| 10 Mark Kingdom of Prussi ... > History > Difference |
| Revision date | 2015-05-13 05:20 (older) | 2024-04-01 23:07 (newer) |
| Posted by | ||
| Revision status | Verified | Verified |
-300-150-65IKbzbi66wAAAFPmrCA8I8t.jpg)
|
|
|
| Denomination | 10 Mark | 10 Mark |
| State | Kingdom of Prussia (1701-1918) | Kingdom of Prussia (1701-1918) |
| Issue year(s) | 1872 | 1872 |
| Metal | Gold | Gold |
| Person | Wilhelm I, German Emperor (1797-1888) | Wilhelm I, German Emperor (1797-1888) |
| Categories | ||
| Catalog reference | KM 502 / Fr 3819 3820 | KM 502 / Fr 3819 3820 |
Description -
English
|
1872, Prussia, Wilhelm "the Great". Gold 10 Mark Coin. 3.98gm! Mint Year: 1872 Obverse: Head of Wilhelm I "the Great" right. Reverse: German crown above heraldic eagle with shield witha arms of the Kingdom of Prussia at chest. Wilhelm I, also known as Wilhelm the Great[citation needed] (William Frederick Louis, German: Wilhelm Friedrich Ludwig) (March 22, 1797 – March 9, 1888) of the House of Hohenzollern was the King of Prussia (January 2, 1861 – 9 March, 1888) and the first German Emperor (18 January 1871 – 9 March, 1888). Under the leadership of Wilhelm and his prime minister Otto von Bismarck, Prussia achieved the unification of Germany and the establishment of the German Empire. On January 2, 1861 Frederick William died and Wilhelm ascended the throne as Wilhelm I of Prussia. He inherited a conflict between Frederick William and the liberal parliament. He was considered a politically neutral person as he intervened less in politics than his brother. William nevertheless found a conservative solution for the conflict: he appointed Otto von Bismarck to the office of Prime Minister. According to the Prussian constitution, the Prime Minister was responsible solely to the king, not to parliament. Bismarck liked to see his work relationship with Wilhelm as that of a vassal to his feudal superior. Nonetheless it was Bismarck who effectively directed the politics, interior as well as foreign; on several occasions he gained Wilhelm's assent by threatening to resign. In the aftermath of the Franco-Prussian War Wilhelm was proclaimed German Emperor on January 18, 1871 in Versailles Palace. The title "German Emperor" was carefully chosen by Bismarck after discussion until (and after) the day of the proclamation. Wilhelm accepted this title grudgingly as he would have preferred "Emperor of Germany" which, however, was unacceptable to the federated monarchs, and would also have signalled a claim to lands outside of his reign (Austria, Switzerland, Luxemburg etc.). The title "Emperor of the Germans", as proposed in 1848, was ruled out as he considered himself chosen "by the grace of God", not by the people as in a democratic republic. By this ceremony, the North German Confederation (1867-1871) was transformed into the German Empire ("Kaiserreich", 1871-1918). This Empire was a federal state; the emperor was head of state and president (primus inter pares - first among equals) of the federated monarchs (the kings of Bavaria, Württemberg, Saxony, the grand dukes of Baden, Mecklenburg, Hesse, as well as other principalities, duchies and the senates of the free cities of Hamburg, Lübeck and Bremen). On May 11, 1878, Max Hödel failed in an assassination attempt on Wilhelm in Berlin. A second attempt was made on June 2, 1878, by the anarchist Karl Nobiling, who wounded Wilhelm before committing suicide. These attempts became the pretext for the institution of the Anti-Socialist Law, which was introduced by Bismarck’s government with the support of a majority in the Reichstag in October 18, 1878, for the purpose of fighting the socialist and working-class movement. The laws deprived the Social Democratic Party of Germany of its legal status; they prohibited all organizations, workers’ mass organizations and the socialist and workers’ press, decreed confiscation of socialist literature, and subjected Social-Democrats to reprisals. The laws were extended every 2-3 years. Despite this policy of reprisals the Social Democratic Party increased its influence among the masses. Under pressure of the mass working-class movement the laws were repealed on October 1, 1890. In his memoirs, Bismarck describes Wilhelm as an old-fashioned, courteous, infallibly polite gentleman and a genuine Prussian officer, whose good common sense was occasionally undermined by "female influences". |
1872, Prussia, Wilhelm "the Great". Gold 10 Mark Coin. 3.98gm Mint Year: 1872 Obverse: Head of Wilhelm I "the Great" right. Reverse: German crown above heraldic eagle with shield witha arms of the Kingdom of Prussia at chest. Wilhelm I, also known as Wilhelm the Great[citation needed] (William Frederick Louis, German: Wilhelm Friedrich Ludwig) (March 22, 1797 – March 9, 1888) of the House of Hohenzollern was the King of Prussia (January 2, 1861 – 9 March, 1888) and the first German Emperor (18 January 1871 – 9 March, 1888). Under the leadership of Wilhelm and his prime minister Otto von Bismarck, Prussia achieved the unification of Germany and the establishment of the German Empire. On January 2, 1861 Frederick William died and Wilhelm ascended the throne as Wilhelm I of Prussia. He inherited a conflict between Frederick William and the liberal parliament. He was considered a politically neutral person as he intervened less in politics than his brother. William nevertheless found a conservative solution for the conflict: he appointed Otto von Bismarck to the office of Prime Minister. According to the Prussian constitution, the Prime Minister was responsible solely to the king, not to parliament. Bismarck liked to see his work relationship with Wilhelm as that of a vassal to his feudal superior. Nonetheless it was Bismarck who effectively directed the politics, interior as well as foreign; on several occasions he gained Wilhelm's assent by threatening to resign. In the aftermath of the Franco-Prussian War Wilhelm was proclaimed German Emperor on January 18, 1871 in Versailles Palace. The title "German Emperor" was carefully chosen by Bismarck after discussion until (and after) the day of the proclamation. Wilhelm accepted this title grudgingly as he would have preferred "Emperor of Germany" which, however, was unacceptable to the federated monarchs, and would also have signalled a claim to lands outside of his reign (Austria, Switzerland, Luxemburg etc.). The title "Emperor of the Germans", as proposed in 1848, was ruled out as he considered himself chosen "by the grace of God", not by the people as in a democratic republic. By this ceremony, the North German Confederation (1867-1871) was transformed into the German Empire ("Kaiserreich", 1871-1918). This Empire was a federal state; the emperor was head of state and president (primus inter pares - first among equals) of the federated monarchs (the kings of Bavaria, Württemberg, Saxony, the grand dukes of Baden, Mecklenburg, Hesse, as well as other principalities, duchies and the senates of the free cities of Hamburg, Lübeck and Bremen). On May 11, 1878, Max Hödel failed in an assassination attempt on Wilhelm in Berlin. A second attempt was made on June 2, 1878, by the anarchist Karl Nobiling, who wounded Wilhelm before committing suicide. These attempts became the pretext for the institution of the Anti-Socialist Law, which was introduced by Bismarck’s government with the support of a majority in the Reichstag in October 18, 1878, for the purpose of fighting the socialist and working-class movement. The laws deprived the Social Democratic Party of Germany of its legal status; they prohibited all organizations, workers’ mass organizations and the socialist and workers’ press, decreed confiscation of socialist literature, and subjected Social-Democrats to reprisals. The laws were extended every 2-3 years. Despite this policy of reprisals the Social Democratic Party increased its influence among the masses. Under pressure of the mass working-class movement the laws were repealed on October 1, 1890. In his memoirs, Bismarck describes Wilhelm as an old-fashioned, courteous, infallibly polite gentleman and a genuine Prussian officer, whose good common sense was occasionally undermined by "female influences". |
Description -
Deutsch
|
1872, Preußen, Wilhelm „der Große“. 10-Mark-Goldmünze. 3,98 g Prägejahr: 1872 Prägeort: Berlin (A) Referenz: Friedberg 3819, KM-502. Material: Gold (.900) Durchmesser: 20 mm Gewicht: 3,98 g Vorderseite: Kopf von Wilhelm I. „dem Großen“ rechts. Legende: WILHELM DEUTSCHER KAISER KÖNIG V. PREUSSEN / A Rückseite: Deutsche Krone über Wappenadler mit Schild mit Wappen des Königreichs Preußen auf der Brust. Legende: DEUTSCHES REICH (Eichenzweig) 10 - M. / 1872 Wilhelm I., auch bekannt als Wilhelm der Große[Zitat erforderlich] (William Frederick Louis, deutsch: Wilhelm Friedrich Ludwig) (22. März 1797 – 9. März 1888) aus dem Hause Hohenzollern war der König von Preußen (2. Januar 1861). – 9. März 1888) und erster deutscher Kaiser (18. Januar 1871 – 9. März 1888). Unter der Führung Wilhelms und seines Ministerpräsidenten Otto von Bismarck gelang Preußen die Einigung Deutschlands und die Gründung des Deutschen Reiches. Am 2. Januar 1861 starb Friedrich Wilhelm und Wilhelm bestieg als Wilhelm I. von Preußen den Thron. Er erbte einen Konflikt zwischen Friedrich Wilhelm und dem liberalen Parlament. Er galt als politisch neutraler Mensch, da er sich weniger in die Politik einmischte als sein Bruder. Dennoch fand Wilhelm eine konservative Lösung für den Konflikt: Er ernannte Otto von Bismarck zum Ministerpräsidenten. Nach der preußischen Verfassung war der Ministerpräsident ausschließlich dem König und nicht dem Parlament verantwortlich. Bismarck betrachtete seine Arbeitsbeziehung mit Wilhelm gern als die eines Vasallen seines feudalen Vorgesetzten. Dennoch war es Bismarck, der die Innen- und Außenpolitik effektiv leitete; mehrfach erlangte er Wilhelms Zustimmung durch Rücktrittsdrohung. Nach dem Deutsch-Französischen Krieg wurde Wilhelm am 18. Januar 1871 im Schloss Versailles zum deutschen Kaiser ausgerufen. Der Titel „Deutscher Kaiser“ wurde von Bismarck nach Diskussionen bis (und nach) dem Tag der Proklamation sorgfältig ausgewählt. Wilhelm nahm diesen Titel widerwillig an, da er den Titel „Kaiser von Deutschland“ vorgezogen hätte, was jedoch für die föderierten Monarchen inakzeptabel war und auch einen Anspruch auf Ländereien außerhalb seiner Herrschaft (Österreich, Schweiz, Luxemburg usw.) signalisiert hätte. Der 1848 vorgeschlagene Titel „Kaiser der Deutschen“ wurde abgelehnt, da er sich „durch die Gnade Gottes“ und nicht wie in einer demokratischen Republik vom Volk gewählt fühlte. Durch diese Zeremonie wurde der Norddeutsche Bund (1867-1871) in das Deutsche Kaiserreich (1871-1918) umgewandelt. Dieses Reich war ein Bundesstaat; Der Kaiser war Staatsoberhaupt und Präsident (primus inter pares – Erster unter Gleichen) der föderierten Monarchen (der Könige von Bayern, Württemberg, Sachsen, der Großherzöge von Baden, Mecklenburg, Hessen sowie anderer Fürstentümer, Herzogtümer usw.). Senate der Freien Städte Hamburg, Lübeck und Bremen). Am 11. Mai 1878 scheiterte Max Hödel bei einem Attentat auf Wilhelm in Berlin. Ein zweiter Versuch erfolgte am 2. Juni 1878 durch den Anarchisten Karl Nobiling, der Wilhelm verwundete, bevor er Selbstmord beging. Diese Versuche wurden zum Vorwand für die Einführung des Sozialistengesetzes, das von der Regierung Bismarck mit Unterstützung einer Mehrheit im Reichstag am 18. Oktober 1878 zur Bekämpfung der Sozialisten- und Arbeiterbewegung eingeführt wurde. Die Gesetze entzogen der Sozialdemokratischen Partei Deutschlands ihren Rechtsstatus; Sie verboten alle Organisationen, Arbeitermassenorganisationen und die sozialistische und Arbeiterpresse, verfügten die Beschlagnahmung sozialistischer Literatur und unterwarfen die Sozialdemokraten Repressalien. Die Gesetze wurden alle 2-3 Jahre verlängert. Trotz dieser Repressalienpolitik steigerte die Sozialdemokratische Partei ihren Einfluss unter den Massen. Unter dem Druck der Massenbewegung der Arbeiterklasse wurden die Gesetze am 1. Oktober 1890 aufgehoben. In seinen Memoiren beschreibt Bismarck Wilhelm als einen altmodischen, höflichen, unfehlbar höflichen Herrn und echten preußischen Offizier, dessen gesunder Menschenverstand gelegentlich untergraben wurde durch „weibliche Einflüsse“. |
|
Description -
Русский
|
1872, Пруссия, Вильгельм «Великий». Золотая монета номиналом 10 марок. 3,98 г Год монетного двора: 1872 Место монетного двора: Берлин (А) Артикул: Фридберг 3819, КМ-502. Материал: золото (0,900). Диаметр: 20 мм. Вес: 3,98 г. Аверс: Голова Вильгельма I Великого вправо. Легенда: WILHELM DEUTSCHER KAISER KÖNIG V. PREUSSEN / A Реверс: Немецкая корона над геральдическим орлом со щитом с гербом Королевства Пруссия на груди. Легенда: DEUTSCHES REICH (дубовая ветка) 10 - М. / 1872 г. Вильгельм I, также известный как Вильгельм Великий [нужна ссылка] (Вильгельм Фредерик Луи, немецкий: Вильгельм Фридрих Людвиг) (22 марта 1797 г. - 9 марта 1888 г.) из дома Гогенцоллернов, был королем Пруссии (2 января 1861 г.). – 9 марта 1888 г.) и первый немецкий император (18 января 1871 г. – 9 марта 1888 г.). Под руководством Вильгельма и его премьер-министра Отто фон Бисмарка Пруссия добилась объединения Германии и создания Германской империи. 2 января 1861 года Фридрих Вильгельм умер, и Вильгельм взошел на трон как Вильгельм I Прусский. Он унаследовал конфликт между Фредериком Вильгельмом и либеральным парламентом. Его считали политически нейтральным человеком, поскольку он меньше вмешивался в политику, чем его брат. Тем не менее Вильгельм нашел консервативное решение конфликта: он назначил Отто фон Бисмарка на пост премьер-министра. Согласно конституции Пруссии, премьер-министр нес ответственность исключительно перед королем, а не перед парламентом. Бисмарку нравилось рассматривать свои рабочие отношения с Вильгельмом как отношения вассала своего феодального начальника. Тем не менее именно Бисмарк эффективно руководил политикой, как внутренней, так и внешней; несколько раз он добивался согласия Вильгельма, угрожая уйти в отставку. После франко-прусской войны 18 января 1871 года в Версальском дворце Вильгельм был провозглашен императором Германии. Титул «Немецкий император» был тщательно выбран Бисмарком после обсуждения до (и после) дня провозглашения. Вильгельм принял этот титул неохотно, поскольку он предпочел бы «Императора Германии», что, однако, было неприемлемо для федеративных монархов, а также сигнализировало бы о претензиях на земли за пределами его правления (Австрия, Швейцария, Люксембург и т. Д.). Титул «Император германцев», предложенный в 1848 году, был исключен, поскольку он считал себя избранным «по милости Божией», а не народом, как в демократической республике. По этой церемонии Северо-Германская Конфедерация (1867-1871) была преобразована в Германскую империю («Кайзеррайх», 1871-1918). Эта Империя была федеративным государством; император был главой государства и президентом (primus inter pares — первый среди равных) федеративных монархов (королей Баварии, Вюртемберга, Саксонии, великих герцогов Бадена, Мекленбурга, Гессена, а также других княжеств, герцогств и сенаты вольных городов Гамбурга, Любека и Бремена). 11 мая 1878 года Макс Хёдель провалил покушение на Вильгельма в Берлине. Вторая попытка была предпринята 2 июня 1878 года анархистом Карлом Нобилингом, который ранил Вильгельма перед тем, как покончить жизнь самоубийством. Эти попытки стали предлогом для принятия «Антисоциалистического закона», который был введен правительством Бисмарка при поддержке большинства в рейхстаге 18 октября 1878 года с целью борьбы с социалистическим и рабочим движением. Законы лишили Социал-демократическую партию Германии ее легального статуса; они запретили все организации, рабочие массовые организации, социалистическую и рабочую печать, издали декреты о конфискации социалистической литературы и подвергли репрессиям социал-демократов. Законы продлевались каждые 2-3 года. Несмотря на эту политику репрессий, Социал-демократическая партия увеличила свое влияние в массах. Под давлением массового рабочего движения 1 октября 1890 года законы были отменены. В своих мемуарах Бисмарк описывает Вильгельма как старомодного, учтивого, безупречно вежливого господина и настоящего прусского офицера, здравый смысл которого время от времени подрывался. под «женским влиянием». |
|
Description -
Українська
|
1872, Пруссія, Вільгельм «Великий». Золота монета номіналом 10 марок. 3,98 г Рік карбування: 1872 Місце карбування: Берлін (A) Посилання: Friedberg 3819, KM-502. Матеріал: золото (.900) Діаметр: 20 мм Вага: 3,98 г Аверс: Голова Вільгельма I «Великого» праворуч. Легенда: WILHELM DEUTSCHER KAISER KÖNIG V. PREUSSEN / A Реверс: німецька корона над геральдичним орлом зі щитом із гербом Королівства Пруссія на грудях. Легенда: DEUTSCHES REICH (гілка дуба) 10 - М. / 1872 Вільгельм I, також відомий як Вільгельм Великий [потрібне цитування] (Вільгельм Фредерік Луїс, нім. Wilhelm Friedrich Ludwig) (22 березня 1797 — 9 березня 1888) з дому Гогенцоллернів — король Пруссії (2 січня 1861). – 9 березня 1888) і перший німецький імператор (18 січня 1871 – 9 березня 1888). Під керівництвом Вільгельма та його прем'єр-міністра Отто фон Бісмарка Пруссія досягла об'єднання Німеччини та створення Німецької імперії. 2 січня 1861 року Фрідріх Вільгельм помер, і Вільгельм зійшов на престол як Вільгельм I Прусський. Він успадкував конфлікт між Фрідріхом Вільгельмом і ліберальним парламентом. Його вважали політично нейтральною людиною, оскільки він менше втручався в політику, ніж його брат. Проте Вільям знайшов консервативне вирішення конфлікту: він призначив Отто фон Бісмарка на посаду прем'єр-міністра. Відповідно до прусської конституції прем'єр-міністр був відповідальний виключно перед королем, а не перед парламентом. Бісмарку подобалося розглядати його робочі стосунки з Вільгельмом як стосунки васала свого феодального начальника. Тим не менш, саме Бісмарк фактично керував політикою, як внутрішньою, так і зовнішньою; кілька разів він домігся згоди Вільгельма, погрожуючи піти у відставку. Після франко-прусської війни Вільгельм був проголошений німецьким імператором 18 січня 1871 року у Версальському палаці. Титул «Німецький імператор» був ретельно обраний Бісмарком після обговорення до (і після) дня проголошення. Вільгельм неохоче прийняв цей титул, оскільки він віддав би перевагу «імператор Німеччини», що, однак, було неприйнятним для федеративних монархів, і також сигналізував би про претензії на землі за межами його правління (Австрія, Швейцарія, Люксембург тощо). Титул «імператор Німеччини», запропонований у 1848 році, був виключений, оскільки він вважав себе обраним «благодаттю Бога», а не народом, як у демократичній республіці. Цією церемонією Північнонімецький союз (1867-1871) було перетворено на Німецьку імперію («Kaiserreich», 1871-1918). Ця імперія була федеративною державою; імператор був главою держави і президентом (primus inter pares — перший серед рівних) федеративних монархів (королів Баварії, Вюртемберга, Саксонії, великих герцогів Бадена, Мекленбурга, Гессена, а також інших князівств, герцогств і сенати вільних міст Гамбурга, Любека і Бремена). 11 травня 1878 року Макс Гедель провалив замах на Вільгельма в Берліні. Друга спроба була зроблена 2 червня 1878 року анархістом Карлом Нобілінгом, який поранив Вільгельма перед самогубством. Ці спроби стали приводом для запровадження антисоціалістичного закону, який був введений урядом Бісмарка за підтримки більшості в рейхстазі 18 жовтня 1878 року з метою боротьби з соціалістичним і робітничим рухом. Закони позбавили Соціал-демократичну партію Німеччини легального статусу; вони заборонили всі організації, робітничі масові організації, соціалістичну і робітничу пресу, постановили конфіскацію соціалістичної літератури, піддали соціал-демократів репресіям. Дія законів продовжувалася кожні 2-3 роки. Незважаючи на таку політику репресій, соціал-демократична партія посилила свій вплив у масах. Під тиском масового робітничого руху закони були скасовані 1 жовтня 1890 року. У своїх мемуарах Бісмарк описує Вільгельма як старомодного, ввічливого, безпомилково ввічливого джентльмена та справжнього прусського офіцера, чий здоровий глузд час від часу підривався. «жіночими впливами». |
|
Description -
Italiano
|
1872, Prussia, Guglielmo "il Grande". Moneta d'oro da 10 marchi. 3,98 g Anno di zecca: 1872 Luogo di zecca: Berlino (A) Riferimento: Friedberg 3819, KM-502. Materiale: oro (.900) Diametro: 20 mm Peso: 3,98 g Dritto: testa di Guglielmo I "il Grande" a destra. Legenda: WILHELM DEUTSCHER KAISER KÖNIG V. PREUSSEN / A Rovescio: Corona tedesca sopra l'aquila araldica con scudo con lo stemma del Regno di Prussia sul petto. Legenda: DEUTSCHES REICH (ramoscello di quercia) 10 - M. / 1872 Guglielmo I, noto anche come Guglielmo il Grande[citazione necessaria] (William Frederick Louis, tedesco: Wilhelm Friedrich Ludwig) (22 marzo 1797 – 9 marzo 1888) della casata degli Hohenzollern fu il re di Prussia (2 gennaio 1861 – 9 marzo 1888) e il primo imperatore tedesco (18 gennaio 1871 – 9 marzo 1888). Sotto la guida di Guglielmo e del suo primo ministro Otto von Bismarck, la Prussia raggiunse l'unificazione della Germania e la fondazione dell'Impero tedesco. Il 2 gennaio 1861 Federico Guglielmo morì e Guglielmo salì al trono come Guglielmo I di Prussia. Ha ereditato un conflitto tra Frederick William e il parlamento liberale. Era considerato una persona politicamente neutrale poiché interveniva meno in politica di suo fratello. Guglielmo trovò tuttavia una soluzione conservatrice al conflitto: nominò Otto von Bismarck alla carica di Primo Ministro. Secondo la costituzione prussiana, il primo ministro era responsabile esclusivamente nei confronti del re e non del parlamento. A Bismarck piaceva vedere il suo rapporto di lavoro con Wilhelm come quello di un vassallo del suo superiore feudale. Tuttavia fu Bismarck a dirigere efficacemente la politica, sia interna che estera; in diverse occasioni ottenne il consenso di Guglielmo minacciando di dimettersi. All'indomani della guerra franco-prussiana, Guglielmo fu proclamato imperatore tedesco il 18 gennaio 1871 nel palazzo di Versailles. Il titolo di "Imperatore tedesco" fu scelto con cura da Bismarck dopo aver discusso fino (e dopo) il giorno della proclamazione. Guglielmo accettò questo titolo a malincuore poiché avrebbe preferito "Imperatore di Germania" che, tuttavia, era inaccettabile per i monarchi federati, e avrebbe anche segnalato una rivendicazione su terre al di fuori del suo regno (Austria, Svizzera, Lussemburgo ecc.). Il titolo di "Imperatore dei tedeschi", proposto nel 1848, fu escluso poiché si considerava scelto "per grazia di Dio" e non dal popolo come in una repubblica democratica. Con questa cerimonia la Confederazione della Germania settentrionale (1867-1871) fu trasformata nell'Impero tedesco ("Kaiserreich", 1871-1918). Questo impero era uno stato federale; l'imperatore era capo di stato e presidente (primus inter pares - primo tra pari) dei monarchi federati (i re di Baviera, Württemberg, Sassonia, i granduchi di Baden, Meclemburgo, Assia, nonché altri principati, ducati e senati delle libere città di Amburgo, Lubecca e Brema). L'11 maggio 1878 Max Hödel fallì nell'attentato a Wilhelm a Berlino. Un secondo tentativo fu effettuato il 2 giugno 1878 dall'anarchico Karl Nobiling, che ferì Guglielmo prima di suicidarsi. Questi tentativi divennero il pretesto per l'istituzione della legge antisocialista, che fu introdotta dal governo Bismarck con l'appoggio della maggioranza del Reichstag il 18 ottobre 1878, con lo scopo di combattere il movimento socialista e operaio. Le leggi privarono il Partito socialdemocratico tedesco del suo status giuridico; proibirono tutte le organizzazioni, le organizzazioni di massa operaie e la stampa socialista e operaia, decretarono la confisca della letteratura socialista e sottoposero i socialdemocratici a rappresaglie. Le leggi venivano prorogate ogni 2-3 anni. Nonostante questa politica di rappresaglia, il partito socialdemocratico aumentò la sua influenza tra le masse. Sotto la pressione del movimento operaio di massa, le leggi furono abrogate il 1° ottobre 1890. Nelle sue memorie, Bismarck descrive Wilhelm come un gentiluomo all'antica, cortese, infallibilmente educato e un vero ufficiale prussiano, il cui buon senso era occasionalmente minato. da "influenze femminili". |
|
Description -
Français
|
1872, Prusse, Guillaume "le Grand". Pièce d'or de 10 marks. 3,98 g Année de la menthe : 1872 Lieu de la menthe : Berlin (A) Référence : Friedberg 3819, KM-502. Matériau : Or (.900) Diamètre : 20 mm Poids : 3,98 g Avers : Tête de Guillaume Ier « le Grand » à droite. Légende : WILHELM DEUTSCHER KAISER KÖNIG V. PREUSSEN / A Revers : couronne allemande au-dessus de l'aigle héraldique avec un bouclier avec les armes du royaume de Prusse sur la poitrine. Légende : DEUTSCHES REICH (brindille de chêne) 10 - M. / 1872 Guillaume Ier, également connu sous le nom de Guillaume le Grand (William Frederick Louis, allemand : Wilhelm Friedrich Ludwig) (22 mars 1797 – 9 mars 1888) de la maison de Hohenzollern était le roi de Prusse (2 janvier 1861). – 9 mars 1888) et le premier empereur allemand (18 janvier 1871 – 9 mars 1888). Sous la direction de Wilhelm et de son premier ministre Otto von Bismarck, la Prusse a réalisé l'unification de l'Allemagne et la création de l'Empire allemand. Le 2 janvier 1861, Frédéric-Guillaume mourut et Guillaume monta sur le trône sous le nom de Guillaume Ier de Prusse. Il a hérité d'un conflit entre Frédéric-Guillaume et le parlement libéral. Il était considéré comme une personne politiquement neutre car il intervenait moins dans la politique que son frère. Guillaume trouva néanmoins une solution conservatrice au conflit : il nomma Otto von Bismarck au poste de Premier ministre. Selon la constitution prussienne, le Premier ministre était responsable uniquement devant le roi et non devant le Parlement. Bismarck aimait voir sa relation de travail avec Wilhelm comme celle d'un vassal de son supérieur féodal. Néanmoins, c’est Bismarck qui dirigea effectivement la politique, intérieure comme extérieure ; à plusieurs reprises, il obtint l'assentiment de Wilhelm en menaçant de démissionner. Au lendemain de la guerre franco-prussienne, Guillaume fut proclamé empereur allemand le 18 janvier 1871 au château de Versailles. Le titre « Empereur allemand » a été soigneusement choisi par Bismarck après discussion jusqu'au (et après) le jour de la proclamation. Wilhelm accepta ce titre à contrecœur car il aurait préféré « empereur d'Allemagne », ce qui était cependant inacceptable pour les monarques fédérés, et aurait également signalé une revendication sur des terres en dehors de son règne (Autriche, Suisse, Luxembourg, etc.). Le titre d'« empereur des Allemands », tel que proposé en 1848, fut exclu car il se considérait comme choisi « par la grâce de Dieu », et non par le peuple comme dans une république démocratique. Par cette cérémonie, la Confédération de l'Allemagne du Nord (1867-1871) fut transformée en Empire allemand (« Kaiserreich », 1871-1918). Cet Empire était un État fédéral ; l'empereur était chef d'État et président (primus inter pares - premier parmi ses pairs) des monarques fédérés (les rois de Bavière, de Wurtemberg, de Saxe, les grands-ducs de Bade, de Mecklembourg, de Hesse, ainsi que d'autres principautés, duchés et Sénats des villes libres de Hambourg, Lübeck et Brême). Le 11 mai 1878, Max Hödel échoua dans une tentative d'assassinat contre Wilhelm à Berlin. Une deuxième tentative fut faite le 2 juin 1878 par l'anarchiste Karl Nobiling, qui blessa Wilhelm avant de se suicider. Ces tentatives servirent de prétexte à l'institution de la loi antisocialiste, introduite par le gouvernement de Bismarck avec le soutien de la majorité au Reichstag le 18 octobre 1878, dans le but de combattre le mouvement socialiste et ouvrier. Les lois ont privé le Parti social-démocrate allemand de son statut juridique ; ils interdisèrent toutes les organisations, les organisations de masse ouvrières et la presse socialiste et ouvrière, décrétèrent la confiscation de la littérature socialiste et soumettèrent les social-démocrates à des représailles. Les lois étaient prolongées tous les 2-3 ans. Malgré cette politique de représailles, le Parti social-démocrate accroît son influence parmi les masses. Sous la pression du mouvement ouvrier de masse, les lois furent abrogées le 1er octobre 1890. Dans ses mémoires, Bismarck décrit Wilhelm comme un gentleman démodé, courtois, infailliblement poli et un véritable officier prussien, dont le bon sens était parfois mis à mal. par des « influences féminines ». |
|
Description -
Español
|
1872, Prusia, Guillermo "el Grande". Moneda de oro de 10 marcos. 3,98 g Año de ceca: 1872 Lugar de ceca: Berlín (A) Referencia: Friedberg 3819, KM-502. Material: Oro (.900) Diámetro: 20 mm Peso: 3,98 g Anverso: Cabeza de Guillermo I "el Grande" a derecha. Leyenda: WILHELM DEUTSCHER KAISER KÖNIG V. PREUSSEN / A Reverso: corona alemana sobre águila heráldica con escudo con armas del Reino de Prusia en el pecho. Leyenda: DEUTSCHES REICH (ramita de roble) 10 - M. / 1872 Guillermo I, también conocido como Guillermo el Grande (William Frederick Louis, alemán: Wilhelm Friedrich Ludwig) (22 de marzo de 1797 – 9 de marzo de 1888) de la Casa de Hohenzollern fue el rey de Prusia (2 de enero de 1861). – 9 de marzo de 1888) y el primer emperador alemán (18 de enero de 1871 – 9 de marzo de 1888). Bajo el liderazgo de Wilhelm y su primer ministro Otto von Bismarck, Prusia logró la unificación de Alemania y el establecimiento del Imperio Alemán. El 2 de enero de 1861 murió Federico Guillermo y Guillermo ascendió al trono como Guillermo I de Prusia. Heredó un conflicto entre Federico Guillermo y el parlamento liberal. Se le consideraba una persona políticamente neutral ya que intervenía menos en política que su hermano. Sin embargo, William encontró una solución conservadora al conflicto: nombró a Otto von Bismarck para el cargo de Primer Ministro. Según la constitución prusiana, el Primer Ministro era responsable únicamente ante el rey, no ante el parlamento. A Bismarck le gustaba ver su relación laboral con Wilhelm como la de un vasallo de su superior feudal. No obstante, fue Bismarck quien dirigió efectivamente la política, tanto interior como exterior; en varias ocasiones obtuvo el consentimiento de Wilhelm amenazando con dimitir. Tras la guerra franco-prusiana, Guillermo fue proclamado emperador de Alemania el 18 de enero de 1871 en el Palacio de Versalles. Bismarck eligió cuidadosamente el título de "Emperador alemán" después de debatirlo hasta (y después) el día de la proclamación. Guillermo aceptó este título a regañadientes porque hubiera preferido "Emperador de Alemania", lo cual, sin embargo, era inaceptable para los monarcas federados y también habría señalado un reclamo sobre tierras fuera de su reinado (Austria, Suiza, Luxemburgo, etc.). El título de "Emperador de los alemanes", propuesto en 1848, fue descartado porque se consideraba elegido "por la gracia de Dios", no por el pueblo como en una república democrática. Mediante esta ceremonia, la Confederación de Alemania del Norte (1867-1871) se transformó en el Imperio Alemán ("Kaiserreich", 1871-1918). Este Imperio era un estado federal; el emperador era jefe de estado y presidente (primus inter pares - primero entre iguales) de los monarcas federados (los reyes de Baviera, Wurtemberg, Sajonia, los grandes duques de Baden, Mecklemburgo, Hesse, así como otros principados, ducados y Senados de las ciudades libres de Hamburgo, Lübeck y Bremen). El 11 de mayo de 1878, Max Hödel fracasó en un intento de asesinato de Wilhelm en Berlín. El 2 de junio de 1878, el anarquista Karl Nobiling realizó un segundo intento, que hirió a Wilhelm antes de suicidarse. Estos intentos se convirtieron en el pretexto para la institución de la Ley Antisocialista, que fue introducida por el gobierno de Bismarck con el apoyo de una mayoría en el Reichstag el 18 de octubre de 1878, con el fin de luchar contra el movimiento socialista y obrero. Las leyes privaron al Partido Socialdemócrata de Alemania de su personalidad jurídica; prohibieron todas las organizaciones, las organizaciones obreras de masas y la prensa socialista y obrera, decretaron la confiscación de la literatura socialista y sometieron a los socialdemócratas a represalias. Las leyes se ampliaron cada 2 o 3 años. A pesar de esta política de represalias, el Partido Socialdemócrata aumentó su influencia entre las masas. Bajo la presión del movimiento obrero de masas, las leyes fueron derogadas el 1 de octubre de 1890. En sus memorias, Bismarck describe a Wilhelm como un caballero anticuado, cortés, infaliblemente educado y un auténtico oficial prusiano, cuyo buen sentido común se veía ocasionalmente socavado. por "influencias femeninas". |
|
| Description - |
1872年，普鲁士，威廉“大帝”。 10 马克金币。 3.98克 铸币年份：1872 年 铸币地点：柏林 (A) 参考号：Friedberg 3819，KM-502。材质：金 (.900) 直径：20 毫米 重量：3.98 克 正面：威廉一世“大帝”右侧的头像。图例：WILHELM DEUTSCHER KAISER KÖNIG V. PREUSSEN / A 背面：德国王冠位于纹章鹰上方，盾牌上有普鲁士王国的徽章。图例：DEUTSCHES REICH（橡树枝）10 - M. / 1872 威廉一世，也称为威廉大帝[需要引用]（威廉·弗雷德里克·路易斯，德语：威廉·弗里德里希·路德维希）（1797年3月22日 - 1888年3月9日）霍亨索伦家族的普鲁士国王（1861年1月2日） – 1888年3月9日）和第一位德国皇帝（1871年1月18日 – 1888年3月9日）。在威廉及其首相奥托·冯·俾斯麦的领导下，普鲁士实现了德国的统一，建立了德意志帝国。 1861 年 1 月 2 日，腓特烈·威廉去世，威廉即位，成为普鲁士威廉一世。他继承了腓特烈·威廉与自由派议会之间的冲突。他被认为是政治中立的人，因为他比他的兄弟更少干预政治。尽管如此，威廉还是找到了解决冲突的保守方案：他任命奥托·冯·俾斯麦担任首相。根据普鲁士宪法，首相仅对国王负责，而不对议会负责。俾斯麦喜欢将他与威廉的工作关系视为封建上级的附庸关系。尽管如此，俾斯麦有效地指导了国内和国外的政治。他多次以辞职相威胁来获得威廉的同意。 普法战争结束后，威廉于 1871 年 1 月 18 日在凡尔赛宫被宣布为德国皇帝。 “德意志皇帝”的称号是俾斯麦经过讨论直至宣布之日（及之后）精心选择的。威廉不情愿地接受了这个头衔，因为他更喜欢“德意志皇帝”，但这对于联邦君主来说是不可接受的，而且也意味着对他统治范围之外的土地（奥地利、瑞士、卢森堡等）拥有主权。 1848 年提出的“德意志皇帝”头衔被排除，因为他认为自己是“上帝的恩典”而非民主共和国那样由人民选出的。通过这个仪式，北德意志联邦（1867-1871）转变为德意志帝国（“Kaiserreich”，1871-1918）。这个帝国是一个联邦国家；皇帝是联邦君主（巴伐利亚、符腾堡、萨克森、巴登、梅克伦堡、黑森大公以及其他公国、公国和汉堡、吕贝克和不莱梅自由市的参议院）。 1878 年 5 月 11 日，马克斯·霍德尔在柏林刺杀威廉的企图失败。 1878 年 6 月 2 日，无政府主义者卡尔·诺比林 (Karl Nobiling) 进行了第二次尝试，他在自杀前打伤了威廉。这些尝试成为制定《反社会主义法》的借口，该法由俾斯麦政府在德国国会多数议员的支持下于 1878 年 10 月 18 日提出，旨在打击社会主义和工人阶级运动。这些法律剥夺了德国社会民主党的合法地位；他们禁止一切组织、工人群众组织以及社会主义者和工人报刊，下令没收社会主义文献，并对社会民主党人进行报复。该法律每 2-3 年延长一次。尽管采取了报复政策，社会民主党在群众中的影响力却增强了。在群众工人运动的压力下，这些法律于 1890 年 10 月 1 日被废除。俾斯麦在他的回忆录中将威廉描述为一位老式、彬彬有礼、绝对有礼貌的绅士和一位真正的普鲁士军官，他良好的常识偶尔会受到破坏受“女性影响”。 |
