Республіка Філіппіни Repúbliká ng̃ Pilipinas
Прапор Герб
Девіз: Maka-Diyos, Makatao, Makakalikasan, at Makabansa (таґальською «Заради Бога, людей, світу, та країни»)
Гімн: Lupang Hinirang "Вибрана земля"
Столиця	Маніла 15°45′ пд. ш. 47°57′ зх. д. / 15.750° пд. ш. 47.950° зх. д. / -15.750; -47.950
Найбільше місто	м. Кезон
Офіційні мови	Філіппінська, Англійська
Державний устрій	Унітарна Президентська республіка
- Президент	Бенігно Акіно III
- Віце-президент	Джеджомар Біней
Незалежність	від Іспанії та Сполучених Штатів
- Проголошена	12 червня 1898
- Визнана	15 лютого 1935
- Республіка	2 лютого 1987
Площа
- Загалом	300 076 км²
- Води (%)	0,6
Населення
- оцінка 2000 р.	85,236,913 (13-те)
- перепис 2000 р.	76,504,077
- Густота	276/км² (42-та)
ВВП (ПКС)	2011 р., оцінка
- Повний	394 млрд дол. (32)
- На душу населення	4,111 тис. дол. (124)
ІРЛП  (2003)	0.758 (середня) (84-та)
Валюта	1 філіппінське песо = 100 сентимо (РНР)
Часовий пояс
- Літній час	(UTC+8)
Домен інтернету	.ph
Телефонний код	+63

Респу́бліка Філіппі́ни (Republic of the Philippines) — країна на архіпелазі в західній частині Тихого океану та сході Південно-Китайського моря. На південному заході по морю межує з Малайзією. Площа — 300 тис. км², із них 1830 км² води. Столиця — Маніла (на о. Лусон). Протяжність архіпелагу з півночі на південь — близько 1800 км, із заходу на схід — 1100 км. Держава розташована на 7107 островах Філіппінського архіпелагу. Вулканічні гори проходять із півночі на південь, 50% території вкрито лісами. Найбільші острови — Лусон (108 172 км²) і Мінданао (94 227 км²) (становлять 2/3 всієї території Філіппін), інші — Самар, Негрос, Палаван, Паней, Міндоро, Лейте, Цебу і група Сулу. Глава держави й уряду — президент Ґлорія Макапаґал-Арройо (з 2001 р.) Політична система — демократія, що розвивається. Експорт: цукор, копра (найбільший виробник у світі), кокосова олія, деревина, концентрат міді, електроніка, одяг.

Населення — 96 млн чол. (на липень 2008), із них тагальців — 28,1%, себуано — 13,1%, ілокано — 9%, бісайя — 7,6%, гіліґайнон ілонґо 7,5%, бікольців 6%, варайців 3,4%, інших 25,3% (за переписом 2000 р.) Офіційні мови — тагальська й англійська. Грошова одиниця — песо. Філіппіни є членом Асоціації держав Південно-Східної Азії (ASEAN).

Етимологія[ред. • ред. код]

Назва держави Філіппіни походить від імені іспанського короля Філіпа II. Філіппінською мовою (з одним «п») та тагальською мовою країна називається Pilipinas і читається [pɪlɪˈpinɐs]. Ні в імені короля, ні в місцевій назві немає подвоєння «п». В місцевій назві також немає літери «ф», наче Пилипівка.

Англійський варіант назви англ. Philippines (з двома «п») затвердився в часи, коли контроль над архіпелагом здійснювали США. Раніше офіційними назвами були Філіппінська Республіка (з двома «п») та Філіппінські острови (з двома «п»).

Початкову іспанську назву ісп. Las Islas Filipinas (з одним «п») архіпелагу дав кабальєро Руї Лопес де Вільялобос. Цей відважний дослідник і мореплавець назвав на честь тодішнього астурійського принца два відкриті ним острови, сьогодні відомі як острови Лейте і Самар. Майбутній король Філіп II Габсбург (з одним «п») отримав своє ім'я на честь іншого відомого Філіппа II (з двома «п») — володаря Македонії, батька Александра Македонського. Ім'я Філіппа походить від двох коренів грец. φίλος — любов та ίππος — кінь. У грецькій мові ці дві літери «п» вже є.

Поступово назва Las Islas Filipinas поширилася на весь архіпелаг, а вже в двадцятому столітті слово «острови» в назві держави зникло. Так держава стала Філіппінами, офіційно — Республіка Філіппін.

Географія[ред. • ред. код]

Докладніше: Географія Філіппін, Геологія Філіппін, Гідрогеологія Філіппін та Сейсмічність Філіппін

Природа Філіппін — переважно гірська (гори займають близько 3/4 поверхні) країна; середня висота хребтів — близько 2000 м, найбільша — 2954 м (вулкан Апо на о. Мінданао). Загалом клімат Філіппін тропічний, мусонний, але через сильну розчленованість рельєфу, різну експозицію схилів щодо вологих мусонний потоків і трас тропічних циклонів, неоднакову міру віддаленості місцевості від океану він неоднорідний.

Острівні дуги Філіппін утворені гребеневими ділянками підводного підняття і відрізняються гірським рельєфом. Особливо це виражене на Лусоні, де простежуються два, а місцями три субмеридіональні хребти середньою висотою близько 1800 м і максимальною 2934 м (гора Пулог). Аналогічна система субмеридіональних хребтів виражена на о. Мінданао з найвищою вершиною країни — вулканом Апо. Всі ці гірські структури є складовою частиною пояса діючих вулканів Тихого океану, що протягся в крайовій зоні й іменується «Тихоокеанським вогненним кільцем». На о. Лусон нараховують близько 20 періодично діючих вулканів. Між гірськими хребтами розташовані густо заселені рівнини і річкові долини. До найбільших із них належать: на о. Лусон долина р. Кагаян (на північному сході), Центральна рівнина і рівнина Біколь (на південному сході); на о. Мінданао — долини рік Агусан (на сході) і Мінданао (на південному заході); на о. Панай — Центральна рівнина. Крім того, вздовж берегів більшості островів простяглися вузькі прибережні рівнини. Найбільша ріка країни — Кагаян. Виділяються також Пампанга і Агно на Лусоні, а також Агусан і Мінданао з її головною притокою Пулангі на о. Мінданао. Невелика ріка Пасиг на о. Лусон, що витікає з озера Бай, проходить через Манілу, має важливе значення для перевезення вантажів.

Історія[ред. • ред. код]

Докладніше: Історія Філіппін

Класичний період (900–1521)[ред. • ред. код]

• Держава Ма-і
• Королівство Тондо (900–1589)
• Мадья-ас (1200–1569)
• Раджанат Майніла (1500–1571)
• Королівство Намаян (1175–1571)
• Раджанат Бутуан (1001–1521)
• Раджанат Цебу (1200–1565)
• Султанат Магуїнданано (1500–1888)
• Султанат Сулу (1500–1888)
• Султанати Ланао

Іспанський період (1521–1898)[ред. • ред. код]

• Віце-королівство Нова Іспанія (1521–1565)
• Іспанська Ост-Індія (1565–1898)
  • Християнізація Філіппін.
  • 1646: Голландські вторгнення. Бої у Манільській затоці.
  • 1762-1764: Британські вторгнення. Британська окупація Маніли.
  • Філіппінська революція (1896–1897).

Американський період (1898–1946)[ред. • ред. код]

• Іспано-американська війна (1898).
  • 12 червня 1898: проголошено незалежність від Іспанії.
• Перша Республіка Філіппіни (1899—1901).
  • Філіппіно-американська війна (1899–1902).
• Тагальська республіка (1902–1906).
• Острівний уряд Філіппін (1901–1935), окупація США.
• Філіппінська співдружність (1935–1943), протекторат США.
• Друга Республіка Філіппіни (1943—1945), окупація Японії.
• Філіппінська співдружність (1945–1946), протекторат США.
  • 4 липня 1946: проголошено незалежність від США.

Постколоніальний період (з 1946)[ред. • ред. код]

• Третя Республіка Філіппіни (1946—1972).
• Військовий стан (1972–1981)
• Четверта Республіка Філіппіни (1981—1986).
  • 22—25 лютого 1986: Жовта революція.
• П'ята Республіка Філіппіни (з 1986).

Адміністративний поділ[ред. • ред. код]

Докладніше: Адміністративний поділ Філіппін та Список міст Філіппін

Адміністративний поділ Філіппін

Філіппіни адміністративно поділяються на 17 регіонів, які в свою чергу поділяються на 81 провінцію, 144 міста та 1490.

Економіка[ред. • ред. код]

Докладніше: Економіка Філіппін, Корисні копалини Філіппін, Гірнича промисловість Філіппін та Історія освоєння мінеральних ресурсів Філіппін

Філіппіни — аграрно-індустріальна країна. ВВП у 2007 р. становив 300,1 млрд доларів США (за обмінним курсом ПКС), річний темп зростання — 7,3%. ВВП на душу населення — 3200 доларів США. Важливі місця в економіці посідають металургійна, машинобудівна, текстильна, швейна, фармацевтична, хімічна, деревообробна, харчова, радіоелектронна, нафтопереробна, рибна галузі промисловості. Головний вид транспорту — морський. Є також автомобільний, фрагментарно — залізничний види транспорту. Головні морські порти — Маніла, Себу, Ілоіло, Замбоанґа, Батангас, Тобако, Легаспі, Давао.

До початку Другої світової війни в основі економіки Філіппін лежали виробництво і експорт вузького асортименту сировинних товарів, як правило, продуктів сільського господарства і лісоматеріалів. Обробної промисловості (крім цукрової) практично не існувало. Експорт прямував переважно до США, звідки надходила основна частина необхідних промислових виробів. Після здобуття Філіппінами незалежності місцева обробна індустрія отримала стимули для розвитку, і тепер її частка в національному прибутку вища, ніж у сільського господарства. Приблизно 3/4 всього експорту становлять нетрадиційні види товарів. Як і раніше, характерна непропорційно висока концентрація сучасних видів виробництв і населення в нечисленних центрах, переважно в Манілі і її околицях.

Відносна значущість аграрного сектора в економіці Філіппін поступово зменшується (у 2007 р. сільськогосподарське виробництво становило 13,8% ВВП, промисловість — 31,7%, сфера послуг — 54,5%). Трудові ресурси в 2007 р. становили близько 33,6 млн осіб. У 1990-х роках понад 6 млн філіппінців працювали за кордоном, головним чином у США і державах Перської затоки. Рівень безробіття в 2007 р. — 7,3%.

Культура[ред. • ред. код]

Культура Філіппін — це унікальна суміш східних і західних рис з впливами китайської, японської, малайзійської, іспанської, португальської, американської культур.

Філіппіни — багатомовна країна. Тут налічується близько 72 національних мов та місцевих діалектів. Національна — філіппінська мова, що походить від тагальської (офіційно затверджена в 1973 р.). Англійська та філіппінська мови використовуються як державні в освіті, науці, торгівлі. Іспанська мова, що була домінуючої книжною мовою в XIX столітті та раніше, зараз поступилася позиціями.

Філіппінська музика увібрала в себе християнські мелодії, індонезійську музику гамелана, американський блюз, фолк і рок-н-рол. У 20-ті роки ХХ ст. був винайдений новий жанр — kundiman, коли традиційні пісні співалися у стилі американських балад. Пізніше з'явився Rinoy-рок, який став новою формою музики. Rinoy-рок почав об'єднувати людей, тому що під час повстань 1980-х років набув величезної популярності, а пісня Фреда Агуілера «Bayan Ko» стала революційним гімном.

Туризм[ред. • ред. код]

Докладніше: Туризм на Філіппінах

Наука[ред. • ред. код]

Наукові центри були створені ще за часів іспанського володарювання. У XX ст. створено Міжнародний інститут вивчення рису у 1962 р. Також роботу по вивченню сільськогосподарських рослин провадить інститут в Лос-Баньйосі та університет ім. Св. Карлоса в Себу. На Філіппінах чимало організацій, які представляють такі галузі науки, як архітектура, історія, економіка, медицина, сільське господарство, філософія. Членами національної академії науки стають люди, що досягли великих вершин в галузі природничих і гуманітарних наук. В країні є велика кількість музеїв та бібліотек, чимало з яких створені при університетах. Цінні документи, історичні архіви, мистецькі вироби — це все зберігається в національному музеї в Лопесі.

Засоби масової інформації[ред. • ред. код]

На Філіппінах працюють 225 телевізійних каналів і більше 900 радіостанцій. У столиці щодня друкується 30 видів газет, переважно англійською, декілька філіппінською і 4 китайською. Тираж «Філіппін дейлі інкуайрер» найбільший серед столичних газет. У Манілі існують декілька кіностудій, де знімають фільми на англійській та тагальській мовах.

Освіта[ред. • ред. код]

Систему безкоштовної шкільної освіти запроваджено ще в XIX ст., згодом вона була доповнена урядом США про навчання у коледжах та національному університеті і проіснувала до 1972 р. До того часу національний бюджет виділяв найбільше коштів на освіту. В 1972 р. проведено реформу для модернізування системи. У нових навчальних планах увага зосереджувалась на вивченні професійно-трудових дисциплін. Крім англійської, у школах викладають тагальську, а на о. Мінданао ще й арабську мови. В 1990 р. близько 90% населення старших 14 років були письменними.

Релігія[ред. • ред. код]

Більше 80% населення — католики. Лише на острові Мінданао домінує іслам. Філіппіни — єдина азійська країна, де домінує християнство.

Джерела[ред. • ред. код]

• Гірничий енциклопедичний словник, т. 3. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2004. — 752 с. ISBN 966-7804-78-X
• CIA World Factbook

Посилання[ред. • ред. код]

• ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Філіппіни
• Республіка Філіппіни. Почесне Консульство України у м. Маніла // Міністерство закордонних справ України

Це незавершена стаття про Філіппіни. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

п о р Країни Південно-Східної Азії Суверенні держави Бруней • Східний Тімор • В'єтнам • Індонезія • Камбоджа • Лаос • Малайзія • М'янма • Сінгапур • Таїланд • Філіппіни Несуверенні території Андаманські і Нікобарські острови ( Індія) • Острів Різдва ( Австралія) • Кокосові острови ( Австралія) • Острів Хайнань ( КНР) • Охрідський острів ( Республіка Китай) Спірні території Острови Ашмор і Кратьєр ( Австралія, Індонезія) • Острови річки Наф ( Бангладеш, М'янма) • Острови Макклесфілд ( КНР, Республіка Китай, В'єтнам) • Парацельські острови ( КНР, Республіка Китай, В'єтнам) • Острови Пратас ( КНР, Республіка Китай) • Риф Скарбороу ( Філіппіни, КНР, Республіка Китай) • Острови Спартлі ( Бруней, Малайзія, Філіппіни, КНР, Республіка Китай, В'єтнам)

п о р Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН)   Бруней •   В'єтнам •   Індонезія •   Камбоджа •   Лаос •   Малайзія •   М'янма •   Сінгапур •   Таїланд •   Філіппіни