1917, Finland (Grand Duchy), Nicholas II. Silver 50 Pennia Coin. NGC MS-63!

Mint Year: 1917 Reference: KM-2.2. Denomination: 50 Pennia Condition: Certified and graded by NGC as MS-63! Material: Silver (.868) Diameter: 18mm Weight: 2.55gm

Obverse: Denomination (50 PENNIA) and date (1917) within wreath.

Reverse: Crown above double-headed imperial eagle with crowned shield of Finland (as duchy) at chest.

Nicholas II or Nikolai II (1868 – 17 July 1918), known as Saint Nicholas the Passion-Bearer in the Russian Orthodox Church, was the last Emperor of Russia, ruling from 1 November 1894 until his forced abdication on 15 March 1917. His reign saw the fall of the Russian Empire from one of the foremost great powers of the world to economic and military collapse. He was given the nickname Nicholas the Bloody or Vile Nicholasby his political adversaries due to the Khodynka Tragedy, anti-Semitic pogroms, Bloody Sunday, the violent suppression of the 1905 Russian Revolution, the execution of political opponents, and his perceived responsibility for the Russo-Japanese War (1904–1905). Soviet historians portrayed Nicholas as a weak and incompetent leader whose decisions led to military defeats and the deaths of millions of his subjects.

Russia was defeated in the 1904–1905 Russo-Japanese War, which saw the annihilation of the Russian Baltic Fleet at the Battle of Tsushima, the loss of Russian influence over Manchuria and Korea, and the Japanese annexation to the north of South Sakhalin Island. The Anglo-Russian Entente was designed to counter the German Empire's attempts to gain influence in the Middle East, but it also ended the Great Game of confrontation between Russia and Britain. When all diplomatic efforts to prevent the First World War failed, Nicholas approved the mobilization of the Russian Army on 30 July 1914, which gave Germany formal grounds to declare war on Russia on 1 August 1914. An estimated 3.3 million Russians were killed in World War I. The Imperial Army's severe losses, the High Command's incompetent management of the war effort, and lack of food and supplies on the home front were all leading causes of the fall of the House of Romanov.

Following the February Revolution of 1917, Nicholas abdicated on behalf of himself and his son and heir, Alexei. He and his family were imprisoned and transferred to Tobolsk in late summer 1917. On 30 April 1918, Nicholas, Alexandra, and their daughter Maria were handed over to the local Ural Soviet council in Ekaterinburg; the rest of the captives followed on 23 May. Nicholas and his family were executed by their Bolshevik guards on the night of 16/17 July 1918. The remains of the imperial family were later found, exhumed, identified and re-interred with an elaborate state and church ceremony in St. Petersburg on 17 July 1998.

In 1981, Nicholas, his wife, and their children were recognized as martyrs by the Russian Orthodox Church Outside Russia in New York City. On 15 August 2000, they were canonized by the Russian Orthodox Church as passion bearers, commemorating believers who face death in a Christ-like manner.

Only 1$ shipping on each additional combined item!

1917, Finland (Grand Duchy), Nicholas II. Silver 50 Pennia Coin.

Mint Year: 1917 Reference: KM-2.2. Denomination: 50 Pennia 

Material: Silver (.868) Diameter: 18mm Weight: 2.55gm

Obverse: Denomination (50 PENNIA) and date (1917) within wreath.

Reverse: Crown above double-headed imperial eagle with crowned shield of Finland (as duchy) at chest.

Nicholas II or Nikolai II (1868 – 17 July 1918), known as Saint Nicholas the Passion-Bearer in the Russian Orthodox Church, was the last Emperor of Russia, ruling from 1 November 1894 until his forced abdication on 15 March 1917. His reign saw the fall of the Russian Empire from one of the foremost great powers of the world to economic and military collapse. He was given the nickname Nicholas the Bloody or Vile Nicholasby his political adversaries due to the Khodynka Tragedy, anti-Semitic pogroms, Bloody Sunday, the violent suppression of the 1905 Russian Revolution, the execution of political opponents, and his perceived responsibility for the Russo-Japanese War (1904–1905). Soviet historians portrayed Nicholas as a weak and incompetent leader whose decisions led to military defeats and the deaths of millions of his subjects.

Russia was defeated in the 1904–1905 Russo-Japanese War, which saw the annihilation of the Russian Baltic Fleet at the Battle of Tsushima, the loss of Russian influence over Manchuria and Korea, and the Japanese annexation to the north of South Sakhalin Island. The Anglo-Russian Entente was designed to counter the German Empire's attempts to gain influence in the Middle East, but it also ended the Great Game of confrontation between Russia and Britain. When all diplomatic efforts to prevent the First World War failed, Nicholas approved the mobilization of the Russian Army on 30 July 1914, which gave Germany formal grounds to declare war on Russia on 1 August 1914. An estimated 3.3 million Russians were killed in World War I. The Imperial Army's severe losses, the High Command's incompetent management of the war effort, and lack of food and supplies on the home front were all leading causes of the fall of the House of Romanov.

Following the February Revolution of 1917, Nicholas abdicated on behalf of himself and his son and heir, Alexei. He and his family were imprisoned and transferred to Tobolsk in late summer 1917. On 30 April 1918, Nicholas, Alexandra, and their daughter Maria were handed over to the local Ural Soviet council in Ekaterinburg; the rest of the captives followed on 23 May. Nicholas and his family were executed by their Bolshevik guards on the night of 16/17 July 1918. The remains of the imperial family were later found, exhumed, identified and re-interred with an elaborate state and church ceremony in St. Petersburg on 17 July 1998.

In 1981, Nicholas, his wife, and their children were recognized as martyrs by the Russian Orthodox Church Outside Russia in New York City. On 15 August 2000, they were canonized by the Russian Orthodox Church as passion bearers, commemorating believers who face death in a Christ-like manner.

1917, Finnland (Großherzogtum), Nikolaus II. Silberne 50-Pennia-Münze.

Prägejahr: 1917 Referenz: KM-2.2. Nennwert: 50 Pennia. Material: Silber (.868). Durchmesser: 18 mm. Gewicht: 2,55 g

Vorderseite: Nennwert (50 PENNIA) und Datum (1917) im Kranz.

Rückseite: Krone über doppelköpfigem Reichsadler mit gekröntem Schild Finnlands (als Herzogtum) auf der Brust.

Nikolaus II. oder Nikolai II. (1868 – 17. Juli 1918), in der russisch-orthodoxen Kirche als Heiliger Nikolaus der Leidensträger bekannt, war der letzte Kaiser Russlands und regierte vom 1. November 1894 bis zu seiner erzwungenen Abdankung am 15. März 1917. Seine Regierungszeit erlebte den Niedergang des Russischen Reiches von einer der führenden Großmächte der Welt bis hin zum wirtschaftlichen und militärischen Zusammenbruch. Aufgrund der Chodynka-Tragödie, der antisemitischen Pogrome, des Blutsonntags, der gewaltsamen Niederschlagung der Russischen Revolution von 1905, der Hinrichtung politischer Gegner und seiner wahrgenommenen Verantwortung für die Russen erhielt er von seinen politischen Gegnern den Spitznamen Nikolaus der Blutige oder Abscheuliche Nikolaus -Japanischer Krieg (1904–1905). Sowjetische Historiker stellten Nikolaus als einen schwachen und inkompetenten Anführer dar, dessen Entscheidungen zu militärischen Niederlagen und dem Tod von Millionen seiner Untertanen führten.

Russland wurde im Russisch-Japanischen Krieg 1904–1905 besiegt, der die Vernichtung der russischen Ostseeflotte in der Schlacht von Tsushima, den Verlust des russischen Einflusses auf die Mandschurei und Korea und die japanische Annexion nördlich der Insel Süd-Sachalin zur Folge hatte. Die anglo-russische Entente sollte den Einflussversuchen des Deutschen Reiches im Nahen Osten entgegenwirken, beendete aber auch das große Konfrontationsspiel zwischen Russland und Großbritannien. Als alle diplomatischen Bemühungen, den Ersten Weltkrieg zu verhindern, scheiterten, genehmigte Nikolaus am 30. Juli 1914 die Mobilisierung der russischen Armee, was Deutschland am 1. August 1914 den formellen Grund gab, Russland den Krieg zu erklären. Schätzungsweise 3,3 Millionen Russen wurden im Weltkrieg getötet I. Die schweren Verluste der kaiserlichen Armee, die inkompetente Führung der Kriegsanstrengungen durch das Oberkommando und der Mangel an Nahrungsmitteln und Vorräten an der Heimatfront waren allesamt Hauptursachen für den Untergang des Hauses Romanow.

Nach der Februarrevolution von 1917 dankte Nikolaus im Namen seiner selbst und seines Sohnes und Erben Alexei ab. Er und seine Familie wurden im Spätsommer 1917 inhaftiert und nach Tobolsk überstellt. Am 30. April 1918 wurden Nikolaus, Alexandra und ihre Tochter Maria dem örtlichen Ural-Sowjetrat in Jekaterinburg übergeben; Der Rest der Gefangenen folgte am 23. Mai. Nikolaus und seine Familie wurden in der Nacht vom 16. auf den 17. Juli 1918 von ihren bolschewistischen Wachen hingerichtet. Die sterblichen Überreste der kaiserlichen Familie wurden später gefunden, exhumiert, identifiziert und am 17. im Rahmen einer aufwändigen staatlichen und kirchlichen Zeremonie in St. Petersburg wieder beigesetzt Juli 1998.

1981 wurden Nicholas, seine Frau und ihre Kinder von der Russisch-Orthodoxen Kirche außerhalb Russlands in New York City als Märtyrer anerkannt. Am 15. August 2000 wurden sie von der Russisch-Orthodoxen Kirche als Passionsträger heiliggesprochen und erinnern an Gläubige, die dem Tod auf christusähnliche Weise begegnen.

1917, Финляндия (Великое княжество), Николай II. Серебряная монета номиналом 50 пенсов.

Год монетного двора: 1917 Артикул: КМ-2.2. Номинал: 50 пенсов. Материал: Серебро (.868). Диаметр: 18 мм. Вес: 2,55 г.

Аверс: Номинал (50 ПЕННИА) и дата (1917 г.) внутри венка.

Реверс: Корона над двуглавым имперским орлом и коронованный щит Финляндии (как герцогства) на груди.

Николай II или Николай II (1868 – 17 июля 1918), известный в Русской Православной Церкви как Святой Николай Страстотерпец, был последним императором России, правившим с 1 ноября 1894 года до своего принудительного отречения 15 марта 1917 года. стал свидетелем падения Российской империи из одной из крупнейших великих держав мира в экономический и военный крах. Его политические противники дали ему прозвище Николай Кровавый или Подлый Николай из-за Ходынской трагедии, антисемитских погромов, Кровавого воскресенья, жестокого подавления русской революции 1905 года, казни политических оппонентов и его предполагаемой ответственности за русскую политику. -Японская война (1904–1905). Советские историки изображали Николая слабым и некомпетентным лидером, чьи решения привели к военным поражениям и гибели миллионов его подданных.

Россия потерпела поражение в русско-японской войне 1904–1905 годов, в ходе которой был уничтожен российский Балтийский флот в Цусимском сражении, потеря российского влияния над Маньчжурией и Кореей и аннексия Японией севера Южного Сахалина. Англо-русская Антанта была призвана противодействовать попыткам Германской империи получить влияние на Ближнем Востоке, но она также положила конец Большой игре конфронтации между Россией и Великобританией. Когда все дипломатические усилия по предотвращению Первой мировой войны провалились, Николай 30 июля 1914 года одобрил мобилизацию русской армии, что дало Германии формальное основание объявить войну России 1 августа 1914 года. По оценкам, в мировой войне погибло 3,3 миллиона русских. I. Тяжелые потери Императорской Армии, некомпетентное управление военными усилиями Верховного Командования, а также нехватка продовольствия и припасов в тылу — все это было основными причинами падения Дома Романовых.

После Февральской революции 1917 года Николай отрекся от престола от имени себя и своего сына и наследника Алексея. Он и его семья были заключены в тюрьму и переведены в Тобольск в конце лета 1917 года. 30 апреля 1918 года Николай, Александра и их дочь Мария были переданы местному Уральскому совету в Екатеринбурге; остальные пленники последовали за ним 23 мая. Николай и его семья были казнены большевистской охраной в ночь с 16 на 17 июля 1918 года. Останки императорской семьи позже были найдены, эксгумированы, идентифицированы и перезахоронены с тщательно продуманной государственной и церковной церемонией в Санкт-Петербурге 17 июля. Июль 1998 года.

В 1981 году Николай, его жена и их дети были признаны мучениками Русской Православной Церковью Заграницей в Нью-Йорке. 15 августа 2000 года они были канонизированы Русской Православной Церковью как страстотерпцы в память о верующих, встречающих смерть подобно Христу.

1917, Фінляндія (Велике князівство), Микола II. Срібна монета 50 пенні.

Рік карбування: 1917 Посилання: KM-2.2. Номінал: 50 пенні Матеріал: срібло (.868) Діаметр: 18 мм Вага: 2,55 г

Аверс: Номінал (50 ПЕННІЙ) і дата (1917) у вінку.

Реверс: Корона над двоголовим імператорським орлом з коронованим щитом Фінляндії (як герцогства) на грудях.

Микола II або Микола II (1868 — 17 липня 1918), відомий як Святий Миколай Страстотерпець у Російській Православній Церкві, був останнім імператором Росії, правив з 1 листопада 1894 року до свого примусового зречення 15 березня 1917 року. Його правління бачив падіння Російської імперії від однієї з провідних великих держав світу до економічного та військового краху. Його політичні вороги дали йому прізвисько Микола Кривавий або Підлий Миколай через трагедію на Ходинці, антисемітські погроми, Криваву неділю, насильницьке придушення російської революції 1905 року, страту політичних опонентів і його уявну відповідальність за Руссо. -Японська війна (1904–1905). Радянські історики зображували Миколу слабким і некомпетентним лідером, чиї рішення призвели до військових поразок і загибелі мільйонів його підданих.

Росія зазнала поразки в російсько-японській війні 1904–1905 рр., яка призвела до знищення російського Балтійського флоту в битві під Цусімою, втрати російського впливу на Маньчжурію та Корею та японської анексії півночі острова Південний Сахалін. Англо-російська Антанта була покликана протистояти спробам Німецької імперії здобути вплив на Близькому Сході, але вона також завершила Велику гру протистояння між Росією та Британією. Коли всі дипломатичні спроби запобігти Першій світовій війні провалилися, 30 липня 1914 року Микола схвалив мобілізацію російської армії, що дало Німеччині офіційні підстави оголосити війну Росії 1 серпня 1914 року. За оцінками, у світовій війні було вбито 3,3 мільйона росіян I. Серйозні втрати імператорської армії, некомпетентне керівництво військовими зусиллями з боку верховного командування та нестача продовольства й припасів на тилу були основними причинами падіння дому Романових.

Після Лютневої революції 1917 року Микола зрікся престолу від імені себе та свого сина та спадкоємця Олексія. Він і його сім'я були ув'язнені і переведені в Тобольськ наприкінці літа 1917 року. 30 квітня 1918 року Микола, Олександра та їхня донька Марія були передані місцевій Уральській раді в Єкатеринбурзі; решта полонених 23 травня. Микола та його сім’я були страчені більшовицькою охороною в ніч з 16 на 17 липня 1918 року. Пізніше останки імператорської сім’ї були знайдені, ексгумовані, ідентифіковані та повторно поховані з ретельною державною та церковною церемонією в Санкт-Петербурзі 17 Липень 1998 року.

У 1981 році Російська православна церква за кордоном у Нью-Йорку визнала мучеників Миколая, його дружину та дітей. 15 серпня 2000 року вони були канонізовані Російською Православною Церквою як страстотерпці, вшановуючи пам'ять віруючих, які подібно до Христа зустріли смерть.

1917, Finlandia (Granducato), Nicola II. Moneta da 50 centesimi in argento.

Anno di zecca: 1917 Riferimento: KM-2.2. Denominazione: 50 Pennia Materiale: Argento (.868) Diametro: 18 mm Peso: 2,55 g

Dritto: denominazione (50 PENNIA) e data (1917) all'interno della corona.

Rovescio: corona sopra l'aquila imperiale bicipite con scudo coronato della Finlandia (come ducato) sul petto.

Nicola II o Nikolai II (1868 – 17 luglio 1918), noto come San Nicola portatore della passione nella Chiesa ortodossa russa, fu l'ultimo imperatore di Russia, governando dal 1 novembre 1894 fino alla sua abdicazione forzata il 15 marzo 1917. Il suo regno vide la caduta dell’Impero russo da una delle più grandi potenze del mondo al collasso economico e militare. Gli venne dato il soprannome di Nicholas the Bloody o Vile Nicholas dai suoi avversari politici a causa della tragedia di Khodynka, dei pogrom antisemiti, della Bloody Sunday, della violenta repressione della rivoluzione russa del 1905, dell'esecuzione di oppositori politici e della sua percepita responsabilità per il russo. -Guerra giapponese (1904-1905). Gli storici sovietici descrissero Nicola come un leader debole e incompetente le cui decisioni portarono alla sconfitta militare e alla morte di milioni di suoi sudditi.

La Russia fu sconfitta nella guerra russo-giapponese del 1904-1905, che vide l'annientamento della flotta baltica russa nella battaglia di Tsushima, la perdita dell'influenza russa sulla Manciuria e sulla Corea e l'annessione giapponese a nord dell'isola meridionale di Sachalin. L'Intesa anglo-russa fu concepita per contrastare i tentativi dell'Impero tedesco di guadagnare influenza in Medio Oriente, ma pose anche fine al Grande Gioco di confronto tra Russia e Gran Bretagna. Quando tutti gli sforzi diplomatici per prevenire la prima guerra mondiale fallirono, Nicola approvò la mobilitazione dell'esercito russo il 30 luglio 1914, che diede alla Germania motivi formali per dichiarare guerra alla Russia il 1° agosto 1914. Si stima che 3,3 milioni di russi furono uccisi nella guerra mondiale. I. Le gravi perdite dell'Esercito Imperiale, la gestione incompetente dello sforzo bellico da parte dell'Alto Comando e la mancanza di cibo e rifornimenti sul fronte interno furono tutte le principali cause della caduta della Casa dei Romanov.

Dopo la Rivoluzione di febbraio del 1917, Nicola abdicò per conto suo e di suo figlio ed erede, Alessio. Lui e la sua famiglia furono imprigionati e trasferiti a Tobolsk alla fine dell'estate 1917. Il 30 aprile 1918, Nicholas, Alexandra e la loro figlia Maria furono consegnati al consiglio sovietico locale degli Urali a Ekaterinburg; il resto dei prigionieri lo seguì il 23 maggio. Nicola e la sua famiglia furono giustiziati dalle guardie bolsceviche nella notte tra il 16 e il 17 luglio 1918. I resti della famiglia imperiale furono successivamente ritrovati, riesumati, identificati e sepolti nuovamente con un'elaborata cerimonia statale e ecclesiastica a San Pietroburgo il 17. Luglio 1998.

Nel 1981, Nicola, sua moglie e i loro figli furono riconosciuti martiri dalla Chiesa ortodossa russa fuori dalla Russia a New York City. Il 15 agosto 2000 sono stati canonizzati dalla Chiesa ortodossa russa come portatori di passione, commemorando i credenti che affrontano la morte in modo simile a Cristo.

1917, Finlande (Grand-Duché), Nicolas II. Pièce de 50 pennias en argent.

Année de menthe : 1917 Référence : KM-2.2. Dénomination : 50 Pennia Matériau : Argent (.868) Diamètre : 18 mm Poids : 2,55 g

Avers : Dénomination (50 PENNIA) et date (1917) dans une couronne.

Revers : couronne au-dessus de l'aigle impérial à deux têtes avec l'écu couronné de Finlande (en tant que duché) sur la poitrine.

Nicolas II ou Nicolas II (1868 – 17 juillet 1918), connu sous le nom de Saint Nicolas le Porteur de la Passion dans l'Église orthodoxe russe, fut le dernier empereur de Russie, régnant du 1er novembre 1894 jusqu'à son abdication forcée le 15 mars 1917. Son règne a vu la chute de l’Empire russe, l’une des plus grandes puissances du monde, jusqu’à l’effondrement économique et militaire. Ses adversaires politiques lui ont donné le surnom de Nicolas le Sanglant ou le Vile Nicolas en raison de la tragédie de Khodynka, des pogroms antisémites, du Dimanche sanglant, de la répression violente de la Révolution russe de 1905, de l'exécution d'opposants politiques et de sa responsabilité perçue dans la révolution russe. -Guerre japonaise (1904-1905). Les historiens soviétiques ont dépeint Nicolas comme un dirigeant faible et incompétent dont les décisions ont conduit à des défaites militaires et à la mort de millions de ses sujets.

La Russie a été vaincue lors de la guerre russo-japonaise de 1904-1905, qui a vu l'anéantissement de la flotte russe de la Baltique lors de la bataille de Tsushima, la perte de l'influence russe sur la Mandchourie et la Corée et l'annexion japonaise au nord de l'île sud de Sakhaline. L'Entente anglo-russe a été conçue pour contrer les tentatives de l'Empire allemand d'acquérir de l'influence au Moyen-Orient, mais elle a également mis fin au Grand Jeu de confrontation entre la Russie et la Grande-Bretagne. Lorsque tous les efforts diplomatiques visant à empêcher la Première Guerre mondiale échouèrent, Nicolas approuva la mobilisation de l'armée russe le 30 juillet 1914, ce qui donna à l'Allemagne une raison formelle de déclarer la guerre à la Russie le 1er août 1914. On estime que 3,3 millions de Russes furent tués pendant la Guerre mondiale. I. Les lourdes pertes de l'armée impériale, la gestion incompétente de l'effort de guerre par le haut commandement et le manque de nourriture et de fournitures sur le front intérieur furent toutes les principales causes de la chute de la maison des Romanov.

À la suite de la Révolution de février 1917, Nicolas abdiqua en son nom et en celui de son fils et héritier, Alexei. Lui et sa famille furent emprisonnés et transférés à Tobolsk à la fin de l'été 1917. Le 30 avril 1918, Nicolas, Alexandra et leur fille Maria furent remis au conseil soviétique local de l'Oural à Ekaterinbourg ; le reste des captifs a suivi le 23 mai. Nicolas et sa famille ont été exécutés par leurs gardes bolcheviques dans la nuit du 16 au 17 juillet 1918. Les restes de la famille impériale ont ensuite été retrouvés, exhumés, identifiés et réinhumés lors d'une cérémonie officielle et religieuse élaborée à Saint-Pétersbourg le 17. Juillet 1998.

En 1981, Nicolas, sa femme et leurs enfants ont été reconnus martyrs par l’Église orthodoxe russe hors de Russie de New York. Le 15 août 2000, ils ont été canonisés par l’Église orthodoxe russe comme porteurs de la passion, commémorant les croyants qui affrontent la mort à la manière du Christ.

1917, Finlandia (Gran Ducado), Nicolás II. Moneda de 50 Pennias de Plata.

Año de ceca: 1917 Referencia: KM-2.2. Denominación: 50 Pennia Material: Plata (.868) Diámetro: 18 mm Peso: 2,55 g

Anverso: Denominación (50 PENNIA) y fecha (1917) dentro de corona.

Reverso: Corona sobre el águila imperial bicéfala con escudo coronado de Finlandia (como ducado) en el pecho.

Nicolás II o Nicolás II (1868 – 17 de julio de 1918), conocido como San Nicolás el Portador de la Pasión en la Iglesia Ortodoxa Rusa, fue el último emperador de Rusia y gobernó desde el 1 de noviembre de 1894 hasta su abdicación forzada el 15 de marzo de 1917. Su reinado vio la caída del Imperio Ruso desde una de las principales grandes potencias del mundo hasta el colapso económico y militar. Sus adversarios políticos le pusieron el sobrenombre de Nicolás el Sangriento o Nicolás Vil debido a la tragedia de Khodynka, los pogromos antisemitas, el Domingo Sangriento, la represión violenta de la Revolución Rusa de 1905, la ejecución de oponentes políticos y su supuesta responsabilidad por el conflicto ruso. -Guerra Japonesa (1904-1905). Los historiadores soviéticos retrataron a Nicolás como un líder débil e incompetente cuyas decisiones condujeron a derrotas militares y a la muerte de millones de sus súbditos.

Rusia fue derrotada en la Guerra Ruso-Japonesa de 1904-1905, que vio la aniquilación de la Flota Rusa del Báltico en la Batalla de Tsushima, la pérdida de la influencia rusa sobre Manchuria y Corea, y la anexión japonesa al norte de la isla Sajalín del Sur. La Entente anglo-rusa fue diseñada para contrarrestar los intentos del Imperio alemán de ganar influencia en el Medio Oriente, pero también puso fin al Gran Juego de confrontación entre Rusia y Gran Bretaña. Cuando fracasaron todos los esfuerzos diplomáticos para impedir la Primera Guerra Mundial, Nicolás aprobó la movilización del ejército ruso el 30 de julio de 1914, lo que dio a Alemania motivos formales para declarar la guerra a Rusia el 1 de agosto de 1914. Se estima que 3,3 millones de rusos murieron en la Guerra Mundial. I. Las graves pérdidas del Ejército Imperial, la incompetente gestión del esfuerzo bélico por parte del Alto Mando y la falta de alimentos y suministros en el frente interno fueron las principales causas de la caída de la Casa de Romanov.

Tras la Revolución de febrero de 1917, Nicolás abdicó en su nombre y en el de su hijo y heredero, Alexei. Él y su familia fueron encarcelados y trasladados a Tobolsk a finales del verano de 1917. El 30 de abril de 1918, Nicolás, Alejandra y su hija María fueron entregados al consejo soviético local de los Urales en Ekaterimburgo; el resto de los cautivos siguió el 23 de mayo. Nicolás y su familia fueron ejecutados por sus guardias bolcheviques la noche del 16 al 17 de julio de 1918. Los restos de la familia imperial fueron posteriormente encontrados, exhumados, identificados y reenterrados con una elaborada ceremonia estatal y eclesiástica en San Petersburgo el 17 Julio de 1998.

En 1981, Nicholas, su esposa y sus hijos fueron reconocidos como mártires por la Iglesia Ortodoxa Rusa Fuera de Rusia en la ciudad de Nueva York. El 15 de agosto de 2000, fueron canonizados por la Iglesia Ortodoxa Rusa como portadores de la pasión, en conmemoración de los creyentes que afrontan la muerte como Cristo.

1917 年，芬兰（大公国），尼古拉二世。 50 便士银币。

铸币年份：1917 年参考号：KM-2.2。面额：50 便士材质：银 (.868) 直径：18 毫米重量：2.55 克

正面：花环内有面额 (50 PENNIA) 和日期 (1917)。

背面：王冠上方为双头帝国鹰，胸前饰有芬兰（作为公国）的加冕盾牌。

尼古拉二世或尼古拉二世（1868年 – 1918年7月17日），在俄罗斯东正教中被称为“受难者圣尼古拉斯”，是俄罗斯最后一位皇帝，从1894年11月1日执政直至1917年3月15日被迫退位。见证了俄罗斯帝国从世界最重要的强国之一的衰落到经济和军事的崩溃。由于霍丁卡悲剧、反犹太主义大屠杀、血腥星期日、对 1905 年俄罗斯革命的暴力镇压、对政治对手的处决以及他认为对俄罗斯革命负有责任，他的政治对手给他起了“血腥尼古拉斯”或“卑鄙尼古拉斯”的绰号。 -日本战争（1904-1905）。苏联历史学家将尼古拉描绘成一个软弱无能的领导人，他的决定导致了军事失败和数百万臣民的死亡。

俄罗斯在 1904 年至 1905 年的日俄战争中战败，俄罗斯波罗的海舰队在对马岛海战中全军覆没，俄罗斯失去了对满洲和朝鲜的影响力，日本吞并了南库页岛北部。英俄协约旨在对抗德意志帝国在中东获得影响力的企图，但它也结束了俄罗斯和英国之间的对抗大博弈。当所有阻止第一次世界大战的外交努力都失败后，尼古拉斯于 1914 年 7 月 30 日批准动员俄罗斯军队，这为德国在 1914 年 8 月 1 日向俄罗斯宣战提供了正式理由。估计有 330 万俄罗斯人在第一次世界大战中丧生一、帝国军队的惨重损失、最高统帅部对战事的管理不力以及后方粮食和补给的缺乏，都是罗曼诺夫王朝覆灭的主要原因。

1917 年二月革命后，尼古拉斯代表自己和儿子兼继承人阿列克谢退位。 1917 年夏末，他和家人被监禁并转移到托博尔斯克。1918 年 4 月 30 日，尼古拉斯、亚历山德拉和他们的女儿玛丽亚被移交给叶卡捷琳堡当地的乌拉尔苏维埃委员会； 5 月 23 日，其余俘虏也随之而来。 1918 年 7 月 16 日至 17 日晚，尼古拉斯及其家人被布尔什维克卫兵处决。后来，皇室成员的遗骸被发现、挖掘、辨认并于 17 日在圣彼得堡举行了一场精心设计的国家和教堂仪式重新安葬。 1998 年 7 月。

1981年，尼古拉斯、他的妻子和他们的孩子被纽约市俄罗斯境外的俄罗斯东正教教会认定为殉道者。 2000年8月15日，他们被俄罗斯东正教会册封为受难者，纪念以基督般的方式面对死亡的信徒。