1826, Hungary/Austrian Empire, Francis I. Large Silver Thaler Coin.

Mint year: 1826 Denomination: Thaler Mint Place: Nagybanya (G) Reference: Davenport 9, KM-2163. Weight: 27.99gm Diameter: 40mm Material: Silver

Obverse: Wreathed bust of Emperor Francis I of Austria (before 1804 he was Francis II, Holy Roman Emperor) with short hairstyle right. Legend: FRANCISCVS I . D[EI] . G[RATIA] . AVSTRIAE IMPERATOR . / G Translated: "Francis I, by the Grace of God, Emperor of Austria".

Reverse: Crown above imperial double headed eagle with shield at chest and order of the golden fleece. Legend: HVN . BOH . LOMB . ET VEN . GAL . LOD . IL REX . A . A . 1826 .

Francis II, Holy Roman Emperor (German language: Franz II, Heiliger Römischer Kaiser) (Florence, 12 February 1768 – Vienna, 2 March 1835) was the last Holy Roman Emperor, ruling from 1792 until 6 August 1806, when he dissolved the Empire after the disastrous defeat of the Third Coalition by Napoleon at the Battle of Austerlitz. In 1804 he had founded the Austrian Empire and became Francis I of Austria (Franz I.), the first Emperor of Austria, ruling from 1804 to 1835, so later he was named the one and only Doppelkaiser (double emperor) in history. For the two years between 1804 and 1806 Francis used the title and style by the grace of God elected Roman Emperor, always August, hereditary Emperor of Austria and he was called the Emperor of both Germany and Austria. Francis I continued his leading role as an opponent of Napoleonic France in the Napoleonic Wars, and suffered several more defeats after Austerlitz. The proxy marriage of state of his daughter Marie Louise of Austria to Napoleon I on March 10, 1810 was assuredly his most severe.

As the leader of the large multi-ethnic Habsburg Empire, Francis felt threatened by Napoleon's call for liberty and equality in Europe. Francis had a fraught relationship with France. His aunt Marie Antoinette died under the guillotine at the beginning of his reign. Francis, on the whole, was indifferent to her fate (she was not close to his father Leopold, and Francis had never met her). Georges Danton attempted to negotiate with the Emperor for Marie Antoinette's release from captivity, but Francis was unwilling to make any concessions in return. Later, he led Austria into the French Revolutionary Wars and was defeated by Napoleon. By the Treaty of Campo Formio, he ceded the left bank of the Rhine to France in exchange for Venice and Dalmatia. He again fought against France during the Second and Third Coalition, when after meeting crushing defeat at Austerlitz, he had to agree to the Treaty of Pressburg, which effectively dissolved the Holy Roman Empire, weakening the Austrian Empire and reorganizing present-day Germany under a Napoleonic imprint.

In 1809, Francis attacked France again, hoping to take advantage of the Peninsular War embroiling Napoleon in Spain. He was again defeated, and this time forced to ally himself with Napoleon, ceding territory to the Empire, joining the Continental System, and wedding his daughter Marie-Louise to the Emperor. Francis essentially became a vassal of the Emperor of the French. The Napoleonic wars drastically weakened Austria and threatened its preeminence among the states of Germany, a position that it would eventually cede to Prussia.

In 1813, for the fourth and final time, Austria turned against France and joined Great Britain, Russia, and Prussia in their war against Napoleon. Austria played a major role in the final defeat of France—in recognition of this, Francis, represented by Clemens von Metternich, presided over the Congress of Vienna, helping to form the Concert of Europe and the Holy Alliance, ushering in an era of conservatism and reactionism in Europe. The German Confederation, a loose association of Central European states was created by the Congress of Vienna in 1815 to organize the surviving states of the Holy Roman Empire. The Congress was a personal triumph for Francis, where he hosted the assorted dignitaries in comfort, though Francis undermined his allies Tsar Alexander and Frederick William III of Prussia by negotiating a secret treaty with the restored French king Louis XVIII.

The federal Diet met at Frankfurt under Austrian presidency (in fact the Habsburg Emperor was represented by an Austrian 'presidential envoy').

1826, Ungarn/Österreich, Franz I. Große Silbertalermünze. Prägejahr: 1826 Nennwert: Thaler Münzstätte: Nagybanya (G) Referenz: Davenport 9, KM-2163. Gewicht: 27,99 g Durchmesser: 40 mm Material: Silber Vorderseite: Bekränzte Büste von Kaiser Franz I. von Österreich (vor 1804 war er Franz II., Kaiser des Heiligen Römischen Reiches) mit kurzer Frisur rechts. Legende: FRANCISCVS I. D[EI] . G[RATIA] . AVSTRIAE IMPERATOR. / G Übersetzt: „Franz I., von Gottes Gnaden, Kaiser von Österreich“. Rückseite: Krone über dem kaiserlichen Doppeladler mit Schild auf der Brust und Orden vom Goldenen Vlies. Legende: HVN . BOH. LOMB. UND VEN. GAL. LOD. IL REX. A . A . 1826 . Franz II., Kaiser des Heiligen Römischen Reiches (deutsch: Franz II., Heiliger Römischer Kaiser) (Florenz, 12. Februar 1768 – Wien, 2. März 1835) war der letzte Kaiser des Heiligen Römischen Reiches und regierte von 1792 bis zum 6. August 1806, als er das Reich auflöste nach der verheerenden Niederlage der Dritten Koalition durch Napoleon in der Schlacht bei Austerlitz. Im Jahr 1804 hatte er das österreichische Kaiserreich gegründet und wurde Franz I. von Österreich (Franz I.), der erste Kaiser Österreichs, der von 1804 bis 1835 regierte. Später wurde er zum einzigen Doppelkaiser der Geschichte ernannt. In den zwei Jahren zwischen 1804 und 1806 verwendete Franziskus den Titel und Stil des von Gottes Gnaden gewählten römischen Kaisers, immer August, erblicher Kaiser von Österreich, und er wurde Kaiser von Deutschland und Österreich genannt. Franz I. setzte seine führende Rolle als Gegner des napoleonischen Frankreichs in den Napoleonischen Kriegen fort und erlitt nach Austerlitz mehrere weitere Niederlagen. Die Stellvertreterehe seiner Tochter Marie Louise von Österreich mit Napoleon I. am 10. März 1810 war sicherlich seine schwerste. Als Anführer des großen Vielvölkerreichs der Habsburger fühlte sich Franziskus durch Napoleons Ruf nach Freiheit und Gleichheit in Europa bedroht. Franziskus hatte ein angespanntes Verhältnis zu Frankreich. Seine Tante Marie Antoinette starb zu Beginn seiner Herrschaft unter der Guillotine. Ihr Schicksal war Franz im Großen und Ganzen gleichgültig (sie stand seinem Vater Leopold nicht nahe und Franz hatte sie nie getroffen). Georges Danton versuchte, mit dem Kaiser über die Freilassung Marie Antoinettes aus der Gefangenschaft zu verhandeln, doch Franziskus war nicht bereit, im Gegenzug irgendwelche Zugeständnisse zu machen. Später führte er Österreich in die Französischen Unabhängigkeitskriege und wurde von Napoleon besiegt. Durch den Vertrag von Campo Formio überließ er Frankreich das linke Rheinufer im Tausch gegen Venedig und Dalmatien. Während der Zweiten und Dritten Koalition kämpfte er erneut gegen Frankreich, als er nach einer vernichtenden Niederlage bei Austerlitz dem Vertrag von Pressburg zustimmen musste, der das Heilige Römische Reich effektiv auflöste, das Kaiserreich Österreich schwächte und das heutige Deutschland unter einem Kaiserreich neu organisierte Napoleonischer Abdruck. Im Jahr 1809 griff Franziskus Frankreich erneut an, in der Hoffnung, den Halbinselkrieg auszunutzen, der Napoleon in Spanien verwickelte. Er wurde erneut besiegt und war dieses Mal gezwungen, sich mit Napoleon zu verbünden, Gebiete an das Imperium abzutreten, sich dem Kontinentalsystem anzuschließen und seine Tochter Marie-Louise mit dem Kaiser zu vermählen. Franziskus wurde im Wesentlichen ein Vasall des Kaisers der Franzosen. Die Napoleonischen Kriege schwächten Österreich drastisch und bedrohten seine Vormachtstellung unter den deutschen Staaten, die es schließlich an Preußen abtreten musste. Im Jahr 1813 wandte sich Österreich zum vierten und letzten Mal gegen Frankreich und beteiligte sich an der Seite Großbritanniens, Russlands und Preußens im Krieg gegen Napoleon. Österreich spielte eine wichtige Rolle bei der endgültigen Niederlage Frankreichs – in Anerkennung dessen leitete Franziskus, vertreten durch Clemens von Metternich, den Wiener Kongress und half bei der Gründung des Konzerts Europas und der Heiligen Allianz, was eine Ära des Konservatismus einleitete und Reaktionismus in Europa. Der Deutsche Bund, ein loser Zusammenschluss mitteleuropäischer Staaten, wurde 1815 vom Wiener Kongress gegründet, um die überlebenden Staaten des Heiligen Römischen Reiches zu organisieren. Der Kongress war ein persönlicher Triumph für Franziskus, bei dem er die verschiedenen Würdenträger bequem beherbergte, obwohl Franz seine Verbündeten Zar Alexander und Friedrich Wilhelm III. von Preußen untergrub, indem er einen Geheimvertrag mit dem wiederhergestellten französischen König Ludwig XVIII. aushandelte. Der Bundestag tagte in Frankfurt unter österreichischem Vorsitz (tatsächlich wurde der Habsburger Kaiser durch einen österreichischen „Präsidialgesandten“ vertreten).

1826 г., Венгрия/Австрийская империя, Франциск I. Большой серебряный талер. Год чеканки: 1826 Номинал: Талер Место монетного двора: Надьбанья (Г) Артикул: Давенпорт 9, КМ-2163. Вес: 27,99 г Диаметр: 40 мм Материал: Серебро Аверс: Бюст императора Австрии Франца I Австрийского (до 1804 года он был Франциском II, императором Священной Римской империи) с короткой прической вправо. Легенда: ФРАНЦИСКВС I. Д[ЭИ] . Г[РАЦИЯ] . АВСТРИЯ ИМПЕРАТОР. / G В переводе: «Франциск I, милостью Божией, император Австрии». Реверс: Корона над императорским двуглавым орлом со щитом на груди и орденом Золотого руна. Легенда: HVN. БОХ. ЛОМБ. ЭТ ВЕН. ГАЛ. ЛОД. ИЛЬ РЕКС. А. А. 1826 год. Франциск II, император Священной Римской империи (нем. Franz II, Heiliger Römischer Kaiser) (Флоренция, 12 февраля 1768 г. - Вена, 2 марта 1835 г.) был последним императором Священной Римской империи, правившим с 1792 г. по 6 августа 1806 г., когда он распустил Империю. после катастрофического поражения Третьей коалиции от Наполеона в битве при Аустерлице. В 1804 году он основал Австрийскую империю и стал Франциском I Австрийским (Франц I), первым императором Австрии, правившим с 1804 по 1835 год, поэтому позже его назвали единственным доппелькайзером (двойным императором) в истории. В течение двух лет между 1804 и 1806 годами Франциск использовал этот титул и стиль, по милости Божией избирался римским императором, всегда августом, потомственным императором Австрии, и его называли императором как Германии, так и Австрии. Франциск I продолжал играть ведущую роль противника наполеоновской Франции в наполеоновских войнах и потерпел еще несколько поражений после Аустерлица. Брак по доверенности государства его дочери Марии Луизы Австрийской с Наполеоном I 10 марта 1810 года, несомненно, был для него самым суровым. Будучи лидером большой многоэтнической империи Габсбургов, Франциск чувствовал угрозу со стороны призыва Наполеона к свободе и равенству в Европе. У Франциска были непростые отношения с Францией. Его тетя Мария-Антуанетта умерла на гильотине в начале его правления. Франциску в целом была безразлична ее судьба (она не была близка с его отцом Леопольдом, и Франциск никогда с ней не встречался). Жорж Дантон пытался договориться с императором об освобождении Марии-Антуанетты из плена, но Франциск не желал идти на какие-либо уступки взамен. Позже он возглавил Австрию во Французских революционных войнах и потерпел поражение от Наполеона. По Кампо-Формионскому договору он уступил левый берег Рейна Франции в обмен на Венецию и Далмацию. Он снова воевал против Франции во время Второй и Третьей коалиций, когда после сокрушительного поражения при Аустерлице ему пришлось согласиться на Прессбургский договор, который фактически распустил Священную Римскую империю, ослабив Австрийскую империю и реорганизовав современную Германию под Наполеоновский отпечаток. В 1809 году Франциск снова напал на Францию, надеясь воспользоваться войной на полуострове, втянувшей Наполеона в Испанию. Он снова потерпел поражение и на этот раз был вынужден вступить в союз с Наполеоном, уступив территорию Империи, присоединившись к Континентальной системе и выдав свою дочь Марию-Луизу замуж за Императора. Франциск по сути стал вассалом французского императора. Наполеоновские войны резко ослабили Австрию и поставили под угрозу ее превосходство среди государств Германии, положение, которое она в конечном итоге уступила Пруссии. В 1813 году в четвертый и последний раз Австрия выступила против Франции и присоединилась к Великобритании, России и Пруссии в их войне против Наполеона. Австрия сыграла важную роль в окончательном разгроме Франции — в знак признания этого Франциск, которого представлял Клеменс фон Меттерних, председательствовал на Венском конгрессе, помогая сформировать «Европейский концерт» и «Священный союз», положив начало эпохе консерватизма. и реакционизм в Европе. Германская Конфедерация, свободное объединение государств Центральной Европы, была создана Венским конгрессом в 1815 году для организации уцелевших государств Священной Римской империи. Конгресс стал личным триумфом Франциска, где он с комфортом принял различных высокопоставленных лиц, хотя Франциск подорвал своих союзников, царя Александра и Фридриха Вильгельма III Прусского, заключив секретный договор с восстановленным французским королем Людовиком XVIII. Федеральный сейм собрался во Франкфурте под председательством Австрии (фактически императора Габсбургов представлял австрийский «посланник президента»).

1826, Угорщина/Австрійська імперія, Франциск I. Велика срібна монета талер. Рік карбування: 1826 Номінал: Талер Місце карбування: Нагибаня (G) Посилання: Davenport 9, KM-2163. Вага: 27,99 г Діаметр: 40 мм Матеріал: срібло Аверс: бюст у вінках імператора Австрії Франциска I (до 1804 року він був Франциском II, імператором Священної Римської імперії) з короткою зачіскою справа. Легенда: FRANCISCVS I . D[EI] . Г[РАТІЯ] . AVSTRIAE IMPERATOR . / Г Перекладено: «Франциск I, з ласки Божої, імператор Австрії». Реверс: Корона над імператорським двоголовим орлом зі щитом на грудях та орденом золотого руна. Легенда: HVN. BOH . LOMB . ET VEN . GAL . LOD . IL REX . А . А . 1826 рік. Франциск II, імператор Священної Римської імперії (нім. Franz II, Heiliger Römischer Kaiser) (Флоренція, 12 лютого 1768 — Відень, 2 березня 1835) — останній імператор Священної Римської імперії, який правив з 1792 року до 6 серпня 1806 року, коли він розпустив імперію. після катастрофічної поразки Третьої коаліції від Наполеона в битві під Аустерліцем. У 1804 році він заснував Австрійську імперію і став Франциском I Австрійським (Франц I.), першим імператором Австрії, який правив з 1804 по 1835 рік, тому пізніше його назвали єдиним Doppelkaiser (подвійним імператором) в історії. Протягом двох років між 1804 і 1806 роками Франциск використовував титул і стиль, обраний милістю Божою Римським імператором, завжди серпнем, спадковим імператором Австрії, і його називали імператором Німеччини та Австрії. Франциск I продовжував свою провідну роль як противник наполеонівської Франції в наполеонівських війнах і зазнав ще кількох поразок після Аустерліца. Шлюб за дорученням його доньки Марії Луїзи Австрійської з Наполеоном I 10 березня 1810 року, безсумнівно, був для нього найсуворішим. Як лідер великої багатоетнічної імперії Габсбургів, Франциск відчував загрозу через заклик Наполеона до свободи та рівності в Європі. Франциск мав напружені стосунки з Францією. Його тітка Марія-Антуанетта померла під гільйотиною на початку його правління. Френсіс, в цілому, був байдужий до її долі (вона не була близькою з його батьком Леопольдом, і Франциск ніколи не зустрічався з нею). Жорж Дантон намагався домовитися з імператором про звільнення Марії Антуанетти з полону, але Франциск не хотів йти на поступки у відповідь. Пізніше він привів Австрію до Французької війни за незалежність і зазнав поразки від Наполеона. За договором у Кампо-Форміо він поступився лівим берегом Рейну Франції в обмін на Венецію та Далмацію. Він знову воював проти Франції під час Другої та Третьої коаліцій, коли після нищівної поразки під Аустерліцем йому довелося погодитися на Пресбурзький договір, який фактично розпустив Священну Римську імперію, послабивши Австрійську імперію та реорганізувавши сучасну Німеччину під контролем Наполеонівський відбиток. У 1809 році Франциск знову напав на Францію, сподіваючись скористатися півострівною війною, яка втягла Наполеона в Іспанію. Він знову зазнав поразки, і цього разу був змушений об’єднатися з Наполеоном, поступившись територією Імперії, приєднавшись до Континентальної системи та одруживши свою дочку Марію-Луїзу з імператором. Франциск фактично став васалом імператора Франції. Наполеонівські війни різко послабили Австрію та поставили під загрозу її перевагу серед держав Німеччини, позицію, яку вона зрештою поступилася Пруссії. У 1813 році в четвертий і останній раз Австрія обернулася проти Франції та приєдналася до Великої Британії, Росії та Пруссії у їхній війні проти Наполеона. Австрія зіграла головну роль у остаточній поразці Франції — на знак визнання цього Франциск, представлений Клеменсом фон Меттерніхом, очолив Віденський конгрес, допоміг сформувати Концерт Європи та Священний союз, започаткувавши еру консерватизму і реакційність в Європі. Німецька конфедерація, нещільне об’єднання центральноєвропейських держав, була створена Віденським конгресом у 1815 році для організації вцілілих держав Священної Римської імперії. Конгрес став особистим тріумфом для Франциска, де він комфортно приймав різноманітних сановників, хоча Франциск підірвав своїх союзників царя Олександра та Фрідріха Вільгельма III Прусського, домовившись про таємний договір з відновленим французьким королем Людовіком XVIII. Федеральний сейм збирався у Франкфурті під головуванням Австрії (насправді імператора Габсбургів представляв австрійський «президентський посланник»).

1826, Ungheria/Impero austriaco, Francesco I. Grande tallero d'argento. Anno di coniazione: 1826 Denominazione: Thaler Luogo di conio: Nagybanya (G) Riferimento: Davenport 9, KM-2163. Peso: 27,99 g Diametro: 40 mm Materiale: argento Recto: busto inghirlandato dell'imperatore Francesco I d'Austria (prima del 1804 era Francesco II, imperatore del Sacro Romano Impero) con acconciatura corta a destra. Legenda: FRANCISCVS I . D[EI] . G[RATIA] . AVSTRIAE IMPERATORE. / G Tradotto: "Francesco I, per grazia di Dio, imperatore d'Austria". Rovescio: Corona sopra l'aquila imperiale bicipite con scudo sul petto e ordine del vello d'oro. Legenda: HVN . BOH. LOMBARDO. E VEN. GAL. LOD. IL REX. UN . UN . 1826 . Francesco II, imperatore del Sacro Romano Impero (in tedesco: Franz II, Heiliger Römischer Kaiser) (Firenze, 12 febbraio 1768 – Vienna, 2 marzo 1835) è stato l'ultimo imperatore del Sacro Romano Impero, regnando dal 1792 al 6 agosto 1806, quando sciolse l'Impero dopo la disastrosa sconfitta della Terza Coalizione da parte di Napoleone nella battaglia di Austerlitz. Nel 1804 fondò l'Impero austriaco e divenne Francesco I d'Austria (Franz I.), il primo imperatore d'Austria, governando dal 1804 al 1835, per cui in seguito fu nominato l'unico e inimitabile Doppelkaiser (doppio imperatore) della storia. Per i due anni tra il 1804 e il 1806 Francesco utilizzò il titolo e lo stile per grazia di Dio eletto Imperatore Romano, sempre Augusto, Imperatore ereditario d'Austria e fu chiamato Imperatore sia della Germania che dell'Austria. Francesco I continuò il suo ruolo di primo piano come avversario della Francia napoleonica nelle guerre napoleoniche e subì molte altre sconfitte dopo Austerlitz. Il matrimonio di stato per procura di sua figlia Maria Luisa d'Austria con Napoleone I il 10 marzo 1810 fu sicuramente il più severo. Come leader del grande impero multietnico asburgico, Francesco si sentì minacciato dall'appello di Napoleone alla libertà e all'uguaglianza in Europa. Francesco aveva un rapporto difficile con la Francia. Sua zia Maria Antonietta morì sotto la ghigliottina all'inizio del suo regno. Francis, nel complesso, era indifferente al suo destino (non era vicina a suo padre Leopoldo, e Francis non l'aveva mai incontrata). Georges Danton tentò di negoziare con l'imperatore per la liberazione di Maria Antonietta dalla prigionia, ma Francesco non era disposto a fare alcuna concessione in cambio. Successivamente guidò l'Austria nelle guerre rivoluzionarie francesi e fu sconfitto da Napoleone. Con il trattato di Campoformio cedette la riva sinistra del Reno alla Francia in cambio di Venezia e della Dalmazia. Combattè nuovamente contro la Francia durante la Seconda e la Terza Coalizione, quando, dopo aver subito una schiacciante sconfitta ad Austerlitz, dovette accettare il Trattato di Presburgo, che di fatto dissolse il Sacro Romano Impero, indebolendo l'Impero austriaco e riorganizzando l'attuale Germania sotto un regime. Impronta napoleonica. Nel 1809, Francesco attaccò nuovamente la Francia, sperando di trarre vantaggio dalla guerra peninsulare che coinvolgeva Napoleone in Spagna. Fu nuovamente sconfitto, e questa volta costretto ad allearsi con Napoleone, cedendo il territorio all'Impero, unendosi al Sistema Continentale e sposando sua figlia Maria Luisa con l'Imperatore. Francesco divenne essenzialmente vassallo dell'imperatore dei francesi. Le guerre napoleoniche indebolirono drasticamente l'Austria e minacciarono la sua preminenza tra gli stati della Germania, posizione che alla fine avrebbe ceduto alla Prussia. Nel 1813, per la quarta e ultima volta, l'Austria si rivoltò contro la Francia e si unì a Gran Bretagna, Russia e Prussia nella guerra contro Napoleone. L’Austria giocò un ruolo importante nella sconfitta finale della Francia: in riconoscimento di ciò, Francesco, rappresentato da Clemens von Metternich, presiedette il Congresso di Vienna, contribuendo a formare il Concerto dell’Europa e della Santa Alleanza, inaugurando un’era di conservatorismo. e reazionarismo in Europa. La Confederazione tedesca, una libera associazione di stati dell'Europa centrale, fu creata dal Congresso di Vienna nel 1815 per organizzare gli stati sopravvissuti del Sacro Romano Impero. Il Congresso fu un trionfo personale per Francesco, dove ospitò comodamente i dignitari assortiti, sebbene Francesco indebolì i suoi alleati lo zar Alessandro e Federico Guglielmo III di Prussia negoziando un trattato segreto con il re francese restaurato Luigi XVIII. La Dieta federale si riunì a Francoforte sotto la presidenza austriaca (l'imperatore asburgico era infatti rappresentato da un «inviato presidenziale» austriaco).

1826, Hongrie/Empire autrichien, François I. Grande pièce de Thaler en argent. Année de la monnaie : 1826 Dénomination : Thaler Mint Lieu : Nagybanya (G) Référence : Davenport 9, KM-2163. Poids : 27,99 g Diamètre : 40 mm Matériau : Argent Avers : Buste couronné de l'empereur François Ier d'Autriche (avant 1804, il était François II, empereur du Saint-Empire) avec coiffure courte à droite. Légende : FRANCISCVS I . D[EI] . G[RATIA] . AVSTRIAE IMPÉRATEUR. / G Traduit : « François Ier, par la grâce de Dieu, empereur d'Autriche ». Revers : Couronne au-dessus de l'aigle impérial à deux têtes avec bouclier sur la poitrine et ordre de la toison d'or. Légende : HVN. BOH. LOMB. ET VEN. GAL. LOD. IL REX. UN . UN . 1826 . François II, empereur du Saint-Empire (allemand : Franz II, Heiliger Römischer Kaiser) (Florence, 12 février 1768 – Vienne, 2 mars 1835) fut le dernier empereur du Saint-Empire, régnant de 1792 au 6 août 1806, date à laquelle il dissout l'Empire. après la défaite désastreuse de la Troisième Coalition face à Napoléon à la bataille d'Austerlitz. En 1804, il fonda l'Empire autrichien et devint François Ier d'Autriche (Franz I.), le premier empereur d'Autriche, régnant de 1804 à 1835. Il fut donc plus tard nommé le seul et unique Doppelkaiser (double empereur) de l'histoire. Pendant les deux années entre 1804 et 1806, François a utilisé le titre et le style par la grâce de Dieu, élu empereur romain, toujours Auguste, empereur héréditaire d'Autriche et il a été appelé empereur d'Allemagne et d'Autriche. François Ier a continué son rôle de premier plan en tant qu'opposant à la France napoléonienne dans les guerres napoléoniennes et a subi plusieurs autres défaites après Austerlitz. Le mariage d'État par procuration de sa fille Marie Louise d'Autriche avec Napoléon Ier, le 10 mars 1810, fut assurément son plus sévère. En tant que chef du grand empire multiethnique des Habsbourg, François se sentait menacé par l'appel de Napoléon à la liberté et à l'égalité en Europe. François avait une relation tendue avec la France. Sa tante Marie-Antoinette mourut sous la guillotine au début de son règne. Francis, dans l'ensemble, était indifférent à son sort (elle n'était pas proche de son père Léopold et Francis ne l'avait jamais rencontrée). Georges Danton tenta de négocier avec l'empereur la libération de Marie-Antoinette de captivité, mais François ne voulut faire aucune concession en retour. Plus tard, il mena l'Autriche dans les guerres de la Révolution française et fut vaincu par Napoléon. Par le traité de Campo Formio, il cède la rive gauche du Rhin à la France en échange de Venise et de la Dalmatie. Il combattit de nouveau contre la France au cours des deuxième et troisième coalitions. Après avoir subi une défaite écrasante à Austerlitz, il dut accepter le traité de Pressbourg, qui dissolvait effectivement le Saint-Empire romain germanique, affaiblissait l'Empire autrichien et réorganisait l'Allemagne actuelle sous un régime politique. Empreinte napoléonienne. En 1809, François attaque à nouveau la France, espérant profiter de la guerre d'Espagne qui embrouille Napoléon en Espagne. Il fut de nouveau vaincu, et cette fois contraint de s'allier à Napoléon, cédant du territoire à l'Empire, rejoignant le système continental et mariant sa fille Marie-Louise à l'empereur. François est devenu essentiellement un vassal de l'empereur des Français. Les guerres napoléoniennes affaiblirent considérablement l’Autriche et menacèrent sa prééminence parmi les États allemands, position qu’elle finirait par céder à la Prusse. En 1813, pour la quatrième et dernière fois, l’Autriche se retourne contre la France et rejoint la Grande-Bretagne, la Russie et la Prusse dans leur guerre contre Napoléon. L'Autriche a joué un rôle majeur dans la défaite finale de la France. En reconnaissance de cela, François, représenté par Clemens von Metternich, a présidé le Congrès de Vienne, contribuant ainsi à former le Concert de l'Europe et la Sainte-Alliance, inaugurant une ère de conservatisme. et le réactionnisme en Europe. La Confédération germanique, une association lâche d'États d'Europe centrale, a été créée par le Congrès de Vienne en 1815 pour organiser les États survivants du Saint Empire romain germanique. Le Congrès fut un triomphe personnel pour François, où il accueillit confortablement les différents dignitaires, bien que François ait miné ses alliés, le tsar Alexandre et Frédéric-Guillaume III de Prusse, en négociant un traité secret avec le roi de France restauré Louis XVIII. La Diète fédérale s'est réunie à Francfort sous la présidence autrichienne (en fait l'empereur des Habsbourg était représenté par un « envoyé présidentiel » autrichien).

1826, Hungría/Imperio Austriaco, Francisco I. Moneda grande de tálero de plata. Año de acuñación: 1826 Denominación: Thaler Lugar de ceca: Nagybanya (G) Referencia: Davenport 9, KM-2163. Peso: 27,99 g Diámetro: 40 mm Material: Plata Anverso: Busto coronado del emperador Francisco I de Austria (antes de 1804 era Francisco II, emperador del Sacro Imperio Romano Germánico) con peinado corto a la derecha. Leyenda: FRANCISCVS I. D[EI] . G[RATIA] . AVSTRIAE IMPERATOR . / G Traducido: "Francisco I, por la gracia de Dios, Emperador de Austria". Reverso: Corona sobre águila bicéfala imperial con escudo en el pecho y orden del Toisón de Oro. Leyenda: HVN. BOH. LOMB. ET VEN . GALÓN. LOD. EL REX. A . A . 1826. Francisco II, Emperador del Sacro Imperio Romano (alemán: Franz II, Heiliger Römischer Kaiser) (Florencia, 12 de febrero de 1768 – Viena, 2 de marzo de 1835) fue el último Emperador del Sacro Imperio Romano Germánico, gobernando desde 1792 hasta el 6 de agosto de 1806, cuando disolvió el Imperio. tras la desastrosa derrota de la Tercera Coalición a manos de Napoleón en la batalla de Austerlitz. En 1804 fundó el Imperio austríaco y se convirtió en Francisco I de Austria (Franz I.), el primer emperador de Austria, que gobernó de 1804 a 1835, por lo que más tarde fue nombrado el único Doppelkaiser (doble emperador) de la historia. Durante los dos años comprendidos entre 1804 y 1806, Francisco utilizó el título y el estilo elegido por la gracia de Dios Emperador Romano, siempre Augusto, Emperador hereditario de Austria y fue llamado Emperador tanto de Alemania como de Austria. Francisco I continuó su papel destacado como oponente de la Francia napoleónica en las guerras napoleónicas y sufrió varias derrotas más después de Austerlitz. El matrimonio de Estado por poderes de su hija María Luisa de Austria con Napoleón I el 10 de marzo de 1810 fue sin duda el más severo. Como líder del gran imperio multiétnico de los Habsburgo, Francisco se sintió amenazado por el llamado de Napoleón a la libertad y la igualdad en Europa. Francisco tenía una relación tensa con Francia. Su tía María Antonieta murió guillotinada al comienzo de su reinado. Francisco, en general, se mostró indiferente a su destino (ella no era cercana a su padre Leopoldo y Francisco nunca la había conocido). Georges Danton intentó negociar con el emperador la liberación de María Antonieta del cautiverio, pero Francisco no estaba dispuesto a hacer ninguna concesión a cambio. Más tarde, llevó a Austria a las Guerras Revolucionarias Francesas y fue derrotado por Napoleón. Por el Tratado de Campo Formio, cedió la margen izquierda del Rin a Francia a cambio de Venecia y Dalmacia. Volvió a luchar contra Francia durante la Segunda y Tercera Coalición, cuando después de sufrir una aplastante derrota en Austerlitz, tuvo que aceptar el Tratado de Pressburg, que disolvió efectivamente el Sacro Imperio Romano Germánico, debilitó al Imperio Austriaco y reorganizó la actual Alemania bajo un Huella napoleónica. En 1809, Francisco atacó Francia nuevamente, con la esperanza de aprovechar la Guerra Peninsular que involucraba a Napoleón en España. Fue nuevamente derrotado y esta vez obligado a aliarse con Napoleón, ceder territorio al Imperio, unirse al Sistema Continental y casar a su hija María Luisa con el Emperador. Francisco esencialmente se convirtió en vasallo del emperador de los franceses. Las guerras napoleónicas debilitaron drásticamente a Austria y amenazaron su preeminencia entre los estados de Alemania, posición que eventualmente cedería a Prusia. En 1813, por cuarta y última vez, Austria se volvió contra Francia y se unió a Gran Bretaña, Rusia y Prusia en su guerra contra Napoleón. Austria jugó un papel importante en la derrota final de Francia; en reconocimiento de esto, Francisco, representado por Clemens von Metternich, presidió el Congreso de Viena, ayudando a formar el Concierto de Europa y la Santa Alianza, iniciando una era de conservadurismo. y el reaccionarismo en Europa. La Confederación Alemana, una asociación flexible de estados de Europa Central, fue creada por el Congreso de Viena en 1815 para organizar los estados supervivientes del Sacro Imperio Romano Germánico. El Congreso fue un triunfo personal para Francisco, donde recibió cómodamente a los distintos dignatarios, aunque Francisco debilitó a sus aliados, el zar Alejandro y Federico Guillermo III de Prusia, al negociar un tratado secreto con el restaurado rey francés Luis XVIII. La Dieta federal se reunió en Frankfurt bajo la presidencia de Austria (de hecho, el emperador Habsburgo estuvo representado por un «enviado presidencial» de Austria).

1826 年，匈牙利/奥地利帝国，弗朗西斯一世。塞勒大银币。铸币年份：1826 面额：Thaler 铸币地点：Nagybanya (G) 参考号：Davenport 9, KM-2163。重量：27.99克 直径：40毫米 材质：银 正面：奥地利皇帝弗朗西斯一世（1804年之前为神圣罗马帝国皇帝弗朗西斯二世）的花环半身像，右侧短发。图例：弗朗西斯一世。 D[EI] 。 G[RATIA] 。 AVSTRIAE 皇帝。 / G 翻译：“蒙上帝恩典，奥地利皇帝弗朗西斯一世”。背面：皇冠上方是帝国双头鹰，胸前有盾牌和金羊毛勋章。图例：HVN。波赫。洛姆布。等等。加尔。详细程度。伊尔雷克斯。 A 。 A 。 1826.神圣罗马帝国皇帝弗朗茨二世（德语：​​Franz II, Heiliger Römischer Kaiser）（佛罗伦萨，1768 年 2 月 12 日 – 维也纳，1835 年 3 月 2 日）是最后一位神圣罗马皇帝，从 1792 年执政至 1806 年 8 月 6 日，当时他解散了帝国第三次反法同盟在奥斯特里茨战役中被拿破仑惨败后。 1804年他建立了奥地利帝国，成为奥地利第一位皇帝弗朗茨一世（Franz I.），从1804年到1835年在位，因此后来被称为历史上唯一的Doppelkaiser（双皇帝）。在 1804 年至 1806 年间的两年里，方济各使用了蒙上帝恩典选出的罗马皇帝（总是八月）的头衔和风格，奥地利世袭皇帝，他被称为德国和奥地利的皇帝。弗朗索瓦一世在拿破仑战争中继续扮演拿破仑法国反对者的主要角色，并在奥斯特利茨之后再次遭受失败。 1810 年 3 月 10 日，他的女儿奥地利的玛丽·路易丝与拿破仑一世的代理婚姻无疑是他最严厉的一次。作为庞大的多民族哈布斯堡帝国的领导人，弗朗西斯感到拿破仑在欧洲呼吁自由和平等的威胁。弗朗西斯与法国的关系充满争议。他的姨妈玛丽·安托瓦内特在他即位之初就死在断头台下。总体而言，弗朗西斯对她的命运漠不关心（她与他的父亲利奥波德并不亲近，弗朗西斯也从未见过她）。乔治·丹东试图与皇帝谈判以释放玛丽·安托瓦内特，但弗朗西斯不愿做出任何让步作为回报。后来，他带领奥地利参加法国革命战争，被拿破仑击败。根据《坎波福尔米奥条约》，他将莱茵河左岸割让给法国，以换取威尼斯和达尔马提亚。在第二次和第三次反法同盟期间，他再次与法国作战，在奥斯特利茨惨败后，他不得不同意《普雷斯堡条约》，该条约有效地解散了神圣罗马帝国，削弱了奥地利帝国，并在拿破仑的印记。 1809年，弗朗西斯再次进攻法国，希望利用拿破仑卷入西班牙的半岛战争之机。他再次被击败，这一次被迫与拿破仑结盟，将领土割让给帝国，加入大陆体系，并将女儿玛丽·路易丝嫁给了皇帝。弗朗西斯实质上成为了法国皇帝的附庸。拿破仑战争极大地削弱了奥地利，并威胁到它在德意志各邦中的领先地位，这一地位最终让给了普鲁士。 1813 年，奥地利第四次也是最后一次转而反对法国，并与英国、俄罗斯和普鲁士一起对抗拿破仑。奥地利在法国的最终失败中发挥了重要作用——认识到这一点，以克莱门斯·冯·梅特涅为代表的方济各主持了维也纳会议，帮助形成了欧洲协调和神圣联盟，开启了保守主义时代和欧洲的反动主义。德意志联邦是一个由中欧国家组成的松散联盟，由维也纳会议于 1815 年创建，旨在组织神圣罗马帝国的幸存国家。这次大会对弗朗西斯来说是个人的胜利，他在那里舒适地接待了各路政要，尽管弗朗西斯通过与复辟的法国国王路易十八谈判一项秘密条约，削弱了他的盟友沙皇亚历山大和普鲁士腓特烈威廉三世。联邦议会在奥地利担任主席期间在法兰克福举行会议（事实上，哈布斯堡皇帝由奥地利“总统特使”代表）。