рівні. Враховуючи інтереси Ганновера, британські королі часто втручались до європейських коаліцій та війн (іноді всупереч волі парламенту).

Створення королівства[ред. • ред. код]

Докладніше: Королівство Вестфалія

В ході Наполеонівських війн Франція окупувала територію Ганновера. У 1803 році Ганновер здався французам за Артленбурзькою конвенцією й був окупований. Жан Батист Бернадот, майбутній король Швеції та Норвегії, з 14 травня 1804 упродовж кількох місяців був тут губернатором. Потім Ганновер був окупований Пруссією, а потім включений до створеного для брата Наполеона Жерома Бонапарта королівства Вестфалія (1807). Армія князівства була розформована, більша частина офіцерів і солдат пішла до Англії, де під назвою «King's German Legion» було створено легіон, який відіграв вирішальну роль у битві під Ватерлоо.

У 1814 році Віденський конгрес ліквідував курфюрства (оскільки Священна Римська імперія в ході наполеонівських війн припинила своє існування) й підняв статус Ганновера до королівства, назва «Ганновер» при цьому стала офіційною: його територія в результаті обміну земель з Пруссією збільшилась, включаючи Хільдесхайм, частину єпископства Мюнстер і східну Фризію. Королівство Ганновер увійшло до складу Німецького союзу.

Історія[ред. • ред. код]

Пам'ятник Ернсту Августу I роботи Карла Вольфа перед вокзалом у Ганновері

Першим королем Ганновера став монарх Великої Британії, який так і не дізнався про це, Георг III, який до цього часу вже був безнадійно психічно хворим, сліпим й перебував під опікою принца-регента, який у 1820 році став королем Великої Британії та Ганновера як Георг IV. Після його смерті у 1830 році останнім правителем доби унії став молодший брат Георга Вільгельм IV. Всі троє монархів жили у Великій Британії й у Ганновері ніколи не бували. Фактично весь цей період (1816—1837) Ганновером керував генерал-штатгальтер (з 1831 року віце-король) Адольф Фредерік, герцог Кембриджський, молодший син Георга III і брат Георга IV й Вільгельма IV.

Смерть Вільгельма IV у 1837 році означала розірвання особистої британсько-ганноверської унії, оскільки за британськими законами йому спадкувала племінниця Вікторія, а за німецьким (Салічний закон) — наступний брат, герцог Камберлендський Ернст Август I. Він став першим монархом, який постійно проживав у Ганновері за 123 роки, за мав любов підданих. Однак у червні 1837 року, без усяких законних підстав, знайшовши, що устрій країни не відповідає його переконанням, Ернст Август I скасував конституцію й жорстоко переслідував опозицію. За його сина, який царював з 1851 року сліпого Георга V, у країні почався промисловий розвиток.

Ліквідація[ред. • ред. код]

Докладніше: Провінція Ганновер

Край існуванню Ганновера як держави поклала австро-пруссько-італійська війна 1866 року, під час якої Ганновер підтримав Австрію, після чого туди вторглись прусські війська, король Георг V був скинутий, а колишнє королівство анексовано Пруссією Вільгельма I й перетворено на провінцію Ганновер. Колишній король помер в еміграції у Парижі, залишивши сина Ернста Августа II і подальше потомство.

У подальшому існувала (аж до часів нацизму) «Ганноверська партія» (нім. Deutsch-Hannoversche Partei), яка вимагала автономії Ганновера й окремого представництва у рейхстазі.

Нині територія королівства Ганновер в основному входить до складу землі Нижня Саксонія, а місто Ганновер є її столицею.

Посилання[ред. • ред. код]

• Private Homepage zum Königreich Hannover (Lutz König) (нім.)
• Private Homepage zu den Welfen (Heinrich Prinz von Hannover) (нім.)
• Statistisches Handbuch des Königreichs Hannover 1824 (нім.)
• Statistisches Handbuch für das Königreich Hannover 1848 (нім.)
• Die Staats-Verfassung des Königreichs Hannover (нім.)

п о р Німецький союз (1815-1866) Імперія і королівства Австрія • Пруссія • Баварія • Саксонія • Вюртемберг • Ганновер Великі герцогства Баден • Гессен-Дармштадт • Гессен-Кассель • Люксембург • Мекленбург-Шверін • Мекленбург-Стреліц • Ольденбург • Саксен-Веймар-Ейзенах Герцогства Ангальт-Бернбург • Анхальт-Дессау • Ангальт-Кетен • Брауншвейг • Гольштейн • Лімбург • Нассау • Саксен-Альтенбург • Саксен-Кобург-Гота • Саксен-Лауенбург • Саксен-Мейнінген Князівства Гессен-Гомбург • Гогенцоллерн-Зігмарінген • Гогенцоллерн-Хехінген • Ліхтенштейн • Ліппе-Детмольд • Ройсс-Гера • Ройсс-Грейц • Шаумбург-Ліппе • Шварцбург-Зондерсхаузен • Шварцбург-Рудольштадт • Вальдек Вільні міста Бремен • Гамбург • Любек • Франкфурт