1871, Kindom of Bavaria, Ludwig I. Beautiful Silver "Victory" Thaler Coin.

Mint Year: 1871
Mint Place: Munich
Reference: KM-889.
Denomination: Victory Thaler - Struck to commemorate the German Victory in the Franco-Prussian War
Material: Silver (.900)
Weight: 18.53gm
Diameter: 34mm

Obverse: Bare bust of Maximilian II of Bavaria right.
Legend: MAXIMILIAN II KOENIG V. BAYERN
Exergue: J. RIES

Reverse: Togate female seated figure (personification of Bavaria) left, shouldering cornucopia and holding wreath above olive-tree.
Legend: DURCH KAMPF UND SIEG ZUM FRIEDEN ("Peace by battle and victory!") / VOIGT
Exergue: FRIEDENSSCHILUSS ZU FRANKFURT A. M. 10 MAI 1871 ("Peace treaty to Frankfurt am Main, 10th Mai 1871")

Ludwig I (also rendered in English as Louis I) ( 25 August 1786 in Strasbourg – 29 February 1868 in Nice) was king of Bavaria from 1825 until the 1848 revolutions in the German states.

He was the son of Count Palatine Maximilian Joseph of Zweibrücken by his first wife Augusta Wilhelmine of Hesse-Darmstadt. At the time of his birth, his father was an officer in the French army stationed at Strasbourg. He was the godson and namesake of Louis XVI of France. On 1 April 1795 his father succeeded Ludwig's uncle, Charles II, as duke of Zweibrücken, and on 16 February 1799 became Elector of Bavaria and Count Palatine of the Rhine, the Arch-Steward of the Empire, and Duke of Berg on the extinction of the Sulzbach line with the death of the elector Charles Theodore. His father assumed the title of King of Bavaria on 1 January 1806.

Since 1803 Ludwig studied in Landshut where he was taught by Johann Michael Sailer and in Göttingen. In October 1810, he married Therese of Saxe-Hildburghausen (1792–1854), the daughter of Frederick, Duke of Saxe-Hildburghausen. The wedding was the occasion of the first ever Oktoberfest.

Ludwig strongly rejected the alliance of his father with Napoleon I of France but in spite of his anti-French politics the crown prince had to join the emperor's wars with allied Bavarian troops in 1806 and under François Joseph Lefebvre in 1809. In 1817 Ludwig was involved in the fall of Prime Minister Count Max Josef von Montgelas. He succeeded his father on the throne in 1825.

Ludwig's rule was strongly affected by his enthusiasm for the arts and women and by his overreaching royal assertiveness. An enthusiast also for the German Middle Ages, Ludwig ordered the re-erection of several monasteries in Bavaria which had been closed during the German Mediatisation. He reorganized the administrative regions of Bavaria in 1837 and re-introduced the old names Upper Bavaria, Lower Bavaria, Franconia, Swabia, Upper Palatinate and Palatinate. He changed his royal titles to Ludwig, King of Bavaria, Duke of Franconia, Duke in Swabia and Count Palatinate of the Rhine. His successors kept these titles. Ludwig's plan to reunite also the eastern part of the Palatinate with Bavaria could not be realized. The Electoral Palatinate, a former dominion of the Wittelsbach, had been split up in 1815, the eastern bank of the Rhine with Mannheim and Heidelberg was given to Baden, only the western bank was granted to Bavaria. Here Ludwig founded the city of Ludwigshafen as a Bavarian rival to Mannheim.

Ludwig also encouraged Bavaria's industrialization. He initiated the Ludwig channel between the River Main and the Danube. In 1835 the first German railway was constructed in his domain, between the cities of Fürth and Nuremberg. Bavaria joined the Zollverein in 1834.

Ludwig supported the Greek fight of independence: His second son Otto was then elected king of Greece in 1832.

After the July Revolution in France 1830, his previous liberal policy became more and more repressive. The Hambacher Fest in 1832 showed the discontent of the population suffered from high taxes and censorship. In 1837, the Roman Catholic supported clerical movement, the Ultramontanes, came to power in the Bavarian parliament and began a campaign of reform to the constitution, which removed civil rights that had earlier been granted to Protestants, as well as enforcing censorship and forbidding the free discussion of internal politics. This regime was short-lived due to the demand by the Ultramontanes of the naturalization of Ludwig I's Irish-born mistress Eliza Gilbert (better known by her stage name Lola Montez), which was resented by Ludwig and the Ultramontanes were pushed out.

During the revolutions of 1848 the king was confronted with increasing protests and demonstrations of the students and the middle classes and also the Cabinet turned against him. Not willing to rule as a constitutional monarch, Ludwig abdicated on 20 March 1848 in favour of his eldest son, Maximilian. He was buried in St. Boniface's Abbey, Munich.

1871, Kindom of Bavaria, Ludwig I. Beautiful Silver "Victory" Thaler Coin

Mint Year: 1871
Mint Place: Munich
Reference: KM-889.
Denomination: Victory Thaler - Struck to commemorate the German Victory in the Franco-Prussian War
Material: Silver (.900)
Weight: 18.53gm
Diameter: 34mm

Obverse: Bare bust of Maximilian II of Bavaria right.
Legend: MAXIMILIAN II KOENIG V. BAYERN
Exergue: J. RIES

Reverse: Togate female seated figure (personification of Bavaria) left, shouldering cornucopia and holding wreath above olive-tree.
Legend: DURCH KAMPF UND SIEG ZUM FRIEDEN ("Peace by battle and victory!") / VOIGT
Exergue: FRIEDENSSCHILUSS ZU FRANKFURT A. M. 10 MAI 1871 ("Peace treaty to Frankfurt am Main, 10th Mai 1871")

Ludwig I (also rendered in English as Louis I) ( 25 August 1786 in Strasbourg – 29 February 1868 in Nice) was king of Bavaria from 1825 until the 1848 revolutions in the German states.

He was the son of Count Palatine Maximilian Joseph of Zweibrücken by his first wife Augusta Wilhelmine of Hesse-Darmstadt. At the time of his birth, his father was an officer in the French army stationed at Strasbourg. He was the godson and namesake of Louis XVI of France. On 1 April 1795 his father succeeded Ludwig's uncle, Charles II, as duke of Zweibrücken, and on 16 February 1799 became Elector of Bavaria and Count Palatine of the Rhine, the Arch-Steward of the Empire, and Duke of Berg on the extinction of the Sulzbach line with the death of the elector Charles Theodore. His father assumed the title of King of Bavaria on 1 January 1806.

Since 1803 Ludwig studied in Landshut where he was taught by Johann Michael Sailer and in Göttingen. In October 1810, he married Therese of Saxe-Hildburghausen (1792–1854), the daughter of Frederick, Duke of Saxe-Hildburghausen. The wedding was the occasion of the first ever Oktoberfest.

Ludwig strongly rejected the alliance of his father with Napoleon I of France but in spite of his anti-French politics the crown prince had to join the emperor's wars with allied Bavarian troops in 1806 and under François Joseph Lefebvre in 1809. In 1817 Ludwig was involved in the fall of Prime Minister Count Max Josef von Montgelas. He succeeded his father on the throne in 1825.

Ludwig's rule was strongly affected by his enthusiasm for the arts and women and by his overreaching royal assertiveness. An enthusiast also for the German Middle Ages, Ludwig ordered the re-erection of several monasteries in Bavaria which had been closed during the German Mediatisation. He reorganized the administrative regions of Bavaria in 1837 and re-introduced the old names Upper Bavaria, Lower Bavaria, Franconia, Swabia, Upper Palatinate and Palatinate. He changed his royal titles to Ludwig, King of Bavaria, Duke of Franconia, Duke in Swabia and Count Palatinate of the Rhine. His successors kept these titles. Ludwig's plan to reunite also the eastern part of the Palatinate with Bavaria could not be realized. The Electoral Palatinate, a former dominion of the Wittelsbach, had been split up in 1815, the eastern bank of the Rhine with Mannheim and Heidelberg was given to Baden, only the western bank was granted to Bavaria. Here Ludwig founded the city of Ludwigshafen as a Bavarian rival to Mannheim.

Ludwig also encouraged Bavaria's industrialization. He initiated the Ludwig channel between the River Main and the Danube. In 1835 the first German railway was constructed in his domain, between the cities of Fürth and Nuremberg. Bavaria joined the Zollverein in 1834.

Ludwig supported the Greek fight of independence: His second son Otto was then elected king of Greece in 1832.

After the July Revolution in France 1830, his previous liberal policy became more and more repressive. The Hambacher Fest in 1832 showed the discontent of the population suffered from high taxes and censorship. In 1837, the Roman Catholic supported clerical movement, the Ultramontanes, came to power in the Bavarian parliament and began a campaign of reform to the constitution, which removed civil rights that had earlier been granted to Protestants, as well as enforcing censorship and forbidding the free discussion of internal politics. This regime was short-lived due to the demand by the Ultramontanes of the naturalization of Ludwig I's Irish-born mistress Eliza Gilbert (better known by her stage name Lola Montez), which was resented by Ludwig and the Ultramontanes were pushed out.

During the revolutions of 1848 the king was confronted with increasing protests and demonstrations of the students and the middle classes and also the Cabinet turned against him. Not willing to rule as a constitutional monarch, Ludwig abdicated on 20 March 1848 in favour of his eldest son, Maximilian. He was buried in St. Boniface's Abbey, Munich.

1871, Königreich Bayern, Ludwig I. Wunderschöne silberne „Victory“-Taler-Münze

Prägejahr: 1871 Prägeort: München Referenz: KM-889. Nennwert: Siegestaler – Geprägt zum Gedenken an den deutschen Sieg im Deutsch-Französischen Krieg. Material: Silber (.900). Gewicht: 18,53 g. Durchmesser: 34 mm

Vorderseite: Nackte Büste von Maximilian II. von Bayern rechts. Legende: MAXIMILIAN II. KÖNIG V. BAYERN Erläuterung: J. RIES Rückseite: Togate-Sitzfigur (Personifizierung Bayerns) links, Füllhorn schulternd und Kranz über Olivenbaum haltend. Legende: DURCH KAMPF UND SIEG ZUM FRIEDEN („Frieden durch Kampf und Sieg!“) / VOIGT Exergue: FRIEDENSSCHILUSS ZU FRANKFURT AM 10. MAI 1871 („Friedensvertrag zu Frankfurt am Main, 10. Mai 1871“)

Ludwig I. (im Englischen auch als Ludwig I. wiedergegeben) (* 25. August 1786 in Straßburg – 29. Februar 1868 in Nizza) war von 1825 bis zu den Revolutionen in den deutschen Staaten 1848 König von Bayern.

Er war der Sohn des Pfalzgrafen Maximilian Joseph von Zweibrücken und seiner ersten Frau Augusta Wilhelmine von Hessen-Darmstadt. Zum Zeitpunkt seiner Geburt war sein Vater Offizier der in Straßburg stationierten französischen Armee. Er war der Patensohn und Namensvetter Ludwigs XVI. von Frankreich. Am 1. April 1795 trat sein Vater die Nachfolge von Ludwigs Onkel Karl II. als Herzog von Zweibrücken an und wurde am 16. Februar 1799 Kurfürst von Bayern und Pfalzgraf bei Rhein, Erzverwalter des Reiches und nach dem Aussterben Herzog von Berg die Sulzbacher Linie mit dem Tod des Kurfürsten Karl Theodor. Sein Vater nahm am 1. Januar 1806 den Titel eines Königs von Bayern an.

Seit 1803 studierte Ludwig in Landshut, wo er von Johann Michael Sailer unterrichtet wurde, und in Göttingen. Im Oktober 1810 heiratete er Therese von Sachsen-Hildburghausen (1792–1854), die Tochter des Herzogs Friedrich von Sachsen-Hildburghausen. Die Hochzeit war Anlass für das erste Oktoberfest überhaupt.

Ludwig lehnte das Bündnis seines Vaters mit Napoleon I. von Frankreich entschieden ab, doch trotz seiner antifranzösischen Politik musste sich der Kronprinz 1806 und 1809 unter François Joseph Lefebvre den Kriegen des Kaisers mit verbündeten bayerischen Truppen anschließen. 1817 war Ludwig beteiligt im Sturz des Ministerpräsidenten Graf Max Josef von Montgelas. Er trat 1825 die Nachfolge seines Vaters auf dem Thron an.

Ludwigs Herrschaft war stark geprägt von seiner Begeisterung für Kunst und Frauen sowie von seinem überragenden königlichen Durchsetzungsvermögen. Als Liebhaber des deutschen Mittelalters ordnete Ludwig die Wiedererrichtung mehrerer Klöster in Bayern an, die während der deutschen Mediatisierung geschlossen worden waren. Er organisierte 1837 die Regierungsbezirke Bayerns neu und führte die alten Bezeichnungen Oberbayern, Niederbayern, Franken, Schwaben, Oberpfalz und Pfalz wieder ein. Er änderte seine königlichen Titel in Ludwig, König von Bayern, Herzog von Franken, Herzog in Schwaben und Pfalzgraf bei Rhein. Seine Nachfolger behielten diese Titel. Ludwigs Plan, auch den östlichen Teil der Pfalz wieder mit Bayern zu vereinen, konnte nicht verwirklicht werden. Die Kurpfalz, ein ehemaliges Herrschaftsgebiet der Wittelsbacher, war 1815 aufgeteilt worden, das Ostufer des Rheins mit Mannheim und Heidelberg fiel an Baden, nur das Westufer kam an Bayern. Hier gründete Ludwig als bayerischer Rivale zu Mannheim die Stadt Ludwigshafen.

Ludwig förderte auch die Industrialisierung Bayerns. Er initiierte den Ludwigskanal zwischen Main und Donau. 1835 wurde in seinem Herrschaftsbereich die erste deutsche Eisenbahn zwischen den Städten Fürth und Nürnberg gebaut. Bayern trat 1834 dem Zollverein bei.

Ludwig unterstützte den griechischen Unabhängigkeitskampf: Sein zweiter Sohn Otto wurde 1832 zum König von Griechenland gewählt.

Nach der Julirevolution in Frankreich 1830 wurde seine bisherige liberale Politik immer repressiver. Das Hambacher Fest im Jahr 1832 zeigte die Unzufriedenheit der Bevölkerung, die unter hohen Steuern und Zensur litt. Im Jahr 1837 kam die von der römisch-katholischen Kirche unterstützte Geistliche Bewegung, die Ultramontaner, im bayerischen Landtag an die Macht und startete eine Kampagne zur Reform der Verfassung, die Bürgerrechte, die zuvor Protestanten gewährt worden waren, aufhob, Zensur durchsetzte und dies verbot freie Diskussion der Innenpolitik. Dieses Regime war nur von kurzer Dauer, da die Ultramontaner die Einbürgerung der in Irland geborenen Geliebten von Ludwig I., Eliza Gilbert (besser bekannt unter ihrem Künstlernamen Lola Montez), forderten, was Ludwig missbilligte und die Ultramontaner vertrieben wurden.

Während der Revolutionen von 1848 sah sich der König mit zunehmenden Protesten und Demonstrationen der Studenten und des Bürgertums konfrontiert und auch das Kabinett wandte sich gegen ihn. Da Ludwig nicht bereit war, als konstitutioneller Monarch zu regieren, dankte er am 20. März 1848 zugunsten seines ältesten Sohnes Maximilian ab. Er wurde in der Abtei St. Bonifatius in München beigesetzt.

1871 г., Королевство Бавария, Людвиг I. Красивая серебряная монета Талер «Победа».

Год монетного двора: 1871 Место монетного двора: Мюнхен Артикул: KM-889. Номинал: Талер Победы — отчеканено в честь победы Германии во франко-прусской войне. Материал: Серебро (0,900). Вес: 18,53 г. Диаметр: 34 мм.

Аверс: Голый бюст Максимилиана II Баварского вправо. Легенда: MAXIMILIAN II KOENIG V. BAYERN Образец: J. RIES Реверс: Сидящая в тогате женская фигура (олицетворение Баварии) влево, держит на плечах рог изобилия и держит венок над оливковым деревом. Легенда: DURCH KAMPF UND SIEG ZUM FRIEDEN («Мир через битву и победу!») / VOIGT Exergue: FRIEDENSSCHILUSS ZU FRANKFURT AM 10 MAI 1871 («Мирный договор во Франкфурте-на-Майне, 10 мая 1871 г.»)

Людвиг I (также переводится на английский как Людовик I) (25 августа 1786 г. в Страсбурге - 29 февраля 1868 г. в Ницце) был королем Баварии с 1825 г. до революций 1848 г. в немецких государствах.

Он был сыном пфальцграфа Максимилиана Йозефа Цвайбрюккена от его первой жены Августы Вильгельмины Гессен-Дармштадтской. На момент его рождения его отец был офицером французской армии, дислоцированной в Страсбурге. Он был крестником и тезкой Людовика XVI Франции. 1 апреля 1795 года его отец сменил дядю Людвига, Карла II, на посту герцога Цвайбрюккена, а 16 февраля 1799 года стал курфюрстом Баварии и графом Палатином Рейнским, архи-наместником Империи и герцогом Бергским после исчезновения линия Зульцбаха со смертью курфюрста Карла Теодора. Его отец принял титул короля Баварии 1 января 1806 года.

С 1803 года Людвиг учился в Ландсхуте, где его преподавал Иоганн Михаэль Зайлер, и в Геттингене. В октябре 1810 года он женился на Терезе Саксен-Хильдбургхаузен (1792–1854), дочери Фридриха, герцога Саксен-Хильдбургхаузена. Свадьба стала поводом для первого в истории Октоберфеста.

Людвиг решительно отверг союз своего отца с французским Наполеоном I, но, несмотря на свою антифранцузскую политику, наследному принцу пришлось присоединиться к войнам императора с союзными баварскими войсками в 1806 году и под командованием Франсуа Жозефа Лефевра в 1809 году. В 1817 году Людвиг был вовлечен в войну. падением премьер-министра графа Макса Йозефа фон Монгеласа. Он сменил своего отца на престоле в 1825 году.

На правление Людвига сильно повлияли его энтузиазм в отношении искусства и женщин, а также его чрезмерная королевская напористость. Энтузиаст немецкого средневековья, Людвиг приказал восстановить несколько монастырей в Баварии, которые были закрыты во время немецкой медиатизации. Он реорганизовал административные регионы Баварии в 1837 году и вновь ввел старые названия Верхняя Бавария, Нижняя Бавария, Франкония, Швабия, Верхний Пфальц и Пфальц. Он изменил свои королевские титулы на Людвига, короля Баварии, герцога Франконии, герцога Швабии и графа Пфальца Рейнского. Его преемники сохранили эти титулы. План Людвига воссоединить также восточную часть Пфальца с Баварией не удалось реализовать. Избирательный Пфальц, бывшее владение Виттельсбахов, был разделен в 1815 году, восточный берег Рейна с Мангеймом и Гейдельбергом был передан Бадену, только западный берег был передан Баварии. Здесь Людвиг основал город Людвигсхафен как баварский соперник Мангейма.

Людвиг также поощрял индустриализацию Баварии. Он инициировал строительство канала Людвига между рекой Майн и Дунаем. В 1835 году в его владениях была построена первая немецкая железная дорога между городами Фюрт и Нюрнберг. Бавария присоединилась к Цольферайну в 1834 году.

Людвиг поддержал борьбу Греции за независимость: его второй сын Отто был избран королем Греции в 1832 году.

После Июльской революции во Франции 1830 года его прежняя либеральная политика становилась все более репрессивной. Фестиваль Хамбахера 1832 года показал недовольство населения, страдавшего от высоких налогов и цензуры. В 1837 году католики поддержали клерикальное движение «Ультрамонтаны», пришли к власти в баварском парламенте и начали кампанию по реформе конституции, которая лишила гражданские права, ранее предоставленные протестантам, а также ужесточила цензуру и запретила свободное обсуждение внутренней политики. Этот режим просуществовал недолго из-за требования ультрамонтанцев натурализации любовницы Людвига I ирландского происхождения Элизы Гилберт (более известной под своим сценическим псевдонимом Лола Монтес), что вызвало возмущение Людвига, и ультрамонтаны были изгнаны.

Во время революций 1848 года король столкнулся с растущими протестами и демонстрациями студентов и среднего класса, а также против него выступил кабинет министров. Не желая править как конституционный монарх, Людвиг 20 марта 1848 года отрекся от престола в пользу своего старшего сына Максимилиана. Он был похоронен в аббатстве Святого Бонифация в Мюнхене.

1871, Королівство Баварія, Людвіг I. Прекрасна срібна талерова монета «Перемога»

Рік карбування: 1871 Місце карбування: Мюнхен Посилання: KM-889. Номінал: Талер Перемоги – викарбуваний на честь перемоги Німеччини у франко-прусській війні Матеріал: Срібло (.900) Вага: 18,53 г Діаметр: 34 мм

Аверс: оголене погруддя Максиміліана II Баварського праворуч. Легенда: МАКСИМІЛІАН ІІ КЕНІГ ПРОТИ БАЙРІЇ Ексерг: Дж. РІС Реверс: Жіноча фігура, що сидить, (персоніфікація Баварії) ліворуч, тримає на плечі ріг достатку та тримає вінок над оливковим деревом. Легенда: DURCH KAMPF UND SIEG ZUM FRIEDEN («Мир битвою та перемогою!») / VOIGT Exergue: FRIEDENSSCHILUSS ZU FRANKFURT AM 10 MAI 1871 («Мирний договір у Франкфурті-на-Майні, 10 травня 1871 р.»)

Людвіг I (також передається англійською як Людвік I) (25 серпня 1786 у Страсбурзі — 29 лютого 1868 у Ніцці) був королем Баварії з 1825 року до революцій 1848 року в німецьких державах.

Він був сином пфальцграфа Максиміліана Йозефа з Цвайбрюккена від його першої дружини Августи Вільгельміни Гессен-Дармштадтської. На момент його народження його батько був офіцером французької армії, дислокованої в Страсбурзі. Він був хрещеником і тезкою короля Франції Людовика XVI. 1 квітня 1795 року його батько змінив дядька Людвіга, Карла II, на посаді герцога Цвайбрюккенського, а 16 лютого 1799 року став курфюрстом Баварії та пфальцграфом Рейнського, арх-стюардом імперії та герцогом Берзьким після вимирання лінія Зульцбаха зі смертю курфюрста Карла Теодора. Його батько прийняв титул короля Баварії 1 січня 1806 року.

З 1803 року Людвіг навчався в Ландсгуті, де його викладав Йоганн Міхаель Зайлер, і в Геттінгені. У жовтні 1810 року він одружився з Терезою Саксен-Гільдбурггаузенською (1792–1854), дочкою Фрідріха, герцога Саксен-Гільдбурггаузена. Весілля стало приводом для першого в історії Октоберфесту.

Людвіг рішуче відкидав альянс свого батька з Наполеоном I Франції, але, незважаючи на його антифранцузьку політику, кронпринц був змушений приєднатися до війн імператора з союзними баварськими військами в 1806 році та під керівництвом Франсуа Жозефа Лефевра в 1809 році. У 1817 році Людвіг був залучений падінням прем'єр-міністра графа Макса Йозефа фон Монтгеласа. Він змінив свого батька на престолі в 1825 році.

Правління Людвіга сильно вплинуло на його захоплення мистецтвом і жінками, а також на його надмірну королівську самовпевненість. Будучи ентузіастом німецького середньовіччя, Людвіг наказав відновити кілька монастирів у Баварії, які були закриті під час німецької медіатизації. У 1837 році він реорганізував адміністративні регіони Баварії та знову ввів старі назви Верхня Баварія, Нижня Баварія, Франконія, Швабія, Верхній Пфальц і Пфальц. Він змінив свої королівські титули на Людвіга, короля Баварії, герцога Франконії, герцога Швабії та графа Пфальц Рейнського. Його наступники зберегли ці титули. План Людвіга возз'єднати також східну частину Пфальцу з Баварією не міг бути реалізований. Курфюрський Пфальц, колишній домініон Віттельсбахів, був розділений у 1815 році, східний берег Рейну з Мангеймом і Гейдельбергом був переданий Бадену, лише західний берег був наданий Баварії. Тут Людвіг заснував місто Людвігсгафен як баварський суперник Мангейму.

Людвіг також заохочував індустріалізацію Баварії. Він започаткував канал Людвіга між річками Майн і Дунаєм. У 1835 році в його володіннях між містами Фюрт і Нюрнберг була побудована перша німецька залізниця. Баварія приєдналася до Zollverein у 1834 році.

Людвіг підтримував боротьбу Греції за незалежність: його другий син Отто був обраний королем Греції в 1832 році.

Після Липневої революції у Франції 1830 року його попередня ліберальна політика ставала все більш репресивною. Гамбахерський фестиваль 1832 року показав невдоволення населення, яке постраждало від високих податків і цензури. У 1837 р. до влади в баварському парламенті прийшов підтримуваний римсько-католицький релігійний рух ультрамонтанці, який розпочав кампанію реформи конституції, яка позбавила протестантів громадянських прав, які раніше були надані, а також запровадила цензуру та заборонила вільне обговорення внутрішньої політики. Цей режим був недовгим через вимогу ультрамонтанів натуралізації коханки ірландського походження Людвіга I Елізи Гілберт (більш відомої під сценічним псевдонімом Лола Монтез), що викликало обурення Людвіга, і ультрамонтанці були витіснені.

Під час революцій 1848 року король зіткнувся з дедалі більшими протестами та демонстраціями студентів і середніх класів, а також кабінет обернувся проти нього. Не бажаючи правити як конституційний монарх, Людвіг зрікся престолу 20 березня 1848 року на користь свого старшого сина Максиміліана. Його поховали в абатстві Св. Боніфація в Мюнхені.

1871, Regno di Baviera, Ludovico I. Bellissima moneta da tallero in argento "Vittoria".

Anno di zecca: 1871 Luogo di zecca: Monaco di Baviera Riferimento: KM-889. Denominazione: Victory Thaler - Coniato per commemorare la vittoria tedesca nella guerra franco-prussiana Materiale: Argento (.900) Peso: 18,53 g Diametro: 34 mm

Dritto: Busto nudo di Massimiliano II di Baviera a destra. Legenda: MAXIMILIAN II KOENIG V. BAYERN Esergo: J. RIES Rovescio: figura femminile seduta in togata (personificazione della Baviera) a sinistra, con cornucopia sulle spalle e ghirlanda sopra un olivo. Legenda: DURCH KAMPF UND SIEG ZUM FRIEDEN ("Pace mediante battaglia e vittoria!") / VOIGT Esergo: FRIEDENSSCHILUSS ZU FRANKFURT AM 10 MAI 1871 ("Trattato di pace con Francoforte sul Meno, 10 maggio 1871")

Ludovico I (reso anche in inglese come Luigi I) (25 agosto 1786 a Strasburgo - 29 febbraio 1868 a Nizza) fu re di Baviera dal 1825 fino alle rivoluzioni del 1848 negli stati tedeschi.

Era il figlio del conte palatino Massimiliano Giuseppe di Zweibrücken e della sua prima moglie Augusta Guglielmina d'Assia-Darmstadt. Al momento della sua nascita, suo padre era un ufficiale dell'esercito francese di stanza a Strasburgo. Era il figlioccio e omonimo di Luigi XVI di Francia. Il 1° aprile 1795 suo padre succedette allo zio di Ludovico, Carlo II, come duca di Zweibrücken, e il 16 febbraio 1799 divenne elettore di Baviera e conte palatino del Reno, arciintendente dell'Impero e duca di Berg all'estinzione del re. la linea Sulzbach con la morte dell'elettore Carlo Teodoro. Suo padre assunse il titolo di re di Baviera il 1° gennaio 1806.

Dal 1803 Ludwig studiò a Landshut dove ebbe come insegnante Johann Michael Sailer e a Gottinga. Nell'ottobre 1810 sposò Teresa di Sassonia-Hildburghausen (1792–1854), figlia di Federico, duca di Sassonia-Hildburghausen. Il matrimonio è stata l'occasione del primo Oktoberfest in assoluto.

Ludovico rifiutò fermamente l'alleanza di suo padre con Napoleone I di Francia ma, nonostante la sua politica antifrancese, il principe ereditario dovette unirsi alle guerre dell'imperatore con le truppe bavaresi alleate nel 1806 e sotto François Joseph Lefebvre nel 1809. Nel 1817 Ludovico fu coinvolto nella caduta del primo ministro conte Max Josef von Montgelas. Successe al padre sul trono nel 1825.

Il governo di Ludovico fu fortemente influenzato dal suo entusiasmo per le arti e le donne e dalla sua eccessiva assertività reale. Appassionato anche del Medioevo tedesco, Ludovico ordinò la ricostruzione di numerosi monasteri in Baviera che erano stati chiusi durante la mediatizzazione tedesca. Riorganizzò le regioni amministrative della Baviera nel 1837 e reintrodusse i vecchi nomi Alta Baviera, Bassa Baviera, Franconia, Svevia, Alto Palatinato e Palatinato. Cambiò i suoi titoli reali in Ludovico, re di Baviera, duca di Franconia, duca di Svevia e conte palatinato del Reno. I suoi successori mantennero questi titoli. Il progetto di Ludovico di riunire anche la parte orientale del Palatinato alla Baviera non poté essere realizzato. Il Palatinato elettorale, ex dominio dei Wittelsbach, fu diviso nel 1815, la sponda orientale del Reno con Mannheim e Heidelberg fu ceduta al Baden, solo la sponda occidentale fu ceduta alla Baviera. Qui Ludwig fondò la città di Ludwigshafen come rivale bavarese di Mannheim.

Ludwig incoraggiò anche l'industrializzazione della Baviera. Ha avviato il canale Ludwig tra il fiume Meno e il Danubio. Nel 1835 fu costruita la prima ferrovia tedesca nel suo dominio, tra le città di Fürth e Norimberga. La Baviera si unì allo Zollverein nel 1834.

Ludovico sostenne la lotta per l'indipendenza greca: il suo secondo figlio Ottone fu poi eletto re di Grecia nel 1832.

Dopo la Rivoluzione di luglio in Francia del 1830, la sua precedente politica liberale divenne sempre più repressiva. L'Hambacher Fest del 1832 mostrò il malcontento della popolazione sofferente a causa delle tasse elevate e della censura. Nel 1837, il movimento clericale sostenuto dai cattolici romani, gli Ultramontani, salì al potere nel parlamento bavarese e iniziò una campagna di riforma della costituzione, che rimosse i diritti civili che erano stati precedentemente concessi ai protestanti, oltre a imporre la censura e vietare la libera discussione sulla politica interna. Questo regime fu di breve durata a causa della richiesta da parte degli Ultramontani della naturalizzazione dell'amante irlandese di Ludovico I, Eliza Gilbert (meglio conosciuta con il nome d'arte Lola Montez), che fu risentita da Ludwig e gli Ultramontani furono espulsi.

Durante le rivoluzioni del 1848 il re dovette confrontarsi con crescenti proteste e manifestazioni degli studenti e della classe media e anche il governo gli si rivoltò contro. Non volendo governare come monarca costituzionale, Ludovico abdicò il 20 marzo 1848 in favore del figlio maggiore, Massimiliano. Fu sepolto nell'Abbazia di San Bonifacio a Monaco.

1871, Royaume de Bavière, Ludwig I. Belle pièce de Thaler « Victoire » en argent

Année de la menthe : 1871 Lieu de la menthe : Munich Référence : KM-889. Dénomination : Victory Thaler - Frappé pour commémorer la victoire allemande dans la guerre franco-prussienne Matériau : Argent (.900) Poids : 18,53 g Diamètre : 34 mm

Avers : Buste nu de Maximilien II de Bavière à droite. Légende : MAXIMILIEN II KOENIG V. BAYERN Exergue : J. RIES Revers : Togate personnage féminin assis (personnification de la Bavière) à gauche, épaulant une corne d'abondance et tenant une couronne au-dessus d'un olivier. Légende : DURCH KAMPF UND SIEG ZUM FRIEDEN (« Paix par la bataille et la victoire ! ») / VOIGT Exergue : FRIEDENSSCHILUSS ZU FRANKFURT AM 10 MAI 1871 (« Traité de paix à Francfort-sur-le-Main, 10 mai 1871 »)

Ludwig I (également traduit en anglais par Louis I) (25 août 1786 à Strasbourg – 29 février 1868 à Nice) fut roi de Bavière de 1825 jusqu'aux révolutions de 1848 dans les États allemands.

Il était le fils du comte palatin Maximilien Joseph de Deux-Ponts et de sa première épouse Augusta Wilhelmine de Hesse-Darmstadt. Au moment de sa naissance, son père était officier dans l'armée française stationnée à Strasbourg. Il était le filleul et homonyme de Louis XVI de France. Le 1er avril 1795, son père succéda à l'oncle de Louis, Charles II, comme duc de Deux-Ponts et, le 16 février 1799, devint électeur de Bavière et comte palatin du Rhin, archi-intendant de l'Empire et duc de Berg à l'extinction de la ligne Sulzbach avec la mort de l'électeur Charles Théodore. Son père prit le titre de roi de Bavière le 1er janvier 1806.

Depuis 1803, Ludwig étudia à Landshut où il fut l'enseignant de Johann Michael Sailer et à Göttingen. En octobre 1810, il épousa Thérèse de Saxe-Hildburghausen (1792-1854), fille de Frédéric, duc de Saxe-Hildburghausen. Le mariage était l'occasion de la toute première Oktoberfest.

Ludwig rejeta fermement l'alliance de son père avec Napoléon Ier de France mais, malgré sa politique anti-française, le prince héritier dut se joindre aux guerres de l'empereur avec les troupes alliées bavaroises en 1806 et sous François Joseph Lefebvre en 1809. En 1817, Ludwig fut impliqué. à la chute du Premier ministre, le comte Max Josef von Montgelas. Il succède à son père sur le trône en 1825.

Le règne de Louis fut fortement influencé par son enthousiasme pour les arts et les femmes et par son autoritaire royal excessif. Passionné également par le Moyen Âge allemand, Ludwig ordonna la reconstruction de plusieurs monastères en Bavière qui avaient été fermés pendant la médiatisation allemande. Il réorganisa les régions administratives de la Bavière en 1837 et réintroduisit les anciens noms de Haute-Bavière, Basse-Bavière, Franconie, Souabe, Haut-Palatinat et Palatinat. Il changea ses titres royaux en Louis, roi de Bavière, duc de Franconie, duc de Souabe et comte Palatinat du Rhin. Ses successeurs conservèrent ces titres. Le projet de Ludwig de réunir également la partie orientale du Palatinat avec la Bavière n'a pas pu être réalisé. Le Palatinat électoral, ancien domaine du Wittelsbach, avait été divisé en 1815, la rive orientale du Rhin avec Mannheim et Heidelberg avait été cédée au Bade, seule la rive ouest avait été concédée à la Bavière. Ici, Ludwig fonda la ville de Ludwigshafen en tant que rivale bavaroise de Mannheim.

Ludwig a également encouragé l'industrialisation de la Bavière. Il a initié le canal Ludwig entre le Main et le Danube. En 1835, le premier chemin de fer allemand fut construit dans son domaine, entre les villes de Fürth et Nuremberg. La Bavière rejoint le Zollverein en 1834.

Ludwig a soutenu la lutte grecque pour l'indépendance : son deuxième fils Otto a ensuite été élu roi de Grèce en 1832.

Après la Révolution de Juillet en France en 1830, sa précédente politique libérale devint de plus en plus répressive. La fête de Hambacher en 1832 montra le mécontentement de la population souffrant des impôts élevés et de la censure. En 1837, le mouvement clérical soutenu par les catholiques romains, les ultramontains, accéda au pouvoir au parlement bavarois et lança une campagne de réforme de la constitution, qui supprima les droits civils auparavant accordés aux protestants, tout en imposant la censure et en interdisant la libre discussion sur la politique intérieure. Ce régime fut de courte durée en raison de la demande des ultramontains de la naturalisation de la maîtresse d'origine irlandaise de Louis Ier, Eliza Gilbert (mieux connue sous son nom de scène Lola Montez), qui fut ressentie par Ludwig et les ultramontains furent expulsés.

Pendant les révolutions de 1848, le roi fut confronté à des protestations et à des manifestations croissantes d'étudiants et de classes moyennes et le Cabinet se retourna également contre lui. Ne voulant pas gouverner en monarque constitutionnel, Ludwig abdiqua le 20 mars 1848 en faveur de son fils aîné, Maximilien. Il a été enterré à l'abbaye Saint-Boniface de Munich.

1871, Reino de Baviera, Luis I. Hermosa moneda Thaler "Victoria" de plata

Año de ceca: 1871 Lugar de ceca: Munich Referencia: KM-889. Denominación: Victory Thaler - acuñado para conmemorar la victoria alemana en la guerra franco-prusiana Material: Plata (.900) Peso: 18,53 g Diámetro: 34 mm

Anverso: Busto desnudo de Maximiliano II de Baviera a derecha. Leyenda: MAXIMILIAN II KOENIG V. BAYERN Exergo: J. RIES Reverso: Togate figura femenina sentada (personificación de Baviera) a la izquierda, con una cornucopia al hombro y sosteniendo una corona sobre un olivo. Leyenda: DURCH KAMPF UND SIEG ZUM FRIEDEN ("¡Paz por batalla y victoria!") / VOIGT Exergo: FRIEDENSSCHILUSS ZU FRANKFURT AM 10 MAI 1871 ("Tratado de paz con Frankfurt am Main, 10 de mayo de 1871")

Luis I (también traducido en inglés como Luis I) (25 de agosto de 1786 en Estrasburgo - 29 de febrero de 1868 en Niza) fue rey de Baviera desde 1825 hasta las revoluciones de 1848 en los estados alemanes.

Era hijo del conde palatino Maximiliano José de Zweibrücken y de su primera esposa Augusta Guillermina de Hesse-Darmstadt. En el momento de su nacimiento, su padre era oficial del ejército francés estacionado en Estrasburgo. Era ahijado y tocayo de Luis XVI de Francia. El 1 de abril de 1795, su padre sucedió al tío de Luis, Carlos II, como duque de Zweibrücken, y el 16 de febrero de 1799 se convirtió en elector de Baviera y conde palatino del Rin, archimayordomo del Imperio y duque de Berg tras la extinción de la línea Sulzbach con la muerte del elector Charles Theodore. Su padre asumió el título de rey de Baviera el 1 de enero de 1806.

Desde 1803 Ludwig estudió en Landshut, donde recibió clases de Johann Michael Sailer, y en Göttingen. En octubre de 1810 se casó con Teresa de Sajonia-Hildburghausen (1792-1854), hija del duque Federico de Sajonia-Hildburghausen. La boda fue el motivo del primer Oktoberfest.

Luis rechazó enérgicamente la alianza de su padre con Napoleón I de Francia, pero a pesar de su política antifrancesa, el príncipe heredero tuvo que unirse a las guerras del emperador con las tropas bávaras aliadas en 1806 y bajo François Joseph Lefebvre en 1809. En 1817, Luis participó en la caída del primer ministro, el conde Max Josef von Montgelas. Sucedió a su padre en el trono en 1825.

El gobierno de Luis se vio fuertemente afectado por su entusiasmo por las artes y las mujeres y por su excesiva asertividad real. Entusiasta también de la Edad Media alemana, Luis ordenó la reconstrucción de varios monasterios en Baviera que habían sido cerrados durante la mediatización alemana. Reorganizó las regiones administrativas de Baviera en 1837 y reintrodujo los antiguos nombres de Alta Baviera, Baja Baviera, Franconia, Suabia, Alto Palatinado y Palatinado. Cambió sus títulos reales a Luis, rey de Baviera, duque de Franconia, duque de Suabia y conde del Palatinado del Rin. Sus sucesores conservaron estos títulos. El plan de Luis de unir también la parte oriental del Palatinado con Baviera no pudo realizarse. El Palatinado Electoral, antiguo dominio de Wittelsbach, fue dividido en 1815, la orilla oriental del Rin con Mannheim y Heidelberg fue entregada a Baden, sólo la orilla occidental fue concedida a Baviera. Aquí Luis fundó la ciudad de Ludwigshafen como rival bávara de Mannheim.

Luis también fomentó la industrialización de Baviera. Inició el canal Ludwig entre el río Meno y el Danubio. En 1835 se construyó el primer ferrocarril alemán en sus dominios, entre las ciudades de Fürth y Nuremberg. Baviera se unió al Zollverein en 1834.

Luis apoyó la lucha por la independencia griega: su segundo hijo, Otón, fue elegido rey de Grecia en 1832.

Después de la Revolución de julio en Francia de 1830, su política liberal anterior se volvió cada vez más represiva. El Hambacher Fest de 1832 mostró el descontento de la población que padecía los altos impuestos y la censura. En 1837, el movimiento clerical apoyado por los católicos, los Ultramontanos, llegó al poder en el parlamento bávaro e inició una campaña de reforma de la constitución, que eliminó los derechos civiles que antes se habían concedido a los protestantes, además de imponer la censura y prohibir la libre discusión sobre política interna. Este régimen duró poco debido a la demanda de los ultramontanos de la naturalización de la amante irlandesa de Luis I, Eliza Gilbert (más conocida por su nombre artístico Lola Montez), que fue resentida por Ludwig y los ultramontanos fueron expulsados.

Durante las revoluciones de 1848, el rey se enfrentó a crecientes protestas y manifestaciones de los estudiantes y de la clase media y también el gabinete se volvió contra él. No dispuesto a gobernar como monarca constitucional, Luis abdicó el 20 de marzo de 1848 en favor de su hijo mayor, Maximiliano. Fue enterrado en la Abadía de San Bonifacio, Munich.

1871 年，巴伐利亚王国，路德维希一世。美丽的“胜利”塞勒银币

铸币年份：1871 铸币地点：慕尼黑 编号：KM-889。面额：胜利塞勒 - 为纪念德国在普法战争中的胜利而铸造 材质：银 (.900) 重量：18.53 克 直径：34 毫米

正面：巴伐利亚马克西米利安二世的裸半身像，右侧。图例：MAXIMILIAN II KOENIG V. BAYERN 注释：J. RIES 背面：托盖特女性坐像（巴伐利亚的化身）左侧，肩负聚宝盆，在橄榄树上方举着花环。图例：DURCH KAMPF UND SIEG ZUM FRIEDEN（“通过战斗和胜利实现和平！”）/VOIGT Exergue：FRIEDENSSCHILUSS ZU FRANKFURT AM 10 MAI 1871（“美因河畔法兰克福和平条约，1871 年 5 月 10 日”）

路德维希一世（英语中也称为路易一世）（1786年8月25日在斯特拉斯堡 - 1868年2月29日在尼斯）从1825年到1848年德国各州革命期间一直是巴伐利亚国王。

他是茨魏布吕肯的帕拉丁马克西米利安·约瑟夫伯爵与他的第一任妻子黑森-达姆施塔特的奥古斯塔·威廉敏娜的儿子。他出生时，他的父亲是驻扎在斯特拉斯堡的法国军​​队的一名军官。他是法国路易十六的教子和同名者。 1795年4月1日，他的父亲继承路德维希的叔叔查理二世，成为茨魏布吕肯公爵，并于1799年2月16日成为巴伐利亚选帝侯、莱茵河帕拉丁伯爵、帝国总管，并在巴伐利亚灭亡后成为伯格公爵。选帝侯查尔斯·西奥多去世后的苏尔茨巴赫路线。 1806 年 1 月 1 日，他的父亲加冕为巴伐利亚国王。

自 1803 年起，路德维希在兰茨胡特和哥廷根学习，师从约翰·迈克尔·塞勒 (Johann Michael Sailer)。 1810 年 10 月，他与萨克森-希尔德堡豪森公爵弗雷德里克的女儿萨克森-希尔德堡豪森的特蕾莎（Therese of Saxe-Hildburghausen，1792-1854 年）结婚。这场婚礼是首届慕尼黑啤酒节的举办地。

路德维希强烈拒绝他父亲与法国拿破仑一世的联盟，但尽管他有反法政治，王储还是不得不参加 1806 年与巴伐利亚盟军以及 1809 年弗朗索瓦·约瑟夫·列斐伏尔领导下的皇帝战争。 1817 年，路德维希参与其中总理马克斯·约瑟夫·冯·蒙特格拉斯伯爵倒台。 1825年，他继承了父亲的王位。

路德维希的统治受到他对艺术和女性的热情以及他过度的王室自信的强烈影响。路德维希也是德国中世纪的狂热爱好者，他下令在巴伐利亚重建几座在德国调解时期关闭的修道院。 1837年，他重组了巴伐利亚的行政区域，并重新采用了旧名称上巴伐利亚、下巴伐利亚、弗兰肯、施瓦本、上普法尔茨和普法尔茨。他将王室头衔改为路德维希，巴伐利亚国王、弗兰肯公爵、斯瓦比亚公爵和莱茵河普法尔茨伯爵。他的继任者保留了这些头衔。路德维希将普法尔茨东部地区与巴伐利亚重新统一的计划未能实现。普法尔茨选帝侯曾是维特尔斯巴赫家族的领地，1815年被分割，莱茵河东岸连同曼海姆和海德堡划给了巴登，只有西岸划给了巴伐利亚。路德维希在这里建立了路德维希港市，作为巴伐利亚曼海姆的竞争对手。

路德维希还鼓励巴伐利亚的工业化。他开创了美因河和多瑙河之间的路德维希运河。 1835 年，第一条德国铁路在他的管辖范围内修建，位于菲尔特市和纽伦堡市之间。巴伐利亚于 1834 年加入关税同盟。

路德维希支持希腊的独立斗争：他的次子奥托于 1832 年当选为希腊国王。

1830年法国七月革命后，他之前的自由主义政策变得越来越高压。 1832 年的汉巴赫节 (Hambacher Fest) 表现了民众对高税收和审查制度的不满。 1837年，罗马天主教徒支持教士运动“极端保守派”，在巴伐利亚议会上台，并开始了宪法改革运动，取消了早先授予新教徒的公民权利，并加强了审查制度并禁止宗教信仰。自由讨论内部政治。由于极端山派要求路德维希一世爱尔兰出生的情妇伊莉莎·吉尔伯特（以她的艺名洛拉·蒙特兹更为人所知）入籍，这个政权很短命，路德维希对此表示不满，极端山派被赶了出去。

1848 年革命期间，国王面临着学生和中产阶级日益增多的抗议和示威，内阁也反对他。路德维希不愿意以立宪君主的身份统治，于 1848 年 3 月 20 日退位，将王位让给了他的长子马克西米利安。他被安葬在慕尼黑圣博尼法斯修道院。