Себастьан (Себастьяо, *20 січня 1554, Лісабон — †4 серпня 1578, Альказарквівір) — король Португалії династії Авіз.
Син Жуана Мануеля і Хуан Австрійської. Онук португальського короля Жуана III, що зійшов на португальський престол після його смерті. Батько Себастьяна помер від сухот 2 січня 1554 року трохи завчасно перед народженням спадкоємця. Мати Себастьяна покинула Ліссабон 17 травня 1554 року і повернулась до Іспанії, віддавши новонародженого сина на виховання свекрусі, Єкатерині Австрійській і відтоі більше не бачила його, але підтримувала з ним переписку і регулярно отримувала із Португалії його портрети.
Коли помер його дід, король Потугалії, Себастьяну виповнилось лише три роки і до настання його повноліття регентшею спочатку була його бабка Єкатерина, вдова Жуана, а потому — кардинал Енріке, архієпископ Лісабона, брат Жуана III.
У 1568 році у віці п'ятнадцати років, Себастьян перейняв у свої руки ведення державних справ. Правління молодого короля мало для Португалії катастрофічні наслідки.
Себастьян жив у вигаданому світі, який населяли середньовічні рицарі, дами і трубадури, а керували цим світом — ідеали та етика давно минулих епох. Тим не менше молодий король був поборником науки і мистецтва — достеменно відомо, що саме він призначив португальському поету Камоеншу (згодом найвизначнішому в португальській класичній літературі) жалування, яке врятувало його від голодної смерті, та замовив карту картографу Бартоломеу Велью.
За основну політичну мету Себастьян поставив собі завоювання для Португалії земель у Північній Африці. Використавши як нагоду боротьбу за престол у султанаті Фес, він, вважаючи себе наступником хрестоносців, вирішив звільнити Марокко від арабів.
У 1574 році він здійснив експедицію в Танжер, де безуспішно боровся з маврами. Коли в Марокко знов виникла боротьба за престол, Себастьян прийшов на допомогу вигнанцю Мулей-Мухаммеду. Військо королія Португалії складалося з іспанців, португальців, німецьких та італійських найманців. При Елькасер-Кебір військо Себастьяна було розбите; він сам загинув, але труп його не було знайдено, внаслідок чого пізніше об'явилися аж чотири самозванці — серед них найбільший успіх мав четвертий, який виринув за 29 років по смерті короля Себастьяна.
|