Латвійська Республіка Latvijas Republika
Прапор Герб
Девіз: "Tēvzemei un Brīvībai" (Батьківщині та Волі)
Гімн: «Боже, благослови Латвію!»
Столиця	Рига
Найбільше місто	столиця
Офіційні мови	Латиська
Етнос	62.1% Латиші 26.9% Росіяни 3.3% Білоруси 2.2% Українці 2.2% Поляки[1]
Державний устрій	Демократія
- Президент	Андріс Берзіньш
- Прем'єр-міністр	Лаймдота Страуюма
Незалежність	від Росії
- Проголошено	18 листопада 1918
- Конституція	15 лютого 1922
- Радянська окупація	1940–1990
- Відновлено	21 серпня 1991
Площа
- Загалом	64,589 тис, км² (122)
- Води (%)	1,5%
Населення
- оцінка 01.09.2011 р.	2 067 877 (1 березня 2011)[2] (?)
- Густота	32 0 чол,/км² (?)
ВВП (ПКС)	2011 р., оцінка
- Повний	$34 921 млрд.[3] (102)
- На душу населення	$15 662[3] (59)
ВВП (номінальний)	2011 р., оцінка
- Повний	$28 252 млрд.[3] (90)
- На душу населення	$12 671[3] (55)
Валюта	Євро (EUR)
Часовий пояс	EET (UTC+2)
- Літній час	EEST (UTC+3)
Домен інтернету	.lv
Телефонний код	+371

Ла́твія (латис. Latvija) — держава в Східній Європі. Офіційна назва — Латві́йська Респу́бліка (латис. Latvijas Republika). Розташована на сході Балтійського моря, на північному сході Європейського союзу. Межує із Естонією, Литвою, Білоруссю і Росією. Займає більшу частину історичної Лівонії, що була заселена балтськими племенами і підкорена німецькими колоністами. У середньовіччі й ранньому часі перебувала під владою Лівонського ордену, Речі Посполитої, Швеції, Курляндського герцогства та Російської імперії. 18 листопада 1918 року проголосила незалежність, відокремившись від Росії. 17 червня 1940 окупована Радянським союзом; 5 серпня того ж року увійшла до його складу як Латвійська РСР. 21 серпня 1991 року, внаслідок розвалу СРСР, відновила власну незалежність. Столиця — Рига, найбільше місто східної Балтики. Основний закон — Конституція 1922 року. Демократична президентсько-парламентська республіка. Більшість населення — латиші. Панівна конфесія — євангелисти-лютерани. Державна мова — латиська. Провідними галузями економіки є сільське господарство, автомобілебудування, туризм. Член ООН (з 1991), Всесвітнього банку і Міжнародного валютного фонду (з 1992), Ради Європи, НАТО і ЄС (2004).

Географія

Докладніше: Географія Латвії, Геологія Латвії, Гідрогеологія Латвії, Німецькі назви латвійських топонімів та Список ссавців Латвії

Карта Латвії.

Латвія розташована на крайньому заході Східної-Європейської рівнини. Більша частина території Латвії — моренна горбиста рівнина з висотами 200–300 м над р.м. Рельєф країни — це лісиста низина, болота, озера; 472 км берегової лінії. Найвища точка — гора Гайзінькалнс (у Відземе) має висоту 312 м над р.м.

На півночі межує з Естонією (загальний кордон — 339 км), на сході — з Росією (217 км), на півдні — з Білоруссю (141 км) і Литвою (453 км). На заході омивається Балтійським морем.

Великі ріки — Даугава, Лієлупе, Вента, Гауя. Загалом же на території Латвії понад 700 рік і річок; всі вони належать до басейну Балтійського моря. Головна ріка — Даугава (в Росії — Західна Двіна), протягом 357 км тече по території Латвії; її довжина від джерела в Росії (Тверська область) до гирла в Ризькій затоці становить 1020 км. Озера охоплюють 1,5% тер., найбільші — Лубанас, Резнас і Буртнієку.

Сільськогосподарські земельні угіддя чергуються з заболоченими місцевостями, озерами (особливо в Латгале) і змішаними (біля морського побережжя — сосновими) лісами. Клімат країни перехідний від морського до континентального.

Історія

Докладніше: Історія Латвії

Середньовіччя

Руїни першої церкви в Лівонії (2001)

Докладніше: Ризьке єпископство, Орден меченосців, Лівонський орден та Лівонська конфедерація

• 853: перші згадки про балтське «Королівство куршів» (лат. Regnum Cori) на теритоії сучасної Латвії. Крім них існували протодержавні племінні об'єднання інших балтських племен, на основі яких сформувалася латиська нація — латгалів, семигалів, селів, а також угро-фінського племені лівів. Племена дали назви історичним областям Латвії — Курляндії, Латгалії, Семигалії, Селії та Лівонії.
• 1184–1186: початок німецької колонізації і християнізації Латвії. Майнгард Зегеберзький став першим лівонським єпископом Римо-Католицької церкви.
• 1201: Лівонське єпископство перенесено із лівського поселення Ікскюлль (Ікшкіле) до нового міста — Риги, заснованого німцями. Ризькі єпископи починають підкорення латвійських земель (Лівонії), що тривало до 1290 року.
• 1204: Ризькі єпископи засновують на основі свого війська чернечий орден лицарів-хрестоносців — так званий «Орден меченосців» й надають йому частину єпископських земель як феод.
• 1207: Ризькі єпископи починають використовувати титулатуру «князь Лівонський» (нім. Fürst von Livland) й 1 грудня 1225 року проголошують Лівонію частиною Священної Римської імперії.
• 1237, 12 травня: Орден меченостів увійшов до складу Тевтонського ордену на правах самоврядної організації й став називатися «Лівонським орденом». Ним керували магістри Лівонського ордену, що носили титул «крайових магістрів Тевтонського ордену в Лівонії».
• 1242, 5 квітня: лівонські лицарі зазнали поразки на Чудському озері від новгородців.
• 1253: німецький архієпископ Лівонії, Пруссії та Естонії, що не мав окремої кафедри стає єпископом Риги. Обидві посади було об'єднано 20 січня 1255 року, що дало початок Ризькому архієпископству.
• 1282: Рига стала членом торговельно-військового Ганзейського союзу, що обєднав міста Балтійського моря. До союзу згодом приєдналися 7 інших німецьких міст на території сучасної Латвії — Венден (Цесіс), Лемзаль (Лімбажі), Кокенгузен (Кокнесе), Вольмар (Валмієра), Гольдінген (Кулдіга), Віндау (Вентспілс) та Рооп (Страупе).
• 1366, 7 травня: формально скасовано номінальни сюзеренітет Ризького архієпископа над володіннями Лівонського ордену.
• 1413: лицарі Лівонського ордену отримали право обирати свого крайового магістра й здобули фактичну незалежність від Тевтонського ордену.
• 1420: на землях сучасних Латвії та Естонії створено Лівонську конфедерацію у складі Ризького архієпископства, Дерптського єпископства, Курляндського єпископства, Езельського єпископства, Лівонського ордену, їхніх васалів, а також вільних міст — Риги, Дерпта іРевеля (Таллінна). У XII–XVII століттях землі цих державних утворень називалися збірною назвою «Лівонія».

Новий час

Річ Посполита (1619)

   Лівонське герцогство

   Герцогство Курляндії і Семигалії

Докладніше: Герцогство Курляндії і Семигалії, Лівонське герцогство, Курляндська губернія та Ліфляндська губернія

• 1526, 24 грудня: імператор Священної Римської імперії дарував магістру Лівонського ордену титул «князя Лівонського», який одночасно використовували Ризький архієпископ і король Польщі. До 1557 року магістри не використовували цього титулу офіційно.
• 1561, 28 листопада: у ході неуспішної Лівонської війни проти Московії останній магістр Лівонського ордену Готтгард Кеттлер і Ризький архієпископ уклали Віленську унію із Сигізмундом ІІ Августом, за якою Лівонія стала леном Великого князівства Литовського (з 1569 року — Речі Посполитої). На території Лівонії було утворено світські лютеранські країни — герцогство Курляндії і Семигалії (південна Латвія) й Лівонське герцогство (центральна і півнчіна Латвія). Перше було володінням німецької династії Кеттлерів, друге керувалося литовськими воєводами. Обом герцогствам була надана широка національно-релігійна й політична автономія. Офіційний союз Лівонії з Литвою набув чинності з 5 листопада 1562 року. Лівонська конфедарція припинила існування.
• 1621, 26 вересня: в ході польсько-шведської війни шведські війська окупували Лівонію, здобули Ригу й повністю захопили Лівонське герцогство.
• 1629, 26 вересня: війська Речі-Посполитою відвоювали Ригу та західну частину Лівонського герцогства.
• 1635, 12 вересня: Швеція і Річ Посполита уклали мир, за яким перша отримала Естонію, північну і центральну Латвію (так звану Шведську Лівонію). Герцогство Курляндії і Семигалії лишалося васалом польського короля. Остаточний мир було укладено 3 травня 1660 року.
• 1701–1709: у ході Великої Північної війни герцогство Курляндії і Семигалії позмінно було окуповане шведськими і російськмми військами.
• 1710, 15 липня: Рига здалася російським завовоникам, внаслідок чого Російська імперія закінчила Шведську Лівонію.
• 1721, 10 вересня: Швеція визнала за Росією право на Шведську Лівонію за умовами Ніштадського договору. На її території була створена Ліфляндська (Лівонська) губернія.
• 1773, 30 вересня: в ході 2-го поділу Речі Посполитої Росія анексувала Латгалію.
• 1795, 26 квітня: в ході 3-го поділу Речі Посполитої Росія анексувала герцогство Курляндії й Семигалії. На його території була створена Курляндська губернія.
• 1812, 20 липня — 12 грудня: в ході французько-російської війни Курляндська губернія перебувала під окупацією французів.
• 1889: Російська імперія остаточно приєднала усі залишки Курляндії та Лівонії.

Новітній період

Східна Європа (1918)

Монумент Свободи в Ризі (1935)

Радянські війська окуповують Ригу (1940).

Латвійський легіон (1943).

Докладніше: герцогство Курляндії і Семигалії (1918), Об'єднане Балтійське герцогство, Латвійська війна за незалежність, Латвійська Соціалістична Радянська Республіка, Латвійська РСР та Латвійські національні партизани

• 1915, травень — жовтень: в ході Першої світової війни Курляндська губернія була окупована німецькими військами.
• 1917, 5 липня: Тимчасовий уряд Росії надав автономію Ліфляндській і Курляндській губерніям.
• 1917, 3 вересня: німецькі війська захопили Ригу.
• 1917, 9 — 20 листопада: більшовицькі війська захопили владу в Ліфляндській губернії.
• 1917, 30 листопада: представники латиських місцевих рад Лівонії, Курляндії і Латгалії створили Латвійську тимчасову національну раду.
• 1917, 29 грудня: проголошена Латвійська більшовицька рада в складі Радянської Росії.
• 1918, 30 січня: Лавійська національна рада проголосила в підпіллі, що Латвія «буде незалежною республікою»
• 1918, 18 — 22 лютого: німецькі війська окупували Лівонію та Латтгалію.
• 1918, 3 березня: за умовами Брест-Литовського миру Курляндська губернія і місто Рига виходять зі складу Росії.
• 1918, 8 березня: Курляндський ландтаг (крайова рада), створений з німецької аристократії, проголошує в Мітаві (Єлгава), історичній столиці герцогства Курляндії і Семигалії, нову державу — герцогство Курляндії і Семигалії, що перебуватиме в особистій унії з Пруссією. 15 березня Німецька імперія визнала незалежність цієї держави.
• 1918, 12 квітня: Обєднана рада Лівонії, Естонії, Риги та Езеля, створена місцевою німецькою аристократією, проголосила створення незалежної Балтійської держави й запросила персональної унії з Німеччиною, а також титулу герцогства. 8 листопада нова держава приєднала до себе Куляндію і Семигалію.
• 1918, 1 серпня: німецькі адміністрації Лівонії, Естонії, Курляндії, Езеля та Риги були об'єднані в Німецьку військову адміністарцію на Балтиці, з центром в Ризі.
• 1918, 27 серпня: за умовами Берлінського договору більшовицька Росія поновлює претензії на Лівонію й Кройцбург (Крустпілс), але залишається контролювати лише Латгалію.
• 1918, 22 вересня: Німецька імперія визнала незалежність Балтійської держави.
• 1918, 8 листопада: регентська рада Балтійської держави реорганізує її у федерацію з 7 областей: Естонії, Курляндії, Латгалії Північної Лівонії, Езеля, Риги і Південної Лівонії. Її адміністарція діяла до 28 листопада.
• 1918, 11 листопада: після поразки Німеччини у Першій світовій війні держави Антанти визнають підпільну Латвійську національну раду фактичним урядом Латвії.
• 1918, 18 листопада: Латвійська національна рада проголосила незалежність Латвійської республіки.
• 1918, 25 листопада: Німеччина визнає де-факто незалежність Латвії.
• 1918–1919: німецька військова адміністрація на території Латвії заміщується адміністрацією країн Антанти.
• 1918, 17 грудня: Латвійська більшовицька рада проголосила Латвійську Соціалістичнау Радянську Республіку (ЛСРР). Вона отримала визнання Росії 22 грудня.
• 1919, 3 січня: російські більшовицькі війська окупували Ригу.
• 1919, 22 травня: російські більшовики вибиті з Риги. ЛСРР була обмежена окупованою росіянами Латгалією.
• 1920, 13 січня: ЛСРР розпущено у виганні. Російські війська полишили територію Латвії 1 лютого 1920 року.
• 1920, 11 серпня: Росія визнала незалежність Латвії. Визнання набуло чинності з 4 жовтня.
• 1921, 26 січня: країни Антанти визнали латвійську незалежність де-юре.
• 1940, 17 червня: СРСР окупував Латвію за пактом Молотова-Рібентропа.
• 1940, 21 липня: Латвійська республіка перейменована на Латвійську РСР.
• 1940, 5 серпня: Латвійську РСР включено до складу СРСР, проте міжнародного визнання ця подія не отримала.
• 1941, 23 червня — 9 липня: на початку німецько-радянської війни німецькі війська окупували значну частину Латвії. Рига була здобута 1 липня.
• 1941, 28 червня: латвійські політики проголосили відновлення незалежності Латвії. До 7 липня нове латвійське керівництво діяло в німецькому тилу.
• 1941, 1 вересня: Латвія перетворена на Загальний округ в складі рейхскомісаріату Остланд. Рига була перетворена на адміністративний центр рейхскомісаріату.
• 1944, липень — листопад: радянські війська повторно окупували Латвію, за винятком Курляндського півострова. Ригу здобули 13 жовтня.
• 1945, 19 березня: Німеччина проголосила стоворення автономної держави Латвія, німецького протекторату.
• 1945, 7 травня: латвійський уряд в Лієпаї проголосив незалежність Латвійської республіки й протримався до 8 травня, коли німецькі війська здалися у Курляндському котлі.
• 1989, 28 липня: Верховна рада Латвійської РСР проголосила декларацію про державний сувернітет.
• 1990, 4 травня: Верховна рада Латвійської РСР проголосила акт відновлення незалежності Латвійської республіки. Радянські десантники захопили ключові об'єкти в Ризі в 1991, але після протестів місцевого населення змушені були піти.
• 1991, 21 серпня: Верховна рада Латвії прийняла конституційний закон про статус незалежної держави після антигорбачовського путчу (ДКНС). 6 вересня латвійську незалежність визнав СРСР. Назва держави «Латвія» використовувался як альтернативна до 6 липня 1993 року. Наприкінці 1991 року Латвія увійшла до складу ООН і ОБСЄ.

Державний устрій

Докладніше: Конституція Латвії

• Президент Латвії — голова держави
• Премєр-міністр Латвії — голова уряду
• Кабінет міністрів Латвії
• Сейм Латвії — законодавчий орган
• Вищий суд Латвії
• Конституційний суд Латвії

Членство у міжнародних організаціях: ЄС, ООН, НАТО, Рада Європи, ОБСЄ, МБРР, МВФ, Світовий банк, ЮНЕСКО, ЮНІСЕФ, Міжнародна федерація Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (МФЧХіЧП).

Основні політичні партії та блоки

• Єдність (Латвія)
• Центр злагоди
• Союз зелених і селян
• Національне об'єднання «Все для Латвії!»
• Партія реформ Затлерса

Економіка

Докладніше: Економіка Латвії, Корисні копалини Латвії, Історія освоєння мінеральних ресурсів Латвії та Гірнича промисловість Латвії

ВВП Латвії у 1996–2006 рр.

Латвія — індустріально-аграрна країна. Основні галузі промисловості: автомобілебудівна, сільськогосподарське машинобудування, радіоелектронна, фармацевтична, текстильна та ін. Транспорт — залізничний, автомобільний, річковий, морський. Головні порти — Рига, Вентспілс, Лієпая. Протяжність магістрального нафтопроводу 421 км, магістрального газопроводу 710 км (1984). Міжнародний аеропорт — м. Рига.

За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]: ВВП — $ 5,7 млрд. Темп зростання ВВП — 3,6%. ВВП на душу населення — $ 2328. Прямі закордонні інвестиції — $ 219 млн. Імпорт — $ 4,9 млрд (г.ч. Німеччина — 16,8%, Росія — 11,8%, Фінляндія — 9,5%, Швеція — 7,2%). Експорт — $ 4,2 млрд (г.ч. Німеччина — 15,6%, Великобританія — 13,5, Росія — 12,1%, Швеція — 10,3%).

У 2001 р ВВП Латвії зріс на 7,6%. Банк Латвії передбачає зростання ВВП 4,5%-5% в 2002 [Mining Annual Review 2002].

Адміністративний устрій

Докладніше: Адміністративний поділ Латвії та Список міст Латвії

Краї й міста республіканського підпорядкування Латвії.

Латвія поділяється на 110 країв (латис. novadi, однина novads) і 9 республіканських міст (латис. republikas pilsētas, однина republikas pilsēta). Краї поділяються на 494 волості (латис. pagasts).

Крім того, Латвія історично, культурно й конституційно поділяється на чотири регіони: Латгале, Земгале, Курземе, Відземе.

п о р Міста Латвії Айзкраукле · Айзпуте · Айнажі · Акністе · Алоя · Алуксне · Апе · Ауце · Балві · Балдоне · Баложі · Бауска · Броцени · Валдемарпілс · Валка · Валмієра · Вангажі · Варакляни · Вентспілс · Вієсіте · Віляка · Віляни · Гріва · Гробіня · Гулбене · Дагда · Даугавпілс · Добеле · Дурбе · Єлгава · Єкабпілс · Зілупе · Ікшкіле · Ілуксте · Калнціємс · Кандава · Карсава · Кегумс · Кемері · Кокнесе · Краслава · Крустпілс · Кулдіга · Лівани · Лігатне · Лієлварде · Лієпая · Лімбажі · Лубана · Лудза · Мадона · Мазсалаца · Огре · Олайне · Павілоста · Пілтене · Плявіняс · Прейлі · Прієкуле · Резекне · Рига · Руїєна · Сабіле · Саласпілс · Салацгріва · Салдус · Саулкрасти · Седа · Сігулда · Скрунда · Слока · Смілтене · Стайцеле · Стенде · Стренчі · Субате · Талсі · Тукумс · Цесвайне · Цесіс · Юрмала · Яунєлгава

п о р Адміністративний поділ Латвійської Республіки Регіони Курляндія • Латгалія • Ліфляндія • Семигалія Республіканські міста Валмієра • Вентспілс • Даугавпілс • Єкабпілс • Єлгава • Лієпая • Резекне • Рига • Юрмала Краї Аглонський • Адажський • Айзкраукльський • Айзпутський • Акністський • Алойський • Алсунгський • Алуксненський • Аматський • Апський • Ауцський • Бабітський • Балвський • Балдонський • Балтінавський • Бауський • Беверінський • Броценський • Буртнієкський • Вайньодський • Валкський • Вараклянський • Варкавський • Вентспілський • Вецпієбалгський • Вецумнієкський • Вієсітський • Вілякський • Вілянський • Гаркалнський • Гробіньський • Гулбенський • Дагдський • Даугавпілський • Добельський • Дундагський • Дурбський • Енгурський • Ергльський • Єкабпілський • Єлгавський • Зілупський • Ієцавський • Ікшкільський • Ілукстський • Інчукалнський • Кандавський • Карсавський • Кегумський • Кекавський • Кокнеський • Коценський • Краславський • Крімулдський • Крустпілський • Кулдізький • Ліванський • Лігатненський • Лієлвардський • Лімбазький • Лубанський • Лудзенський • Мадонський • Мазсалацський • Малпілський • Марупський • Мерсрагський • Наукшенський • Неретський • Ніцький • Огрський • Озолнієкський • Олайнський • Павілостський • Паргауйський • Плявіньський • Прейльський • Прієкулеський • Прієкульський • Раунський • Резекненський • Рієбіньський • Ройський • Ропажський • Ругайський • Руїенський • Рундальський • Руцавський • Саласпілський • Салацгрівський • Салдуський • Салський • Саулкрастський • Сейський • Сігулдський • Скріверський • Скрундський • Смілтенський • Стопіньський • Стренчський • Талсінський • Терветський • Тукумський • Царнікавський • Цесвайнський • Цесіський • Ціблський • Яунпієбалгський • Яунпілський • Яун'єлгавський

Населення

Докладніше: Населення Латвії

• 1989 — 2 681 000
• 2001 — 2 385 231
• 2003 — 2 331 500
• 2007 — 2 281 200
• 2011 — 2 067 877

Етнічні групи станом на 2007 рік: латиші — 59,09%, росіяни — 28,30%, білоруси — 3,7%, українці — 2,5%, поляки — 2,4%^[5].

Культура

Латвійський сир

Державна мова — латиська.

Релігія

Більшість громадян Латвії є парафіянами Лютеранської Церкви. Також у Латвії поширений католицизм і зростає кількість православних (переважно за рахунок росіян).

Інше

Державне свято — 18 листопада — День проголошення Латвійської Республіки (1918 р.).

Державний гімн. Назва гімну Латвії: «Dievs, svēti Latviju!» («Боже, благослови Латвію!»). Автор гімну — латвійський композитор Карліс Бауманіс. Вперше гімн виконувався на Першому загальному Святі латвійської пісні і танцю наприкінці червня 1873 року в Ризі. З того моменту «Dievs, svētī Latviju!» стала піснею, яка пробуджувала національне самовизнання латвійського народу. Після проголошення незалежності у 1918 році «Dievs, svētī Latviju!» стала гімном Латвії.

Див. також

	Латвія у Вікіцитатах?
	Латвія у Вікісховищі?
	Латвія у Вікімандрах?

• Музика Латвії

Примітки

Джерела

• Arbusov, Leonid. Grundriss der Geschichte Liv-, Est- und Kurlands. — Riga: Jonck und Poliewsky, 1918.

Посилання

• Докладна історія Латвії (рос.)
• Латвія — Фото

п о р Держави, які офіційно визнали Голодомор 1932—1933 геноцидом Європа   Андорра  •   Ватикан  •   Грузія  •   Естонія  •   Іспанія  •   Італія  • Латвія  •   Литва  •   Польща  •   Словаччина  •   Угорщина  •   Україна  •   Чехія Америки   Аргентина  •   Канада  •   Колумбія  •   Еквадор  •   Мексика  •   Парагвай  •   Перу  •   США  •   Чилі Австралія-Океанія   Австралія

п о р Рада Європи Країни-члени Австрія • Азербайджан • Албанія • Андорра • Бельгія • Болгарія • Боснія і Герцеговина • Великобританія • Вірменія • Греція • Грузія • Данія • Естонія • Ірландія • Ісландія • Кіпр • Іспанія • Італія • Латвія • Литва • Ліхтенштейн • Люксембург • Македонія • Мальта • Молдова • Монако • Нідерланди • Німеччина • Норвегія • Польща • Португалія • Росія • Румунія • Сан-Марино • Сербія • Словаччина • Словенія • Туреччина • Угорщина • Україна • Фінляндія • Франція • Хорватія • Чехія • Швейцарія • Швеція • Чорногорія Країни-спостерігачі Ватикан • Ізраїль • Канада • Мексика • США • Японія

п о р Європейський Союз Члени Австрія • Бельгія • Болгарія • Велика Британія • Греція • Данія • Естонія • Ірландія • Іспанія • Італія • Кіпр • Латвія • Литва • Люксембург • Мальта • Нідерланди • Німеччина • Польща • Португалія • Румунія • Словаччина • Словенія • Угорщина • Фінляндія • Франція • Хорватія • Чехія • Швеція Кандидати Ісландія • Македонія • Сербія • Туреччина • Чорногорія

п о р НАТО Країни-члени: Албанія | Бельгія | Болгарія | Велика Британія | Греція | Данія | Естонія | Ісландія | Іспанія | Італія | Канада | Латвія | Литва | Люксембург | Нідерланди | Німеччина | Норвегія | Польща | Португалія | Румунія | Словаччина | Словенія | США | Туреччина | Угорщина | Франція | Хорватія | Чехія Керівництво: Військова структура НАТО • Центральна група армій • Північноатлантична рада • Парламентська асамблея НАТО • Верховний штаб НАТО в Європі • Командування з трансформації НАТО • Штаб-квартира • Цивільна структура • Міжнародний секретаріат • Комітет оборонного планування • Група ядерного планування • ГК з питань надзвичайного планування Особи: Генеральний секретар НАТО • Голова Військового комітету НАТО • Верховне головнокомандування НАТО в Європі • Верховний головнокомандувач НАТО • Верховний головнокомандувач ОЗС НАТО з питань трансформації Підрозділи: СК ОЗС в Європі • ACO • Командування ОЗС з питань трансформації • IMS • ОК ОЗС Брюнсюм • ОК ОЗС Неаполь • ОК ОЗС Лісабон • Військовий комітет • ОЗС НАТО • KFOR • SFOR • IFOR • ISAF • NRF • RDC • Ударні військово-морські сили • Система протиракетної оборони • NATINADS • LANDCOM • Друге об'єднане тактичне авіаційне командування • Четверте об'єднане тактичне авіаційне командування • Медична служба НАТО • Капеланство НАТО • Засоби стратегічних авіаперевезень • Кіберцентр НАТО • Агентство стандартизації • NCI • Організація наукових досліджень і технологій • Центр аналізу та накопиченого досвіду • Центр аналізу інформації про безпеку боєприпасів • Дослідницько-експериментальний морський центр • Євроатлантичний координаційний центр реагування на природні лиха та катастрофи • Агентство з управління розробкою, розвитком, виробництвом • ACCS • Агентство технічного обслуговування і постачання • ДРЛВіУ • Агентство консультацій, командування й управління • Союзне командування Мобільними Силами Європа • БАЛТРОН • База ВПС США Рамштайн Операції: Операції та місії • Активні зусилля  • Обдумана сила  • Орел охоронець  • Союзницький захисник  • Океанський щит  • Союзницький постачальник  • Окаб  • Червоний кинджал  • Перс  • Патруль над Ісландією  • Денай флайт  • Ектів індевор  • Ахіллес  • Іглс самміт  • Шарп ґард  • Скай монітор  • Денай флайт  • Карез  • Маритайм гард • Кріптонит • Дизель • Пікакс-хендл • Септентріон • Шахі тандар • Гірська лють • Елайд гарвест • Харекате Йоло • Есеншал харвест • Молот • Маритайм монітор • Маритайм ґард • Страйкбек • Гладіо • Патрулювання над країнами Балтії • Тренувальна місія в Іраку • Допомога Африканському Союзу в Дарфурі • Есеншал гарвест • Конфлікт у Південній Сербії • Пікакс-гендл • Криптоніт • «Елайд хармоні» Офіційна емблема НАТО • Північноатлантичний договір • Розширення НАТО

п о р Західноєвропейський союз Члени Бельгія Велика Британія Греція Іспанія Італія Кіпр Люксембург Мальта Нідерланди Німеччина Португалія Франція Асоційовані члени Ісландія Норвегія Польща Туреччина Угорщина Чехія Асоційовані партнери Болгарія Естонія Латвія Литва Румунія Словаччина Словенія Спостерігачі Австрія Данія Фінляндія Ірландія Швеція Інше Прапор Асамблея Брюссельський договір

Редагування цієї статті незареєстрованими чи непідтвердженими користувачами є забороненим на даний момент. Дивіться правила захисту сторінок та журнал захисту для детальнішої інформації. Якщо ви не можете редагувати цю статтю і бажаєте внести зміни, то ви можете зробити запит на редагування, обговорити зміни на сторінці обговорення, зробити запит на зняття захисту, ввійти в систему або зареєструватися.

п о р Прем'єр-міністри Латвії Республіка (1918-1940) Карліс Улманіс (1918-1919, 1919-1919, 1919-1920, 1920-1921) · Зігфрід Мейеровіц (1921-1923) · Яніс Паулюкс (1923-1923) · Зігфрід Мейеровіц (1923-1924) · Волдемар Замуелс (1924-1924) · Хуго Целміньш (1924-1925) · Карліс Улманіс (1925-1926) · Артур Алберінгс (1926-1926) · Маргерс Скуеніекс (1926-1928) · Петеріс Юрашевскіс (1928-1928) · Хуго Целміньш (1928-1931) · Карліс Улманіс (1931-1931) · Маргерс Скуеніекс (1931-1933) · Адолфс Бльодніекс (1933-1934) · Карліс Улманіс (1934-1934, 1934-1940) · Аугустс Кірхенштейнс (1940-1940) Голова Виконавчого комітету Латвії Фріціс Розіньш Голова Радянського уряду Латвії Петеріс Стучка 1940-1990 (Латвійської РСР) Лацис Віліс (1940-1959) · Яніс Пейве (1959-1962) · Віталій Рубен (1962-1970) · Юрій Рубен (1970-1988) · Вілніс Едвінc Бресіс (1988-1990) 1941-1944 (германська окупація) Оскарс Данкерс Республіка (з 1990) Іварс Годманіс ( 1990- 1993) · Валдіс Біркавс ( 1993- 1994) · Маріс Гайліс ( 15 вересня 1994- 1995) · Андріс Шкеле ( 1995- 1997) · Гунтарс Крастс ( 1997- 1998) · Віліс Кріштопанс ( 1998- 1999) · Андріс Шкеле ( 1999- 2000) · Андріс Берзіньш ( 2000- 2002) · Ейнар Репше ( 2002- 2004) · Індуліс Емсіс ( 2004- 2004) · Айгар Калвітіс ( 2004- 2007) · Іварс Годманіс ( 2007- 2009) · Валдіс Домбровскіс ( 2009- 2014) · Лаймдота Страуюма (з 2014)