| Карл II Зачарований | |
|---|---|
| Dei Gratia Hispaniarum et Indiarum Rex | |
 |
|
| Король Іспанії | |
| Правління | 1665-1700 |
| Попередник | Філіп IV Великий |
| Наступник | Філіп V Анжуйський |
| Інші титули | Король Неаполя Король Сицилії |
| Біографічні дані | |
| Дата народження | 6 листопада 1661 |
| Мадрид | |
| Дата смерті | 1 листопада 1700 (38 років) |
| Мадрид | |
| Місце поховання | Ескоріал, Іспанія |
| Дружина | Марія Луїза Орлеанська |
| Другий шлюб | Марія Анна Пфальц-Нойбургська |
| Династія | Габсбурги |
| Батько | Філіп IV Великий |
| Мати | Маріанна Австрійська |
 |
|
 |
|
Карл II Зачарований (*6 листопада 1661 - †1 листопада 1700) — король Іспанії з 1665 року, останній представник Габсбургів на іспанському престолі. Син короля Філіпа IV Великого.
Зміст
Молоді роки. Регенство[ред. • ред. код]
Карл в чотири роки став номінальний королем, зарано втративши батька. До 1677 року регентшею була мати Карла — Марія Анна Габсбург, якій допомогала Урядова хунта. Він мав 14 кормилець. Королівським вихователем 5 червня 1667 року була призначено Франсіско Рамоса дель Мансано, одного з шанованіших людей свого часу, професора права в університеті Саламанки, члена Рад Кастилії та Індій. З дитинства Карл відрізнявся дуже слабким здоров'ям — у нього довго не різалися зуби й деякий час не міг навчитися ходити. Не мав Карл якихось здібностей чи талантів. При цьому навіть не намагався чомусь навчитися.
Регентша Марія Ганна відчуваючи свою нездатність самостійно впоратися залучила до себе єзуіта Хуана Еверардо Нітхарда. Спочатку вона призначила його Великим Інквізитором (вересень 1665 року), автоматично Нітхард став також членом Урядової хунти.
Незабаром разпочався конфлікт між Нітхардом та позашлюбним сином Філіпа IV дон Хуаном за вплив та посади. В суспільстві разгорнулася також полеміка, в наслідок чого у 1669 році створено Комісію реформ, яка повинна була розглядати наданні пропозиції. Комісія запропонувала низку честолюбних реформ. Але вони залишилася на бумазі. Значення цієї комісії у тому, що вперше почалася громадські дебати стосовно становища Іспанії. В цей же час незадоволення Нітхардом серед аристократії, чиновництва, духівництва зросло настільки, що регентша вимушена була 25 лютого 1669 року звільнити його та призначити надзичайним посланцем у Римі. На це вплинуло також застуереження імператора Леопольда I та папського нунція стосовно факту об'єдання навколо дона Хуана потужної групи прихильників, які були озброєні як справжня армія (нараховувалося приблизно 1 тисяча осіб).
Але й дон Хуан повністю не переміг. В червні цього ж року його призначили генеральним намісником арагонської корони у Сарагосі. Дон Хуан покинув Мадрид. В період між 1669 та 1675 роками він проводив обережну політику з явним реформістським ухилом, сптраючись на готовність місцевої еліти до співробітництва та інтеграції.
Найбільш зиск отримали іспанські гранди. Вони де-факто захопили владу — відставка Нітхарда спричинило суттєве падіння авторитету регентши.
Роки регентсва — це також збільшення ваги некастильських земель. Посилення федералистських настроїв.
У зовнішній політиці в цей період продовжувало відбуватися послаблення позицій Іспанії. За наслідками деволюційної війни з королем Франції Людовиком XIV країна втратила землі в південних Нідерландах (травень 1668 року, Аахенським договір). 18 лютого 1668 року — остаточно Іспанія визнала незалежність Португалії. В липні 1670 року іспанський уряд уступив Англії усі захоплені за правління О.Кромвеля території в Америці, перш за все Ямайку.
У 1672 році Іспанія у союзі із Священною Римською імперією, Бранденбургом виступила проти Франції. Війна виявилася невдалою — Іспанія по Німвегенському миру (серпень 1678 року) втратила фрайграфство Бургундію (Франш-конте).
6 листопада 1675 року Карл став повнолітнім. Він вирішив правити самостійно, викликав свого сводного брата — дон Хуана — з Сарагоси у Мадрид. Дон Хуан з'явився у Мадриді із армією прихильників (10 тисяч осіб). Карл заявив про призначення його першим міністром. Але влада дона Хуана протрималася 2 години. Мати Карла Марія Ганна та королівський духівник умовили скасувати всі свої накази — регенство продовжилося. Дона Хуана відправили на придушення повстання у Мессині на Сицилії.
В листопаді 1676 року регентша призначила прем'єр-міністра дона Фернандо де Валенсуела, маркіза Вилласьєрра. Але фактично владарювати продовжувала мати короля. Дії королеви та Валенсуели спричинили до того, що 16 грудня 1676 року 20 грандів оголосили свій маніфест з вимогами віддалити королеву-мати від короля, заарештувати прем'єр-міністра, а на цю посаду призначити дона Хуана. Валенсуелу було звільнено, а потім арештовано та відправлено до Філліпін. 23 січня 1677 року регенство скінчилося, дон Хуан став прем'єр-міністром Іспанії.
Уряди Карла II[ред. • ред. код]
Урядування дона Хуан тривало до 17 вересня 1679 року, до його смерті. Головною проблемою були спасіння іспанської валютної системи — мідну монету — веллони — за кордоном вже не приймали. Ще за життя Дон Хуан створив в березні 1679 року Монетную комісію з метою проведення грошової реформи.
В січні 1679 року створена Торгівельна комісія. В неї входили: Майнова рада, Рада Індій, Рада Кастилії. У підсумку вона оформилася у Торгівельно-грошову палату (1730 рік). Ця комісія впроваджувала важливі стимули для комерції. Головними напрямками стали колонізація та розвиток шовкової промисловості, заохочення виноробства, вдосконалення цехової системи організації праці. Було багато зроблено для покращення федеральних відносин. В травні 1677 року у супроводі дона Хуана Карл II урочисто відкрив засідання кортесів Арагону та прийняв їх присягу після підтвердження фуерос (гарантованих прав та привілеїв).
У лютому 1680 року головою уряду став Хуан Франциско дела Церда, герцог Мединачелі. Він продовжив політику дона Хуана. 10 лютого 1680 року видано декрет — вартість грошей, якій знаходилися в обігу, знижувалася на чверть, фальшиві гроші, яких була величезна кількість, легалізовувалися на 1/8 частини свого номіналу, борги скасовувались. Найближчі наслідки цього: розорення багатьох торгівельних домів. Але уряд тримався взятого курсу й до 1686 року була створена стабільна грошова система. З метою покращення господарської діяльності у 1682 році створюється об'єднання Encabezamiento (для обкладення податками). 1 листопада 1680 року видається Зведення законів для південної Америки, де колонії отримали нарешті правові гарантії та універсальний діючий кодекс законів. Але навесні 1685 року Мединачелі подав у відставку та покинув Мадрид.
Після цього прем'єр-міністром став Мануель де Толедо-і-Португаль, граф Оропес. Створюється система інтенданств. З 1687 по 1691 роки в Кастилії було затверджено генеральне суперінтенданство, а також 21 суперінтенданство, які повинні були піклуватися щодо податкових надходжень та господарського становища. Видаються накази щодо заборони неефективних методів збору платежів на користь держави, численних пенсіоних платежів. Податковий тягар був суттєво послаблений. В 1691 році Оропес покинув свою посаду. В 1698-1699 роках граф Оропес на невеликий проміжок часу очолив іспанський уряд.
У 1692 році створюється державне об'єднання par negocios de Hacienda (для державного фінансування політики та податкових пільг).
Весілля та зовнішня політика[ред. • ред. код]
За наполяганням дон Хуана Австрійського у липні 1679 року було влаштовано шлюб з племінницею короля Франції Людовика XIV — Марією Луїзою Орлеанською Це було перш за все пов'язано з тим, що уряд дон Хуана орієнтувався на Францію. Спроби матері короля обрати йому в дружини австрійську партію — Марію Антонію Габсбург - закінчилися безрезультатно. Це продовжило політичне відчудження Мадриду від Відня. В той же час, незважаючи на родинні зв'язки, Людовик XIV продовжував воєнні походи проти Іспанії. В 1683-1684 роках він напав на Люксембург, Фландрію та Каталонію. Укладений в серпні 1684 року в Регенсбурзі мир закріпив за Францією Люксембург. Цей мир тривав недовго. Крапку у відносинах з Францією поставила смерть у лютому 1689 року Марії Луїзи. Навесні 1690 року між Мадридом та Парижем відбувся новий конфликт. Французькі війська заняли Барселону (1691), Герону (1694), Росас (1693), Брюссель (1695).
Новий шлюб укладено навесні 1690 року з Марією Ганною Пфальц-Нойбурзькою, родичкой австрійських Габсбургів. Це зблизило Відень, Мадрид та Мюнхен. На відміну від попередньої дружини Карла, Марія Ганна відрізнялася освіченістю, знанням мов та політичними амбіціями. Але Іспанія вже не могла протидіяти могутній Франції. У 1697 році був укладено Рісвікський мир з Францією. Франція зберігля за собою Люксембург, Бургундію, фламандські укріплення, деякі опорні пункти у Центральній Америці, але Франція повертала завоювання у Каталонії.
Питання спадкування трону[ред. • ред. код]
Це питання супроводжувало Карла все життя. Ще у січні 1668 року Англія та Франція уклали угоду. В 1698 році провідні європейські держави домовилися розділити іспанські володіння поміж Баварією, Францією та Австрією. Карл та його міністри намагалися домогтися такого наслідування, щоб іспанські володіння збереглися цілими.
Можливість компромісу з'явилася в жовтні 1692 року, коли народився Йосип Фердинанд Баварський, син герцога Макса Емануїла Баварського, внучатий племінник іспанського короля. Згідно з договором у жовтні 1698 року Йосип Баварський став єдинним спадкоємцем іспанської корони. Але внаслідок раптової смерті Йосипа Фердинанда у лютому 1699 року питання спадкування іспанського трону постало знову. Зцього часу при мадридському дворі розпачалося протистояння двох партій — профранцузської та проавстрійської. Врешті-решт Карл II у своєму заповіті оголосив герцога Анжуйського, онука Людовика XIV, спадкоємцем усіх іспанських володінь. Регентом було призначено кардинала Луїса де Портокарреро.
Цей заповіт та дії Франції викликали протистояння Англії, Голландії, Австрії — розпочалася Війна за іспанській спадок.
Родина[ред. • ред. код]
1. Дружина — Марія Луїза Орлеанська (1662-1689)
- дітей не було
2. Дружина — Марія Ганна Пфальц-Нойбурзька (1667-1740)
- дітей не було
Джерела[ред. • ред. код]
- Baviera, Adalberto de. Mariana de Neoburgo, Reina de España Espasa-Calpe, Madrid, 1938.
- Calvo Poyato, José. La vida y época de Carlos II el Hechizado Planeta, Barcelona, 1998.
- Contreras, Jaime. Carlos II el Hechizado. Poder y melancolía en la Corte del último Austria. Temas de Hoy, Madrid, 2003.
| Попередник Філіп IV Великий |
.svg) |
Король Іспанії 1665-1700 |
|
Наступник Філіп V Анжуйський |
| Попередник Філіп III Великий |
 |
Король Неаполя 1665-1700 |
|
Наступник Карл VI Габсбург |
| Попередник Філіп III Великий |
 |
Король Сицилії 1665-1700 |
|
Наступник Філіп IV Анжуйський |
|
|||||||||||||||||||||||||
.svg)
