| попередники | |
|
|
| наступники |
| Герцогство Нассау (1806 - 1866)з Вікіпедії | Прочитати оригінал статті |
| Герцогство Нассау нім. Herzogtum Nassau |
|||||||
|
|||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
|
|||||||
 Герцогство Нассау перед Австро-прусською війною |
|||||||
| Столиця | Вайльбург, Вісбаден (після 1816) | ||||||
| Мова(и) | німецька | ||||||
| Релігія | католицизм, протестанство | ||||||
| Площа | 4 855 км² | ||||||
| Населення | 465 636 (1865) | ||||||
| Династія | Нассауська | ||||||
Нассау[1] — графство, потім князівство, потім герцогство в складі Священної Римської імперії, існувало самостійно до 1866 року. З 1255 ділилось на різні інші землі, які також називались Нассау. Одним з них було князівство Нассау-Ділленбург, звідки пішла Оранська династія.
Передісторія[ред. • ред. код]
Спочатку на території Нассау проживали алемани. Християнство між ними розповсюдилось з Тріра і Майнца. В 496 році алемани були підкорені Хлодвігом і приєднані до Франкської держави. З другої половини ХІІ століття починається самостійна історія графства Нассау.
В 1255 році графство розпалось на дві частини, з яких південною (лівий берег Лану) володів Вальрам І, засновник Вальрамської лінії Нассауської династії (старшої), а північною (правий берег Лану) — Оттон, засновник Оттонівської лінії (молодшої).
Історія[ред. • ред. код]
30 серпня 1806 році князі Фрідріх-Август і Фрідріх-Вільгельм Нассауські, представники двох уцілілих до того часу ліній, уклали договір, за яким їх володіння повинні були об'єднатись в одну державу, під їх спільним керівництвом. Обидва вони приєднались до Рейнського союзу, за це їх держава отримала від Наполеона певні територіальні надбання. На Віденському конгресі (1815) Нассау було проголошено герцогством. В наступному році князі Фрідріх-Август і Фрідріх-Вільгельм Нассауські прийняли титули герцогів. В тому ж році обидва герцоги померли, їх спадкоємцем став син Фрідріха-Вільгельма — Вільгельм І (1816–1839).
В 1866 році, під час війни між Пруссією і Австрією, герцог Адольф І, син герцога Вільгельма І, попри бажання ландтагу, підтримав Австрійську імперію. Невдовзі герцогство було окуповано прусськими військами, а після перемоги в війні — 23 серпня — анексовано. За відмову від титулу Адольф отримав нагороду — 15 млн гульденів[2].
Герцогство увійшло в склад прусської провінції Гессен-Нассау.
Герцоги Нассау[ред. • ред. код]
.jpg)
За 60 років існування герцогством керувало 3 людини:
- Фрідріх-Август (1806–1816)
- Вільгельм І (1816–1839)
- Адольф І (1839–1866)
Цікаві факти[ред. • ред. код]
- Спадкоємець великого герцога Люксембурзького досі носить титул «Герцог Нассау», а інші члени родини — «Принц» чи «Принцеса Нассау».
- Також Нассау — частина титулу монарха Нідерландів, які походять з Орансько-Нассауської династії.
Див. також[ред. • ред. код]
Примітки[ред. • ред. код]
- ↑ Никонов В. А., Краткий топонимический словарь, 1966, Москва: Мысль — С. 285.(рос.)
- ↑ Нассау // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907. (рос.)
Джерела[ред. • ред. код]
- Winfried Schüler, Das Herzogtum Nassau 1806–1866. Deutsche Geschichte im Kleinformat. (= Veröffentlichungen der Historischen Kommission für Nassau 75) Historische Kommission für Nassau, Wiesbaden 2006
- Fuchs, Konrad: Die Bergwerks- und Hüttenproduktion im Herzogtum Nassau. In: Nassauische Annalen, 79. Band, Wiesbaden 1968. S. 368–376
- Spielmann, Christian: Geschichte von Nassau, 1. Teil: Politische Geschichte. Wiesbaden 1909; 2. Teil: Kultur und Wirtschaftsgeschichte. Montabaur 1926
