1867, Spain, Isabella II. Beautiful Silver Escudo Coin. aXF!

Mint Year: 1867
Denomination: Escudo
References: KM-626.1.
Mint Mark: Madrid (six-pointed star).
Condition: Numerous bag-marks and light deposits, otherwise about XF!
Material: Silver (.900)
Diameter: 29.4mm
Weight: 12.96gm

Obverse: Bust of Isabella II of Spain right.
Legend: ISABEL 2a. POR LA GRACIA DE DIOS Y LA CONST . 1867 .

Reverse: Crowned Spanisharms between the Pillars of Hercules adorned with PLVS VLTRA motto.
Legend: REINA DE LAS ESPANAS * UN ESCUDO *

Isabella II (Spanish: Isabel II; 10 October 1830 – 10 April 1904) was Queen regnant of Spain ("Queen of the Spains" officially from 13 August 1836, Isabella II the "Queen of Castile, Leon, Aragon,...") She was Spain's first and so far only queen regnant, although she is sometimes considered the third Queen Regnant of Spain, as previous monarchs of Leon and Castile were counted as kings and queens of Spain. Counting the monarchs of Aragon as well, she is the fourth Queen regnant of Spain.

Isabella was born in Madrid in 1830, the eldest daughter of Ferdinand VII, King of Spain, and of his fourth wife and niece, Maria Cristina, who was a Neapolitan Bourbon and also a grandniece of Marie Antoinette. Maria Cristina became regent on 29 September 1833, when her daughter Isabella, at the age of three years, was proclaimed queen-regent on the death of the king.

Isabella succeeded to the throne because Ferdinand VII induced the Cortes Generales to help him set aside the Salic law introduced by the Bourbons in the early 18th century, and to re-establish the older succession law of Spain. The first pretender, Ferdinand's brother Carlos, fought seven years, during the minority of Isabella, to dispute her title. His supporters and descendants were known as Carlists and the fight over the succession was the subject of a number of Carlist Wars in the 19th century.

Isabella's throne was only maintained through the support of the army. The Cortes and the Liberals and Progressives, who at the same time established constitutional and parliamentary government, dissolved the religious orders, confiscated their property (including that of Jesuits), and tried to restore order in finances. After the Carlist war the queen-regent, Maria Cristina, resigned to make way for Baldomero Espartero, Prince of Vergara, the most successful and most popular Isabelline general, who remained regent for only two years.

He was turned out in 1843 by a military and political pronunciamiento led by Generals O'Donnell and Narvaez, who formed a cabinet, presided over by Joaquin Maria Lopez, and this government induced the Cortes to declare Isabella of age at 13. Three years later the Moderado party or Castilian Conservatives made their sixteen-year-old queen marry her double-first cousin Francisco de Asís de Borbón (1822–1902), the same day (10 October 1846) that her younger sister, Infanta Luisa Fernanda, married Antoine d'Orléans, Duke of Montpensier.

hese marriages suited France and Louis Philippe, King of the French, who nearly quarrelled in consequence with Britain. But the marriages were not happy; persistent rumor had it that few if any of the Spanish Queen Regnant's children were conceived by her king-consort, remoured to be an homosexual. For instance, the heir to the throne, who later became Alfonso XII, the Carlist party asserted had been conceived by a captain of the guard, Enrique Puig y Moltó.

Isabella reigned from 1843 to 1868, a period of palace intrigues, back-stairs and antechamber influences, barracks conspiracies, military pronunciamientos to further the ends of the political parties — Moderados who ruled from 1846 to 1854, Progressives from 1854 to 1856, Unión Liberal from 1856 to 1863. At this time, Queen Isabella was otherwise occupied achieving a monarchical revenge against Mexico, supporting, jointly with France, the Habsburg-Orleans Empire using the royal figures of Maximilian of Habsburg and Charlotte of Belgium, as Maximilian I and Carlota of Mexico. Moderados and Unión Liberals quickly succeeded each other and kept out the Progressives, thus sowing the seeds for the revolution of 1868.

Isabella often interfered in politics in a wayward, unscrupulous way that made her very unpopular. She showed most favor to her reactionary generals and statesmen and to the Church and religious orders, and was constantly the tool of corrupt and profligate courtiers and favourites who gave her court a bad name. She went into exile at the end of September 1868, after her Moderado generals had made a slight show of resistance that was crushed at the battle of Alcolea by Marshals Serrano and Prim. Other events of her reign were a war against Morocco (1859), which ended in a treaty advantageous for Spain and cession of some Moroccan territory; the fruitless Chincha Islands War against Peru and Chile; tensions with the United States; independence revolts in Cuba and Puerto Rico; and some progress in public works, especially railways, and a slight improvement in commerce and finance.

Her exile helped cause the Franco-Prussian War, as Napoleon III could not accept the possibility that a German, Prince Leopold of Hohenzollern-Sigmaringen, might replace Isabella, a dynast of the Spanish Borbons and two generations removed from her French-born grandfather Philip V of Spain.

Isabella was induced to abdicate in Paris on 25 June 1870, in favour of her son, Alfonso XII, and the cause of the restoration was furthered. She had left her husband the previous March and continued to live in France after the restoration in 1874. On the occasion of one of her visits to Madrid during Alfonso XII's reign, she began to intrigue with the politicians of the capital, and was peremptorily requested to go abroad again. She resided in Paris for the rest of her life, seldom traveling abroad except for a few visits to Spain. During her exile she grew closer to her husband, with whom she maintained an ambiguous friendship until his death in 1902. Her last days were marked by the matrimonial problems of her youngest daughter. She died on 10 April 1904, and is entombed in El Escorial.

Only 1$ shipping for each additional item purchased!

Prägejahr: 1867 Nennwert: Escudo Referenzen: KM-626.1. Münzzeichen: Madrid (sechszackiger Stern). Material: Silber (.900) Durchmesser: 29,4 mm Gewicht: 12,96 g

Vorderseite: Büste von Isabella II. von Spanien rechts. Legende: ISABEL 2a. POR LA GRACIA DE DIOS Y LA CONST . 1867 .

Rückseite: Gekrönte spanische Arme zwischen den Säulen des Herkules, geschmückt mit dem Motto PLVS VLTRA. Legende: REINA DE LAS ESPANAS * UN ESCUDO *

Isabella II. (Spanisch: Isabel II.; 10. Oktober 1830 – 10. April 1904) war Königin von Spanien („Königin von Spanien“, offiziell ab 13. August 1836, Isabella II. die „Königin von Kastilien, León, Aragonien …“). ) Sie war Spaniens erste und bislang einzige regierende Königin, obwohl sie manchmal als die dritte regierende Königin Spaniens angesehen wird, da frühere Monarchen von León und Kastilien als Könige und Königinnen Spaniens gezählt wurden. Zusammen mit den Monarchen von Aragon ist sie die vierte regierende Königin von Spanien.

Isabella wurde 1830 in Madrid als älteste Tochter von Ferdinand VII., König von Spanien, und seiner vierten Frau und Nichte Maria Cristina, einer neapolitanischen Bourbonin und Großnichte von Marie Antoinette, geboren. Maria Cristina wurde am 29. September 1833 Regentin, als ihre Tochter Isabella im Alter von drei Jahren nach dem Tod des Königs zur Königinregentin ernannt wurde.

Isabella bestieg den Thron, weil Ferdinand VII. die Cortes Generales dazu veranlasste, ihm dabei zu helfen, das von den Bourbonen im frühen 18. Jahrhundert eingeführte Salic-Gesetz aufzuheben und das ältere Erbrecht Spaniens wiederherzustellen. Der erste Anwärter, Ferdinands Bruder Carlos, kämpfte sieben Jahre lang, während der Minderheit von Isabella, um ihren Titel. Seine Unterstützer und Nachkommen waren als Carlisten bekannt und der Kampf um die Nachfolge war im 19. Jahrhundert Gegenstand mehrerer Carlistenkriege.

Isabellas Thron konnte nur durch die Unterstützung der Armee gehalten werden. Die Cortes und die Liberalen und Progressiven, die gleichzeitig eine verfassungsmäßige und parlamentarische Regierung etablierten, lösten die Orden auf, beschlagnahmten ihr Eigentum (einschließlich des Eigentums der Jesuiten) und versuchten, die finanzielle Ordnung wiederherzustellen. Nach dem Karlistenkrieg trat die Königin-Regentin Maria Cristina zurück, um Platz zu machen für Baldomero Espartero, Prinz von Vergara, den erfolgreichsten und beliebtesten isabellinischen General, der nur zwei Jahre Regentin blieb.

Er wurde 1843 durch ein von den Generälen O'Donnell und Narvaez angeführtes militärisches und politisches Pronunciamiento abgesetzt, das ein Kabinett unter dem Vorsitz von Joaquin Maria Lopez bildete, und diese Regierung veranlasste die Cortes, Isabella mit 13 Jahren für volljährig zu erklären. Drei Jahre später Die Moderado-Partei oder die kastilischen Konservativen zwangen ihre sechzehnjährige Königin, ihren Cousin ersten Grades Francisco de Asís de Borbón (1822–1902) zu heiraten, am selben Tag (10. Oktober 1846), an dem ihre jüngere Schwester, Infantin Luisa Fernanda, Antoine heiratete d'Orléans, Herzog von Montpensier.

Diese Ehen gefielen Frankreich und Louis-Philippe, dem König der Franzosen, der in der Folge beinahe mit Großbritannien in Streit geriet. Aber die Ehen waren nicht glücklich; Hartnäckiges Gerücht besagte, dass, wenn überhaupt, nur wenige Kinder der spanischen Königin von ihrer Königsgemahlin gezeugt wurden, die angeblich homosexuell war. Beispielsweise behauptete die Carlist-Partei, dass der Thronfolger, der später Alfons XII. wurde, von einem Hauptmann der Garde, Enrique Puig y Moltó, gezeugt worden sei.

Isabella regierte von 1843 bis 1868, einer Zeit voller Palastintrigen, Hintertreppen- und Vorzimmereinflüsse, Kasernenverschwörungen und militärischer Pronunciamientos, um die Ziele der politischen Parteien voranzutreiben – Moderados, die von 1846 bis 1854 regierten, Progressive von 1854 bis 1856, Unión Liberal von 1856 bis 1863. Zu dieser Zeit war Königin Isabella anderweitig damit beschäftigt, eine monarchische Rache an Mexiko zu üben, indem sie gemeinsam mit Frankreich das Habsburg-Orléans-Reich unter Verwendung der königlichen Figuren Maximilian von Habsburg und Charlotte von Belgien als Maximilian I. und Carlota unterstützte von Mexiko. Die Moderados und die Unionsliberalen lösten sich schnell ab und hielten die Progressiven fern, wodurch der Grundstein für die Revolution von 1868 gelegt wurde.

Isabella mischte sich oft auf eigensinnige und skrupellose Weise in die Politik ein, was sie sehr unbeliebt machte. Sie erwies ihren reaktionären Generälen und Staatsmännern sowie der Kirche und den religiösen Orden größte Gunst und war ständig das Werkzeug korrupter und verschwenderischer Höflinge und Günstlinge, die ihrem Hof ​​einen schlechten Ruf einbrachten. Sie ging Ende September 1868 ins Exil, nachdem ihre Moderado-Generäle einen leichten Widerstand gezeigt hatten, der in der Schlacht von Alcolea von den Marschällen Serrano und Prim niedergeschlagen wurde. Weitere Ereignisse ihrer Herrschaft waren ein Krieg gegen Marokko (1859), der mit einem für Spanien vorteilhaften Vertrag und der Abtretung einiger marokkanischer Gebiete endete; der fruchtlose Chincha-Inseln-Krieg gegen Peru und Chile; Spannungen mit den Vereinigten Staaten; Unabhängigkeitsaufstände in Kuba und Puerto Rico; und einige Fortschritte bei öffentlichen Arbeiten, insbesondere bei den Eisenbahnen, und eine leichte Verbesserung im Handel und im Finanzwesen.

Ihr Exil trug zur Entstehung des Deutsch-Französischen Krieges bei, da Napoleon III. die Möglichkeit nicht akzeptieren konnte, dass ein Deutscher, Prinz Leopold von Hohenzollern-Sigmaringen, Isabella ersetzen könnte, eine Dynastie der spanischen Bourbonen und zwei Generationen von ihrem in Frankreich geborenen Großvater Philipp entfernt V. von Spanien.

Isabella wurde am 25. Juni 1870 in Paris dazu bewegt, zugunsten ihres Sohnes Alfonso XII. abzudanken, und die Wiedereinsetzung wurde vorangetrieben. Sie hatte ihren Mann im März zuvor verlassen und lebte nach der Restauration im Jahr 1874 weiterhin in Frankreich. Anlässlich eines ihrer Besuche in Madrid während der Herrschaft von Alfons XII. begann sie mit den Politikern der Hauptstadt zu intrigieren und wurde strikt gebeten wieder ins Ausland gehen. Sie lebte den Rest ihres Lebens in Paris und reiste selten ins Ausland, abgesehen von einigen Besuchen in Spanien. Während ihres Exils kam sie ihrem Mann näher, mit dem sie bis zu seinem Tod im Jahr 1902 eine zwiespältige Freundschaft pflegte. Ihre letzten Tage waren von den Eheproblemen ihrer jüngsten Tochter geprägt. Sie starb am 10. April 1904 und ist in El Escorial begraben.

Год монетного двора: 1867 Номинал: Эскудо Артикул: KM-626.1. Марка монетного двора: Мадрид (шестиконечная звезда). Материал: серебро (.900). Диаметр: 29,4 мм. Вес: 12,96 г.

Аверс: Бюст Изабеллы II Испанской вправо. Легенда: ИЗАБЕЛЬ 2а. POR LA GRACIA DE DIOS Y LA CONST. 1867 год.

Реверс: Испанский герб с короной между Геркулесовыми столбами, украшенный девизом PLVS VLTRA. Легенда: РЕЙНА ДЕ ЛАС ЭСПАНАС * UN ESCUDO *

Изабелла II (исп. Isabel II; 10 октября 1830 г. - 10 апреля 1904 г.) была царствующей королевой Испании («Королева Испании» официально с 13 августа 1836 г., Изабелла II «королева Кастилии, Леона, Арагона ...» ) Она была первой и пока единственной царствующей королевой Испании, хотя иногда ее считают третьей царствующей королевой Испании, поскольку предыдущие монархи Леона и Кастилии считались королями и королевами Испании. Считая также монархов Арагона, она является четвертой королевой-правительницей Испании.

Изабелла родилась в Мадриде в 1830 году и была старшей дочерью Фердинанда VII, короля Испании, и его четвертой жены и племянницы Марии Кристины, неаполитанской бурбонки, а также внучатой ​​племянницы Марии-Антуанетты. Мария Кристина стала регентшей 29 сентября 1833 года, когда ее дочь Изабелла в возрасте трех лет была провозглашена королевой-регентшей после смерти короля.

Изабелла унаследовала трон, потому что Фердинанд VII убедил Генеральные кортесы помочь ему отменить закон Салика, введенный Бурбонами в начале 18 века, и восстановить старый закон о наследовании в Испании. Первый претендент, брат Фердинанда Карлос, семь лет, во время несовершеннолетия Изабеллы, боролся за ее титул. Его сторонники и потомки были известны как карлисты, и борьба за престолонаследие была предметом ряда карлистских войн в 19 веке.

Трон Изабеллы удержался только благодаря поддержке армии. Кортесы, либералы и прогрессисты, которые одновременно установили конституционное и парламентское правительство, распустили религиозные ордена, конфисковали их собственность (в том числе собственность иезуитов) и попытались восстановить порядок в финансах. После карлистской войны королева-регент Мария Кристина подала в отставку, уступив место Бальдомеро Эспартеро, принцу Вергарскому, самому успешному и самому популярному генералу Изабеллины, который оставался регентом всего два года.

Он был изгнан в 1843 году военным и политическим pronunciamiento под руководством генералов О'Доннелла и Нарваэса, которые сформировали кабинет под председательством Хоакина Марии Лопеса, и это правительство побудило кортесы объявить Изабеллу совершеннолетней в 13 лет. Три года спустя он был изгнан. Партия Модерадо или кастильские консерваторы заставили свою шестнадцатилетнюю королеву выйти замуж за своего двоюродного брата Франсиско де Асис де Бурбон (1822–1902) в тот же день (10 октября 1846 г.), когда ее младшая сестра инфанта Луиза Фернанда вышла замуж за Антуана. Орлеанский, герцог Монпансье.

Эти браки устраивали Францию ​​и Луи-Филиппа, короля Франции, который из-за этого едва не поссорился с Британией. Но браки не были счастливыми; Ходили упорные слухи, что лишь немногие из детей испанской королевы-регента были зачаты ее королем-супругом, который, по воспоминаниям, был гомосексуалистом. Например, наследник престола, который позже стал Альфонсо XII, как утверждала партия Карлистов, был зачат капитаном гвардии Энрике Пуч-и-Мольто.

Изабелла правила с 1843 по 1868 год, период дворцовых интриг, закулисного и камерного влияния, казарменных заговоров, военных произношений для достижения целей политических партий - модерадос, правивших с 1846 по 1854 год, прогрессистов с 1854 по 1856 год, Либеральный союз. с 1856 по 1863 год. В это время королева Изабелла была занята монархическим реваншем против Мексики, поддерживая совместно с Францией Габсбургско-Орлеанскую империю, используя королевских фигур Максимилиана Габсбургского и Шарлотты Бельгийской, таких как Максимилиан I и Карлота. Мексики. Модерадос и Союз либералов быстро сменили друг друга и не позволили прогрессистам, посеяв тем самым семена революции 1868 года.

Изабелла часто вмешивалась в политику своенравным и бессовестным образом, что делало ее очень непопулярной. Она проявляла наибольшую благосклонность к своим реакционным генералам и государственным деятелям, а также к церкви и религиозным орденам и постоянно была инструментом коррумпированных и расточительных придворных и фаворитов, которые создавали дурную репутацию ее двору. Она отправилась в изгнание в конце сентября 1868 года после того, как ее генералы Модерадо оказали небольшую демонстрацию сопротивления, которое было подавлено в битве при Алколее маршалами Серрано и Примом. Другими событиями ее правления были война против Марокко (1859 г.), закончившаяся выгодным для Испании договором и уступкой части марокканской территории; бесплодная война островов Чинча против Перу и Чили; напряженность в отношениях с Соединенными Штатами; восстания за независимость на Кубе и Пуэрто-Рико; и некоторый прогресс в общественных работах, особенно железных дорогах, а также небольшое улучшение в торговле и финансах.

Ее изгнание способствовало франко-прусской войне, поскольку Наполеон III не мог смириться с возможностью того, что немец, принц Леопольд Гогенцоллерн-Зигмаринген, может заменить Изабеллу, династию испанских Бурбонов и на два поколения отделившуюся от ее деда французского происхождения Филиппа. V Испании.

Изабеллу заставили отречься от престола в Париже 25 июня 1870 года в пользу своего сына Альфонсо XII, и дело восстановления получило дальнейшее развитие. Она оставила мужа в марте прошлого года и продолжала жить во Франции после реставрации 1874 года. Во время одного из своих визитов в Мадрид во время правления Альфонсо XII она начала интриговать столичных политиков, и ее безапелляционно попросили снова поехать за границу. Всю оставшуюся жизнь она прожила в Париже, редко выезжая за границу, за исключением нескольких визитов в Испанию. За время ссылки она сблизилась со своим мужем, с которым поддерживала неоднозначную дружбу до его смерти в 1902 году. Ее последние дни ознаменовались супружескими проблемами младшей дочери. Она умерла 10 апреля 1904 года и похоронена в Эль-Эскориале.

Рік монетного двору: 1867 Номінал: ескудо Номери: KM-626.1. Знак монетного двору: Мадрид (шестикутна зірка). Матеріал: срібло (.900) Діаметр: 29,4 мм Вага: 12,96 г

Аверс: Бюст Ізабелли II Іспанської праворуч. Легенда: ISABEL 2a. POR LA GRACIA DE DIOS Y LA CONST. 1867 рік.

Реверс: короновані іспанські герби між Геркулесовими стовпами, прикрашені девізом PLVS VLTRA. Легенда: REINA DE LAS ESPANAS * UN ESCUDO *

Ізабелла II (ісп. Isabel II; 10 жовтня 1830 — 10 квітня 1904) — правляча королева Іспанії («Королева Іспанії» офіційно з 13 серпня 1836 року, Ізабелла II — «Королева Кастилії, Леона, Арагону...» ) Вона була першою і поки що єдиною правлячою королевою Іспанії, хоча іноді її вважають третьою королевою Іспанії, оскільки попередні монархи Леона та Кастилії вважалися королями та королевами Іспанії. Враховуючи також монархів Арагону, вона є четвертою королевою Іспанії.

Ізабелла народилася в Мадриді в 1830 році, була старшою дочкою Фердинанда VII, короля Іспанії, і його четвертої дружини та племінниці Марії Крістіни, яка була неаполітанським Бурбоном, а також внучатою племінницею Марії Антуанетти. Марія Крістіна стала регентом 29 вересня 1833 року, коли її дочка Ізабелла у віці трьох років була проголошена королевою-регентшем після смерті короля.

Ізабелла успадкувала престол, оскільки Фердинанд VII спонукав Генеральні кортеси допомогти йому скасувати салічний закон, запроваджений Бурбонами на початку 18 століття, і відновити старіший закон про престолонаслідування Іспанії. Перший претендент, брат Фердинанда Карлос, боровся сім років, під час неповноліття Ізабелли, щоб оскаржити її титул. Його прихильники та нащадки були відомі як карлісти, а боротьба за престолонаслідування була предметом низки карлістських воєн у 19 столітті.

Трон Ізабелли зберігався лише завдяки підтримці армії. Кортеси, ліберали і прогресисти, які в той же час встановили конституційне і парламентське правління, розпустили релігійні ордени, конфіскували їхнє майно (в тому числі майно єзуїтів) і намагалися відновити порядок у фінансах. Після карлістської війни королева-регент Марія Крістіна пішла у відставку, щоб поступитися місцем Бальдомеро Еспартеро, принцу Вергари, найуспішнішому та найпопулярнішому ізабеллінському генералу, який залишався регентом лише два роки.

Він був вигнаний у 1843 році військовим і політичним pronunciamiento на чолі з генералами О'Доннеллом і Нарваесом, які сформували кабінет під головуванням Хоакіна Марії Лопеса, і цей уряд спонукав Кортеси оголосити Ізабеллу повнолітньою в 13 років. Через три роки партія Модерадо або кастильські консерватори змусили свою шістнадцятирічну королеву вийти заміж за свого першого двоюрідного брата Франсіско де Асіса де Борбона (1822–1902) того самого дня (10 жовтня 1846), коли її молодша сестра, інфанта Луїза Фернанда, вийшла заміж за Антуана д'Орлеанський, герцог Монпансьє.

Ці шлюби влаштовували Францію та Луї Філіпа, короля Франції, який ледь не посварився з Британією. Але шлюби не були щасливими; Ходили постійні чутки, що мало хто з дітей правлячої іспанської королеви були зачаті від її короля-консорта, який сумував бути гомосексуалістом. Наприклад, карлістська партія стверджувала, що спадкоємець престолу, який пізніше став Альфонсом XII, був зачатий капітаном гвардії Енріке Пуч-і-Мольто.

Ізабелла правила з 1843 по 1868 роки, період палацових інтриг, чорних сходів і передпокоїв, казармових змов, військових pronunciamientos для досягнення цілей політичних партій — Модерадо, які правили з 1846 по 1854, Прогресистів з 1854 по 1856, Ліберального Союзу з 1856 по 1863 рік. У цей час королева Ізабелла була зайнята досягненням монархічного реваншу проти Мексики, підтримуючи спільно з Францією Габсбурзько-Орлеанську імперію, використовуючи королівських осіб Максиміліана Габсбурга та Шарлотту Бельгійську, як Максиміліан I і Карлота. Мексики. Модерадос і ліберали Союзу швидко змінили один одного і не допустили прогресистів, посіявши таким чином насіння для революції 1868 року.

Ізабелла часто втручалася в політику норовливим, безсовісним способом, що робило її дуже непопулярною. Вона виявляла найбільшу прихильність своїм реакційним генералам і державним діячам, а також церкві та релігійним орденам і постійно була знаряддям корумпованих і марнотратних придворних і фаворитів, які створили погане ім'я її двору. Вона виїхала у вигнання наприкінці вересня 1868 року після того, як її генерали модерадо чинили незначний опір, який був розгромлений у битві при Алколеї маршалами Серрано та Примом. Іншими подіями її правління були війна проти Марокко (1859), яка закінчилася вигідним для Іспанії договором і передачею частини марокканських територій; безрезультатна війна островів Чинча проти Перу та Чилі; напруженість у стосунках із США; повстання за незалежність на Кубі та в Пуерто-Ріко; і певний прогрес у громадських роботах, особливо на залізницях, і невелике покращення у торгівлі та фінансах.

Її вигнання допомогло спричинити франко-прусську війну, оскільки Наполеон III не міг прийняти можливість того, що німець, принц Леопольд Гогенцоллерн-Зігмарінген, може замінити Ізабеллу, династку іспанських Бурбонів і два покоління від її діда Філіпа, який народився у Франції. V Іспанії.

Ізабелла була спонукана зректися престолу в Парижі 25 червня 1870 року на користь свого сина, Альфонсо XII, і справа реставрації була продовжена. Вона залишила свого чоловіка в березні минулого року і продовжувала жити у Франції після реставрації в 1874 році. Під час одного з її візитів до Мадрида під час правління Альфонса XII вона почала інтригувати зі столичними політиками, і її безперечно попросили. знову виїхати за кордон. Вона прожила в Парижі до кінця свого життя, рідко виїжджаючи за кордон, за винятком кількох візитів до Іспанії. Під час вигнання вона зблизилася зі своїм чоловіком, з яким підтримувала неоднозначну дружбу аж до його смерті в 1902 році. Її останні дні були позначені подружніми проблемами її молодшої дочки. Вона померла 10 квітня 1904 року і похована в Ескоріалі.

Anno di zecca: 1867 Denominazione: Escudo Riferimenti: KM-626.1. Marchio di zecca: Madrid (stella a sei punte). Materiale: argento (.900) Diametro: 29,4 mm Peso: 12,96 g

Dritto: Busto di Isabella II di Spagna a destra. Legenda: ISABEL 2a. POR LA GRACIA DE DIOS Y LA CONST . 1867 .

Rovescio: armi spagnole incoronate tra le colonne d'Ercole ornate dal motto PLVS VLTRA. Legenda: REINA DE LAS ESPANAS * UN ESCUDO *

Isabella II (spagnolo: Isabel II; 10 ottobre 1830 – 10 aprile 1904) fu regina regnante di Spagna ("Regina delle Spagne" ufficialmente dal 13 agosto 1836, Isabella II la "Regina di Castiglia, Leon, Aragona,..." ) Fu la prima e finora unica regina regnante della Spagna, anche se a volte è considerata la terza regina regnante di Spagna, poiché i precedenti monarchi di León e Castiglia erano considerati re e regine di Spagna. Contando anche i monarchi d'Aragona, è la quarta regina regnante di Spagna.

Isabella nacque a Madrid nel 1830, figlia maggiore di Ferdinando VII, re di Spagna, e della sua quarta moglie e nipote, Maria Cristina, che era una borbone napoletana e anche pronipote di Maria Antonietta. Maria Cristina divenne reggente il 29 settembre 1833, quando sua figlia Isabella, all'età di tre anni, fu proclamata regina-reggente alla morte del re.

Isabella salì al trono perché Ferdinando VII indusse le Cortes Generales ad aiutarlo ad accantonare la legge salica introdotta dai Borboni all'inizio del XVIII secolo e a ristabilire l'antica legge di successione della Spagna. Il primo pretendente, il fratello di Ferdinando, Carlos, combatté sette anni, durante la minoranza di Isabella, per contestare il suo titolo. I suoi sostenitori e discendenti erano conosciuti come carlisti e la lotta per la successione fu oggetto di numerose guerre carliste nel XIX secolo.

Il trono di Isabella fu mantenuto solo grazie al sostegno dell'esercito. Le Cortes, i liberali e i progressisti, che allo stesso tempo instaurarono un governo costituzionale e parlamentare, sciolsero gli ordini religiosi, confiscarono le loro proprietà (compresa quella dei gesuiti) e tentarono di ristabilire l'ordine nelle finanze. Dopo la guerra carlista la regina reggente Maria Cristina si dimise per far posto a Baldomero Espartero, principe di Vergara, il generale isabellino di maggior successo e più popolare, che rimase reggente solo per due anni.

Fu scoperto nel 1843 da un pronunciamento militare e politico guidato dai generali O'Donnell e Narvaez, che formarono un gabinetto, presieduto da Joaquin Maria Lopez, e questo governo indusse le Cortes a dichiarare Isabella maggiorenne a 13 anni. Tre anni dopo il partito Moderado o conservatori castigliani fece sposare la loro regina sedicenne il suo cugino di primo grado Francisco de Asís de Borbón (1822-1902), lo stesso giorno (10 ottobre 1846) in cui sua sorella minore, l'Infanta Luisa Fernanda, sposò Antoine d'Orléans, duca di Montpensier.

Questi matrimoni si adattavano alla Francia e a Luigi Filippo, re dei francesi, che di conseguenza quasi litigò con la Gran Bretagna. Ma i matrimoni non furono felici; circolava voce persistente che pochi, se non nessuno, dei figli della regina regnante spagnola fossero stati concepiti dal suo re-consorte, ritenuto omosessuale. Ad esempio, l'erede al trono, che in seguito divenne Alfonso XII, secondo il partito carlista era stato concepito da un capitano delle guardie, Enrique Puig y Moltó.

Isabella regnò dal 1843 al 1868, un periodo di intrighi di palazzo, influenze di retroscena e anticamera, cospirazioni da caserma, pronunce militari per favorire i fini dei partiti politici: Moderados che governarono dal 1846 al 1854, Progressisti dal 1854 al 1856, Unión Liberal dal 1856 al 1863. In questo periodo, la regina Isabella era altrimenti impegnata a realizzare una vendetta monarchica contro il Messico, sostenendo, insieme alla Francia, l'Impero Asburgico-Orleans utilizzando le figure reali di Massimiliano d'Asburgo e Carlotta del Belgio, come Massimiliano I e Carlotta del Messico. Moderados e Unión Liberals si succedettero rapidamente e tennero lontani i progressisti, gettando così i semi per la rivoluzione del 1868.

Isabella spesso interferiva in politica in modo ribelle e senza scrupoli, il che la rendeva molto impopolare. Mostrò il massimo favore ai suoi generali e statisti reazionari, alla Chiesa e agli ordini religiosi, e fu costantemente strumento di cortigiani e favoriti corrotti e dissoluti che diedero alla sua corte una cattiva reputazione. Andò in esilio alla fine di settembre 1868, dopo che i suoi generali Moderado avevano dato prova di una leggera resistenza che fu schiacciata nella battaglia di Alcolea dai marescialli Serrano e Prim. Altri eventi del suo regno furono una guerra contro il Marocco (1859), che si concluse con un trattato vantaggioso per la Spagna e la cessione di alcuni territori marocchini; l'infruttuosa guerra delle Isole Chincha contro Perù e Cile; tensioni con gli Stati Uniti; rivolte indipendentiste a Cuba e Porto Rico; e qualche progresso nei lavori pubblici, soprattutto ferroviari, e un leggero miglioramento nel commercio e nella finanza.

Il suo esilio contribuì a provocare la guerra franco-prussiana, poiché Napoleone III non poteva accettare la possibilità che un tedesco, il principe Leopoldo di Hohenzollern-Sigmaringen, potesse sostituire Isabella, una dinasta dei Borboni spagnoli e due generazioni lontane dal nonno Filippo, di origine francese. V di Spagna.

Isabella fu indotta ad abdicare a Parigi il 25 giugno 1870, in favore del figlio Alfonso XII, e la causa della restaurazione fu favorita. Aveva lasciato il marito nel marzo precedente e aveva continuato a vivere in Francia dopo la restaurazione del 1874. In occasione di una delle sue visite a Madrid durante il regno di Alfonso XII, cominciò a intrigare con i politici della capitale, e venne perentoriamente invitata andare di nuovo all'estero. Risiedette a Parigi per il resto della sua vita, viaggiando raramente all'estero ad eccezione di alcune visite in Spagna. Durante l'esilio si avvicinò al marito, con il quale mantenne un'ambigua amicizia fino alla morte di lui nel 1902. I suoi ultimi giorni furono segnati dai problemi matrimoniali della figlia più piccola. Morì il 10 aprile 1904 ed è sepolta a El Escorial.

Année de la menthe : 1867 Dénomination : Escudo Références : KM-626.1. Marque d'atelier : Madrid (étoile à six branches). Matériau : Argent (.900) Diamètre : 29,4 mm Poids : 12,96 g

Avers : Buste d'Isabelle II d'Espagne à droite. Légende : ISABEL 2a. POR LA GRACIA DE DIOS ET LA CONST. 1867 .

Revers : armes espagnoles couronnées entre les piliers d'Hercule ornées de la devise PLVS VLTRA. Légende : REINA DE LAS ESPANAS *UN ESCUDO*

Isabelle II (espagnol : Isabelle II ; 10 octobre 1830 - 10 avril 1904) était reine régnante d'Espagne (« Reine des Espagnes » officiellement à partir du 13 août 1836, Isabelle II la « Reine de Castille, Léon, Aragon,... » ) Elle fut la première et jusqu'à présent la seule reine régnante d'Espagne, bien qu'elle soit parfois considérée comme la troisième reine régnante d'Espagne, car les monarques précédents de Léon et de Castille étaient considérés comme des rois et des reines d'Espagne. En comptant également les monarques d'Aragon, elle est la quatrième reine régnante d'Espagne.

Isabelle est née à Madrid en 1830, fille aînée de Ferdinand VII, roi d'Espagne, et de sa quatrième épouse et nièce, Maria Cristina, qui était une Bourbon napolitaine et également petite-nièce de Marie-Antoinette. Maria Cristina devint régente le 29 septembre 1833, lorsque sa fille Isabelle, âgée de trois ans, fut proclamée reine-régente à la mort du roi.

Isabelle a accédé au trône parce que Ferdinand VII a incité les Cortes Générales à l'aider à mettre de côté la loi salique introduite par les Bourbons au début du XVIIIe siècle et à rétablir l'ancienne loi successorale d'Espagne. Le premier prétendant, Carlos, le frère de Ferdinand, s'est battu pendant sept ans, pendant la minorité d'Isabelle, pour contester son titre. Ses partisans et descendants étaient connus sous le nom de carlistes et la lutte pour la succession fit l'objet de plusieurs guerres carlistes au XIXe siècle.

Le trône d'Isabelle n'a été maintenu que grâce au soutien de l'armée. Les Cortès et les libéraux et progressistes, qui établissent en même temps un gouvernement constitutionnel et parlementaire, dissolvent les ordres religieux, confisquent leurs biens (y compris ceux des jésuites) et tentent de rétablir l'ordre dans les finances. Après la guerre carliste, la reine régente Maria Cristina démissionna pour céder la place à Baldomero Espartero, prince de Vergara, le général isabelin le plus célèbre et le plus populaire, qui ne resta régent que deux ans.

Il fut chassé en 1843 par un pronunciamiento militaire et politique dirigé par les généraux O'Donnell et Narvaez, qui formèrent un cabinet présidé par Joaquín María López, et ce gouvernement incita les Cortès à déclarer Isabelle majeure à 13 ans. Trois ans plus tard. le parti Moderado ou conservateurs castillans obligea leur reine de seize ans à épouser son double cousin germain Francisco de Asís de Borbón (1822-1902), le même jour (10 octobre 1846) que sa sœur cadette, l'infante Luisa Fernanda, épousa Antoine. d'Orléans, duc de Montpensier.

Ces mariages convenaient à la France et à Louis Philippe, roi des Français, qui faillit se disputer en conséquence avec la Grande-Bretagne. Mais les mariages n'étaient pas heureux ; une rumeur persistante voulait que peu, voire aucun, des enfants de la reine espagnole régnante aient été conçus par son roi-époux, connu pour être homosexuel. Par exemple, l'héritier du trône, qui deviendra plus tard Alphonse XII, selon le parti carliste, avait été conçu par un capitaine de la garde, Enrique Puig y Moltó.

Isabelle a régné de 1843 à 1868, une période d'intrigues de palais, d'influences dans les coulisses et les antichambres, de conspirations de casernes, de pronunciamientos militaires pour servir les objectifs des partis politiques - Moderados qui ont gouverné de 1846 à 1854, Progressistes de 1854 à 1856, Unión Liberal. de 1856 à 1863. À cette époque, la reine Isabelle était par ailleurs occupée à réaliser une revanche monarchique contre le Mexique, en soutenant, conjointement avec la France, l'empire Habsbourg-Orléans en utilisant les figures royales de Maximilien de Habsbourg et de Charlotte de Belgique, comme Maximilien Ier et Carlota. du Mexique. Les Moderados et les Libéraux de l'Union se succédèrent rapidement et écartèrent les progressistes, semant ainsi les graines de la révolution de 1868.

Isabella s'immisçait souvent dans la politique d'une manière capricieuse et sans scrupules, ce qui la rendait très impopulaire. Elle montra la plus grande faveur à ses généraux et hommes d'État réactionnaires, ainsi qu'à l'Église et aux ordres religieux, et fut constamment l'instrument de courtisans et de favoris corrompus et débauchés qui donnèrent à sa cour une mauvaise réputation. Elle s'exile fin septembre 1868, après que ses généraux Moderado eurent fait une légère démonstration de résistance qui fut écrasée à la bataille d'Alcolea par les maréchaux Serrano et Prim. D'autres événements de son règne furent une guerre contre le Maroc (1859), qui aboutit à un traité avantageux pour l'Espagne et à la cession de certains territoires marocains ; la guerre infructueuse des îles Chincha contre le Pérou et le Chili ; les tensions avec les États-Unis ; les révoltes pour l'indépendance à Cuba et à Porto Rico ; et quelques progrès dans les travaux publics, en particulier les chemins de fer, et une légère amélioration dans le commerce et les finances.

Son exil a contribué à provoquer la guerre franco-prussienne, car Napoléon III ne pouvait pas accepter la possibilité qu'un Allemand, le prince Léopold de Hohenzollern-Sigmaringen, puisse remplacer Isabelle, une dynaste des Bourbons espagnols et deux générations éloignées de son grand-père d'origine française Philippe. V d'Espagne.

Isabelle fut incitée à abdiquer à Paris le 25 juin 1870, en faveur de son fils, Alphonse XII, et la cause de la restauration fut favorisée. Elle avait quitté son mari en mars précédent et continuait à vivre en France après la restauration de 1874. À l'occasion d'une de ses visites à Madrid sous le règne d'Alphonse XII, elle commença à intriguer avec les hommes politiques de la capitale et fut péremptoirement sollicitée. repartir à l'étranger. Elle a résidé à Paris pour le reste de sa vie, voyageant rarement à l'étranger, à l'exception de quelques visites en Espagne. Durant son exil, elle se rapproche de son mari, avec qui elle entretient une amitié ambiguë jusqu'à sa mort en 1902. Ses derniers jours sont marqués par les problèmes matrimoniaux de sa plus jeune fille. Elle décède le 10 avril 1904 et est enterrée à El Escorial.

Año de ceca: 1867 Denominación: Escudo Referencias: KM-626.1. Marca de Ceca: Madrid (estrella de seis puntas). Material: Plata (.900) Diámetro: 29,4 mm Peso: 12,96 g

Anverso: Busto de Isabel II de España a derecha. Leyenda: ISABEL 2a. POR LA GRACIA DE DIOS Y LA CONST . 1867.

Reverso: Armas españolas coronadas entre las Columnas de Hércules adornadas con el lema PLVS VLTRA. Leyenda: REINA DE LAS ESPANAS *UN ESCUDO*

Isabel II (español: Isabel II; 10 de octubre de 1830 - 10 de abril de 1904) fue reina reinante de España ("Reina de las Españas" oficialmente desde el 13 de agosto de 1836, Isabel II la "Reina de Castilla, León, Aragón,..." ) Fue la primera y hasta ahora única reina reinante de España, aunque a veces se la considera la tercera reina reinante de España, ya que los monarcas anteriores de León y Castilla fueron contados como reyes y reinas de España. Contando también a los monarcas de Aragón, es la cuarta reina reinante de España.

Isabel nació en Madrid en 1830, hija mayor de Fernando VII, rey de España, y de su cuarta esposa y sobrina, María Cristina, que era una Borbón napolitana y también sobrina nieta de María Antonieta. María Cristina se convirtió en regente el 29 de septiembre de 1833, cuando su hija Isabel, a la edad de tres años, fue proclamada reina regente a la muerte del rey.

Isabel ascendió al trono porque Fernando VII indujo a las Cortes Generales a que le ayudaran a dejar de lado la ley sálica introducida por los Borbones a principios del siglo XVIII y a restablecer la antigua ley de sucesión de España. El primer pretendiente, Carlos, hermano de Fernando, luchó siete años, durante la minoría de Isabel, para disputar su título. Sus partidarios y descendientes eran conocidos como carlistas y la lucha por la sucesión fue objeto de varias guerras carlistas en el siglo XIX.

El trono de Isabel sólo se mantuvo gracias al apoyo del ejército. Las Cortes y los liberales y progresistas, que al mismo tiempo establecieron un gobierno constitucional y parlamentario, disolvieron las órdenes religiosas, confiscaron sus propiedades (incluida la de los jesuitas) y trataron de restablecer el orden en las finanzas. Después de la guerra carlista, la reina regente, María Cristina, dimitió para dejar paso a Baldomero Espartero, príncipe de Vergara, el general isabelino más exitoso y popular, que permaneció regente sólo dos años.

Fue derrocado en 1843 por un pronunciamiento militar y político encabezado por los generales O'Donnell y Narváez, quienes formaron un gabinete, presidido por Joaquín María López, y este gobierno indujo a las Cortes a declarar a Isabel mayor de edad a los 13 años. El partido Moderado o conservador castellano hizo que su reina de dieciséis años se casara con su primo hermano Francisco de Asís de Borbón (1822-1902), el mismo día (10 de octubre de 1846) que su hermana menor, la infanta Luisa Fernanda, se casaba con Antoine. d'Orléans, duque de Montpensier.

Estos matrimonios convenían a Francia y a Luis Felipe, rey de los franceses, quien, en consecuencia, estuvo a punto de pelearse con Gran Bretaña. Pero los matrimonios no fueron felices; Se rumoreaba persistentemente que pocos o ninguno de los hijos de la reina reinante de España fueron concebidos por su rey consorte, declarado homosexual. Por ejemplo, el heredero al trono, que más tarde se convirtió en Alfonso XII, afirmó el partido carlista, había sido concebido por un capitán de la guardia, Enrique Puig y Moltó.

Isabel reinó de 1843 a 1868, un período de intrigas palaciegas, influencias clandestinas y de antesala, conspiraciones cuartelares, pronunciamientos militares para promover los fines de los partidos políticos: los moderados que gobernaron de 1846 a 1854, los progresistas de 1854 a 1856, la Unión Liberal. de 1856 a 1863. En esta época, la reina Isabel estaba ocupada en lograr una venganza monárquica contra México, apoyando, junto con Francia, el Imperio Habsburgo-Orleáns utilizando las figuras reales de Maximiliano de Habsburgo y Carlota de Bélgica, como Maximiliano I y Carlota. de México. Los moderados y la Unión Liberal se sucedieron rápidamente y mantuvieron alejados a los progresistas, sembrando así las semillas de la revolución de 1868.

Isabella a menudo interfería en política de una manera descarriada y sin escrúpulos que la hacía muy impopular. Mostró gran favor hacia sus generales y estadistas reaccionarios, así como hacia la Iglesia y las órdenes religiosas, y fue constantemente herramienta de cortesanos y favoritos corruptos y despilfarradores que daban mala fama a su corte. Se exilió a finales de septiembre de 1868, después de que sus generales moderados hicieran una ligera muestra de resistencia que fue aplastada en la batalla de Alcolea por los mariscales Serrano y Prim. Otros acontecimientos de su reinado fueron una guerra contra Marruecos (1859), que acabó en un tratado ventajoso para España y la cesión de algún territorio marroquí; la infructuosa Guerra de las Islas Chincha contra Perú y Chile; tensiones con Estados Unidos; revueltas independentistas en Cuba y Puerto Rico; y algunos avances en obras públicas, especialmente ferrocarriles, y una ligera mejora en el comercio y las finanzas.

Su exilio contribuyó a provocar la guerra franco-prusiana, ya que Napoleón III no podía aceptar la posibilidad de que un alemán, el príncipe Leopoldo de Hohenzollern-Sigmaringen, pudiera reemplazar a Isabel, una dinastía de los Borbones españoles y a dos generaciones de su abuelo nacido en Francia, Felipe. V de España.

Isabel fue inducida a abdicar en París el 25 de junio de 1870, en favor de su hijo, Alfonso XII, y se impulsó la causa de la restauración. Había abandonado a su marido el marzo anterior y seguía viviendo en Francia tras la restauración de 1874. Con motivo de una de sus visitas a Madrid durante el reinado de Alfonso XII, comenzó a intrigar con los políticos de la capital, y fue solicitada perentoriamente volver al extranjero. Residió en París el resto de su vida y rara vez viajó al extranjero, salvo algunas visitas a España. Durante su exilio se acercó más a su marido, con quien mantuvo una ambigua amistad hasta su muerte en 1902. Sus últimos días estuvieron marcados por los problemas matrimoniales de su hija menor. Murió el 10 de abril de 1904 y está sepultada en El Escorial.

铸币年份：1867 面额：埃斯库多 参考号：KM-626.1。造币厂标记：马德里（六角星）。材质：银色 (.900) 直径：29.4 毫米 重量：12.96 克

正面：西班牙伊莎贝拉二世半身像右侧。图例：伊莎贝尔 2a。感谢 La Gracia de Dios 和 LA CONST。 1867年。

背面：赫拉克勒斯之柱之间的加冕西班牙臂章饰有 PLVS VLTRA 座右铭。图例：REINA DE LAS ESPANAS * UN Escudo *

伊莎贝拉二世（西班牙语：Isabel II；1830年10月10日 - 1904年4月10日）是西班牙的女王（自1836年8月13日起正式称为“西班牙女王”，伊莎贝拉二世是“卡斯蒂利亚、莱昂、阿拉贡……的女王”） ）她是西班牙第一位也是迄今为止唯一一位执政女王，尽管她有时被认为是西班牙第三位执政女王，因为莱昂和卡斯蒂利亚的前任君主都被视为西班牙国王和王后。算上阿拉贡的君主，她是西班牙第四位女王。

伊莎贝拉于 1830 年出生于马德里，是西班牙国王费迪南七世和他的第四任妻子兼侄女玛丽亚·克里斯蒂娜的长女。玛丽亚·克里斯蒂娜是那不勒斯波旁王朝的成员，也是玛丽·安托瓦内特的侄孙女。 1833 年 9 月 29 日，玛丽亚·克里斯蒂娜 (Maria Cristina) 成为摄政王，国王去世后，她三岁的女儿伊莎贝拉 (Isabella) 被任命为摄政王。

伊莎贝拉继承王位是因为斐迪南七世促使议会帮助他废除18世纪初波旁王朝推行的萨利克法，重新制定西班牙较古老的继承法。第一个觊觎者是费迪南德的弟弟卡洛斯，在伊莎贝拉未成年时期，他为争夺她的头衔而奋斗了七年。他的支持者和后代被称为卡洛斯主义者，争夺继承权的斗争是 19 世纪多场卡洛斯战争的主题。

伊莎贝拉的王位是靠军队的支持才得以维持的。议会、自由党和进步党同时建立了宪政和议会政府，解散了宗教团体，没收了他们的财产（包括耶稣会士的财产），并试图恢复财政秩序。卡洛斯战争结束后，摄政王玛丽亚·克里斯蒂娜辞职，让位给贝尔加拉亲王巴尔多梅罗·埃斯帕特罗，他是伊莎贝拉王朝最成功、最受欢迎的将军，但仅摄政两年。

1843 年，奥唐奈将军和纳尔瓦埃斯将军领导的军事和政治声明将他驱逐出境，他们组成了一个内阁，由华金·玛丽亚·洛佩兹主持，这个政府促使议会宣布伊莎贝拉已年满 13 岁。三年后现代党或卡斯蒂利亚保守党让他们 16 岁的女王嫁给了她的双表弟弗朗西斯科·德·阿西斯·德·博尔邦（Francisco de Asís de Borbón，1822-1902 年），同一天（1846 年 10 月 10 日），她的妹妹路易莎·费尔南达公主 (Infanta Luisa Fernanda) 与安托万结婚奥尔良，蒙庞西埃公爵。

这些婚姻适合法国和法国国王路易·菲利普，结果法国国王几乎与英国发生争吵。但他们的婚姻并不幸福。一直有传言称，西班牙王后的王妃几乎没有孩子是由她的王妃怀上的，因为她被指责是同性恋。例如，卡洛斯党声称，后来成为阿方索十二世的王位继承人是由侍卫队长恩里克·普伊格·莫尔托 (Enrique Puig y Moltó) 所怀。

伊莎贝拉从 1843 年到 1868 年在位，这是一个充满宫廷阴谋、后宫和前厅影响、军营阴谋、军事言论以进一步实现政党目的的时期——温和派从 1846 年到 1854 年统治，进步党从 1854 年到 1856 年统治，自由联盟从1856年到1863年。此时，伊莎贝拉女王正忙于对墨西哥进行君主报复，与法国一起利用哈布斯堡的马克西米利安和比利时的夏洛特王室人物（马克西米利安一世和卡洛塔）支持哈布斯堡-奥尔良帝国墨西哥。温和派和自由党很快接替了对方，将进步派拒之门外，从而为 1868 年革命播下了种子。

伊莎贝拉经常任性、不择手段地干涉政治，这使她很不受欢迎。她对她的反动将军和政治家以及教会和宗教团体表现出极大的偏爱，并且经常成为腐败和挥霍的朝臣和宠臣的工具，这些人给她的宫廷带来了坏名声。 1868 年 9 月底，她的温和派将军进行了轻微的抵抗，但在阿尔科利亚战役中被塞拉诺元帅和普里姆元帅镇压，之后她开始流亡。她统治期间的其他事件包括对摩洛哥的战争（1859 年），战争结束时签订了一项对西班牙有利的条约，并割让了一些摩洛哥领土。针对秘鲁和智利的钦查群岛战争毫无结果；与美国的紧张关系；古巴和波多黎各的独立起义；公共工程，特别是铁路方面取得了一些进展，商业和金融方面也略有改善。

她的流放导致了普法战争，因为拿破仑三世无法接受德国人、霍亨索伦-锡格马林根的利奥波德亲王可能取代伊莎贝拉的可能性，伊莎贝拉是西班牙波旁王朝的王朝成员，与她在法国出生的祖父菲利普相隔了两代人。西班牙V.

1870 年 6 月 25 日，伊莎贝拉在巴黎被迫退位，让位给她的儿子阿方索十二世，复辟事业进一步推进。去年3月，她离开了丈夫，并在1874年复辟后继续居住在法国。在阿方索十二世统治期间，她有一次访问马德里，她开始与首都的政治家勾结，并被强行要求。再次出国。她的余生居住在巴黎，除了几次访问西班牙外，很少出国旅行。在流亡期间，她与丈夫的关系越来越密切，并一直保持着暧昧的友谊，直到 1902 年丈夫去世为止。她最后的日子里，她最小的女儿出现了婚姻问题。她于 1904 年 4 月 10 日去世，葬于埃斯科里亚尔。