Білорусь Республіка Білорусь Рэспубліка Беларусь
Прапор Герб
Гімн: Мы, беларусы (Ми, білоруси)
Столиця (та найбільше місто)	Мінськ
Офіційні мови	білоруська і російська
Державний устрій	республіка
- Президент	Олександр Лукашенко
- Прем'єр-міністр	Андрій Кобяков
Незалежність від СРСР
- оголошена	25 серпня 1991
Площа
- Загалом	207 560 км² (93)
- Води (%)	незначний (4700 км²)[1]
Населення
- оцінка 2012 р.	9 461 800[2] (86)
- Густота	45,6 чол,/км² (142)
ВВП (ПКС)	2008 р., оцінка
- Повний	114,1 млрд. $ (63)
- На душу населення	11 800 $ (76)
Валюта	білоруський рубль (BYR)
Часовий пояс	FET (UTC+3)
Домен інтернету	.by
Телефонний код	+375

Білору́сь^[3] (біл. Беларусь), офіційно — Республіка Білорусь (біл. Рэспубліка Беларусь) — держава у Східній Європі без виходу до моря, розташована на північ від України. Крім неї, межує з Польщею, Литвою, Латвією та Росією. До 1991 року входила до складу СРСР як Білоруська Радянська Соціалістична Республіка.

Історія[ред. • ред. код]

Докладніше: Історія Білорусі

Білорусь, як і Україна, починає свою історичну державність із часів Київської Русі. Першим окремим білоруським політичним утворенням було Полоцьке князівство. Пізніше на землях сучасної Білорусі, України і Литовської Республіки існувало Велике князівство Литовське, яке з 1569 року увійшло до складу Речі Посполитої, а після її розпаду — до Російської імперії.

Після розпаду Російської імперії на землях Білорусі утворено Білоруську Народну Республіку (БНР), що проіснувала лише 9 місяців.

18 березня 1921 внаслідок Ризького мирного договору, Білорусь поділено між Польщею та СРСР. У складі СРСР Білорусь існувала під назвою Радянська Соціалістична Республіка Білорусь (пізніше перейменована в Білоруську Радянську Соціалістичну Республіку).

27 липня 1990 р. Верховна Рада БРСР прийняла Декларацію про державний суверенітет. 25 серпня 1991 р. Верховна Рада Білорусі проголосила незалежність країни від СРСР. 19 вересня 1991 р. Білоруську Радянську Соціалістичну Республіку перейменовано в Республіку Білорусь. 15 березня 1994 р. Верховна Рада прийняла Конституцію Республіки Білорусь, згідно з якою вона оголошувалась унітарною демократичною соціальною правовою державою. Відповідно до Конституції Республіка Білорусь є президентською республікою.

У липні 1994 року відбулися вибори Президента. У результаті всенародного голосування першим Президентом Республіки Білорусь був обраний Олександр Лукашенко. Починаючи з його обрання, Білорусь пішла більш соціалістичним шляхом розвитку, ніж всі сусідні країни.

Білоруська РСР на шведській мапі європейської частини СРСР 1926 р.

Герб Білорусі (1918, 1991–1995 років)

Перші державні символи Республіки Білорусь мали своє походження від Білоруської Народної Республіки 1918 року. Біло-червоно-білий прапор та герб «Пагоня». Вони були замінені після референдуму 1995 року, деякі опозиційні сили Білорусі продовжують їх використовувати.

У вересні 2001 року відбулися другі президентські вибори, у результаті яких О. Лукашенко був обраний Президентом Республіки Білорусь на другий термін. У жовтні 2004 року на референдумі було скасовано обмеження у два терміни перебування на посаді президента, після чого Олександра Лукашенко все частіше стали називати «останнім диктатором Європи».

19 березня 2006 в Білорусі пройшли президентські вибори, на яких знову переміг Олександр Лукашенко. ЄС та США визнали вибори недемократичними, а їх результати — сфальсифікованими. 10 квітня 2006 Європейський Союз заборонив в'їзд на територію країн ЄС президенту Білорусі Олександру Лукашенку і 30 білоруським чиновникам: міністрам, прокурорам і представникам регіональних виборчих комісій.

19 грудня 2010 року відбулися чергові вибори президента Білорусі, на яких офіційно вчетверте поспіль переміг Лукашенко. Ввечері того ж дня в центрі Мінська зібралося близько 20 тисяч осіб, аби висловити протест проти фальсифікації виборів. Загони спецназу розігнали натовп, сімох із дев'яти опозиційних кандидатів було затримано, двох із них побито. США та деякі країни Європи відмовилися визнати вибори легітимними.

Державна влада[ред. • ред. код]

Державна влада здійснюється на основі поділу її на законодавчу, виконавчу й судову. Білорусь — напівпрезидентська республіка. Президент Республіки Білорусь є главою держави, гарантом Конституції, прав і волі людини й громадянина. Згідно з Конституцією законодавчим органом влади Республіки Білорусь є Парламент, що складається з двох палат. Виконавчу владу в республіці здійснює Уряд — Рада Міністрів, яка є центральним органом державного управління.

Зовнішня політика[ред. • ред. код]

З початку президентства Олександра Лукашенка, Білорусь рухалась у російському напрямку, з офіційною метою побудови єдиного союзу двох держав. Відносини з країнами — членами ЄС і НАТО є складними. Євросоюз і США заборонили в'їзд в свої країни членам білоруського уряду.^[4]

Після енергетичного конфлікту з Російською Федерацією наприкінці 2006 року, Мінськ активізував спроби диверсифікувати свою зовнішню політику. Сучасна зовнішня політика Білорусі спрямована на активізацію та поліпшення відносин з такими країнами як Індія, Іран та Венесуела.

Членство в міжнародних організаціях[ред. • ред. код]

Білорусь є членом ООН, ЮНЕСКО, ЮНІДО, МОП, ВООЗ, СНД, ОБСЄ.

Збройні сили[ред. • ред. код]

Докладніше: Збройні сили Білорусі

Збройні сили Білорусі були створені після проголошення державної незалежності у 1991 році. 20 березня 1992 року було прийнята постанова уряду «Про створення Збройних сил Республіки Білорусь». Цього ж дня парламент прийняв закон «Про Збройні сили Республіки Білорусь», на основі якого і почалося їх формування. В білоруській армії є три види військ: Сухопутні війська, Військово-повітряні сили та війська протиповітряної оборони. Чисельність білоруської армії становить 65 тис., з них 15 тис. — громадянський персонал. Станом на кінець 2006 року на контрактній основі проходив службу 23,1% військовослужбовців. Білоруська армія бере активну участь в різноманітних навчаннях, як всередині країни («Неман — 2001», «Березина-2002», «Чисте небо-2003», «Щит Союзу — 2006», «Захід — 2009»), так і за її межами (Бойова співдружність)

Склад армії станом на 1992 рік:

• 2900 танків
• 3000 бойових машин
• 1500 артилерійських систем
• 150 бойових літаків
• 60 ударних вертольотів

Згідно з Угодою про звичайні збройні сили в Європі Білорусь взяла на себе зобов'язання суттєво скоротити кількість військової техніки, що стоїть на озброєнні.

Географія[ред. • ред. код]

Докладніше: Географія Білорусі

• Розташування: Білорусь  — держава в східній Європі, яка межує на заході з Польщею (605 км), на північному заході — з Литвою (502 км) і Латвією (141 км), на сході і північному сході — з Росією (959 км), на півдні — з Україною (891 км).

• Площа території: загальна — 207 600 км². Довжина з півночі на південь — 560 км, зі сходу на захід — 650 км.

• Найвища точка — пагорб Дзержинський у Мінській області (345 м над рівнем моря).

• Найнижча точка — Німанська долина в Гродненській області (80—90 м над рівнем моря).

• Столиця — Мінськ (1711 тис. жителів).

Інші великі міста: Гомель (500 тисяч жителів), Могильов (370 тисяч), Вітебськ (358 тисяч), Гродно (304 тисяч).

Природа[ред. • ред. код]

Болото біля Мінська

Велика частина території країни — рівнинна, із численними слідами льодовикової діяльності. На північному-заході — система моренних пасм (Свенцянська, Браславьска й Освейська), які є частинами Балтійського моренного пасма. Між моренними пасмами — заболочені низовини (Німанська, Полоцька та інші). Із заходу на схід простягається Білоруське пасмо (висота до 345 м — вища точка Білорусі). На півдні — низинне Білоруське Полісся.

Основні річки: Дніпро (із притоками Березина, Прип'ять, Сож), Західна Двіна, Німан (із притоком Няріс), Західний Буг. Понад 10 тисяч озер (Нароч, Освейське, Лукомльське, Дрисвяти та ін.). Більше 1/3 території займають болота, головним чином розповсюджені у Поліссі. Є водосховища (Вілейське, Заславльське та інші). Змішані ліси займають приблизно 1/3 території країни. Майже 2/3 лісопокритої площі становлять хвойні породи (сосна, ялина); на півдні поширені дуб, граб, клен, ясен. На території Білорусі — частина Біловезької Пущі, Березиньский та Прип'ятський заповідники.

Див. також: Геологія Білорусі, Гідрогеологія Білорусі, Червона книга Республіки Білорусь, Список ссавців Білорусі та Флора Білорусі

Адміністративно-територіальний поділ[ред. • ред. код]

Докладніше: Адміністративний поділ Білорусі

Берестейська область Гродненська область Мінська область Гомельська область Могильовська область Вітебська область

Білорусь складається з 6 областей з центрами у Мінську, Бересті, Вітебську, Гомелі, Гродно і Могильові. Кожна область поділяється на райони, міста та інші територіальні та адміністративно-господарські одиниці. У Білорусі станом на 1 серпня 2008 налічується 112 міст, у тому числі 12 з населенням понад 100 тис. осіб.

Економіка[ред. • ред. код]

Торговельний комплекс, Мінськ

Докладніше: Економіка Білорусі

Загальна характеристика господарства

Білорусь — індустріально-аграрна країна. Основні галузі економіки: тракторна, металообробна, машинобудівна, торфорозробна, велосипедна, виробництво добрив, телевізійна. Основний транспорт — залізничний, автомобільний, річковий. Повітряний транспорт розвинений відносно слабко; найбільший аеропорт країни знаходиться поблизу Мінська.

За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A., 2001]: ВВП — 22,5 млрд. $. Темп зростання ВВП — 8,3%. ВВП на душу населення — 2198 $. Прямі іноземні інвестиції — 31,4 млн. $. Імпорт (у т. ч. рідке паливо, природний газ, промислова сировина, текстиль, цукор) — 15,8 млрд. $ (г. ч. Росія — 53%; Україна — 11%; Німеччина — 8%; Польща — 3%; Литва — 2%). Експорт (г. ч. продукція машинобудування, хімікати, продовольство) — 13,9 млрд. $ (г. ч. Росія — 65,5%; Україна — 5,8%; Польща — 2,5%; Литва — 2,2%).

Див. також: Корисні копалини Білорусі, Гірнича промисловість Білорусі та Історія освоєння мінеральних ресурсів Білорусі

Валюта[ред. • ред. код]

Купюра 20 рублів зразка 2000 року

Білоруський рубль (рубель). В обігу знаходяться купюри вартістю 50, 100, 500, 1000, 5000, 10000, 20000, 50000, 100000 і 200000 рублів^[5][6]. Долари США, Євро й російські рублі — найбільше широко прийняті валюти. Обміняти валюту можна в банках і в обмінних пунктах.

Інфраструктура[ред. • ред. код]

Автошляхи Білорусі
Транспорт Білорусі

Станція метро «Парк Чалюскінцаў»

Населення[ред. • ред. код]

Динаміка чисельності населення Республіки Білорусь, в тисячах, 1960–2010

Докладніше: Населення Білорусі

Густота населення на поч. 2010 р.

Білорусь — багатонаціональна держава. У ній мешкають білоруси, росіяни, євреї, українці, поляки, литовці, вірмени, азербайджанці й інші народи. Загальне населення країни становить 9,461 млн чол. (за даними на 1 березня 2013 року).^[7]

• Берестейська обл. — 1390 тис.
• Вітебська обл. — 1206,8 тис.
• Гомельська обл. — 1427 тис.
• Гродненська обл. — 1057,5 тис.
• м. Мінськ — 1903,9 тис.
• Мінська обл. — 1401,1 тис.
• Могильовська обл. — 1075,5 тис.

Зміна чисельності населення адміністративних одиниць Білорусі за період між переписами 1999 та 2009 рр.

Національний склад населення характеризується переважанням білорусів і зростанням їх частки у населення країни. При скороченні населення країни на 5,6%, кількість білорусів скоротилась тільки на 2,5% і досягла 83,7%.

Рівень урбанізації у 2009 р.

Білоруси в Білорусі за переписом 2009 року

Росіяни в Білорусі за переписом 2009 року

Поляки в Білорусі за переписом 2009 року

Українці в Білорусі за переписом 2009 року

Кількість інших національностей продовжувала скорочуватись швидкими темпами. За 1999–2009 кількість євреїв зменшилась на 55%, українців — на 33%, росіян — на 31%, поляків — на 26%.^[8]

• Білоруси — 83,7% (7 957 тис.)
• Росіяни — 8,3% (785 тис.)
• Поляки — 3,1% (295 тис.)
• Українці — 1,7% (159 тис.)
• Євреї — 0,1% (13 тис.)^[8]
  

Абсолютна більшість жителів Білорусі — християни, більше половини населення є православними. Проживає значна кількість католиків — переважно у Гродненській, Мінській та Вітебській областях.

Міське населення становить 74,3% і має тенденцію до подальшого зростання. Рівень урбанізації підвищився з 30,8% у 1959 році до 74,3% на кінець 2009 року.

Станом на кінець 2009 року налічувалося 206 міських населених пунктів, в яких проживало 7064 тис. осіб. Переважна більшість міст та селищ міського типу (168) має населення менше 20 тис. осіб. В 13 містах населення перевищує 100 тис. осіб.

Найбільші міста — Мінськ (1903,9 тис.), Гомель (482,7 тис.), Могильов (358,3 тис.), Вітебськ (347,9 тис.), Гродно (327,5 тис.), Берестя (309,8 тис.)^[8]

Налічується 23549 сільських населених пунктів. Більшість сіл (17240) мають населення менше 100 осіб, з них 5843 — менше 10 осіб. Найбільша концентрація малолюдних сільських населених пунктів характерна для Вітебської області, найменша — для Брестської.

Українці в Білорусі[ред. • ред. код]

Докладніше: Українці в Білорусі

У Республіці Білорусь станом на кінець 2009 року проживало 158.7 тис. українців. З них 29,2% назвали рідною українську мову, 61,2% — російську та 7,9% — білоруську.^[9]

За своїм соціальним складом 95% українців Білорусі мають вищу, середню та незакінчену середню освіту. 2,5 тисячі — наукові працівники (з 16,5 тисяч всіх науковців Білорусі). 30% від загальної кількості докторів та кандидатів наук країни вчені українського походження.

Станом на 2006 рік, Міністерством юстиції Білорусі та управліннями юстиції облвиконкомів зареєстровано 5 українських об'єднань, які представляють 10 громад і являють собою 4 центри впливу на розвиток української самобутності в Білорусі.

Динаміка демографії українців у країні:

1926 р. — 0,6% населення;

1959 р. — 1,7%;

1970 р. — 2,1%;

1979 р. — 2,4%;

1989 р. — 2,9%;

1999 р. — 2,4%.

2009 р. — 1,7%

Чисельність українців за регіонами, тис. (перепис 2009 року)

• Берестейська область — 40,0;

• Вітебська область — 14,6;

• Гомельська область — 30,9;

• Гродненська область — 15,0;

• Мінська область — 17,7;

• Мінськ — 27,4;

• Могильовська область — 13,1;

Релігія[ред. • ред. код]

Докладніше: Релігія в Білорусі

В кінці XVIII ст. 70% населення належало до уніатської (греко-католицької) церкви, 15% були католиками, 7% — юдеями й лише 6% — православними. Однак у 1839 році уніатська архієрея ухвалили рішення про приєднання до Греко-Російської Православної Церкви, у православ'я перейшли більш близько 1,6 млн осіб.

Станом на 1 вересня 2009 р. в Республіці Білорусь було зареєстровано 3094 релігійні громади, які представляли 25 конфесій і релігійних напрямів. Крім того, існувало 158 релігійних організацій, що мали загальноконфесіональне значення (релігійні об'єднання, монастирі, місії, братства, сестринства, духовні навчальні заклади). Віруючими у 2011 р. назвали себе 58,9% населення. Основними конфесіями є православ'я (80‒82% серед осіб, що назвали себе віруючими) та католицизм (10‒12%).^[10]

Культура[ред. • ред. код]

Традиційний білоруський одяг походить з Київської Русі. Враховуючи білоруський клімат, був потрібен одяг, який би зберігав людину в теплі. Одяг білорусів складався з льону або вовни й був прикрашений декоративними орнаментами, які певний час перебували під впливом культур своїх сусідів: поляків, литовців, латвійців, росіян та інших європейських народів. Кожен з білоруських регіонів має окремий, унікальний орнамент. Орнамент, використаний на деяких стародавніх сукнях, зараз відображений на державному прапорі Білорусі.

Білоруська кухня в основному складається з овочів, м'яса й хлібів. За традиційними методами кулінарії, які були широко поширені до «радянської ери» у Білорусі, харчові продукти або повільно готуються, або тушкуються. Типовий білорус вдень їсть дуже легкий сніданок і щільний обід з вечерею. Остання є основною їжею дня. При привітанні гостя, як і в Україні, пропонують хліб із сіллю для демонстрації гостинності.

На сьогоднішній день в Державний список історико-культурних цінностей Республіки Білорусь включено 4811 об'єктів, зокрема 4694 матеріальні нерухомі історико-культурні пам'ятки, які включають 1655 об'єктів архітектури, 1125 історії, 1857 археології, 57 мистецтва.

У Республіці Білорусь близько 13 тис. установ культури — театрів, цирків, вищих і середніх навчальних закладів, музеїв, музеїв-заповідників і меморіальних комплексів. Близько 60 з них — республіканського підпорядкування. У їхньому числі Національна кіностудія «Беларусьфільм», Національна бібліотека Білорусі, Білоруський державний інститут проблем культури, Республіканський центр національних культур, Державний регістр кіновідеофільмів і кіновідеопрограм. Бібліотечна система країни включає близько 10 тис. публічних і спеціальних бібліотек, сукупного обсягу фонду — біля 250 млн примірників.

Головним державним святом є День Республіки, який відзначають щороку 3 липня.

Спорт[ред. • ред. код]

До 1991 року білоруські клуби брали участь в різноманітних лігах чемпіонату СРСР. Найкращий результат — перемога в чемпіонаті країни мінського «Динамо» 1982 року. У 2008 році футбольний клуб «БАТЕ Борисів» пробився до групової стадії Ліги Чемпіонів, зігравши у групі з мадридським «Реалом», туринським «Ювентусом» та санкт-петербурзьким «Зенітом». Білоруси взяли три пункти, що, зважаючи на стан спорту в Білорусі, є досить високим результатом. Найкращим результатом білоруської збірної було 57 місце в рейтингу ФІФА (липень, 2008), однак білоруська збірна ніколи не потрапляла на чемпіонати світу та Європи.

Хокей у Білорусі є пріоритетним видом спорту. У 2010 році відбувся світовий чемпіонат серед юніорів а у 2014 році Білорусь прийматиме чемпіонат світу з хокею. Для цього в Мінську зведено «Мінськ-Арену» на 15 040 глядачів та зводиться «Чижівка-Арена» на 7500 глядачів.

Освіта[ред. • ред. код]

Частка населення Білорусі у віці 10 років і старше з вищою освітою за переписом 2009 року.

Частка населення Білорусі у віці 10 років і старше з загальною початковою освітою за переписом 2009 року.

Частка учнів шкіл білоруською мовою викладання у 2009/2010 н.р.

Дошкільна освіта в Білорусі є першим рівнем основної освіти, що закріплено в редакції Закону Республіки Білорусь «Про освіту в Республіці Білорусь» (19 березня 2002 р., розділ IV). Відповідно до Закону, в рамках цілісної системи освіти Республіки Білорусь дошкільний рівень покликаний забезпечити всебічний розвиток дитини.

Заклади дошкільної освіти розрізняються за типами та профілем роботи з дітьми. Для дітей до 6 років існують такі типи дошкільних установ, як ясла, ясла-садок, дитячий садок, дитячий садок-школа. За профілем вони поділяються на заклади загального призначення, з поглибленою спрямованістю, санаторні дошкільні установи, спеціальні дошкільні заклади для дітей з особливостями психофізичного розвитку, дошкільні центри розвитку дитини. Станом на 01.01.2008 року у Білорусі було 4109 закладів дошкільної освіти, які відвідувало 365 298 дітей. Розвиваються нові форми організації дошкільної освіти з короткочасним режимом перебування дітей у дошкільних установах від 2 до 7 годин. У 2008 році функціонувало 376 таких груп.

Середня освіта — наступний етап в отриманні освіти в Республіці Білорусь. Отримати його можна в загальноосвітніх школах і гімназіях. Навчання на цьому рівні починається з 6 років. Сучасна модель загальноосвітньої школи включає в себе декілька ступенів.

Перший ступінь — загальна початкова освіта. Період навчання триває 4 роки, з 1-го по 4-й класи.

Другий ступінь — загальна базова освіта. Період навчання: початкова освіта, потім — з 5-го по 9-й класи.

Третій ступінь — загальна середня освіта. Його отримують ті учні, які закінчили базову школу і продовжили навчання у 10-му і 11-му класах загальноосвітньої середньої школи.

Загальну середню освіту можна отримати і в професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладах, прийом до яких здійснюється після закінчення базової школи. В останні роки в навчальних закладах Республіки Білорусь існує 10-бальна система оцінки знань.

Вища освіта у Білорусі представлена 43 державними вищими навчальними закладами (з них 31 університет, 6 академій, 2 інститути, 4 вищих коледжі), а також 12 вузами приватної форми власності.

У Білорусі проведено ліцензування освітньої діяльності всіх вузів незалежно від форми власності. Білоруський державний університет і Білоруський національний технічний університет є провідними вищими навчальними закладами в національній системі освіти. Вища школа готує фахівців за 360 спеціальностями і за більше ніж 2 тис. спеціалізацій.

Мови[ред. • ред. код]

Населення Білорусі за рідною мовою за переписом 2009 року

Населення Білорусі за розмовною мовою за переписом 2009 року

Міське населення Білорусі за розмовною мовою за переписом 2009 року

Сільське населення Білорусі за розмовною мовою за переписом 2009 року

З даними перепису населення 2009 року, більшість населення — 5058,4 тис. (53,2%) вказали рідною мовою білоруську. Це на 20% менше, аніж під час перепису 1999 року. Російську мову вказали рідною 41,5% населення, що майже вдвічі більше, аніж у 1999 році (24,1%).

Серед міського населення білоруську назвали рідною 44,1% населення, російську — 49,8%. Серед сільського населення — 79,7% та 17,7% відповідно.

Більшість населення (70,2%) вказали російську, як мову, що нею вони розмовляють вдома. Це на 7,4% більше, ніж під час минулого перепису. Кількість людей, які вказали основною розмовною мовою білоруську скоротилось з 36,7% у 1999 до 23,4% у 2010.

Серед міського населення російську, як основну розмовну мову, назвали 81,9% населення, а білоруську — 11,3%. Серед сільського населення більшість назвала основною розмовною мовою білоруську — 58,7% та російську — 36,2%.

Паспорт громадянина Білорусі дубльовано 3 мовами: білоруською, російською й англійською

У XX ст. білоруська мова тільки протягом двох нетривалих періодів упритул наблизилася до здобуття реального статусу державної (у 20-х рр., до початку сталінських репресій, і в 1991—95 pp.) Наприкінці існування Радянського Союзу (1990 р.) Верховна Рада Білоруської РСР ухвалила надзвичайно ліберальний «Закон про мови», що проголошував білоруську мову державною.

Після проведення в країні референдуму 1995 p., що більшість країн світу визнали нелегітимним, державна політика, спрямована на впровадження білоруської мови в різні сфери громадського життя, згортається. 1998 р. Національні збори Республіки Білорусь ухвалюють нову редакцію «Закону про мови», в якому проголошено державність білоруської й російської мов. Юридичне закріплення необов'язковості використання білоруської мови в офіційному вжитку спричинило майже повсюдне її витіснення зі структур державної влади. Більшість статей згаданого закону сформульовано таким чином, що в одночасному застосуванні двох мов немає ані найменшої потреби. Наприклад, у статті восьмій зазначено: «У Республіці Білорусь мовами діловодства й документації, а також мовами взаємостосунків державних органів, органів місцевого керування й самоврядування, підприємств, установ, організацій і громадських об'єднань є білоруська і (або) російська мова».

Наприкінці 80-х pp. XX ст. у Мінську не було жодної білоруськомовної школи. Від 1990-го до 1995-го кількість шкіл з білоруською мовою навчання невпинно зростала, а після цього періоду запанувала стійка зворотна тенденція. Так, у 1997–1998 навчальному році базову і середню освіту білоруською мовою здобувало майже 13,5% столичних школярів, а в 1999–2000 — близько 11% учнів Мінська.^[11]

У 2007–2008 рр. білоруською мовою навчалися 195.6 тис. учнів (18,4% від загальної кількості), з них 14.7 тис. першокласників (16,7%). Більшість білоруськомовних шкіл розташовані в сільській місцевості.^[12]

В містах білоруськомовну освіту отримують лише 1,9% учнів. У 2009–2010 рр. в містах Білорусі існували лише 34 школи з викладанням білоруською мовою. Більшість з них (19) знаходились у Мінську та Мінській області, 5 шкіл у Гродненській області, по 3 у Брестській, Вітебській, Гомельській областях. Найменше — лише одна школа була Могильовській області. У багатьох містах (Брест, Могильов) білоруськомовні школи відсутні.^[13]

Усередині самої білоруської мови спостерігається розкол. Існують два альтернативні варіанти мови, «нормативний», що відповідає всім сучасним правилам, основна маса яких була прийнята під час перебування Білорусі в СРСР («Наркомівка») й більш «традиційний» варіант (Тарашкевиця), що використовується здебільшого серед опозиційних до білоруської влади засобах масової інформації та інших громадських колах. У 2007 відбувся розкол білоруської Вікіпедії на дві.

Частка населення, яке вказало, що спілкується білоруською мовою вдома за переписом 2009 року

Все населення

Міське населення

Сільське населення

Частка населення, яке вказало, що спілкується російською мовою вдома за переписом 2009 року

Все населення

Міське населення

Сільське населення

Галерея[ред. • ред. код]

Див. також[ред. • ред. код]

	Білорусь у Вікіцитатах?
	Білорусь у Вікісховищі?
	Білорусь на Вікімедіа?
	Білорусь у Вікіновинах?
	Білорусь у Вікімандрах?
	Проект «Білорусь»

Примітки[ред. • ред. код]

Посилання[ред. • ред. код]

• Посольство України в Республіці Білорусь
• Посольство Республіки Білорусь в Україні
• Сайт Президента Республіки Білорусь
• «Білоруська весна» — фестиваль сучасної білоруської культури в Україні
• Культурний портал взаємостосунків: Білорусь — Україна
• «История Герба - Княжества Литовского»: В. И. Семененко, Л. А. Радченко, "История Украины" – г. Харьков, 2003 г. (рос.)

п о р Білорусь в темах Герб • Прапор • Гімн • Державний лад • Конституція • Парламент • Адміністративний поділ • Географія • Міста • Столиця • Населення • Мови • Історія • Економіка • Валюта • Культура • Релігія • Кінематограф • Література • Музика • Свята • Спорт • Освіта • Наука • Транспорт • Туризм • Пошта (історія та марки) • Інтернет • Збройні сили • Зовнішня політика Портал «Білорусь»

п о р Білорусь Області Берестейська • Вітебська • Гомельська • Гродненська • Мінська • Могильовська Міста державного значення Мінськ

п о р Слов'янські країни Східні слов'яни   Білорусь •   Росія •   Україна •   Придністровська Молдавська Республіка ( невизнана держава) Західні слов'яни   Польща •   Словаччина •   Чехія Південні слов'яни   Болгарія •   Боснія і Герцеговина • Македонія •   Сербія •   Словенія •   Хорватія •   Чорногорія

п о р   СНД (заснований 8 грудня 1991) Члени СНД   Азербайджан •   Вірменія •   Білорусь •   Казахстан •   Киргизстан •   Молдова •   Росія •   Таджикистан •   Узбекистан Асоційовані члени СНД   Туркменістан (статут СНД не ратифіковано) Учасниці СНД   Україна (статут СНД не ратифіковано) Спостерігачі в деяких структурах СНД   Афганістан •   Монголія Колишні члени   Грузія ( 3 грудня 1993 — 18 серпня 2009) Органи СНД Рада глав держав • Рада глав урядів • Рада міністрів закордонних справ • Рада міністрів оборони • Рада міністрів внутрішніх справ • Рада об'єднаних збройних сил • Рада командувачів прикордонними військами • Рада керівників органів безпеки та спеціальних служб • Економічна рада • Міжпарламентська асамблея • Економічний суд • Статистичний комітет • Фінансово-банківська рада • Антитерористичний центр • Комісія з прав людини • Координаційно-консультативний комітет • Виконавчий комітет • економічний комітет • Рада постпредів • Банк • Об'єднана система ППО• Об'єднані Збройні Сили Спорт Збірна з футболу • Збірна з хокею з шайбою • Збірна з регбі • Чемпіонат з хокею з шайбою

п о р Організація чорноморського економічного співробітництва Країни-члени   Азербайджан •   Албанія •   Болгарія •   Вірменія •   Греція •   Грузія •   Молдова •   Росія •   Румунія •   Сербія •   Туреччина •   Україна Країни-спостерігачі   Австрія •   Білорусь •   Єгипет •   Ізраїль •   Італія •   Німеччина •   Польща •   Словаччина •   США •   Туніс •   Франція •   Хорватія •   Чехія