Ядвіґа Анжуйська

Ядвіґа I
Dei gracia regina Polonie, princepsque Lithuanie suprema et heres Russie, necnon terrarum Cracovie, Sandomirie, Siradie, Lancicie, Cuiavie, Pomoranieque domina et heres

Королева Польщі
Правління	1384-1399
Коронація	16 жовтня 1384
Попередник	Людвік I Великий
Наступник	Владислав ІІ Ягайло
Інші титули	Королева Русі

Біографічні дані
Дата народження	бл.1374
Дата смерті	17 липня 1399(1399-07-17)
	Краків
Місце поховання	Собор святих Станіслава і Вацлава, Краків, Польща
Чоловік	Владислав ІІ Ягайло
Діти	Єлизавета Боніфація
Династія	Анжу
Рід	Анжуйська династія Капетингів
Батько	Людвік I Великий
Мати	Єлизавета Боснійська

Ядвіґа I (пол. Jadwiga Andegaweńska, *бл.1374 - †17 липня 1399) — королева Польщі від 1384 р., наймолодша дочка Людвіка I Угорського та Єлизавети Боснійської, від 1386 року дружина Владислава II Ягайла; 1387 року прилучила до Польщі — Королівство Руське (Галицьку Русь). Мала титул "короля Русі" (Королівства Галичини та Володомерії) з 1387 року. Походила з Анжуйської династії Капетингів.

Біографія[ред. • ред. код]

Одне з зображень Ядвіґи I ( Wincenty de Lesseur)

Ядвіґа I ( Ян Матейко)

15 червня 1378 була заручена з Вільгельмом — сином і спадкоємцем австрійського герцога Леопольда III Габсбурга і після досягнення 12-річного віку мала стати його дружиною. Відтоді виховувалась у віденському герцогському дворі. Після смерті Людовіка (1382) повинна була разом з Вільгельмом успадкувати угорський престол, однак королевою Угорщини стала середня сестра Ядвіґи Марія I Угорська. Незабаром польська шляхта, розчарована у персональній унії з Угорщиною, домоглася згоди на передачу Ядвізі польського престолу, призначеного для Марії. Ядвіґа була коронована у Кракові 16 жовтня 1384 як король Польщі — Hedvig Rex Poloniæ. Чоловічий рід її титулу мав підкреслити, що вона була монархом, а не жінкою короля.

1386 року завдяки Дмитру з Гораю було розірване заручення з Вільгельмом і 18 лютого 1386 року Ядвіґа вийшла заміж за Великого князя Литовського Ягайла (коронований королем Польщі 3 березня 1386 під ім'ям Владислава II), що оформило Кревську унію 1385 року. Внаслідок укладення унії в Польщі встановилася система співправління Ядвіґи I і Владислава II Ягайла. На Ядвіґу покладався обов'язок забезпечити спадковий характер польської корони. Ядвіґа мала свою державну канцелярію, брала участь у вирішенні зовнішньополітичних питань. Мала доньку від Ягайла - Ельжбету Боніфацію (22/06/1399-13/07/1399).

1387 року з Доброгостом — краківським каштеляном, Кшеславом — сандомирським; каліським — Сендзівоєм, сандомирським — Яном, краківським — Спитком з Мельштина — воєводами; Кристином з Острова — маршалком власного двору — очолила похід польської шляхти на Галицьку Русь, що призвело до остаточного включення частини земель Руського королівства до складу Польщі.^[1]

Ядвіґа намагалася мирним шляхом вирішити територіальні проблеми між Польщею і Тевтонським орденом. У 1397–1398 рр. вела переговори з великим магістром Тевтонського ордену Конрадом фон Юнінгеном з метою повернення Польщі Добжинської землі. Протидіяла політичній діяльності князя Вітовта, який намагався розірвати Кревську унію і відновити незалежність Литви. Ядвіґа підтримувала розвиток науки і мистецтва, сприяла підготовці відновлення Краківського (Яґеллонського) університету.

Похована у кафедральному соборі Кракова.

Вшанування пам'яті[ред. • ред. код]

Канонізація[ред. • ред. код]

8 червня 1997 Папа Римський Іван Павло II канонізував Ядвіґу I як Святу Ядвіґу Королеву "матір трьох народів".

Цікаві факти[ред. • ред. код]

Ядвіґа I увійшла в історію Польщі як єдина жінка-король. Незважаючи на те, що в повсякденній мові про Ядвіґу кажуть “королева”, офіційно цей титул давався дружинам королів, причому він не був пов’язаний з правами здійснення державної влади. Ядвіґа ж була повноправним королем з усіма правами та обов’язками, відповідними даному титулу^[2].
король Ягайло констатував факт втрати нею цнотливості до укладення з ним шлюбу в діалозі зі Збіґнєвом Олесьницьким.^[3]