| 1 Thaler Königreich Preuß ... > Geschichte > Difference |
| Revisions-Datum | 2017-08-02 16:29 (older) | 2024-04-01 23:54 (newer) |
| Beigetragen von | ||
| Revision status | Bestätigt | Bestätigt |
-300-150-miIKbzbimSgAAAFR7i6WynZM.jpg)
|
|
|
| Bezeichnung | 1 Thaler | 1 Thaler |
| Staat | Königreich Preußen (1701-1918) | Königreich Preußen (1701-1918) |
| Ausgabejahre | 1799 | 1799 |
| Metall | Silber | Silber |
| Person | Friedrich Wilhelm III (1770 -1840) | Friedrich Wilhelm III (1770 -1840) |
| Kategorien | ||
| Katalog Verweise | ||
Beschreibung -
English
|
1802, Kingdom of Prussia, Frederick William III. Large Silver Thaler Coin. VF Condition: VF Mint Year: 1802 Denomination: Thaler Mint Place: Berlin (A) Reference: Davenport 2603, KM-368. Material: Silver (.750) Weight: 21.92gm Diameter: 35mm Obverse: Uniformed bust of Frederick William III left. Legend: FRIEDR. WILHELM III KOENIG VON PREUSSEN Reverse: Crowned shield with crowned prussian eagle, holding scepter and orb, supported by half-naked wild-men, leaning on clubs. Legend: EIN THALER / 18 (A) 02
Frederick William III (German: Friedrich Wilhelm III.) (3 August 1770 – 7 June 1840) was king of Prussia from 1797 to 1840. He was in personal union the sovereign prince of the Principality of Neuchâtel (1797–1806 and again 1813–1840). The son of King Frederick William II of Prussia and Frederica Louisa of Hesse-Darmstadt, Frederick William was born in Potsdam and became Crown Prince in 1786, when his father ascended the throne. As a child, Frederick William's father (under the influence of his mistress, Wilhelmine Enke, Countess of Lichtenau) had Frederick William handed over to tutors, as was quite normal for the period. He spent part of the time living at Paretz, the estate of the old soldier Count Hans von Blumenthal who was the governor of his brother Prince Heinrich. They thus grew up partly with the Count's son, who accompanied them on their Grand Tour in the 1780s. Frederick William was happy at Paretz, and for this reason in 1795 he bought it from his boyhood friend and turned it into an important royal country retreat. He was a melancholy boy, but he grew up pious and honest. His tutors included the dramatist Johan Engel. As a soldier he received the usual training of a Prussian prince, obtained his lieutenancy in 1784, became a colonel in 1790, and took part in the campaigns against France of 1792-1794. On 24 December 1793, Frederick William married his second cousin Louise of Mecklenburg-Strelitz, a princess noted for her beauty. He succeeded the throne on 16 November 1797 and at once gave earnest of his good intentions by cutting down the expenses of the royal establishment, dismissing his father's ministers, and reforming the most oppressive abuses of the late reign. Unfortunately, however, he had all the Hohenzollern tenacity of personal power without the Hohenzollern genius for using it. Too distrustful to delegate his responsibility to his ministers, he was too infirm of will to strike out and follow a consistent course for himself. At first he and his advisors attempted to pursue a policy of neutrality in the Napoleonic Wars. Although they succeeded in keeping out of the Third Coalition in 1805, eventually Frederick William was swayed by the belligerent attitude of the queen, who led Prussia's pro-war party, and entered into war in October 1806. On 14 October 1806, at the Battle of Jena-Auerstädt, the French defeated the Prussian army led by Frederick William, and the Prussian army collapsed. The royal family fled to Memel, East Prussia, where they fell on the mercy of Emperor Alexander I of Russia (who, rumour has it, had fallen in love with Queen Louise). Alexander, too, suffered defeat at the hands of the French, and at Tilsit on the Niemen France made peace with Russia and Prussia. Napoleon dealt with Prussia very harshly, despite the pregnant Queen's personal interview with the French emperor. Prussia lost many of its Polish territories, as well as all territory west of the Elbe, and had to finance a large indemnity and to pay for French troops to occupy key strong points within the Kingdom. Although the ineffectual King himself seemed resigned to Prussia's fate, various reforming ministers, such as Baron vom Stein, Prince von Hardenberg, Scharnhorst, and Count Gneisenau, set about reforming Prussia's administration and military, with the encouragement of the Queen (who died, greatly mourned, in 1810). In 1813, following Napoleon's defeat in Russia, Frederick William turned against France and signed an alliance with Russia at Kalisz, although he had to flee Berlin, still under French occupation. Prussian troops played a key part in the victories of the allies in 1813 and 1814, and the King himself travelled with the main army of Prince Schwarzenberg, along with Alexander of Russia and Francis of Austria. At the Congress of Vienna, Frederick William's ministers succeeded in securing important territorial increases for Prussia, although they failed to obtain the annexation of all of Saxony, as they had wished. Following the war, Frederick William turned towards political reaction, abandoning the promises he had made in 1813 to supply Prussia with a constitution. He died on 7 June 1840. His eldest son, Frederick William IV, succeeded him. Only 1$ shipping for each additional item purchased! |
1802, Kingdom of Prussia, Frederick William III. Large Silver Thaler Coin. Mint Year: 1802 Denomination: Thaler Mint Place: Berlin (A) Reference: Davenport 2603, KM-368. Material: Silver (.750) Weight: 21.92gm Diameter: 35mm Obverse: Uniformed bust of Frederick William III left. Legend: FRIEDR. WILHELM III KOENIG VON PREUSSEN Reverse: Crowned shield with crowned prussian eagle, holding scepter and orb, supported by half-naked wild-men, leaning on clubs. Legend: EIN THALER / 18 (A) 02
Frederick William III (German: Friedrich Wilhelm III.) (3 August 1770 – 7 June 1840) was king of Prussia from 1797 to 1840. He was in personal union the sovereign prince of the Principality of Neuchâtel (1797–1806 and again 1813–1840). The son of King Frederick William II of Prussia and Frederica Louisa of Hesse-Darmstadt, Frederick William was born in Potsdam and became Crown Prince in 1786, when his father ascended the throne. As a child, Frederick William's father (under the influence of his mistress, Wilhelmine Enke, Countess of Lichtenau) had Frederick William handed over to tutors, as was quite normal for the period. He spent part of the time living at Paretz, the estate of the old soldier Count Hans von Blumenthal who was the governor of his brother Prince Heinrich. They thus grew up partly with the Count's son, who accompanied them on their Grand Tour in the 1780s. Frederick William was happy at Paretz, and for this reason in 1795 he bought it from his boyhood friend and turned it into an important royal country retreat. He was a melancholy boy, but he grew up pious and honest. His tutors included the dramatist Johan Engel. As a soldier he received the usual training of a Prussian prince, obtained his lieutenancy in 1784, became a colonel in 1790, and took part in the campaigns against France of 1792-1794. On 24 December 1793, Frederick William married his second cousin Louise of Mecklenburg-Strelitz, a princess noted for her beauty. He succeeded the throne on 16 November 1797 and at once gave earnest of his good intentions by cutting down the expenses of the royal establishment, dismissing his father's ministers, and reforming the most oppressive abuses of the late reign. Unfortunately, however, he had all the Hohenzollern tenacity of personal power without the Hohenzollern genius for using it. Too distrustful to delegate his responsibility to his ministers, he was too infirm of will to strike out and follow a consistent course for himself. At first he and his advisors attempted to pursue a policy of neutrality in the Napoleonic Wars. Although they succeeded in keeping out of the Third Coalition in 1805, eventually Frederick William was swayed by the belligerent attitude of the queen, who led Prussia's pro-war party, and entered into war in October 1806. On 14 October 1806, at the Battle of Jena-Auerstädt, the French defeated the Prussian army led by Frederick William, and the Prussian army collapsed. The royal family fled to Memel, East Prussia, where they fell on the mercy of Emperor Alexander I of Russia (who, rumour has it, had fallen in love with Queen Louise). Alexander, too, suffered defeat at the hands of the French, and at Tilsit on the Niemen France made peace with Russia and Prussia. Napoleon dealt with Prussia very harshly, despite the pregnant Queen's personal interview with the French emperor. Prussia lost many of its Polish territories, as well as all territory west of the Elbe, and had to finance a large indemnity and to pay for French troops to occupy key strong points within the Kingdom. Although the ineffectual King himself seemed resigned to Prussia's fate, various reforming ministers, such as Baron vom Stein, Prince von Hardenberg, Scharnhorst, and Count Gneisenau, set about reforming Prussia's administration and military, with the encouragement of the Queen (who died, greatly mourned, in 1810). In 1813, following Napoleon's defeat in Russia, Frederick William turned against France and signed an alliance with Russia at Kalisz, although he had to flee Berlin, still under French occupation. Prussian troops played a key part in the victories of the allies in 1813 and 1814, and the King himself travelled with the main army of Prince Schwarzenberg, along with Alexander of Russia and Francis of Austria. At the Congress of Vienna, Frederick William's ministers succeeded in securing important territorial increases for Prussia, although they failed to obtain the annexation of all of Saxony, as they had wished. Following the war, Frederick William turned towards political reaction, abandoning the promises he had made in 1813 to supply Prussia with a constitution. He died on 7 June 1840. His eldest son, Frederick William IV, succeeded him. |
Beschreibung -
Deutsch
|
1802, Königreich Preußen, Friedrich Wilhelm III. Große Silbertalermünze. Münzjahr: 1802 Nennwert: Thaler Münzstätte: Berlin (A) Referenz: Davenport 2603, KM-368. Material: Silber (.750) Gewicht: 21,92 g Durchmesser: 35 mm Vorderseite: Uniformierte Büste von Friedrich Wilhelm III. links. Legende: FRIEDR. WILHELM III. KÖNIG VON PREUSSEN Rückseite: Gekrönter Schild mit gekröntem preußischen Adler, Zepter und Reichsapfel haltend, gestützt von halbnackten Wildmännern, auf Keulen gestützt. Legende: EIN THALER / 18 (A) 02 Friedrich Wilhelm III. (deutsch: Friedrich Wilhelm III.) (3. August 1770 – 7. Juni 1840) war von 1797 bis 1840 König von Preußen. Er war in Personalunion der souveräne Fürst des Fürstentums von Neuenburg (1797–1806 und erneut 1813–1840). Als Sohn von König Friedrich Wilhelm II. von Preußen und Friedrich Ludwig von Hessen-Darmstadt wurde Friedrich Wilhelm in Potsdam geboren und wurde 1786 Kronprinz, als sein Vater den Thron bestieg. Als Kind ließ Friedrich Wilhelms Vater (unter dem Einfluss seiner Geliebten Wilhelmine Enke, Gräfin von Lichtenau) Friedrich Wilhelm, wie es für die damalige Zeit ganz normal war, in die Obhut von Erziehern geben. Einen Teil seiner Zeit verbrachte er in Paretz, dem Anwesen des alten Soldaten Graf Hans von Blumenthal, der Gouverneur seines Bruders Prinz Heinrich war. So wuchsen sie teilweise beim Sohn des Grafen auf, der sie in den 1780er Jahren auf ihrer großen Tour begleitete. Friedrich Wilhelm fühlte sich in Paretz wohl, und aus diesem Grund kaufte er es 1795 von seinem Jugendfreund und machte es zu einem wichtigen königlichen Landsitz. Er war ein melancholischer Junge, aber er wuchs fromm und ehrlich auf. Zu seinen Lehrern gehörte der Dramatiker Johan Engel. Als Soldat erhielt er die übliche Ausbildung eines preußischen Prinzen, erlangte 1784 das Leutnantamt, wurde 1790 Oberst und nahm 1792–1794 an den Feldzügen gegen Frankreich teil. Am 24. Dezember 1793 heiratete Friedrich Wilhelm seine Cousine zweiten Grades Luise von Mecklenburg-Strelitz, eine Prinzessin, die für ihre Schönheit bekannt war. Am 16. November 1797 bestieg er den Thron und verwirklichte sofort seine guten Absichten, indem er die Ausgaben des königlichen Establishments kürzte, die Minister seines Vaters entließ und die bedrückendsten Missbräuche der späten Regierungszeit reformierte. Unglücklicherweise verfügte er jedoch über die ganze Hohenzollern-Zähigkeit persönlicher Macht, ohne das Hohenzollern-Genie, sie einzusetzen. Er war zu misstrauisch, um seine Verantwortung an seine Minister zu delegieren, und hatte zu wenig Willenskraft, um einen konsequenten Kurs einzuschlagen. Zunächst versuchten er und seine Berater in den Napoleonischen Kriegen eine Neutralitätspolitik zu verfolgen. Obwohl es ihnen 1805 gelang, sich aus der Dritten Koalition herauszuhalten, ließ sich Friedrich Wilhelm schließlich von der kriegerischen Haltung der Königin, die Preußens Kriegsbefürworterpartei anführte, beeinflussen und trat im Oktober 1806 in den Krieg ein. Am 14. Oktober 1806, in der Schlacht Bei Jena-Auerstädt besiegten die Franzosen die von Friedrich Wilhelm geführte preußische Armee, die preußische Armee brach zusammen. Die königliche Familie floh nach Memel in Ostpreußen, wo sie der Gnade des russischen Kaisers Alexander I. zum Opfer fiel (der Gerüchten zufolge sich in Königin Louise verliebt hatte). Auch Alexander erlitt eine Niederlage durch die Franzosen und bei Tilsit am Njemen schloss Frankreich Frieden mit Russland und Preußen. Trotz des persönlichen Interviews der schwangeren Königin mit dem französischen Kaiser ging Napoleon sehr hart mit Preußen um. Preußen verlor viele seiner polnischen Gebiete sowie alle Gebiete westlich der Elbe und musste eine hohe Entschädigung finanzieren und französische Truppen bezahlen, um wichtige Stützpunkte innerhalb des Königreichs zu besetzen. Obwohl sich der wirkungslose König selbst mit dem Schicksal Preußens abgefunden zu haben schien, machten sich verschiedene Reformminister, wie Baron vom Stein, Fürst von Hardenberg, Scharnhorst und Graf Gneisenau, mit der Ermutigung der Königin (die tragisch verstarb) daran, die Verwaltung und das Militär Preußens zu reformieren betrauert, im Jahr 1810). Im Jahr 1813, nach der Niederlage Napoleons in Russland, wandte sich Friedrich Wilhelm gegen Frankreich und unterzeichnete in Kalisz ein Bündnis mit Russland, musste jedoch aus Berlin fliehen, das immer noch unter französischer Besatzung stand. Preußische Truppen spielten eine Schlüsselrolle bei den Siegen der Alliierten in den Jahren 1813 und 1814, und der König selbst reiste mit der Hauptarmee des Fürsten Schwarzenberg zusammen mit Alexander von Russland und Franz von Österreich. Auf dem Wiener Kongress gelang es den Ministern Friedrich Wilhelms, wichtige Gebietsvergrößerungen für Preußen zu erreichen, es gelang ihnen jedoch nicht, die Annexion ganz Sachsens zu erreichen, wie sie es sich gewünscht hatten. Nach dem Krieg wandte sich Friedrich Wilhelm der politischen Reaktion zu und brach sein Versprechen von 1813, Preußen eine Verfassung zu geben. Er starb am 7. Juni 1840. Sein ältester Sohn, Friedrich Wilhelm IV., folgte ihm nach. |
|
Beschreibung -
Русский
|
1802 г., Королевство Пруссия, Фридрих Вильгельм III. Большая серебряная монета талер. Год монетного двора: 1802 Номинал: Талер Место монетного двора: Берлин (A) Артикул: Давенпорт 2603, KM-368. Материал: Серебро (0,750). Вес: 21,92 г. Диаметр: 35 мм. Аверс: Бюст Фридриха Вильгельма III в форме влево. Легенда: ФРИДР. ВИЛЬГЕЛЬМ III КЕНИГ ФОН ПРЕССЕН Реверс: Коронованный щит с коронованным прусским орлом, держащим скипетр и державу, которого поддерживают полуобнаженные дикие люди, опирающиеся на дубинки. Легенда: EIN THALER / 18 (A) 02 Фридрих Вильгельм III (нем. Friedrich Wilhelm III.) (3 августа 1770 – 7 июня 1840) был королем Пруссии с 1797 по 1840 год. Он был в личной унии суверенным принцем Княжества. Невшателя (1797–1806 и снова 1813–1840). Сын короля Фридриха Вильгельма II Прусского и Фредерики Луизы Гессен-Дармштадтской, Фридрих Вильгельм родился в Потсдаме и стал наследным принцем в 1786 году, когда его отец взошел на престол. В детстве отец Фредерика Вильгельма (под влиянием своей любовницы Вильгельмины Энке, графини Лихтенау) отдал Фредерика Вильгельма наставникам, что было вполне нормально для того периода. Часть времени он жил в Пареце, поместье старого солдата графа Ганса фон Блюменталя, который был губернатором своего брата принца Генриха. Таким образом, они частично выросли вместе с сыном графа, который сопровождал их в их Гранд-туре в 1780-х годах. Фредерик Вильгельм был счастлив в Пареце, и по этой причине в 1795 году он купил его у своего друга детства и превратил в важное королевское загородное убежище. Он был меланхоличным мальчиком, но вырос набожным и честным. Его наставниками был драматург Йохан Энгель. В качестве солдата он получил обычную подготовку прусского принца, получил звание лейтенанта в 1784 году, стал полковником в 1790 году и принял участие в кампаниях против Франции 1792-1794 годов. 24 декабря 1793 года Фридрих Вильгельм женился на своей троюродной сестре Луизе Мекленбург-Стрелицкой, принцессе, известной своей красотой. Он вступил на престол 16 ноября 1797 года и сразу же подтвердил свои добрые намерения, сократив расходы королевского учреждения, уволив министров своего отца и исправив самые репрессивные злоупотребления позднего правления. Однако, к сожалению, он обладал всей гогенцоллерновской стойкостью личной власти без гогенцоллернского гения, способного ее использовать. Слишком недоверчивый, чтобы делегировать свою ответственность своим министрам, он был слишком слаб воли, чтобы действовать и следовать последовательным курсом для себя. Сначала он и его советники пытались проводить политику нейтралитета в наполеоновских войнах. Хотя им удалось избежать участия в Третьей коалиции в 1805 году, в конечном итоге Фридрих Вильгельм поддался воинственному настрою королевы, которая возглавляла провоенную партию Пруссии, и вступил в войну в октябре 1806 года. 14 октября 1806 года в битве при Йене-Ауэрштедте французы разгромили прусскую армию под предводительством Фридриха Вильгельма, и прусская армия развалилась. Королевская семья бежала в Мемель, Восточная Пруссия, где попала на милость российского императора Александра I (который, по слухам, влюбился в королеву Луизу). Александр тоже потерпел поражение от французов, а в Тильзите на Немане Франция заключила мир с Россией и Пруссией. Наполеон расправился с Пруссией весьма жестко, несмотря на личное свидание беременной королевы с французским императором. Пруссия потеряла многие из своих польских территорий, а также всю территорию к западу от Эльбы, и ей пришлось финансировать крупную контрибуцию и платить за французские войска, чтобы занять ключевые опорные пункты в Королевстве. Хотя сам безрезультатный король, казалось, смирился с судьбой Пруссии, различные министры-реформаторы, такие как барон фон Штайн, принц фон Гарденберг, Шарнхорст и граф Гнейзенау, приступили к реформированию администрации и вооруженных сил Пруссии при поддержке королевы (которая умерла, сильно оплакивался в 1810 г.). В 1813 году, после поражения Наполеона в России, Фридрих Вильгельм восстал против Франции и подписал союз с Россией в Калише, хотя ему пришлось бежать из Берлина, все еще находившегося под французской оккупацией. Прусские войска сыграли ключевую роль в победах союзников в 1813 и 1814 годах, а сам король путешествовал с основной армией принца Шварценберга вместе с Александром Русским и Франциском Австрийским. На Венском конгрессе министрам Фридриха Вильгельма удалось добиться важного территориального увеличения Пруссии, хотя им не удалось добиться аннексии всей Саксонии, как они того хотели. После войны Фридрих Вильгельм обратился к политической реакции, отказавшись от обещаний, данных им в 1813 году, о предоставлении Пруссии конституции. Он умер 7 июня 1840 года. Ему наследовал его старший сын, Фридрих Вильгельм IV. |
|
Beschreibung -
Українська
|
1802, Королівство Пруссія, Фрідріх Вільгельм III. Велика срібна монета талер. Рік монетного двору: 1802 Номінал: Талер Місце монетного двору: Берлін (A) Посилання: Давенпорт 2603, KM-368. Матеріал: срібло (.750) Вага: 21,92 г Діаметр: 35 мм Аверс: бюст Фрідріха Вільгельма III у формі зліва. Легенда: FRIEDR. ВІЛЬГЕЛЬМ III КЕНІГ ФОН ПРЕУССЕН Реверс: Увінчаний щит із коронованим прусським орлом, який тримає скіпетр і кулю, якого тримають напівголі дикі люди, що спираються на палиці. Легенда: EIN THALER / 18 (A) 02 Фрідріх Вільгельм III (нім. Friedrich Wilhelm III.) (3 серпня 1770 – 7 червня 1840) був королем Пруссії з 1797 по 1840 рік. Він був у особистій унії суверенним князем Князівства. Невшатель (1797–1806 і знову 1813–1840). Син короля Пруссії Фрідріха Вільгельма II і Фредеріки Луїзи Гессен-Дармштадтської, Фредерік Вільгельм народився в Потсдамі і став наслідним принцом у 1786 році, коли його батько зійшов на престол. У дитинстві батько Фрідріха Вільгельма (під впливом своєї коханки, Вільгельміни Енке, графині Ліхтенау) віддав Фредеріка Вільгельма наставникам, що було цілком нормальним для того періоду. Частину часу він жив у Пареці, маєтку старого солдата графа Ганса фон Блюменталя, який був намісником його брата принца Генріха. Таким чином, вони виросли частково з сином графа, який супроводжував їх у їхньому великому турі у 1780-х роках. Фредерік Вільгельм був щасливий у Пареці, і тому в 1795 році він купив його у свого друга дитинства та перетворив на важливий королівський заміський відпочинок. Він був меланхолійним хлопчиком, але ріс побожним і чесним. Серед його викладачів був драматург Йохан Енгель. Будучи солдатом, він отримав звичайну підготовку прусського принца, отримав звання лейтенанта в 1784 році, став полковником в 1790 році і брав участь у кампаніях проти Франції 1792-1794 років. 24 грудня 1793 року Фредерік Вільгельм одружився на своїй троюрідній сестрі Луїзі Мекленбург-Стреліцкій, принцесі, відомій своєю красою. Він успадкував трон 16 листопада 1797 року і одразу підтвердив свої добрі наміри, скоротивши витрати на королівський істеблішмент, звільнивши міністрів свого батька та реформувавши найдепресивніші зловживання останнього правління. Але, на жаль, він мав усю гогенцоллернівську стійкість особистої влади без генія Гогенцоллернів, який її використовував. Надто недовірливий, щоб делегувати свою відповідальність своїм міністрам, він був надто слабким у волі, щоб викреслити й дотримуватися послідовного курсу для себе. Спочатку він і його радники намагалися проводити політику нейтралітету в наполеонівських війнах. Незважаючи на те, що в 1805 році їм вдалося утриматися від Третьої коаліції, зрештою Фрідріх Вільгельм був під впливом войовничої позиції королеви, яка очолювала провоєнну партію Пруссії, і вступив у війну в жовтні 1806 року. 14 жовтня 1806 року під час битви Єна-Ауерштедт французи розбили прусську армію під проводом Фрідріха Вільгельма, і прусська армія розгромилася. Королівська родина втекла до Мемеля, Східна Пруссія, де потрапила на милість російського імператора Олександра I (який, за чутками, був закоханий у королеву Луїзу). Олександр також зазнав поразки від французів, і під Тільзітом на Німані Франція уклала мир з Росією та Пруссією. Наполеон дуже жорстко розправився з Пруссією, незважаючи на особисту бесіду вагітної королеви з французьким імператором. Пруссія втратила багато своїх польських територій, а також всю територію на захід від Ельби, і їй довелося фінансувати велику контрибуцію та оплачувати французькі війська, щоб зайняти ключові опорні точки в Королівстві. Хоча сам неефективний король, здавалося, змирився з долею Пруссії, різні міністри-реформатори, такі як барон фон Штайн, принц фон Гарденберг, Шарнхорст і граф Гнейзенау, за підтримки королеви (яка дуже померла) взялися за реформування адміністрації та війська Пруссії. оплакував, у 1810 р.). У 1813 році, після поразки Наполеона в Росії, Фрідріх Вільгельм повернувся проти Франції та підписав союз з Росією в Каліші, хоча йому довелося втекти з Берліна, який все ще перебував під французькою окупацією. Прусські війська зіграли ключову роль у перемогах союзників у 1813 і 1814 роках, і сам король подорожував з основною армією принца Шварценберга разом з Олександром Російським і Франциском Австрійським. На Віденському конгресі міністрам Фрідріха Вільгельма вдалося забезпечити важливі територіальні розширення Пруссії, хоча їм не вдалося добитися анексії всієї Саксонії, як вони хотіли. Після війни Фрідріх Вільгельм звернувся до політичної реакції, відмовившись від обіцянок, які він дав у 1813 році, надати Пруссії конституцію. Він помер 7 червня 1840 р. Його старший син, Фрідріх Вільгельм IV, став його наступником. |
|
Beschreibung -
Italiano
|
1802, Regno di Prussia, Federico Guglielmo III. Grande moneta tallero d'argento. Anno di zecca: 1802 Denominazione: Thaler Luogo di zecca: Berlino (A) Riferimento: Davenport 2603, KM-368. Materiale: Argento (0,750) Peso: 21,92 g Diametro: 35 mm Dritto: busto in uniforme di Federico Guglielmo III a sinistra. Legenda: FRIEDR. WILHELM III KOENIG VON PREUSSEN Rovescio: Scudo coronato con aquila prussiana coronata, con in mano scettro e globo, sostenuto da uomini selvaggi seminudi, appoggiati a mazze. Leggenda: EIN THALER / 18 (A) 02 Federico Guglielmo III (tedesco: Friedrich Wilhelm III.) (3 agosto 1770 – 7 giugno 1840) fu re di Prussia dal 1797 al 1840. Era in unione personale il principe sovrano del Principato di Neuchâtel (1797–1806 e ancora 1813–1840). Figlio del re Federico Guglielmo II di Prussia e di Federica Luisa d'Assia-Darmstadt, Federico Guglielmo nacque a Potsdam e divenne principe ereditario nel 1786, quando suo padre salì al trono. Da bambino, il padre di Federico Guglielmo (sotto l'influenza della sua amante, Wilhelmine Enke, contessa di Lichtenau) affidò Federico Guglielmo a tutori, come era abbastanza normale per l'epoca. Trascorse parte del tempo vivendo a Paretz, nella tenuta del vecchio soldato conte Hans von Blumenthal, governatore di suo fratello, il principe Heinrich. Crescono così in parte con il figlio del Conte, che li accompagnerà nel loro Grand Tour negli anni Ottanta del Settecento. Federico Guglielmo era felice a Paretz, e per questo motivo nel 1795 lo acquistò dall'amico d'infanzia e lo trasformò in un importante rifugio di campagna reale. Era un ragazzo malinconico, ma è cresciuto pio e onesto. Tra i suoi tutori c'era il drammaturgo Johan Engel. Come soldato ricevette l'addestramento consueto di un principe prussiano, ottenne il grado di tenente nel 1784, divenne colonnello nel 1790 e prese parte alle campagne contro la Francia del 1792-1794. Il 24 dicembre 1793, Federico Guglielmo sposò la sua cugina di secondo grado Luisa di Meclemburgo-Strelitz, una principessa nota per la sua bellezza. Salì al trono il 16 novembre 1797 e diede subito prova delle sue buone intenzioni tagliando le spese dell'establishment reale, licenziando i ministri di suo padre e riformando gli abusi più oppressivi dell'ultimo regno. Sfortunatamente, però, aveva tutta la tenacia del potere personale degli Hohenzollern senza il genio degli Hohenzollern nell'usarlo. Troppo diffidente per delegare la sua responsabilità ai suoi ministri, era troppo debole di volontà per mettersi in proprio e seguire una linea coerente. Inizialmente lui e i suoi consiglieri tentarono di perseguire una politica di neutralità durante le guerre napoleoniche. Sebbene riuscirono a tenersi fuori dalla Terza Coalizione nel 1805, alla fine Federico Guglielmo fu influenzato dall'atteggiamento bellicoso della regina, che guidava il partito favorevole alla guerra della Prussia, ed entrò in guerra nell'ottobre 1806. Il 14 ottobre 1806, nella battaglia di Jena-Auerstädt, i francesi sconfissero l'esercito prussiano guidato da Federico Guglielmo, e l'esercito prussiano crollò. La famiglia reale fuggì a Memel, nella Prussia orientale, dove cadde in balia dell'imperatore Alessandro I di Russia (che, si dice, si era innamorato della regina Luisa). Anche Alessandro subì la sconfitta per mano dei francesi, e a Tilsit sul Niemen la Francia fece pace con Russia e Prussia. Napoleone trattò molto duramente la Prussia, nonostante il colloquio personale della regina incinta con l'imperatore francese. La Prussia perse molti dei suoi territori polacchi, così come tutto il territorio a ovest dell'Elba, e dovette finanziare una grande indennità e pagare le truppe francesi per occupare i punti chiave chiave all'interno del Regno. Sebbene lo stesso re inefficace sembrasse rassegnato al destino della Prussia, vari ministri riformatori, come il barone vom Stein, il principe von Hardenberg, Scharnhorst e il conte Gneisenau, iniziarono a riformare l'amministrazione e l'esercito della Prussia, con l'incoraggiamento della regina (che morì, gravemente compianto, nel 1810). Nel 1813, in seguito alla sconfitta di Napoleone in Russia, Federico Guglielmo si rivoltò contro la Francia e firmò un'alleanza con la Russia a Kalisz, anche se dovette fuggire da Berlino, ancora sotto l'occupazione francese. Le truppe prussiane giocarono un ruolo chiave nelle vittorie degli alleati nel 1813 e 1814, e il re stesso viaggiò con l'esercito principale del principe Schwarzenberg, insieme ad Alessandro di Russia e Francesco d'Austria. Al Congresso di Vienna, i ministri di Federico Guglielmo riuscirono ad assicurare importanti incrementi territoriali alla Prussia, anche se non riuscirono ad ottenere l'annessione di tutta la Sassonia, come avevano desiderato. Dopo la guerra, Federico Guglielmo si rivolse alla reazione politica, abbandonando le promesse fatte nel 1813 di fornire alla Prussia una costituzione. Morì il 7 giugno 1840. Gli succedette il figlio maggiore, Federico Guglielmo IV. |
|
Beschreibung -
Français
|
1802, Royaume de Prusse, Frédéric-Guillaume III. Grande pièce de Thaler en argent. Année de la monnaie : 1802 Dénomination : Thaler Mint Lieu : Berlin (A) Référence : Davenport 2603, KM-368. Matériau : Argent (.750) Poids : 21,92 g Diamètre : 35 mm Avers : Buste en uniforme de Frédéric-Guillaume III à gauche. Légende : FRIEDR. WILHELM III KOENIG VON PREUSSEN Revers : Bouclier couronné à l'aigle prussien couronné, tenant un sceptre et un orbe, soutenu par des hommes sauvages à moitié nus, appuyés sur des massues. Légende : EIN THALER / 18 (A) 02 Frédéric-Guillaume III (allemand : Friedrich Wilhelm III.) (3 août 1770 – 7 juin 1840) fut roi de Prusse de 1797 à 1840. Il fut en union personnelle le prince souverain de la Principauté de Neuchâtel (1797-1806 puis 1813-1840). Fils du roi Frédéric-Guillaume II de Prusse et de Frederica Louisa de Hesse-Darmstadt, Frédéric-Guillaume est né à Potsdam et est devenu prince héritier en 1786, lorsque son père est monté sur le trône. Enfant, le père de Frédéric-Guillaume (sous l'influence de sa maîtresse, Wilhelmine Enke, comtesse de Lichtenau) fit confier Frédéric-Guillaume à des tuteurs, comme c'était tout à fait normal à l'époque. Il passa une partie de son temps à Paretz, la propriété du vieux soldat comte Hans von Blumenthal, gouverneur de son frère le prince Heinrich. Ils grandissent ainsi en partie avec le fils du comte, qui les accompagne lors de leur Grand Tour dans les années 1780. Frédéric-Guillaume était heureux à Paretz et pour cette raison, en 1795, il l'acheta à son ami d'enfance et en fit une importante retraite royale à la campagne. C'était un garçon mélancolique, mais il a grandi pieux et honnête. Ses tuteurs comprenaient le dramaturge Johan Engel. Comme soldat, il reçut la formation habituelle d'un prince prussien, obtint sa lieutenance en 1784, devint colonel en 1790 et participa aux campagnes contre la France de 1792-1794. Le 24 décembre 1793, Frédéric-Guillaume épousa sa cousine germaine Louise de Mecklembourg-Strelitz, une princesse réputée pour sa beauté. Il accède au trône le 16 novembre 1797 et manifeste aussitôt ses bonnes intentions en réduisant les dépenses de l'établissement royal, en limogeant les ministres de son père et en réformant les abus les plus oppressifs de la fin du règne. Malheureusement, il possédait toute la ténacité du pouvoir personnel des Hohenzollern, sans le génie hohenzollern pour l'utiliser. Trop méfiant pour déléguer sa responsabilité à ses ministres, il avait trop peu de volonté pour se lancer et suivre une voie cohérente pour lui-même. Au début, lui et ses conseillers tentèrent de poursuivre une politique de neutralité dans les guerres napoléoniennes. Bien qu'ils aient réussi à rester à l'écart de la Troisième Coalition en 1805, Frédéric-Guillaume finit par être influencé par l'attitude belliqueuse de la reine, qui dirigeait le parti pro-guerre de Prusse, et entra en guerre en octobre 1806. Le 14 octobre 1806, à la bataille d'Iéna-Auerstädt, les Français battirent l'armée prussienne dirigée par Frédéric-Guillaume et l'armée prussienne s'effondra. La famille royale s'enfuit à Memel, en Prusse orientale, où elle tomba à la merci de l'empereur Alexandre Ier de Russie (qui, selon la rumeur, était tombé amoureux de la reine Louise). Alexandre subit également la défaite face aux Français et, à Tilsit, sur le Niémen, la France fit la paix avec la Russie et la Prusse. Napoléon traita la Prusse très durement, malgré l'entretien personnel de la reine enceinte avec l'empereur français. La Prusse a perdu une grande partie de ses territoires polonais, ainsi que tous les territoires à l'ouest de l'Elbe, et a dû financer une importante indemnité et payer les troupes françaises pour occuper des points forts clés au sein du royaume. Bien que le roi inefficace lui-même semblait résigné au sort de la Prusse, divers ministres réformateurs, tels que le baron vom Stein, le prince von Hardenberg, Scharnhorst et le comte Gneisenau, entreprirent de réformer l'administration et l'armée de la Prusse, avec les encouragements de la reine (qui mourut grandement pleuré, en 1810). En 1813, suite à la défaite de Napoléon en Russie, Frédéric-Guillaume se retourne contre la France et signe une alliance avec la Russie à Kalisz, bien qu'il doive fuir Berlin, toujours sous occupation française. Les troupes prussiennes jouèrent un rôle clé dans les victoires des alliés en 1813 et 1814, et le roi lui-même voyagea avec l'armée principale du prince Schwarzenberg, aux côtés d'Alexandre de Russie et de François d'Autriche. Au Congrès de Vienne, les ministres de Frédéric-Guillaume réussirent à obtenir d'importantes augmentations territoriales pour la Prusse, bien qu'ils ne parvinrent pas à obtenir l'annexion de toute la Saxe, comme ils l'avaient souhaité. Après la guerre, Frédéric-Guillaume se tourne vers la réaction politique, abandonnant les promesses qu'il avait faites en 1813 de doter la Prusse d'une constitution. Il décède le 7 juin 1840. Son fils aîné, Frédéric-Guillaume IV, lui succède. |
|
Beschreibung -
Español
|
1802, Reino de Prusia, Federico Guillermo III. Moneda grande de tálero de plata. Año de ceca: 1802 Denominación: Thaler Lugar de ceca: Berlín (A) Referencia: Davenport 2603, KM-368. Material: Plata (.750) Peso: 21,92 g Diámetro: 35 mm Anverso: Busto uniformado de Federico Guillermo III a la izquierda. Leyenda: FRIEDR. WILHELM III KOENIG VON PREUSSEN Reverso: Escudo coronado con águila prusiana coronada, sosteniendo cetro y orbe, sostenido por hombres salvajes semidesnudos, apoyados en garrotes. Leyenda: EIN THALER / 18 (A) 02 Federico Guillermo III (en alemán: Friedrich Wilhelm III.) (3 de agosto de 1770 - 7 de junio de 1840) fue rey de Prusia de 1797 a 1840. En unión personal, era el príncipe soberano del Principado. de Neuchâtel (1797–1806 y nuevamente 1813–1840). Hijo del rey Federico Guillermo II de Prusia y Federico Luisa de Hesse-Darmstadt, Federico Guillermo nació en Potsdam y se convirtió en príncipe heredero en 1786, cuando su padre ascendió al trono. Cuando era niño, el padre de Federico Guillermo (bajo la influencia de su amante, Guillermina Enke, condesa de Lichtenau) hizo entregar a Federico Guillermo a tutores, como era bastante normal en la época. Pasó parte del tiempo viviendo en Paretz, la finca del viejo soldado Conde Hans von Blumenthal, que era gobernador de su hermano, el Príncipe Enrique. Así, crecieron en parte con el hijo del conde, que los acompañó en su Grand Tour en la década de 1780. Federico Guillermo era feliz en Paretz y por esta razón en 1795 se lo compró a su amigo de la infancia y lo convirtió en un importante retiro real en el campo. Era un niño melancólico, pero creció piadoso y honesto. Entre sus tutores se encontraba el dramaturgo Johan Engel. Como soldado recibió la formación habitual de un príncipe prusiano, obtuvo el grado de teniente en 1784, se convirtió en coronel en 1790 y participó en las campañas contra Francia de 1792-1794. El 24 de diciembre de 1793, Federico Guillermo se casó con su prima segunda Luisa de Mecklemburgo-Strelitz, una princesa conocida por su belleza. Sucedió al trono el 16 de noviembre de 1797 y de inmediato dio muestra de sus buenas intenciones al reducir los gastos del establecimiento real, despedir a los ministros de su padre y reformar los abusos más opresivos del último reinado. Desafortunadamente, sin embargo, tenía toda la tenacidad del poder personal de los Hohenzollern sin el genio de los Hohenzollern para usarlo. Demasiado desconfiado para delegar su responsabilidad en sus ministros, estaba demasiado débil de voluntad para emprender y seguir un rumbo coherente por sí mismo. Al principio, él y sus asesores intentaron seguir una política de neutralidad en las guerras napoleónicas. Aunque lograron mantenerse al margen de la Tercera Coalición en 1805, finalmente Federico Guillermo se dejó llevar por la actitud beligerante de la reina, que encabezaba el partido pro-guerra de Prusia, y entró en guerra en octubre de 1806. El 14 de octubre de 1806, en la batalla de Jena-Auerstädt, los franceses derrotaron al ejército prusiano dirigido por Federico Guillermo y el ejército prusiano colapsó. La familia real huyó a Memel, Prusia Oriental, donde cayó a merced del emperador Alejandro I de Rusia (quien, según los rumores, se había enamorado de la reina Luisa). Alejandro también sufrió una derrota a manos de los franceses, y en Tilsit, en el Niemen, Francia hizo las paces con Rusia y Prusia. Napoleón trató a Prusia con mucha dureza, a pesar de la entrevista personal de la reina embarazada con el emperador francés. Prusia perdió muchos de sus territorios polacos, así como todo el territorio al oeste del Elba, y tuvo que financiar una gran indemnización y pagar las tropas francesas para ocupar puntos fuertes clave dentro del Reino. Aunque el propio rey ineficaz parecía resignado al destino de Prusia, varios ministros reformadores, como el barón vom Stein, el príncipe von Hardenberg, Scharnhorst y el conde Gneisenau, se propusieron reformar la administración y el ejército de Prusia, con el apoyo de la reina (que murió, en gran medida). de luto, en 1810). En 1813, tras la derrota de Napoleón en Rusia, Federico Guillermo se volvió contra Francia y firmó una alianza con Rusia en Kalisz, aunque tuvo que huir de Berlín, todavía bajo ocupación francesa. Las tropas prusianas jugaron un papel clave en las victorias de los aliados en 1813 y 1814, y el propio rey viajó con el ejército principal del príncipe Schwarzenberg, junto con Alejandro de Rusia y Francisco de Austria. En el Congreso de Viena, los ministros de Federico Guillermo consiguieron importantes aumentos territoriales para Prusia, aunque no consiguieron la anexión de toda Sajonia, como habían deseado. Después de la guerra, Federico Guillermo se volvió hacia la reacción política y abandonó las promesas que había hecho en 1813 de proporcionar a Prusia una constitución. Murió el 7 de junio de 1840. Le sucedió su hijo mayor, Federico Guillermo IV. |
|
| Beschreibung - |
1802年，普鲁士王国，腓特烈·威廉三世。塞勒大银币。铸币年份：1802 面额：泰勒 铸币地点：柏林 (A) 参考号：Davenport 2603，KM-368。材质：银 (.750) 重量：21.92 克 直径：35 毫米 正面：左侧腓特烈·威廉三世的制服半身像。传奇：弗里德。威廉三世·柯尼格·冯·普鲁士背面：皇冠盾牌上有加冕的普鲁士鹰，手持权杖和球体，由半裸的野人支撑，靠在棍棒上。图例：EIN THALER / 18 (A) 02 腓特烈·威廉三世（德语：Friedrich Wilhelm III.）（1770 年 8 月 3 日 – 1840 年 6 月 7 日）是 1797 年至 1840 年的普鲁士国王。他是公国的主权王子纳沙泰尔 (1797-1806 年和 1813-1840 年)。腓特烈·威廉是普鲁士国王腓特烈·威廉二世和黑森-达姆施塔特的腓特烈卡·路易莎的儿子，出生于波茨坦，1786 年父亲登基后成为王储。小时候，腓特烈·威廉的父亲（在他的情妇利希特瑙伯爵夫人威廉敏娜·恩克的影响下）将腓特烈·威廉交给家庭教师，这在当时是很正常的事情。他有一段时间住在帕雷兹，这是老兵汉斯·冯·布卢门撒尔伯爵的庄园，他是他弟弟海因里希亲王的总督。因此，他们在一定程度上是和伯爵的儿子一起长大的，伯爵的儿子在 1780 年代陪伴他们进行了伟大的旅行。腓特烈·威廉 (Frederick William) 在帕雷兹 (Paretz) 过得很开心，因此他于 1795 年从儿时的朋友那里买下了它，并将其变成了重要的皇家乡村度假胜地。他是一个忧郁的男孩，但长大后却虔诚而诚实。他的导师包括剧作家约翰·恩格尔。作为一名士兵，他接受了普鲁士王子的常规训练，于 1784 年获得中尉军衔，于 1790 年成为上校，并参加了 1792 年至 1794 年的抗法战役。 1793 年 12 月 24 日，腓特烈·威廉与他的表弟梅克伦堡-施特雷利茨的路易丝（Louise of Mecklenburg-Strelitz）结婚，她是一位以美丽着称的公主。他于 1797 年 11 月 16 日继承王位，并立即真诚地表达了自己的良好意愿，削减了王室机构的开支，解雇了父亲的大臣，并改革了晚年统治时期最残酷的弊端。然而不幸的是，他拥有霍亨索伦式的个人力量坚韧，却没有霍亨索伦式的运用个人力量的天才。他太不信任自己，无法将自己的责任委托给部长们，他的意志也太软弱，无法为自己采取一致的行动。起初，他和他的顾问试图在拿破仑战争中奉行中立政策。尽管他们成功地阻止了 1805 年的第三次反法同盟，但最终腓特烈·威廉被领导普鲁士亲战政党的女王的好战态度所动摇，并于 1806 年 10 月参战。 1806 年 10 月 14 日，在战役中耶拿-奥尔施塔特，法军击败腓特烈·威廉率领的普鲁士军队，普鲁士军队崩溃。王室一家逃往东普鲁士的梅梅尔，在那里他们受到俄罗斯皇帝亚历山大一世的怜悯（有传言说，他爱上了路易丝王后）。亚历山大也败于法国人之手，并在涅门河畔的蒂尔西特法国与俄罗斯和普鲁士讲和。尽管怀孕的女王亲自会见了法国皇帝，但拿破仑对普鲁士的态度非常严厉。普鲁士失去了许多波兰领土以及易北河以西的所有领土，不得不支付巨额赔款并支付法国军队占领王国境内关键据点的费用。尽管这位无能的国王本人似乎对普鲁士的命运听天由命，但在女王的鼓励下（女王去世后，冯·哈登贝格亲王、沙恩霍斯特和格奈森瑙伯爵），多位改革大臣开始着手改革普鲁士的行政和军事。哀悼，1810年）。 1813 年，拿破仑在俄罗斯战败后，腓特烈·威廉转而反对法国，并在卡利什与俄罗斯签署了联盟，但他不得不逃离仍处于法国占领下的柏林。普鲁士军队在 1813 年和 1814 年盟军的胜利中发挥了关键作用，国王本人则与施瓦岑贝格亲王的主力部队以及俄罗斯的亚历山大和奥地利的弗朗西斯一起出征。在维也纳会议上，腓特烈·威廉的大臣们成功地为普鲁士增加了重要的领土，尽管他们未能如愿吞并整个萨克森。战后，腓特烈·威廉转向政治反动，放弃了 1813 年向普鲁士提供宪法的承诺。他于 1840 年 6 月 7 日去世。他的长子腓特烈·威廉四世继位。 |
