| Жуан VI João VI «o Clemente» |
|||
 |
|||
|
|||
|---|---|---|---|
| 20 березня 1816 — 10 березня 1826 року | |||
| Попередник: | Марія I / Педру III | ||
| Спадкоємець: | Педру IV | ||
| Народження: | 13 травня 1767 Лісабон, Португалія |
||
| Смерть: | 26 березня 1826 (58 років) Лісабон, Португалія |
||
| Династія: | Браганса | ||
| Батько: | Педру III | ||
| Мати: | Марія I | ||
| Дружина: | Карлота Жоакіна Іспанська | ||
Жуан VI (порт. João o Clemente, 13 травня 1767 — 26 березня 1826) — 27-мий (згідно з деякими істориками 28-мий) король Португалії. З 1788 року носив титул принца Бразильського, з 1816 року — титул короля Сполученого королівства Португалії, Бразилії та Альгарви (з визнанням незалежності Бразилії у 1825 році — Португалії та Альгарви), кавалер орденів Підв'язки та Золотого руна.
Жуан VI був другим сином Марії-Франциски, королеви Португалії та принцеси Бразильської, та її чоловіка, інфанта Педру, принца-консорта Бразильського. Марія-Франциска зайняла трон Португалії в 1777 році, а в 1788 році старший брат Жуана помер, через що він став спадкоємцем португальсього трону.
У 1792 році Жуан прийняв на себе кермо влади від імені своєї матері, Марії I, яка захворіла психічною хворобою (можливо, через порфирію). Він був вихований в релігійній атмосфері та був природно слабкохарактерною людиною, тому він не був добре пристосованим до такої відповідальності та знаходився під сильним впливом своєї дружини, Шарлоти Іспанської. У 1799 році він прийняв титул регента, який зберігав до смерті матері в 1816 році. У 1807 році до Португалії вторглася французькі наполеонівські війська, і все королівське сімейство втекло до Бразилії під ескортом британського флоту (Британія заздалегідь переконала португальців не поступатися вимогам Наполеона).
У 1816 році Жуан він був визнаний королем Португалії, але він продовжував жити в Бразилії, яку він, як регент, підняв до статусу королівства 16 грудня 1815 року. Послідовне розповсюдження незадоволеності таким станом у Португалії привело до мирної революції 24 серпня 1820 року і проголошення конституційного уряду, до якого Жуан присягся на вірність після повернення до Португалії в 1821 році. У тому ж році, і знову в 1823, йому довелося присікти повстання, організовані його молодшим сином доном Мігелем, якого він кінець кінцем вислав із країни у 1824 році. Тим часом його старший син, дон Педру, оголосив незалежність Бразилії від Португалії 7 вересня 1822 року. Він згодом був коронований як імператор Бразилії Педру I. Жуан VI відмовився погодитися на незалежність до 29 серпня 1825 року, коли він відновив Педру як свого спадкоємця, сподіваючись на воз'єднання Бразилії і Португалії після його смерті. Він помер в Лісабоні 26 березня 1826 року та був успадкований своїм сином Педру (як король Педру IV), проте об'єднання з Бразилією не здійснилося.
Джерела[ред. • ред. код]
- Иоанн VI, португальский король // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — Санкт-Петербург, 1890—1907. (рос.)
- Енциклопедія Британіка
|
||||||||
|
||||||||||||||||||||
