1865, Hannover, George V. Beautiful Silver "Battle of Waterloo" Thaler Coin. XF+
This coin was given to veterans of in pension payments!

Mint Year: 1865
Mintage: 15,000 pcs.
Mint place: Hannover (B)
References: Davenport 684, AKS 160, KM-241.
Condition: Minor scratches in obverse fields, mottled toning, otherwise a nice XF-AU!
Denomination: Thaler - Battle of Waterloo - This coin was given to veterans of in pension payments!
Weight: 18.53gm
Diameter: 33mm
Material: Silver

Obverse: Head of George V. left. Engraver´s name (BREHMER) at base of truncation.
Legend: GEORG V v. G. G. KOENIG v. HANNOVER / B

Reverse: German legend in seven lines "Dedicated to the victors at Waterloo on 18th June 1865".
Legend: DEN SIEGERN BEI WATERLOO GEWIDMET AM 18 JUNI 1865

Rim Legend in latin: NEC ASPERA TARRENT "They don't fear hardship!"

The Battle of Waterloo was fought on Sunday 18 June 1815 near Waterloo in present-day Belgium. An Imperial French army under the command of Emperor Napoleon was defeated by combined armies of the Seventh Coalition, an Anglo-Allied army under the command of the Duke of Wellington combined with a Prussian army under the command of Gebhard von Blücher. It was the culminating battle of the Waterloo Campaign and Napoleon's last. The defeat at Waterloo put an end to Napoleon's rule as Emperor of the French and marked the end of his Hundred Days' return from exile.

Upon Napoleon's return to power in 1815, many states that had opposed him formed the Seventh Coalition and began to mobilise armies. Two large forces under Wellington and von Blücher assembled close to the northeastern border of France. Napoleon chose to attack in the hope of destroying them before they could join in a coordinated invasion of France with other members of the Coalition. The decisive engagement of this three-day Waterloo Campaign (16 June – 19 June 1815) occurred at the Battle of Waterloo. According to Wellington, the battle was "the nearest-run thing you ever saw in your life."

Napoleon delayed giving battle until noon on 18 June to allow the ground to dry. Wellington's army, positioned across the Brussels road on the Mont-Saint-Jean escarpment, withstood repeated attacks by the French, until, in the evening, the Prussians arrived in force and broke through Napoleon's right flank. At that moment, Wellington's Anglo-allied army counter-attacked and drove the French army in disorder from the field. Pursuing Coalition forces entered France and restored Louis XVIII to the French throne. Napoleon abdicated, surrendered to the British, and was exiled to Saint Helena, where he died in 1821.

George V (George Frederick Alexander Charles Ernest Augustus; 27 May 1819 – 12 June 1878) was the last king of Hanover and a member of the German branch of the House of Hanover. In the peerage of Great Britain, he was Duke of Cumberland.

George V was a first cousin of Queen Victoria, and inherited the Hanoverian realm, which could not pass to her in 1837, because of Salic law, via his father, who became its king instead. He was the last sovereign ruler of the Kingdom of Hanover, losing the territory by annexation to Prussia in 1866, during the Austro-Prussian War, thereby leading to the birth of the modern nation state of Germany.

His Royal Highness Prince George of Cumberland was born in Berlin, the only son of Prince Ernest Augustus, Duke of Cumberland, himself fifth son of George III, and his wife, Princess Frederica, Duchess of Cumberland.

He was baptised at a hotel in Berlin on 8 July 1819, where his parents were staying, by Reverend Henry Thomas Austen. His godparents were The Prince Regent (represented by The Duke of Cumberland), The King of Prussia, The Emperor of Russia, The Crown Prince of Prussia, Prince William of Prussia, Prince Frederick Louis of Prussia, Prince Henry of Prussia, Prince William of Prussia, The Grand Duke of Mecklenburg-Strelitz, Duke Charles of Mecklenburg-Strelitz, The Empress Maria Feodorovna of Russia, The Queen of the Netherlands, The Princess Augusta, The Hereditary Princess of Hesse-Homburg, The Duchess of Gloucester and Edinburgh, The Princess Sophia, Princess Alexandrine of Prussia, The Electoral Princess of Hesse-Kassel (or Hesse-Cassel), The Duchess of Anhalt-Dessau, Princess William of Prussia, The Dowager Princess Ferdinand of Prussia, Princess Louisa of Prussia and The Princess Radziwill.[1]

He spent his childhood in Berlin and in Britain, losing the sight of one eye during a childhood illness, and the other in an accident in 1833. His uncle, William IV, created him a Knight of the Garter on 15 August 1835.

Upon the death of William IV and the accession of Queen Victoria to the British throne, the 123-year personal union of the British and Hanoverian thrones ended due to the operation of Salic Law in the German states. The Duke of Cumberland succeeded to the Hanoverian throne as Ernst August I, and Prince George became the Crown Prince of Hanover. As a legitimate male-line descendant of George III, he remained a member of the British Royal Family, and second in line to the British throne, until the birth of Queen Victoria's first child, Victoria, Princess Royal, in 1840. Since he was totally blind, there were doubts as to whether the Crown Prince was qualified to succeed as king of Hanover; but his father decided that he should do so.

George married, on 18 February 1843, at Hanover, Her Highness Princess Marie of Saxe-Altenburg, the eldest daughter of Joseph, Duke of Saxe-Altenburg, by his wife, Duchess Amelia of Württemberg.

The Crown Prince succeeded his father as the King of Hanover and Duke of Brunswick-Lüneburg, as well as Duke of Cumberland and Teviotdale, in the Peerage of Great Britain, and Earl of Armagh, in the Peerage of Ireland, on 18 November 1851, assuming the style

From his father and from his maternal uncle, Prince Charles Frederick of Mecklenburg-Strelitz, one of the most influential men at the Prussian court, George had learned to take a very high and autocratic view of royal authority. During his 15-year reign, he engaged in frequent disputes with the Hanoverian parliament. Having supported Austria in the Diet of the German Confederation in June 1866, he refused, contrary to the wishes of his parliament, to assent to the Prussian demand that Hanover should observe an unarmed neutrality during the Austro-Prussian War. As a result, the Prussian army occupied Hanover and the Hanoverian army surrendered on 29 June 1866, the King and Royal Family having fled to Austria. The Prussian government formally annexed Hanover on 20 September, but the deposed King never renounced his rights to the throne nor acknowledged Prussia's actions. From exile in Gmunden, Austria, he appealed in vain for the European great powers to intervene on behalf of Hanover. From 1866, George V maintained the Guelphic Legion at his own expense.

King George died in Paris in June 1878. He was buried in St George's Chapel at Windsor Castle.

Only 1$ shipping for each additional item purchased!

1865, Hannover, George V. Wunderschöne Silbertalermünze „Schlacht von Waterloo“.

Prägejahr: 1865 Prägeort: Hannover (B) Referenzen: Davenport 684, AKS 160, KM-241. Zustand: Kleinere Kratzer in den Feldern auf der Vorderseite, fleckige Tönung, ansonsten ein schöner XF-AU! Nennwert: Taler – Schlacht von Waterloo – Diese Münze wurde an Veteranen in Rentenzahlungen verschenkt! Gewicht: 18,53 g Durchmesser: 33 mm Material: Silber

Vorderseite: Kopf von Georg V. links. Name des Graveurs (BREHMER) an der Basis der Kürzung. Legende: GEORG V gegen GG KOENIG gegen HANNOVER / B

Rückseite: Deutsche Legende in sieben Zeilen „Den Siegern von Waterloo am 18. Juni 1865 gewidmet“. Legende: DEN SIEGERN BEI WATERLOO GEWIDMET AM 18. JUNI 1865

Felgenlegende auf Latein: NEC ASPERA TARRENT „Sie haben keine Angst vor Härten!“

Die Schlacht von Waterloo wurde am Sonntag, dem 18. Juni 1815, in der Nähe von Waterloo im heutigen Belgien ausgetragen. Eine kaiserlich-französische Armee unter dem Kommando von Kaiser Napoleon wurde von vereinten Armeen der Siebten Koalition, einer anglo-alliierten Armee unter dem Kommando des Herzogs von Wellington, kombiniert mit einer preußischen Armee unter dem Kommando von Gebhard von Blücher, besiegt. Es war die Höhepunktschlacht des Waterloo-Feldzugs und Napoleons letzte. Die Niederlage bei Waterloo beendete Napoleons Herrschaft als Kaiser der Franzosen und markierte das Ende seiner Hundert-Tage-Rückkehr aus dem Exil.

Nach Napoleons Rückkehr an die Macht im Jahr 1815 bildeten viele Staaten, die sich ihm widersetzt hatten, die Siebte Koalition und begannen, Armeen zu mobilisieren. Zwei große Truppen unter Wellington und von Blücher versammelten sich nahe der nordöstlichen Grenze Frankreichs. Napoleon entschied sich für einen Angriff in der Hoffnung, sie zu vernichten, bevor sie sich gemeinsam mit anderen Mitgliedern der Koalition einer koordinierten Invasion Frankreichs anschließen konnten. Das entscheidende Gefecht dieses dreitägigen Waterloo-Feldzugs (16. Juni – 19. Juni 1815) fand in der Schlacht von Waterloo statt. Laut Wellington war die Schlacht „das Naheste, was Sie jemals in Ihrem Leben gesehen haben“.

Napoleon verzögerte die Schlacht bis zum Mittag des 18. Juni, damit der Boden trocknen konnte. Wellingtons Armee, die auf der anderen Seite der Brüsseler Straße auf der Böschung des Mont-Saint-Jean stationiert war, widerstand wiederholten Angriffen der Franzosen, bis am Abend die Preußen in großer Zahl eintrafen und Napoleons rechte Flanke durchbrachen. In diesem Moment startete Wellingtons anglo-alliierte Armee einen Gegenangriff und vertrieb die ungeordnete französische Armee vom Feld. Verfolgende Koalitionstruppen marschierten in Frankreich ein und brachten Ludwig XVIII. wieder auf den französischen Thron. Napoleon dankte ab, ergab sich den Briten und wurde nach St. Helena verbannt, wo er 1821 starb.

Georg V. (George Frederick Alexander Charles Ernest Augustus; 27. Mai 1819 – 12. Juni 1878) war der letzte König von Hannover und Mitglied des deutschen Zweigs des Hauses Hannover. Im Adelsstand Großbritanniens war er Herzog von Cumberland.

Georg V. war ein Cousin ersten Grades von Königin Victoria und erbte das hannoversche Reich, das 1837 aufgrund des salischen Rechts nicht an sie übergehen konnte, über seinen Vater, der stattdessen dessen König wurde. Er war der letzte souveräne Herrscher des Königreichs Hannover und verlor das Territorium durch den Anschluss an Preußen im Jahr 1866 während des Preußisch-Österreichischen Krieges, was zur Geburt des modernen Nationalstaates Deutschland führte.

Seine Königliche Hoheit Prinz Georg von Cumberland wurde in Berlin als einziger Sohn von Prinz Ernest Augustus, Herzog von Cumberland, selbst fünfter Sohn von Georg III., und seiner Frau, Prinzessin Frederica, Herzogin von Cumberland, geboren.

Er wurde am 8. Juli 1819 in einem Hotel in Berlin, in dem seine Eltern wohnten, von Reverend Henry Thomas Austen getauft. Seine Paten waren der Prinzregent (vertreten durch den Herzog von Cumberland), der König von Preußen, der Kaiser von Russland, der Kronprinz von Preußen, Prinz Wilhelm von Preußen, Prinz Friedrich Ludwig von Preußen, Prinz Heinrich von Preußen, Prinz Wilhelm von Preußen Preußen, Der Großherzog von Mecklenburg-Strelitz, Herzog Karl von Mecklenburg-Strelitz, Die Kaiserin Maria Fjodorowna von Russland, Die Königin der Niederlande, Die Prinzessin Augusta, Die Erbprinzessin von Hessen-Homburg, Die Herzogin von Gloucester und Edinburgh, Die Prinzessin Sophia, Prinzessin Alexandrine von Preußen, die Kurfürstin von Hessen-Kassel (oder Hessen-Kassel), die Herzogin von Anhalt-Dessau, Prinzessin Wilhelm von Preußen, die Witwe Prinzessin Ferdinand von Preußen, Prinzessin Louisa von Preußen und die Prinzessin Radziwill. [1]

Er verbrachte seine Kindheit in Berlin und Großbritannien, wobei er aufgrund einer Kinderkrankheit ein Auge und das andere 1833 durch einen Unfall das Augenlicht verlor. Sein Onkel, Wilhelm IV., ernannte ihn am 15. August 1835 zum Ritter des Hosenbandordens.

Mit dem Tod Wilhelms IV. und der Thronbesteigung Königin Victorias endete die 123-jährige Personalunion des britischen und des hannoverschen Throns aufgrund der Anwendung des salischen Rechts in den deutschen Staaten. Der Herzog von Cumberland bestieg als Ernst August I. den hannoverschen Thron, und Prinz Georg wurde Kronprinz von Hannover. Als legitimer männlicher Nachkomme von Georg III. blieb er Mitglied der britischen Königsfamilie und Zweiter in der britischen Thronfolge, bis 1840 Königin Victorias erstes Kind, Victoria, Princess Royal, geboren wurde völlig blind, gab es Zweifel, ob der Kronprinz für die Nachfolge als König von Hannover geeignet war; aber sein Vater entschied, dass er es tun sollte.

Georg heiratete am 18. Februar 1843 in Hannover Ihre Hoheit Prinzessin Marie von Sachsen-Altenburg, die älteste Tochter von Joseph, Herzog von Sachsen-Altenburg, von seiner Frau, Herzogin Amelia von Württemberg.

Der Kronprinz trat am 18. November 1851 die Nachfolge seines Vaters als König von Hannover und Herzog von Braunschweig-Lüneburg sowie Herzog von Cumberland und Teviotdale in der Peerage of Great Britain und Earl of Armagh in der Peerage of Ireland an. den Stil vorausgesetzt

Von seinem Vater und seinem Onkel mütterlicherseits, Prinz Karl Friedrich von Mecklenburg-Strelitz, einem der einflussreichsten Männer am preußischen Hof, hatte Georg gelernt, die königliche Autorität sehr hoch und autokratisch zu betrachten. Während seiner 15-jährigen Regierungszeit geriet er häufig in Streit mit dem hannoverschen Landtag. Nachdem er im Juni 1866 im Reichstag des Deutschen Bundes Österreich unterstützt hatte, weigerte er sich entgegen dem Willen seines Parlaments, der preußischen Forderung zuzustimmen, dass Hannover während des Preußisch-Österreichischen Krieges eine unbewaffnete Neutralität wahren sollte. Infolgedessen besetzte die preußische Armee Hannover und die hannoversche Armee kapitulierte am 29. Juni 1866, nachdem der König und die königliche Familie nach Österreich geflohen waren. Die preußische Regierung annektierte Hannover am 20. September offiziell, doch der abgesetzte König verzichtete weder auf seine Rechte auf den Thron noch erkannte er Preußens Vorgehen an. Aus dem österreichischen Exil in Gmunden appellierte er vergeblich an die europäischen Großmächte, zugunsten Hannovers einzugreifen. Ab 1866 unterhielt Georg V. auf eigene Kosten die Guelphische Legion.

König George starb im Juni 1878 in Paris. Er wurde in der St. George's Chapel auf Schloss Windsor beigesetzt.

1865 г., Ганновер, Георг V. Красивая серебряная монета Талера «Битва при Ватерлоо».

Год монетного двора: 1865 Место монетного двора: Ганновер (Б) Артикул: Давенпорт 684, АКС 160, КМ-241. Состояние: Небольшие царапины на аверсе, крапчатая тонировка, в остальном приятный XF-AU! Номинал: Талер - Битва при Ватерлоо - Эта монета вручена ветеранам в качестве пенсионных выплат! Вес: 18,53 г. Диаметр: 33 мм. Материал: серебро.

Аверс: Голова Георга V. влево. Имя гравера (БРЕМЕР) в основании усечения. Легенда: ГЕОРГ V против Г.Г. КЕНИГА против ГАННОВЕРА / B

Реверс: немецкая легенда в семь строк «Посвящается победителям при Ватерлоо 18 июня 1865 года». Легенда: ДЕН ЗИГЕРН БЕЙ ВАТЕРЛОО ГЕВИДМЕТ 18 ИЮНЯ 1865 ГОДА

Легенда Rim на латыни: NEC ASPERA TARRENT «Они не боятся трудностей!»

Битва при Ватерлоо произошла в воскресенье 18 июня 1815 года недалеко от Ватерлоо на территории современной Бельгии. Императорская французская армия под командованием императора Наполеона потерпела поражение от объединенных армий Седьмой коалиции, англо-союзной армии под командованием герцога Веллингтона и прусской армии под командованием Гебхарда фон Блюхера. Это была кульминационная битва кампании Ватерлоо и последняя битва Наполеона. Поражение при Ватерлоо положило конец правлению Наполеона как императора Франции и ознаменовало конец его «Сто дней» возвращения из изгнания.

После возвращения Наполеона к власти в 1815 году многие государства, выступавшие против него, сформировали Седьмую коалицию и начали мобилизацию армий. Две крупные силы под командованием Веллингтона и фон Блюхера собрались недалеко от северо-восточной границы Франции. Наполеон решил атаковать в надежде уничтожить их, прежде чем они смогут присоединиться к скоординированному вторжению во Францию ​​с другими членами Коалиции. Решающее сражение этой трехдневной кампании Ватерлоо (16 – 19 июня 1815 г.) произошло в битве при Ватерлоо. По словам Веллингтона, битва была «самым близким событием, которое вы когда-либо видели в своей жизни».

Наполеон отложил бой до полудня 18 июня, чтобы дать земле высохнуть. Армия Веллингтона, расположенная через Брюссельскую дорогу на откосе Мон-Сен-Жан, отражала неоднократные атаки французов, пока вечером пруссаки не прибыли и не прорвали правый фланг Наполеона. В этот момент союзная англоязычная армия Веллингтона контратаковала и в беспорядке вытеснила французскую армию с поля боя. Преследующие силы коалиции вошли во Францию ​​и восстановили Людовика XVIII на французском троне. Наполеон отрекся от престола, сдался британцам и был сослан на остров Святой Елены, где и умер в 1821 году.

Георг V (Джордж Фредерик Александр Чарльз Эрнест Август; 27 мая 1819 — 12 июня 1878) был последним королем Ганновера и членом немецкой ветви Ганноверской палаты. В звании пэра Великобритании он был герцогом Камберлендским.

Георг V был двоюродным братом королевы Виктории и унаследовал Ганноверское королевство, которое не могло перейти к ней в 1837 году из-за закона Салика, через своего отца, который вместо этого стал его королем. Он был последним суверенным правителем Ганноверского королевства, потерявшим эту территорию в результате присоединения к Пруссии в 1866 году во время австро-прусской войны, что привело к рождению современного национального государства Германия.

Его Королевское Высочество принц Джордж Камберлендский родился в Берлине и был единственным сыном принца Эрнеста Августа, герцога Камберлендского, пятого сына Георга III, и его жены, принцессы Фредерики, герцогини Камберлендской.

Он был крещен в отеле в Берлине 8 июля 1819 года, где остановились его родители, преподобным Генри Томасом Остином. Его крестными родителями были принц-регент (представленный герцогом Камберлендским), король Пруссии, император России, наследный принц Пруссии, принц Вильгельм Прусский, принц Фридрих Людовик Прусский, принц Генрих Прусский, принц Вильгельм Прусский. Пруссия, Великий герцог Мекленбург-Стрелицкий, Герцог Карл Мекленбург-Стрелицкий, Императрица Мария Федоровна Российская, Королева Нидерландов, Принцесса Августа, Наследная принцесса Гессен-Гомбургская, Герцогиня Глостерская и Эдинбургская, Принцесса София, принцесса Александрина Прусская, избирательная принцесса Гессен-Кассельская (или Гессен-Кассельская), герцогиня Ангальт-Дессау, принцесса Вильгельм Прусская, вдовствующая принцесса Фердинанд Прусская, принцесса Луиза Прусская и принцесса Радзивилл. [1]

Детство он провел в Берлине и Великобритании, потеряв один глаз во время детской болезни, а другой в результате несчастного случая в 1833 году. 15 августа 1835 года его дядя, Вильгельм IV, присвоил ему звание Рыцаря Подвязки.

Со смертью Вильгельма IV и восшествием на британский престол королевы Виктории 123-летняя личная уния британского и ганноверского престолов закончилась в связи с действием Салического закона в германских государствах. Герцог Камберлендский унаследовал ганноверский престол как Эрнст Август I, а принц Джордж стал наследным принцем Ганновера. Как законный потомок Георга III по мужской линии, он оставался членом британской королевской семьи и вторым в очереди на британский престол до рождения первого ребенка королевы Виктории, Виктории, королевской принцессы, в 1840 году. совершенно слепые, были сомнения относительно того, был ли наследный принц достоин стать королем Ганновера; но его отец решил, что он должен сделать это.

Георг женился 18 февраля 1843 года в Ганновере на Ее Высочестве принцессе Марии Саксен-Альтенбургской, старшей дочери Йозефа, герцога Саксен-Альтенбургского, от его жены, герцогини Амелии Вюртембергской.

Наследный принц сменил своего отца на посту короля Ганновера и герцога Брауншвейг-Люнебургского, а также герцога Камберлендского и Тевиотдейла в пэрстве Великобритании и графа Армы в пэрстве Ирландии 18 ноября 1851 года. принимая стиль

От своего отца и дяди по материнской линии, принца Карла Фридриха Мекленбург-Стрелицкого, одного из самых влиятельных людей при прусском дворе, Георг научился очень высокому и автократическому взгляду на королевскую власть. В течение своего 15-летнего правления он часто вступал в споры с ганноверским парламентом. Поддержав Австрию в сейме Германской Конфедерации в июне 1866 года, он отказался, вопреки желанию своего парламента, согласиться на требование Пруссии о том, чтобы Ганновер соблюдал невооруженный нейтралитет во время австро-прусской войны. В результате прусская армия оккупировала Ганновер, а ганноверская армия сдалась 29 июня 1866 года, а король и королевская семья бежали в Австрию. Прусское правительство официально аннексировало Ганновер 20 сентября, но свергнутый король так и не отказался от своих прав на престол и не признал действий Пруссии. Из ссылки в Гмундене, Австрия, он тщетно призывал великие европейские державы вмешаться от имени Ганновера. С 1866 года Георг V содержал Гвельфийский легион за свой счет.

Король Георг умер в Париже в июне 1878 года. Он был похоронен в часовне Святого Георгия в Виндзорском замке.

1865, Ганновер, Георг V. Прекрасна срібна талерова монета «Битва при Ватерлоо»

Рік карбування: 1865 Місце карбування: Ганновер (B) Посилання: Davenport 684, AKS 160, KM-241. Стан: Дрібні подряпини в лицьових полях, плямиста тонування, в іншому хороший XF-AU! Номінал: Талер - Битва при Ватерлоо - Цю монету передавали ветеранам у пенсійні виплати! Вага: 18,53 г Діаметр: 33 мм Матеріал: срібло

Аверс: Голова Георга V. зліва. Ім'я гравера (BREHMER) в основі скорочення. Легенда: GEORG V проти GG KOENIG проти GANNOVER / B

Реверс: німецька легенда в сім рядків «Присвячується переможцям під Ватерлоо 18 червня 1865 року». Легенда: DEN SIEGERN BEI WATERLOO GEWIDMET AM 18 JUNI 1865

Обод Легенда латинською: NEC ASPERA TARRENT «Вони не бояться труднощів!»

Битва при Ватерлоо відбулася в неділю 18 червня 1815 року поблизу Ватерлоо в сучасній Бельгії. Французька імперська армія під командуванням імператора Наполеона зазнала поразки від об’єднаних армій Сьомої коаліції, армії англо-союзників під командуванням герцога Веллінгтона, об’єднаної з прусською армією під командуванням Гебхарда фон Блюхера. Це була кульмінаційна битва кампанії Ватерлоо та остання битва Наполеона. Поразка під Ватерлоо поклала кінець правлінню Наполеона як імператора Франції та ознаменувала кінець його Сто днів повернення з вигнання.

Після повернення Наполеона до влади в 1815 році багато держав, які виступали проти нього, сформували Сьому коаліцію та почали мобілізацію армій. Дві великі сили під командуванням Веллінгтона та фон Блюхера зібралися біля північно-східного кордону Франції. Наполеон вирішив атакувати в надії знищити їх, перш ніж вони зможуть приєднатися до скоординованого вторгнення до Франції з іншими членами коаліції. Вирішальна битва цієї триденної кампанії Ватерлоо (16 червня – 19 червня 1815 р.) відбулася в битві при Ватерлоо. За словами Веллінгтона, битва була «найближчим пробігом, який ви бачили у своєму житті».

Наполеон відклав битву до полудня 18 червня, щоб земля висохла. Армія Веллінгтона, розташована через Брюссельську дорогу на уступі Мон-Сен-Жан, витримувала неодноразові атаки французів, доки ввечері не прибули пруссаки та не прорвали правий фланг Наполеона. У цей момент англо-союзна армія Веллінгтона контратакувала і вибила французьку армію в безладді з поля. Переслідуючі сили коаліції увійшли до Франції та відновили Людовіка XVIII на французькому престолі. Наполеон зрікся престолу, здався британцям і був засланий на острові Святої Єлени, де й помер у 1821 році.

Георг V (George Frederick Alexander Charles Ernest Augustus; 27 травня 1819 — 12 червня 1878) — останній король Ганновера та член німецької гілки дому Ганновер. У пері Великої Британії він був герцогом Камберлендським.

Георг V був двоюрідним братом королеви Вікторії та успадкував Ганноверське королівство, яке не могло перейти до неї в 1837 році через салічний закон, через свого батька, який став його королем. Він був останнім суверенним правителем Ганноверського королівства, яке втратило територію через приєднання до Пруссії в 1866 році під час австро-прусської війни, що призвело до народження сучасної національної держави Німеччини.

Його Королівська Високість Принц Джордж Камберлендський народився в Берліні, єдиний син принца Ернеста Августа, герцога Камберлендського, який сам був п’ятим сином Георга III, і його дружини, принцеси Фредеріки, герцогині Камберлендської.

Він був охрещений преподобним Генрі Томасом Остеном у готелі в Берліні 8 липня 1819 року, де зупинялися його батьки. Його хрещеними батьками були принц-регент (в особі герцога Камберлендського), король Пруссії, імператор Росії, наслідний принц Пруссії, принц Вільгельм Прусський, принц Фрідріх Людовик Прусський, принц Генріх Прусський, принц Вільгельм Пруссія, Великий Герцог Мекленбург-Стреліцький, Герцог Карл Мекленбург-Стреліцький, Імператриця Росії Марія Федорівна, Королева Нідерландів, Принцеса Августа, Наслідна принцеса Гессен-Гомбурзька, Герцогиня Глостерська та Единбурзька, Принцеса Софія, принцеса Александріна Прусська, курфюрстська принцеса Гессен-Кассель (або Гессен-Кассель), герцогиня Ангальт-Дессау, принцеса Вільгельм Прусська, вдова принцеса Фердинанд Прусська, принцеса Луїза Прусська та принцеса Радзивілл. [1]

Своє дитинство він провів у Берліні та Британії, втративши зір на одне око під час дитячої хвороби, а на друге втративши зір внаслідок нещасного випадку в 1833 році. Його дядько Вільгельм IV надав йому звання лицаря Підв’язки 15 серпня 1835 року.

Після смерті Вільгельма IV і вступу на британський престол королеви Вікторії 123-річна персональна унія британського та ганноверського престолів припинилася через дію Салічного права в німецьких державах. Герцог Камберлендський успадкував ганноверський престол як Ернст Август I, а принц Георг став наслідним принцом Ганновера. Як законний нащадок Георга III по чоловічій лінії, він залишався членом британської королівської родини та другим у черзі на британський престол до народження першої дитини королеви Вікторії, Вікторії, королівської принцеси, у 1840 році. повністю сліпий, існували сумніви щодо того, чи кронпринц був кваліфікований, щоб стати королем Ганновера; але його батько вирішив, що він повинен це зробити.

18 лютого 1843 року Джордж одружився в Ганновері з Її Високістю Принцесою Марією Саксен-Альтенбурзькою, старшою донькою Йосипа, герцога Саксен-Альтенбурзького, від його дружини, герцогині Амелії Вюртемберзької.

18 листопада 1851 року спадкоємний принц змінив свого батька на посадах короля Ганновера та герцога Брауншвейгського-Люнебурзького, а також герцога Камберленда та Тевіотдейла в чинах перства Великої Британії та графа Арма в чинах перства Ірландії. припускаючи стиль

Від свого батька та дядька по материнській лінії, принца Чарльза Фредеріка Мекленбург-Стреліцького, одного з найвпливовіших людей при прусському дворі, Георг навчився дуже високо і автократично ставитися до королівської влади. Протягом свого 15-річного правління він часто сперечався з ганноверським парламентом. Підтримавши Австрію в сеймі Німецького союзу в червні 1866 року, він відмовився, всупереч бажанням свого парламенту, погодитися на вимогу Пруссії, щоб Ганновер дотримувався беззбройного нейтралітету під час австро-прусської війни. У результаті прусська армія зайняла Ганновер, а ганноверська армія капітулювала 29 червня 1866 року, а король і королівська родина втекли до Австрії. Прусський уряд офіційно анексував Ганновер 20 вересня, але скинутий король ніколи не зрікався своїх прав на трон і не визнав дій Пруссії. З вигнання в Гмундені, Австрія, він марно закликав європейські великі держави втрутитися на користь Ганновера. З 1866 року Георг V утримував Гвельфський легіон за власні кошти.

Король Георг помер у Парижі в червні 1878 року. Він був похований у каплиці Святого Георгія у Віндзорському замку.

1865, Hannover, Giorgio V. Bellissima moneta da tallero in argento "Battaglia di Waterloo".

Anno di zecca: 1865 Luogo di zecca: Hannover (B) Riferimenti: Davenport 684, AKS 160, KM-241. Condizioni: piccoli graffi sui campi del dritto, viraggio screziato, per il resto un bel XF-AU! Denominazione: Thaler - Battaglia di Waterloo - Questa moneta è stata data ai veterani del pagamento delle pensioni! Peso: 18,53 g Diametro: 33 mm Materiale: argento

Dritto: Testa di Giorgio V. a sinistra. Nome dell'incisore (BREHMER) alla base del troncamento. Legenda: GEORG V contro GG KOENIG contro HANNOVER / B

Rovescio: Legenda tedesca in sette righe "Dedicato ai vincitori di Waterloo il 18 giugno 1865". Legenda: DEN SIEGERN BEI WATERLOO GEWIDMET AM 18 JUNI 1865

Rim Legend in latino: NEC ASPERA TARRENT "Non temono le difficoltà!"

La battaglia di Waterloo fu combattuta domenica 18 giugno 1815 vicino a Waterloo, nell'attuale Belgio. Un esercito imperiale francese sotto il comando dell'imperatore Napoleone fu sconfitto dagli eserciti combinati della Settima Coalizione, un esercito anglo-alleato sotto il comando del duca di Wellington combinato con un esercito prussiano sotto il comando di Gebhard von Blücher. Fu la battaglia culminante della campagna di Waterloo e l'ultima di Napoleone. La sconfitta di Waterloo pose fine al dominio di Napoleone come imperatore dei francesi e segnò la fine del suo ritorno dall'esilio dei cento giorni.

Al ritorno di Napoleone al potere nel 1815, molti stati che si erano opposti a lui formarono la Settima Coalizione e iniziarono a mobilitare gli eserciti. Due grandi forze guidate da Wellington e von Blücher si radunarono vicino al confine nord-orientale della Francia. Napoleone scelse di attaccare nella speranza di distruggerli prima che potessero unirsi in un'invasione coordinata della Francia con altri membri della Coalizione. Lo scontro decisivo di questa campagna di Waterloo di tre giorni (16 giugno - 19 giugno 1815) avvenne nella battaglia di Waterloo. Secondo Wellington, la battaglia è stata "la cosa più vicina che tu abbia mai visto in vita tua".

Napoleone ritardò la battaglia fino a mezzogiorno del 18 giugno per consentire al terreno di asciugarsi. L'esercito di Wellington, posizionato dall'altra parte della strada per Bruxelles sulla scarpata del Mont-Saint-Jean, resistette ai ripetuti attacchi dei francesi finché, in serata, i prussiani arrivarono in forze e sfondarono il fianco destro di Napoleone. In quel momento, l'esercito anglo-alleato di Wellington contrattaccò e scacciò l'esercito francese in disordine dal campo. Le forze della coalizione entrarono in Francia e restaurarono Luigi XVIII sul trono di Francia. Napoleone abdicò, si arrese agli inglesi e fu esiliato a Sant'Elena, dove morì nel 1821.

Giorgio V (George Frederick Alexander Charles Ernest Augustus; 27 maggio 1819 – 12 giugno 1878) è stato l'ultimo re di Hannover e un membro del ramo tedesco della Casa di Hannover. Nella nobiltà della Gran Bretagna, fu duca di Cumberland.

Giorgio V era cugino di primo grado della regina Vittoria ed ereditò il regno di Hannover, che non poté passarle nel 1837, a causa della legge salica, tramite suo padre, che ne divenne invece il re. Fu l'ultimo sovrano sovrano del Regno di Hannover, perdendo il territorio con l'annessione alla Prussia nel 1866, durante la guerra austro-prussiana, portando così alla nascita del moderno stato nazionale della Germania.

Sua Altezza Reale il Principe Giorgio di Cumberland nacque a Berlino, unico figlio del Principe Ernesto Augusto, Duca di Cumberland, egli stesso quinto figlio di Giorgio III, e di sua moglie, la Principessa Frederica, Duchessa di Cumberland.

Fu battezzato in un hotel a Berlino l'8 luglio 1819, dove alloggiavano i suoi genitori, dal reverendo Henry Thomas Austen. I suoi padrini erano il principe reggente (rappresentato dal duca di Cumberland), il re di Prussia, l'imperatore di Russia, il principe ereditario di Prussia, il principe Guglielmo di Prussia, il principe Federico Luigi di Prussia, il principe Enrico di Prussia, il principe Guglielmo di Prussia, il granduca di Meclemburgo-Strelitz, il duca Carlo di Meclemburgo-Strelitz, l'imperatrice Maria Feodorovna di Russia, la regina dei Paesi Bassi, la principessa Augusta, la principessa ereditaria d'Assia-Homburg, la duchessa di Gloucester ed Edimburgo, il La principessa Sofia, la principessa Alessandrina di Prussia, la principessa elettorale d'Assia-Kassel (o Assia-Cassel), la duchessa di Anhalt-Dessau, la principessa Guglielmo di Prussia, la principessa vedova Ferdinando di Prussia, la principessa Luisa di Prussia e la principessa Radziwill. [1]

Trascorse la sua infanzia a Berlino e in Gran Bretagna, perdendo la vista di un occhio a causa di una malattia infantile e dell'altro in un incidente nel 1833. Suo zio, Guglielmo IV, lo creò Cavaliere della Giarrettiera il 15 agosto 1835.

Alla morte di Guglielmo IV e all'ascesa della regina Vittoria al trono britannico, l'unione personale di 123 anni dei troni britannico e di Hannover terminò a causa dell'entrata in vigore della legge salica negli stati tedeschi. Il duca di Cumberland salì al trono di Hannover come Ernesto Augusto I, e il principe Giorgio divenne il principe ereditario di Hannover. Come legittimo discendente in linea maschile di Giorgio III, rimase membro della famiglia reale britannica e secondo in linea di successione al trono britannico, fino alla nascita della prima figlia della regina Vittoria, Vittoria, principessa reale, nel 1840. totalmente cieco, c'erano dubbi sul fatto che il principe ereditario fosse qualificato per succedere come re di Hannover; ma suo padre decise che avrebbe dovuto farlo.

Giorgio sposò, il 18 febbraio 1843, ad Hannover, Sua Altezza la Principessa Maria di Sassonia-Altenburg, la figlia maggiore di Giuseppe, Duca di Sassonia-Altenburg, e di sua moglie, la Duchessa Amelia di Württemberg.

Il principe ereditario succedette a suo padre come re di Hannover e duca di Brunswick-Lüneburg, nonché duca di Cumberland e Teviotdale, nella paria di Gran Bretagna, e conte di Armagh, nella paria d'Irlanda, il 18 novembre 1851, assumendone lo stile

Dal padre e dallo zio materno, il principe Carlo Federico di Meclemburgo-Strelitz, uno degli uomini più influenti alla corte prussiana, Giorgio aveva imparato ad avere una visione molto alta e autocratica dell'autorità reale. Durante i suoi 15 anni di regno, fu coinvolto in frequenti controversie con il parlamento di Hannover. Avendo sostenuto l'Austria nella Dieta della Confederazione tedesca nel giugno 1866, rifiutò, contrariamente ai desideri del suo parlamento, di acconsentire alla richiesta prussiana che Hannover osservasse una neutralità disarmata durante la guerra austro-prussiana. Di conseguenza, l'esercito prussiano occupò Hannover e l'esercito hannoveriano si arrese il 29 giugno 1866, mentre il re e la famiglia reale erano fuggiti in Austria. Il governo prussiano annetté formalmente Hannover il 20 settembre, ma il re deposto non rinunciò mai ai suoi diritti al trono né riconobbe le azioni della Prussia. Dall'esilio a Gmunden, in Austria, fece vano appello affinché le grandi potenze europee intervenissero a favore di Hannover. Dal 1866 Giorgio V mantenne a proprie spese la Legione Guelfa.

Re Giorgio morì a Parigi nel giugno 1878. Fu sepolto nella Cappella di San Giorgio al Castello di Windsor.

1865, Hanovre, George V. Belle pièce de Thaler en argent « Bataille de Waterloo »

Année de la menthe : 1865 Lieu de la monnaie : Hanovre (B) Références : Davenport 684, AKS 160, KM-241. Condition : Rayures mineures dans les champs de l'avers, tons tachetés, sinon un joli XF-AU ! Dénomination : Thaler - Bataille de Waterloo - Cette pièce a été offerte aux anciens combattants en versement de pension ! Poids : 18,53 g Diamètre : 33 mm Matériau : Argent

Avers : Tête de George V. à gauche. Nom du graveur (BREHMER) à la base de la troncature. Légende : GEORG V contre GG KOENIG contre HANNOVER / B

Revers : Légende allemande en sept lignes « Dédié aux vainqueurs de Waterloo le 18 juin 1865 ». Légende : DEN SIEGERN BEI WATERLOO GEWIDMET AM 18 JUNI 1865

Rim Legend en latin : NEC ASPERA TARRENT "Ils ne craignent pas les difficultés !"

La bataille de Waterloo s'est déroulée le dimanche 18 juin 1815 près de Waterloo, dans l'actuelle Belgique. Une armée impériale française sous le commandement de l'empereur Napoléon a été vaincue par les armées combinées de la septième coalition, une armée anglo-alliée sous le commandement du duc de Wellington combinée à une armée prussienne sous le commandement de Gebhard von Blücher. Ce fut la bataille culminante de la campagne de Waterloo et la dernière de Napoléon. La défaite de Waterloo met fin au règne de Napoléon en tant qu'empereur des Français et marque la fin de son retour d'exil des Cent Jours.

Au retour de Napoléon au pouvoir en 1815, de nombreux États qui s'étaient opposés à lui formèrent la Septième Coalition et commencèrent à mobiliser des armées. Deux forces importantes sous Wellington et von Blücher se sont rassemblées près de la frontière nord-est de la France. Napoléon a choisi d'attaquer dans l'espoir de les détruire avant qu'ils ne puissent se joindre à une invasion coordonnée de la France avec d'autres membres de la Coalition. L'engagement décisif de cette campagne de trois jours de Waterloo (16 juin – 19 juin 1815) a eu lieu lors de la bataille de Waterloo. Selon Wellington, la bataille était « la chose la plus proche que vous ayez jamais vue dans votre vie ».

Napoléon retarde le combat jusqu'au 18 juin à midi pour permettre au sol de sécher. L'armée de Wellington, positionnée de l'autre côté de la route de Bruxelles sur l'escarpement du Mont-Saint-Jean, résista aux attaques répétées des Français jusqu'à ce que, dans la soirée, les Prussiens arrivent en force et percèrent le flanc droit de Napoléon. A ce moment, l'armée anglo-alliée de Wellington contre-attaque et chasse l'armée française en désordre du terrain. Les forces de la Coalition poursuivantes entrent en France et rétablissent Louis XVIII sur le trône de France. Napoléon abdiqua, se rendit aux Britanniques et fut exilé à Sainte-Hélène, où il mourut en 1821.

George V (George Frederick Alexander Charles Ernest Augustus ; 27 mai 1819 – 12 juin 1878) fut le dernier roi de Hanovre et membre de la branche allemande de la maison de Hanovre. Dans la pairie de Grande-Bretagne, il était duc de Cumberland.

George V était un cousin germain de la reine Victoria et hérita du royaume hanovrien, qui ne put lui être transmis en 1837, à cause de la loi salique, via son père, qui en devint roi. Il fut le dernier souverain du royaume de Hanovre, perdant le territoire par annexion à la Prusse en 1866, pendant la guerre austro-prussienne, conduisant ainsi à la naissance de l'État-nation moderne de l'Allemagne.

Son Altesse Royale le prince George de Cumberland est né à Berlin, fils unique du prince Ernest Augustus, duc de Cumberland, lui-même cinquième fils de George III, et de son épouse, la princesse Frederica, duchesse de Cumberland.

Il fut baptisé dans un hôtel de Berlin le 8 juillet 1819, où résidaient ses parents, par le révérend Henry Thomas Austen. Ses parrains étaient le prince régent (représenté par le duc de Cumberland), le roi de Prusse, l'empereur de Russie, le prince héritier de Prusse, le prince Guillaume de Prusse, le prince Frédéric Louis de Prusse, le prince Henri de Prusse, le prince Guillaume de Prusse, le grand-duc de Mecklembourg-Strelitz, le duc Charles de Mecklembourg-Strelitz, l'impératrice Maria Feodorovna de Russie, la reine des Pays-Bas, la princesse Augusta, la princesse héréditaire de Hesse-Homburg, la duchesse de Gloucester et d'Édimbourg, la La princesse Sophie, la princesse Alexandrine de Prusse, la princesse électorale de Hesse-Kassel (ou Hesse-Cassel), la duchesse d'Anhalt-Dessau, la princesse Guillaume de Prusse, la princesse douairière Ferdinand de Prusse, la princesse Louisa de Prusse et la princesse Radziwill. [1]

Il passa son enfance à Berlin et en Grande-Bretagne, perdant la vue d'un œil lors d'une maladie infantile et de l'autre lors d'un accident en 1833. Son oncle, Guillaume IV, le créa chevalier de la Jarretière le 15 août 1835.

À la mort de Guillaume IV et à l'accession de la reine Victoria au trône britannique, l'union personnelle de 123 ans des trônes britannique et hanovrien a pris fin en raison de l'application de la loi salique dans les États allemands. Le duc de Cumberland accède au trône de Hanovre sous le nom d'Ernst August Ier et le prince George devient prince héritier de Hanovre. En tant que descendant masculin légitime de George III, il est resté membre de la famille royale britannique et deuxième sur le trône britannique jusqu'à la naissance du premier enfant de la reine Victoria, Victoria, princesse royale, en 1840. Depuis qu'il a été totalement aveugles, il y avait des doutes quant à savoir si le prince héritier était qualifié pour succéder comme roi de Hanovre ; mais son père a décidé qu'il devait le faire.

George épousa, le 18 février 1843, à Hanovre, Son Altesse la princesse Marie de Saxe-Altenbourg, fille aînée de Joseph, duc de Saxe-Altenbourg, par son épouse, la duchesse Amélie de Wurtemberg.

Le prince héritier succède à son père comme roi de Hanovre et duc de Brunswick-Lunebourg, ainsi que duc de Cumberland et Teviotdale, dans la pairie de Grande-Bretagne, et comte d'Armagh, dans la pairie d'Irlande, le 18 novembre 1851, assumer le style

De son père et de son oncle maternel, le prince Charles-Frédéric de Mecklembourg-Strelitz, l'un des hommes les plus influents de la cour de Prusse, George avait appris à adopter une vision très élevée et autocratique de l'autorité royale. Au cours de son règne de 15 ans, il s'engagea dans de fréquents conflits avec le parlement hanovrien. Ayant soutenu l'Autriche à la Diète de la Confédération germanique en juin 1866, il refusa, contrairement au souhait de son parlement, d'accéder à la demande prussienne selon laquelle Hanovre devait observer une neutralité non armée pendant la guerre austro-prussienne. En conséquence, l'armée prussienne occupa Hanovre et l'armée hanovrienne se rendit le 29 juin 1866, le roi et la famille royale ayant fui vers l'Autriche. Le gouvernement prussien annexa officiellement Hanovre le 20 septembre, mais le roi déchu n'a jamais renoncé à ses droits au trône ni reconnu les actions de la Prusse. Depuis son exil à Gmunden, en Autriche, il a lancé un appel en vain aux grandes puissances européennes pour qu'elles interviennent en faveur de Hanovre. À partir de 1866, George V entretient la Légion guelphique à ses frais.

Le roi George mourut à Paris en juin 1878. Il fut enterré dans la chapelle Saint-Georges du château de Windsor.

1865, Hannover, George V. Hermosa moneda Thaler de plata "Batalla de Waterloo"

Año de ceca: 1865 Lugar de ceca: Hannover (B) Referencias: Davenport 684, AKS 160, KM-241. Condición: Rayones menores en los campos del anverso, tono moteado; por lo demás, ¡un bonito XF-AU! Denominación: Thaler - Batalla de Waterloo - ¡Esta moneda fue entregada a los veteranos en pagos de pensiones! Peso: 18,53 g Diámetro: 33 mm Material: Plata

Anverso: Cabeza de George V. izquierda. Nombre del grabador (BREHMER) en la base del truncamiento. Leyenda: GEORG V contra GG KOENIG contra HANNOVER / B

Reverso: leyenda alemana en siete líneas "Dedicada a los vencedores en Waterloo el 18 de junio de 1865". Leyenda: DEN SIEGERN BEI WATERLOO GEWIDMET AM 18 JUNI 1865

Rim Legend en latín: NEC ASPERA TARRENT "¡No temen las dificultades!"

La batalla de Waterloo se libró el domingo 18 de junio de 1815 cerca de Waterloo, en la actual Bélgica. Un ejército imperial francés bajo el mando del emperador Napoleón fue derrotado por ejércitos combinados de la Séptima Coalición, un ejército anglo-aliado bajo el mando del duque de Wellington combinado con un ejército prusiano bajo el mando de Gebhard von Blücher. Fue la batalla culminante de la campaña de Waterloo y la última de Napoleón. La derrota en Waterloo puso fin al gobierno de Napoleón como emperador de los franceses y marcó el final de su regreso del exilio de los Cien Días.

Tras el regreso de Napoleón al poder en 1815, muchos estados que se le habían opuesto formaron la Séptima Coalición y comenzaron a movilizar ejércitos. Dos grandes fuerzas al mando de Wellington y von Blücher se reunieron cerca de la frontera noreste de Francia. Napoleón decidió atacar con la esperanza de destruirlos antes de que pudieran unirse en una invasión coordinada de Francia con otros miembros de la Coalición. El enfrentamiento decisivo de esta campaña de Waterloo de tres días (16 de junio - 19 de junio de 1815) se produjo en la batalla de Waterloo. Según Wellington, la batalla fue "lo más cercano que hayas visto en tu vida".

Napoleón retrasó la batalla hasta el mediodía del 18 de junio para permitir que el terreno se secara. El ejército de Wellington, posicionado al otro lado de la carretera de Bruselas, en la escarpa del Mont-Saint-Jean, resistió repetidos ataques de los franceses hasta que, por la noche, los prusianos llegaron con fuerza y ​​atravesaron el flanco derecho de Napoleón. En ese momento, el ejército anglo-aliado de Wellington contraatacó y expulsó al ejército francés en desorden del campo. Las fuerzas perseguidoras de la Coalición entraron en Francia y restauraron a Luis XVIII en el trono francés. Napoleón abdicó, se rindió a los británicos y fue exiliado a Santa Elena, donde murió en 1821.

Jorge V (George Frederick Alexander Charles Ernest Augustus; 27 de mayo de 1819 - 12 de junio de 1878) fue el último rey de Hannover y miembro de la rama alemana de la Casa de Hannover. En la nobleza de Gran Bretaña, fue duque de Cumberland.

Jorge V era primo hermano de la reina Victoria y heredó el reino de Hannover, que no pudo pasar a ella en 1837, debido a la ley sálica, a través de su padre, quien se convirtió en su rey. Fue el último gobernante soberano del Reino de Hannover, perdiendo el territorio por anexión a Prusia en 1866, durante la Guerra Austro-Prusiana, lo que condujo al nacimiento del moderno estado nación de Alemania.

Su Alteza Real el Príncipe Jorge de Cumberland nació en Berlín, hijo único del Príncipe Ernesto Augusto, Duque de Cumberland, quinto hijo de Jorge III, y su esposa, la Princesa Frederica, Duquesa de Cumberland.

Fue bautizado en un hotel de Berlín el 8 de julio de 1819, donde se alojaban sus padres, por el reverendo Henry Thomas Austen. Sus padrinos fueron el Príncipe Regente (representado por el Duque de Cumberland), el Rey de Prusia, el Emperador de Rusia, el Príncipe Heredero de Prusia, el Príncipe Guillermo de Prusia, el Príncipe Federico Luis de Prusia, el Príncipe Enrique de Prusia, el Príncipe Guillermo de Prusia, El Gran Duque de Mecklemburgo-Strelitz, El Duque Carlos de Mecklemburgo-Strelitz, La Emperatriz María Feodorovna de Rusia, La Reina de los Países Bajos, La Princesa Augusta, La Princesa Heredera de Hesse-Homburg, La Duquesa de Gloucester y Edimburgo, La La princesa Sofía, la princesa Alejandrina de Prusia, la princesa electoral de Hesse-Kassel (o Hesse-Cassel), la duquesa de Anhalt-Dessau, la princesa Guillermo de Prusia, la princesa viuda Fernando de Prusia, la princesa Luisa de Prusia y la princesa Radziwill. [1]

Pasó su infancia en Berlín y Gran Bretaña, perdiendo la vista de un ojo durante una enfermedad infantil y el otro en un accidente en 1833. Su tío, Guillermo IV, lo nombró Caballero de la Jarretera el 15 de agosto de 1835.

Tras la muerte de Guillermo IV y el ascenso de la reina Victoria al trono británico, la unión personal de 123 años de los tronos británico y hannoveriano terminó debido a la aplicación de la Ley Sálica en los estados alemanes. El duque de Cumberland le sucedió en el trono de Hannover como Ernst August I, y el príncipe George se convirtió en príncipe heredero de Hannover. Como descendiente legítimo por línea masculina de Jorge III, siguió siendo miembro de la Familia Real Británica y segundo en la línea de sucesión al trono británico, hasta el nacimiento de la primera hija de la Reina Victoria, Victoria, Princesa Real, en 1840. Desde que fue Totalmente ciego, había dudas sobre si el Príncipe Heredero estaba calificado para suceder como rey de Hannover; pero su padre decidió que así fuera.

Jorge se casó, el 18 de febrero de 1843, en Hannover, con Su Alteza la Princesa María de Sajonia-Altenburgo, la hija mayor de José, duque de Sajonia-Altenburgo, con su esposa, la duquesa Amelia de Württemberg.

El Príncipe Heredero sucedió a su padre como rey de Hannover y duque de Brunswick-Lüneburg, así como duque de Cumberland y Teviotdale, en la nobleza de Gran Bretaña, y conde de Armagh, en la nobleza de Irlanda, el 18 de noviembre de 1851. asumiendo el estilo

De su padre y de su tío materno, el príncipe Carlos Federico de Mecklemburgo-Strelitz, uno de los hombres más influyentes de la corte prusiana, Jorge había aprendido a adoptar una visión muy alta y autocrática de la autoridad real. Durante su reinado de 15 años, participó en frecuentes disputas con el parlamento de Hannover. Habiendo apoyado a Austria en la Dieta de la Confederación Alemana en junio de 1866, se negó, contrariamente a los deseos de su parlamento, a aceptar la exigencia prusiana de que Hannover observara una neutralidad desarmada durante la guerra austro-prusiana. Como resultado, el ejército prusiano ocupó Hannover y el ejército hannoveriano se rindió el 29 de junio de 1866, habiendo huido el rey y la familia real a Austria. El gobierno prusiano anexó formalmente Hannover el 20 de septiembre, pero el rey depuesto nunca renunció a sus derechos al trono ni reconoció las acciones de Prusia. Desde el exilio en Gmunden, Austria, apeló en vano a las grandes potencias europeas para que intervinieran en favor de Hannover. A partir de 1866, Jorge V mantuvo la Legión Guélfica por su propia cuenta.

El rey Jorge murió en París en junio de 1878. Fue enterrado en la Capilla de San Jorge del Castillo de Windsor.

1865 年，汉诺威，乔治五世。美丽的“滑铁卢战役”塞勒银币

铸币年份：1865 铸币地点：汉诺威 (B) 参考号：Davenport 684、AKS 160、KM-241。状况：正面有轻微划痕，色调有斑点，否则是一件不错的 XF-AU！面额：泰勒 - 滑铁卢战役 - 这枚硬币是送给退伍军人的养老金！重量：18.53 克 直径：33 毫米 材质：银色

正面：乔治五世头像左侧。雕刻师的名字 (BREHMER) 位于截断部分的底部。图注：GEORG V v. GG KOENIG v. 汉诺威/B

背面：七行德国传奇“献给 1865 年 6 月 18 日滑铁卢胜利者”。图例：DEN SIEGERN BEI Waterloo GEWIDMET AM 18 JUNI 1865

Rim Legend 拉丁文：NEC ASPERA TARRENT “他们不惧怕困难！”

滑铁卢战役于 1815 年 6 月 18 日星期日在滑铁卢（今比利时）附近爆发。拿破仑皇帝指挥下的法国帝国军队被第七次联军的联合军队击败，该联军是威灵顿公爵指挥下的英美联军和格布哈德·冯·布吕歇尔指挥下的普鲁士军队。这是滑铁卢战役的高潮战役，也是拿破仑的最后一场战役。滑铁卢的失败结束了拿破仑作为法国皇帝的统治，也标志着他流亡百日归来的结束。

1815年拿破仑重新掌权后，许多反对他的国家组成了第七次反法联盟并开始动员军队。威灵顿和冯·布吕歇尔领导的两支大军在法国东北边境附近集结。拿破仑选择进攻，希望在他们与联军其他成员一起协同入侵法国之前消灭他们。为期三天的滑铁卢战役（1815年6月16日至6月19日）的决定性交战发生在滑铁卢​​战役中。根据威灵顿的说法，这场战斗是“你一生中见过的距离最近的战斗”。

拿破仑将战斗推迟到 6 月 18 日中午，以便地面干燥。威灵顿的军队驻扎在布鲁塞尔公路对面的圣让山悬崖上，抵御了法军的多次进攻，直到晚上，普鲁士军队抵达并突破了拿破仑的右翼。就在这时，威灵顿的英英联军发起反击，将混乱的法军赶出了战场。追击的联军进入法国并恢复了路易十八的法国王位。拿破仑退位，向英国投降，并被流放到圣赫勒拿岛，并于 1821 年去世。

乔治五世（乔治·弗雷德里克·亚历山大·查尔斯·欧内斯特·奥古斯都；1819年5月27日至1878年6月12日）是汉诺威最后一位国王，也是汉诺威王朝德国分支的成员。在英国贵族中，他是坎伯兰公爵。

乔治五世是维多利亚女王的表弟，他继承了汉诺威王国，但由于萨利克法，该王国在 1837 年无法通过他的父亲继承给她，而后者成为了国王。他是汉诺威王国的最后一位主权统治者，在 1866 年普奥战争期间被普鲁士吞并，失去了领土，从而导致了现代民族国家德国的诞生。

坎伯兰乔治王子殿下出生于柏林，是坎伯兰公爵欧内斯特·奥古斯都亲王（乔治三世的第五个儿子）和他的妻子坎伯兰公爵夫人弗雷德丽卡公主唯一的儿子。

1819 年 7 月 8 日，他在父母下榻的柏林一家酒店接受亨利·托马斯·奥斯汀牧师的洗礼。他的教父母是摄政王（由坎伯兰公爵代表）、普鲁士国王、俄罗斯皇帝、普鲁士王储、普鲁士威廉王子、普鲁士腓特烈·路易王子、普鲁士亨利王子、英国威廉王子。普鲁士、梅克伦堡-施特雷利茨大公、梅克伦堡-施特雷利茨公爵查尔斯、俄罗斯皇后玛丽亚·费奥多罗芙娜、荷兰女王、奥古斯塔公主、黑森-洪堡世袭公主、格洛斯特和爱丁堡公爵夫人、索菲娅公主、普鲁士亚历山大公主、黑森-卡塞尔（或黑森-卡塞尔）选举公主、安哈尔特-德绍公爵夫人、普鲁士威廉公主、普鲁士斐迪南王妃、普鲁士路易莎公主和拉齐维尔公主。 [1]

他在柏林和英国度过了童年，一只眼睛因童年疾病而失明，另一只眼睛则在 1833 年的一次事故中失明。他的叔叔威廉四世于 1835 年 8 月 15 日授予他嘉德骑士勋章。

威廉四世去世、维多利亚女王继位后，英国与汉诺威王位长达123年的联姻也因萨利克法在德意志各州的实施而结束。坎伯兰公爵继承汉诺威王位，成为恩斯特·奥古斯特一世，乔治王子成为汉诺威王储。作为乔治三世的合法男性后裔，他一直是英国王室成员，也是英国王位的第二顺位继承人，直到 1840 年维多利亚女王的第一个孩子维多利亚公主出生。完全盲目，人们怀疑王储是否有资格继承汉诺威国王；但他的父亲决定他应该这样做。

1843 年 2 月 18 日，乔治在汉诺威迎娶了萨克森-阿尔滕堡公爵约瑟夫与妻子符腾堡公爵夫人阿米莉亚的长女萨克森-阿尔滕堡玛丽公主殿下。

1851 年 11 月 18 日，王储继承父亲的头衔，成为汉诺威国王、不伦瑞克-吕讷堡公爵、大不列颠贵族坎伯兰和特维奥特代尔公爵以及爱尔兰贵族阿马伯爵。假设风格

从他的父亲和他的舅舅梅克伦堡-施特雷利茨的查尔斯·腓特烈亲王（普鲁士宫廷中最有影响力的人物之一）那里，乔治学会了对王室权威采取非常崇高和独裁的看法。在他的15年统治期间，他与汉诺威议会经常发生争执。 1866年6月，他在德意志联邦议会中支持奥地利，但与议会的意愿相反，他拒绝同意普鲁士要求汉诺威在普奥战争期间保持非武装中立的要求。结果，普鲁士军队占领了汉诺威，汉诺威军队于 1866 年 6 月 29 日投降，国王和王室逃往奥地利。普鲁士政府于9月20日正式吞并汉诺威，但被废黜的国王从未放弃其王位权利，也未承认普鲁士的行为。从流亡到奥地利格蒙登后，他徒劳地呼吁欧洲列强代表汉诺威进行干预。从1866年起，乔治五世自费维持圭尔夫军团。

乔治国王于 1878 年 6 月在巴黎去世。他被安葬在温莎城堡的圣乔治教堂。